Рішення № 138445075, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2026Справа № 910/1431/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Бетон»

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінжинірінг»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнік Плюс»

про стягнення 8 217 489, 49 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.07.2026.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення 8 217 489, 49 грн. з яких : 7 539 474,92 грн. основний борг, 500 992,11 грн. пеня, 10 % річних від простроченої суми та 15 078,94 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2026.

04.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінжинірінг» надійшов відзив на позовну заяву.

04.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнік Плюс» надійшов відзив на позовну заяву.

09.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Бетон» надійшла відповідь на відзив.

13.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінжинірінг» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.03.2026 представник позивача надав усні пояснення по справі, представники відповідачів у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 30.03.2026.

Судове засідання призначене на 30.03.2026 було відкладено на 04.05.2026 про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 04.05.2026 представник позивача та відповідача 1 надали усні пояснення по справі, представники відповідача 2 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 було відкладено розгляд справи на 25.05.2026.

Судове засідання призначене на 25.05.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» у м. Київ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 було відкладено розгляд справи на 08.06.2026.

У судовому засіданні 08.06.2026 представником відповідача 1 заявлено клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 було відкладено розгляд справи на 29.06.2026.

24.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Бетон» надійша заява про залишення клопотання відповідача про долучення доказів, в задоволенні якого відмовлено судом.

У судовому засіданні 29.06.2026 представник позивача та відповідача 2 надали усні пояснення по справі, представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.07.2026.

15.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінжинірінг» надійшло клопотання про доручення доказів сплати основного боргу.

16.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Бетон» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою основного боргу.

У судовому засіданні 20.07.2026 було оголошено вступну та резолютивну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (далі Позивач/Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУДІНЖИНІРИНГ» (далі Відповідач 1/Покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2025/09/091 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, передбаченими у видаткових накладних.

Пунктом 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту.

У відповідності до п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (сорок п`ять) днів з дати поставки Товару. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів отриманих за Товар здійснюється Постачальником в передбаченому ст. 534 ЦКУ.

Позивачем з 02.10.2025 по 03.10.2025 р. поставлено на користь Відповідача 1 Товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 7 539 474,92 грн. за наступними видатковими накладними:

1. № 5/34353 від 02.10.2025 р. на суму 3 014 805,11 грн.;

2. № 5/34646 від 03.10.2025 р. на суму 3 727 931,93 грн.;

3. № 1/20304 від 03.10.2025 р. на суму 442 632,16 грн.;

4. № 1/20314 від 03.10.2025 р. на суму 354 105,72 грн.;

Позивач зазначає, що за отриманий по вищезазначеним видатковим накладними Відповідачем 1 оплату не здійснено.

Згідно умов п. 9.7. Договору поставки електронні документи вважаються підписаними з моменту підписання їх обома Сторонами шляхом накладення КЕП. При цьому, датою електронного документу є дата його складання, вказана у такому документі. Дата накладення на документ електронного підпису або дата відправлення/одержання електронного документу однією із Сторін не є датою такого документа.

01 жовтня 2025 року між ТОВ «Ковальська Бетон» (далі - Кредитор), ТОВ «УКРБУДІНЖИНІРІНГ» (далі - Боржник) та ТОВ «Спецтехнік Плюс» (далі Відповідач 2/Поручитель) укладено Договір поруки № КБ 26/09/25 (далі Договір поруки).

Згідно п.1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених Договором поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обов`язку щодо сплати заборгованості (основного боргу) за договором поставки №БТРО_2025/09/091 бетонних сумішей від 01.10.2025 (Основний договір), укладеного між Боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору поруки у разі порушення Боржником умов Основного договору, а саме: невиконання або часткового не виконання Боржником його обов`язку вчасно здійснити розрахунок з Кредитором за поставлений Товар протягом більше 45 (сорока п`яти) днів, та на підставі отриманої від Кредитора письмової вимоги про виконання такого обов`язку до Поручителя, який є субсидіарним боржником у частині основного боргу по Основному договору, сплатити таку заборгованість протягом 5 (п`яти) робочих днів на користь Кредитора.

Позивачем 15 січня 2026 року направлено претензію на адресу Відповідача 2 про погашення заборгованості за договором поруки, внаслідок невиконання зобов`язань за Основним договором Відповідачем 1.

Відповідь на зазначену претензію Позивач не отримував.

Враховуючи викладене, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення основного боргу солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 у розмірі 7 539 474,92 грн. за Договором поставки.

Крім того, Позивач просить стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУДІНЖИНІРІНГ» та з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» - 500 992,11 грн. пені, та окремо з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУДІНЖИНІРІНГ» - 161 943,52 грн. 10 % річних від простроченої суми та 15 078,94 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінжинірінг» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в зв`язку зі сплатою основного боргу та долучено відповідні платіжні інструкції.

16.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Бетон» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою основного боргу.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 10% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 10% річних, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 161 243, 52 грн.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача, за розрахунком суду, становить 15 078, 94 грн. Вказаний розмір інфляційних втрат заявлений позивачем до стягнення, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.2. Договору поставки в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, крім передплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим Договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Згідно положень п. 7.2. Договору поруки за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за цим Договором Поручитель сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми відповідного прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу та визнано його арифметично вірним.

У відповідності до п. 1.1. Договору поруки у порядку та на умовах, визначених Договором поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обов`язку щодо сплати заборгованості (основного боргу) за договором поставки № БТРО_2025/09/091 бетонних сумішей від 01.10.2025 (далі Основний договір) укладеного між Боржником та Кредитором, а також укладених в його рамках додаткових угод, укладених або які можуть бути укладені в подальшому (надалі Договір поставки). Відповідно до п. 1.4. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором як субсидіарний боржник у частині основного боргу, несплаченого Боржником. Відповідно до п. 2.2. Договору поруки Поручитель не відповідає за сплату Боржником Кредитору процентів, неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків за Основним договором.

Враховуючи умови вищезазначеного Договору поруки, Господарський суд міста Києва доходить висновку про стягнення суми штрафних санкцій у вигляді пені тільки з Відповідача 1, а тому в частині стягнення пені з Відповідача 2, як солідарного боржника слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин в порядку ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача 1 в частині заявлених до нього позовних вимог.

Судовий збір в частині заявлених позовних вимог до Відповідача 2, залишається за позивачем, оскільки Господарським судом міста Києва відмовлено в задоволенні позову до Відповідача 2.

Господарський суд вважає безпідставними вимоги клопотання позивача щодо зазначення в рішенні суду на підставі ст. 238 ГПК України про нарахування штрафу на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду та роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування штрафу здійснюватися на залишок заборгованості, оскільки вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, так як це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України, принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об`єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо (п. 125, 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22).

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУДІНЖИНІРІНГ» (Україна, 01054, місто Київ, вул. Рейтарська, будинок 18, офіс 25, ідентифікаційний код 38800331) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (Україна, 04074, місто Київ, вул. Резервна, будинок 8, ідентифікаційний код 44774074) - 500 992 (п`ятсот тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 11 коп. пені, 161 243 (сто шістдесят одна тисяча двісті сорок три) грн. 52 коп. 10 % річних, 15 078 (п`ятнадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 5 130 (п`ять тисяч сто тридцять) грн. 22 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнік Плюс» пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 23.07.2026.

Суддя І.В. Алєєва