Рішення № 138443315, 21.07.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1158/25

Провадження № 2/675/110/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

21 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» (далі ТОВ «ФК Айконс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи це тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (далі ТОВ «КУ «Європейська кредитна група») та ОСОБА_1 08 вересня 2020 року був укладений кредитний договір № 2999405608/553532 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит в сумі 3000,00 грн строком на 10 днів, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день. ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачці обумовлену суму кредиту, тоді як відповідачка свої обов`язки перед ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» не виконала, суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 28 березня 2025 року в сумі 12750,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 9750,00 грн заборгованості за відсотками.

20 серпня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» був укладений договір факторингу № 1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 2999405608/553532 від 08 вересня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1

25 серпня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» як новий кредитор відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 відступило право вимоги за кредитним договором № 2999405608/553532 від 08 вересня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 , ТОВ «ФК Айконс», у зв`язку з чим останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1

07 серпня 2025 року ТОВ «ФК Айконс» подало до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айконс» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 12750,00 грн та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання за повторним викликом не з`явилася.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з відповіді № 1604273 від 25 липня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 .

Надіслані судові повістки були отримані ОСОБА_1 , що підтверджується підписом відповідачки в бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на 11 вересня 2025 року, на 07 жовтня 2025 року, на 07 листопада 2025 року, на 03 грудня 2025 року, на 07 січня 2026 року, на 06 лютого 2026 року, на 04 березня 2026 року, на 02 квітня 2026 року,на 30 квітня 2026 року, на 29 травня 2026 року, на 26 червня 2026 року та на 21 липня 2026 року.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 21 липня 2026 року.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як встановлено судом, 08 вересня 2020 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 2999405608/553532. Кредитний договір був укладений в електронній формі за допомогою ІТС товариства, доступ до якого забезпечується через Веб-сайт www.eurogroshi.com.ua або Мобільний додаток, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 3000,00 грн строком на 10 днів на умовах повернення позики в кінці строку позики та сплати нарахованих за користування позикою відсотків, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією вказаного кредитного договору. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства. Згідно з кредитним договором кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № 5168-74xx-xxxx-1582 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Ознайомившись із основними умовами кредитування, ОСОБА_1 цього ж дня 08 вересня 2020 року підписала електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора R71763 договір № 2999405608/553532 про надання кредитного договору. У Особистому кабінеті серед іншого відповідачка вказала свої особисті дані, у тому числі номер належного їй платіжного засобу.

ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» свої зобов`язання за договором позики виконало, надавши відповідачці обумовлену суму кредиту, тоді як відповідачка ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» не виконала, суму позики та нараховані відсотки за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складається з: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 9750,00 грн суми заборгованості за відсотками ( 750 грн за 10 днів та 9000 грн за 120 днів), що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості, письмовою заявою від 27 листопада 2026 року.

20 серпня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» був укладений договір факторингу № 1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі, право вимоги за кредитним договором № 2999405608/553532 від 08 вересня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1

25 серпня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп», як новий кредитор відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 відступив право вимоги за кредитним договором № 2999405608/553532 від 08 вересня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 , ТОВ «ФК Айконс», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру боржників № 1-25/08/2021 від 25 серпня 2021 року відповідно до договору відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2999405608/553532 від 08 вересня 2020 року у сумі 12750,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 9750,00 грн суми заборгованості за відсотками.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Айконс» за кредитним договором.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15.

Як вбачається із наявних по справі доказів, ОСОБА_1 не здійснила погашення кредитної заборгованості як на користь ТОВ «КУ «Європейська кредитна група», так і на користь ТОВ «ФК Айконс».

ОСОБА_1 відзиву на позов не подала, жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надала.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 1.2 кредитного договору № 2999405608/553532, укладеного 08 вересня 2020 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 , кредит надавався строком на 10 днів, тобто до 17 вересня 2020 року. Згідно п. 1.3 вказаного договору за користування кредитом відповідачка мала сплатити ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» 912,5 процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 процентів на добу; тип процентної ставки фіксована. Відповідно до графіку розрахунків та орієнтованої сукупної вартості кредиту сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 750 грн.

Зважаючи на вказане, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 17 вересня 2020 року відповідно відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 175/4753/15-ц.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором № 2999405608/553532 від 17 вересня 2020 року, проте ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» продовжувало нараховувати проценти поза межами дії кредитного договору № 2999405608/553532 від 17 вересня 2020року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки слід стягнути на користь ТОВ «ФК Айконс», як правонаступника первісного кредитора ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» за кредитним договором № 2999405608/553532 від 17 вересня 2020 року заборгованість у сумі 3000,00 грн. як прострочену заборгованість за сумою кредиту та 750,00 грн. як прострочена заборгованість за процентами за період з 08 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року, а всього кошти в сумі 3750,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2025 року між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем укладений договір № 16/06/2025 про надання правової допомоги, у п. 1.1 якого зазначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором, а у п. 3.1 вказаного договору передбачено, що вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.

Згідно доданих до матеріалів справи копій акту про отримання правової допомоги від 01 серпня 2025 року, рахунку № 01.08.2025-4 від 01 серпня 2025 року, платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 11927 від 01 серпня 2025 року, позивач сплатив за надану професійну правничу допомогу 10500,00 грн.

В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.

Відповідач не довів неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 12750,00 грн і задоволений на суму 3750,00 грн, тобто на 29,41% (3750,00х100:12750,00). Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК Айконс» слід стягнути 712,43 грн (2422,40х29,41%) сплаченого судового збору та 3088,05 грн (10500,00х29,41%) витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» (місце знаходження 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44334170) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» (місце знаходження - 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44334170) заборгованість за кредитним договором № 2999405608/553532 від 08 вересня 2020 року в сумі 3750,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 750,00 грн суми заборгованості за відсотками; судові витрати в сумі 712 (сімсот дванадцять) грн 43 коп сплаченого судового збору та 3088 (три тисячі вісімдесят вісім) грн 05 коп витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська