Рішення № 138441151, 20.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1145/26 Справа №447/1215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

20.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс",

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості в сумі 39 560,00 грн,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.09.2019 №96/25312299 в сумі 39560,00 грн.

Ухвалою від 20.04.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 19.05.2026.

В судове засідання 19.05.2026 сторони не з`явилися. Позивач в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника. Відповідач причин неявки не повідомив, докази вручення/невручення відповідачу судової повістки про виклик до суду, станом на дату проведення судового засідання, на адресу суду не повернулись.

У зв`язку із неявкою відповідача, розгляд справи було відкладено 13.07.2026.

В судове засідання 13.07.2026 учасники справи не з`явились, відповідач причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

На адресу суду повернулося поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі та повістку про виклик до суду на 19.05.2026, без вручення адресату, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким суд направляв відповідачу повістку про виклик до суду на 13.07.2026, із відміткою «вручено особисто», яку відповідач отримав 25.06.2026.

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є зокрема: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відтак, оскільки судові повістки про виклик до суду направлялись відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, та отримувались відповідачем особисто, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачі додатково повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада».

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Однак, в жодне із призначених судом судових засідань, відповідачі не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 13.07.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.09.2019 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Фінанс" (далі ТОВ "Партнер Фінанс") договір позики № 96/25312299, за умовами якого отримав шляхом передачі готівкових коштів кредит у розмірі 5000,00 грн. для споживчих потреб строком на 14 днів зі сплатою відсотків в розмірі 2,0% від суми позики.

28 грудня 2023 року між ТОВ "Партнер Фінанс" та ТОВ "Свеа Фінанс" (попередня назва - "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА") укладено договір факторингу №01.02-91/23, у відповідності до умов якого ТОВ "Партнер Фінанс" відступило ТОВ "Свеа Фінанс", а ТОВ "Свеа Фінанс" прийняло права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників, ТОВ "Свеа Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39560,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 34560,00 грн. - заборгованість за пенею.

Вказану заборгованість за кредитним договором відповідач не погасив, чим допустив порушення договірного зобов`язання по поверненню кредиту.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 96/25312299 від 20.09.2019 року у загальній сумі 39560,00 грн. та судові витрати.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву, не подав.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 20.09.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Партнер Фінанс" укладено договір позики № 96/25312299 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ "Партнер Фінанс" зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 гpoшoвi кошти (позику) в сумі 5000,00грн, а ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язався повернути отриману суму позики та сплатити плату за договором, в порядку та строки передбачені договором.

Відповідно до п. 8.1. Цей договір вважається укладеним з моменту передачі грошей та діє з 20 вересня 2019 по 03 жовтня 2019.

Згідно п.3.1. договору, кредитодавець надає кредит шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення договору.

Згідно п.3.2. договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від кредитодавця всю інформацію про порядок строки повернення кредиту у повному обсязі до підписання цього договору.

Згідно п.2.1. договору сторони визначили, що позичальник повинен сплатити позикодавцю плату за договором у розмірі 1400,00 грн., яка визначається з розрахунку (за фіксованою незмінною ставкою) 2% від суми позики за кожний день користування в межах строку, передбаченого графіком платежів.

Згідно п.3.5. Графік платежів: позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному розмірі та сплатити плату за договором у строк по 03 жовтня 2019 року.

Згідно п.3.3. договору позичальник повертає кредит, а також здійснює оплату інших платежів за договором, шляхом внесення готівкових коштів у касу кредитодавця або на банківський рахунок кредитодавця.

За порушення позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим договором позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити позикодавцю пеню (п.5.2. договору)

У випадку нарахування позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості (п.5.3договору).

Договір містить підпис відповідача як і додані копії документів, а саме копія паспорта та копію картки фізичної особи-платника податків.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 96/25312299 від 20.09.2019 станом на 28 грудня 2023 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 39560,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34560,00 грн заборгованість за пенею. Період нарахування пені із 04.10.2019 по 18.09.2020.

Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 08.10.2019 здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, що дорівнюють сумі 2040,00 грн.

28 грудня 2023 року між ТОВ "Партнер Фінанс" (клієнт) і ТОВ "Росвен Інвест Україна" (фактор) було укладено договір факторингу №01.02-91/23 у відповідності до умов якого ТОВ "Партнер Фінанс" відступає ТОВ " Росвен Інвест Україна ", а ТОВ " Росвен Інвест Україна " приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1.3 договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору.

Плата за відступлення права вимоги здійснена ТОВ "Свеа Фінанс" відповідно до платіжної інструкції №9408 від 29 грудня 2023 року.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року, ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 39560,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34560,00 грн заборгованість за пенею.

Рішенням єдиного учасника ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" № 1 від 25.03.2024 змінено назву ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" на ТОВ "Свеа Фінанс".

Всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "Свеа Фінанс", ні на рахунки первісного кредитора.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між первісним кредитором ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №96/25312299 в письмовій формі, за умовами якого відповідач 20.09.2019 отримав в кредит шляхом передачі готівкових коштів в сумі 5 000,00 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків в розмірі 2%.

Суд звертає увагу на те, що за умовами договору, підписавши договір позичальник підтвердив, що ним було отримано 5000,00 грн. позики шляхом отримання готівкових коштів в день укладення договору.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за договором позики щодо повернення коштів належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість за тілом позики в розмірі 5000,00грн.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за договором позики №96/25312299 від 20.09.2019 року укладеним між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «Партнер Фінанс» до ТОВ «Свеа Фінанс», а тому ТОВ «Свеа Фінанс», має право на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року, ТОВ "Свеа Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 39560,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34560,00 грн заборгованість за пенею.

Відповідно до складеного ТОВ «Партнер Фінанс» розрахунку заборгованості за договором №96/25312299 від 20.09.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом склала 39 560,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн, заборгованість за пенею нарахованою за період із 04.10.2019 по 18.09.2020 - 34560,00 грн.

Будь яких заперечень щодо отримання позики в сумі 5000,00грн, чи доказів повернення такої, відповідачем не надано, а відтак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 34560,00грн суд виходить з наступного.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення).

В той же час, згідно з розрахунком заборгованості за договором позики, відповідачу нараховано пеню за період з 04.10.2019 по 18.09.2020.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачу пені за період із 12.03.2020 до 18.09.2020 є безпідставним, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас підлягає стягненню пеня за 160 днів прострочення, що передували запровадженню карантину (з 04.10.2019 по 11.03.2020), що становить 15 960,00 грн.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 20 960,00грн з яких: заборгованість за тілом позики - 5000,00 гривень; заборгованість за пенею в сумі 15 960,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1410,61 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», заборгованість за договором позики від 20.09.2019 №96/25312299 в сумі 20 960,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 гривень; заборгованість за пенею 15 960 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» - 1410,61 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», юридична адреса: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37616221;

відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя Роман ДЖУС