Рішення № 138440775, 22.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4037/26

№ провадження 2/646/3363/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Благої І.С.,

за участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводи позивача

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності. Просили суд визнати за ними право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м., в тому числі житлової 28,6 кв.м., та складається з: двох жилих кімнат площею 17,2 кв.м. і 11,4 кв.м.; кухні площею 8,8 кв.м.; ванної кімнати площею 2,5 кв.м; вбиральні площею 1,0 кв.м.; коридору площею 10,0 кв.м.; балкону площею 2,9 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками приватизованої квартири АДРЕСА_2 . Право власності набуто нами 14.05.2001 року на підставі договору про купівлю-продаж приватизованої квартири, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2255 та зареєстрованого в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві власності в реєстровій книзі № 136 за номером 17487 від 05 червня 2001 року.

21 серпня 2025 року звернулися до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з метою реєстрації права власності. Проте, рішенням державного реєстратора № 80667396 від 03 вересня 2025 року було відмовлено у реєстрації через відсутність архівних даних БТІ. Відмова реєстратора порушує їх права як законних власників, що набули майно законно до 01.01.2013 року.

Рух справи

Ухвалою суду від 10.04.2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивачі належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов просили задовольнити.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про купівлю-продаж приватизованої квартири від 14.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А., зареєстрованого в реєстрі за № 2255 та зареєстрованого в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах в реєстровій книзі № 136 за номером 17487 від 05 червня 2001 року

У договорі зазначено, що вказана приватизована квартира двокімнатна, загальною площею 51,8 кв. м, в тому числі житлової 28,6 кв.м, та складається з: двох жилих кімнат площею 17,2 кв.м і 11,4 кв.м; кухні площею 8,8 кв.м; ванної кімнати площею 2,5 кв.м; вбиральні площею 1,0 кв.м; коридору площею 10,0 кв.м; балкону площею 2,9 кв.м.

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на квартиру від 16.10.2007 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власником квартири вказані ОСОБА_1 -1/2 частки власності, та ОСОБА_2 - 1/2 частки власності.

За даними технічної характеристики у технічному паспорті на квартиру станом на 16.10.2007, загальна площа квартири складає 51,8 кв. м та складається з двох кімнат житловою площею 28,6 кв. м, у тому числі: 1-а кімната 17,2 кв.м, 2-а кімната 11,4 кв.м; кухні площею 8,8 кв.м; ванної кімнати площею 2,5 кв.м; вбиральні (сполученої) площею 1,0 кв. м; коридору площею 10,0 кв.м; балконом площею 2,9 кв.м.

Відповідно до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд балансова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08.05.2001 становить 22814 грн.

Згідно зі Звітом про оцінку майна від 18.03.2026 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18.03.2026 складає 118600,00 грн. без врахування ПДВ.

21.08.2025 року з метою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Проте здійснити реєстрацію права власності на квартиру позивачі, з причин викладених в Рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій №80667396 від 03.09.2025, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Березняк О.М., не можуть. Так, 21.08.2025 року за реєстраційним №68507893 позивачі звернулися із заявою про державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно. Рішенням державного реєстратора №80667396 від 03.09.2025 року було відмовлено в проведенні реєстраційних дій через відсутність відомостей з Бюро технічної інвентаризації. На запит державного реєстратора 29.08.2025 отримано відповідь Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №3.9/3860 від 27.08.2025 року, відповідно до якої передбачається: Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ» (пл. Центральна, 23, Куп`янськ Харківської області код ЄДРОПОУ 033550051). Через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації», яке знаходилося за адресою площа Центральна м. Куп`янськ, Харківської області, була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше) знищені. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

У зв`язку з бойовими діями позивачка втратила оригінал вказаного свідоцтва про право власності. Відновлення документа наразі неможливе, у зв`язку з тим, що КП «Куп`янське БТІ», яке було зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської міської громади, повністю знищено разом із архівами. Провести реєстрацію права власності на квартиру не вбачається за можливе, так як відсутні оригінали правовстановлюючих документів, а також відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо квартири.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за нею права власності на спірне нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.

Так, згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 цього Закону).

Положення п.3 ч.3 ст.10 Закону передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

На момент отримання позивачкою права власності спірного нерухомого майна у грудні 1996 року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права.

Так, правова норма статті 128 Цивільного кодексу Української РСР визначала, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Укладення угод як одну з підстав набуття права власності передбачалося і статтею 12 Закону України від 07.02.1991 № 697-XII «Про власність».

В подальшому з 2002 року по 1 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002.

Пунктом 1.3 цього Тимчасового положення передбачалося, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.

Пункт 1.4 положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

У вказаний період часу був прийнятий Цивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004 та яким було змінено підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1,2,4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Крім того, 03.08.2004 набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Вказаний Закон № 1952-IV надав визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону).

Нормами ст.4 Закону № 1952-IV було встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону № 1952-IV реєстрація об`єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів реєстрації прав, до якої за ст.5 Закону входять місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру.

У цій справі державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.

Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачкою на спірне майно у зв`язку зі знищенням будівлі, бази даних та документації КП «Куп`янське БТІ», а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, створили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.

В той же час, Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.

Невизнання державою права власності позивача на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

У справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на спірне майно за будь-якою іншою особою.

При цьому у позивачів наявний технічний паспорт на квартиру, де вони вказані власниками квартири. Але з причин, які зазначені вище, вказане не надає змоги позивачам беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які позивачі посилаються як на підставу свого позову.

Отже, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м., в тому числі житлової 28,6 кв.м., та складається з: двох жилих кімнат площею 17,2 кв.м. і 11,4 кв.м.; кухні площею 8,8 кв.м.; ванної кімнати площею 2,5 кв.м; вбиральні площею 1,0 кв.м.; коридору площею 10,0 кв.м.; балкону площею 2,9 кв.м.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м., в тому числі житлової 28,6 кв.м., та складається з: двох жилих кімнат площею 17,2 кв.м. і 11,4 кв.м.; кухні площею 8,8 кв.м.; ванної кімнати площею 2,5 кв.м; вбиральні площею 1,0 кв.м.; коридору площею 10,0 кв.м.; балкону площею 2,9 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Позивачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3

Відповідач: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, місцезнаходження: 63701, Харківська область, м. Куп`янськ, проспект Конституції, буд.3; ЄДРПОУ 44758728.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання права власності, місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Павлівський, буд. 4; ЄДРПОУ 40214227.

Суддя І.С. Блага