Рішення № 138443431, 23.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/869/26

Провадження 2/681/936/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 125,31 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та 7 000 грн на правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» укладено договір про споживчий кредит № 188780 у формі електронного документа, а саме шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачки. За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало позичальниці кредит у розмірі 15 585 гривень, строком на 126 днів.

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 188780 від 22.06.2025. Станом на дату відступлення права вимоги 10.10.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 25 125 грн 31 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 13 468,87 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 8 156 грн 44 коп., заборгованість по комісії 700 грн, штраф у розмірі 2 800 грн.

Посилаючись на те, що відповідачка, не виконує належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.

24.06.2026 ухвалою судді Полонського районного суду відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідачці копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 23.05.2026 листом.

ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання судом направлено копію ухвали про відкриття провадження, яку вона отримала 25.06.2026, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, яка викладена в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 21.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» з заявою на видачу кредиту №100865902 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», а саме шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачки «аес88baf».

У подальшому між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 188780 теж у формі електронного документа, а саме шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачки «dd0f4a0b».

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до договору про споживчий кредит (публічна частина) редакція діє з 01.07.2024, затвердженого наказом № 26-од від 26.06.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс».

Сума (загальний розмір) кредиту становить 15585,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 7406,55 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №182893 від 10.05.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4593,90 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3584,55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1 договору).

Строк дії кредиту 126 днів з 22.06.2025 по 26.10.2025 (п.2.6 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п.2.3 договору).

Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплати кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дат вказані в графіку платежів ( п.2.6.1 договору).

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає ( не перевищує) 15812,52 грн ( п.2.7 договору).

Денна процентна ставка складає: 0,8052%/день ( п.2.7.1 договору).

Кількість та розмір платежів визначено паспортом споживчого кредиту.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало, надало грошові кошти, що підтверджується довідкою від 09.04.2026 вих. №1668/09-04 про проведення платежу від 22.06.2025 в сумі 4 593 грн 90 коп. на картку НОМЕР_2 .

29.06.2026 до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що АТ «Універсал Банк» випущено платіжну картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 . З даних руху коштів по картці від 27.06.2026, за період 22.06.2025 по 27.06.2025 вбачається, що 22.06.2025 на вищевказану картку зараховано переказ на загальну суму 4 593,90 грн.

З даних картки обліку виконання договору та виписки з особового рахунку за договором про споживчий кредит №188780 від 22.06.2025 слідує, що заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 01.05.2026 становить в розмірі 25 125 грн 31 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 13 468 грн 87 коп., заборгованість по відсотках в розмірі 8 156 грн 44 коп., заборгованість по комісії 700 грн, штраф у розмірі 2 800 грн.

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ«ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 188780 від 22.06.2025. Станом на дату відступлення права вимоги 10.10.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 25 125 грн 31 коп., що підтверджується даними акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 до договору факторингу від 06.01.2026 та витягом з реєстру прав вимоги від 06.01.2026.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит №188780 від 22.06.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 є укладеним.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачці узгоджену сторонами договору суму кредиту.

Проте відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом.

Докази сплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в матеріалах справи відсутні, відповідачкою не надано власного розрахунку заборгованості.

Зважаючи на оформлені в належному порядку кредитний договір №188780 від 22.06.2025 та договір факторингу Товариство є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та процентів за їх використання з боржниці.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 468,87 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 8 156,44 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії у розмірі 700 грн суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 2.4 договору передбачено знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Водночас позивач не надав переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються позичальниці у зв`язку з управлінням та обслуговуванням кредиту та за які встановлена вказана комісія. Крім того, на відповідачку не може бути покладено обов`язок зі сплати платежів за послуги, за отриманням яких вона фактично до кредитодавця не зверталася. За таких обставин нарахована комісія у сумі 700 грн не підлягає стягненню.

Тому вимога про стягнення з відповідачки комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки штрафних санкцій, суд зазначає про таке.

Пунктом 2.10 кредитного договору передбачено, що якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 400,00 грн, а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 40,00 грн за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ст. 549 ЦК України).

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями в загальній сумі 2 800 грн задоволенню не підлягає.

Тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договором №188780 від 22.06.2025 в розмірі 21 625,31 грн.

У силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 86,1%, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 292,3 грн.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Товариством надано договір надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду до нього №25771526530 від 20.04.2026, акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 05.05.2026, згідно з якими встановлено, що загальна вартість наданих юридичних послуг становить 7 000 грн.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 86,1% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 6 027 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №188780 від 22.06.2025, яка складається з: 13 468,87 грн - заборгованість по кредиту, 8 156,44 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а всього в загальній сумі 21 625 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять п`ять) грн 31 коп.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи - судовий збір в розмірі 2 292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 027 (шість тисяч двадцять сім) грн 00 коп.

Відповідачкою може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачка не подала заяву про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, офіс 333, поштовий індекс 01133.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар