Ухвала суду № 138440281, 23.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4597/26

Провадження № 2-др/442/12/26

УХВАЛА

23 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 442/4597/26 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.07.2026 закрито провадження у справі №442/4597/26 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Повернуто Акціонерному товариству «Універсал Банк» з Державного бюджету України сплачений судовий збір у справі № 442/4597/26 у розмірі 1331,20 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №54522925010 від 24.04.2026, отримувач ГУК Львів/ Дрогобицька тг/22030101 ЄДРПОУ: 38008294 Казначейство України (ел. адм. подат.) ІВАN: UA 628999980313121206000013931.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, чи дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що додаткове рішення є самостійним процесуальним засобом усунення неповноти судового рішення лише у випадках, прямо визначених законом. Інститут додаткового рішення не передбачає можливості зміни висновків суду, перегляду вже вирішених питань чи повторної оцінки обставин справи. Його призначення полягає виключно в усуненні неповноти судового акта, коли судом залишено невирішеним певне питання, яке підлягало вирішенню під час ухвалення рішення.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, додаткове рішення не може бути способом виправлення неправильного, на думку учасника справи, застосування судом норм матеріального чи процесуального права або способом зміни прийнятого судом рішення. Ухвалення додаткового рішення допускається виключно у випадках, прямо передбачених процесуальним законом, та лише з метою усунення неповноти судового акта.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, відповідно до якої додаткове рішення не може підміняти собою апеляційний перегляд судового рішення чи використовуватися для зміни вже вирішених судом питань.

Судом встановлено, що ухвалою суду про закриття провадження у справі питання щодо судових витрат уже було вирішено. Зокрема, судом вирішено питання про повернення позивачу сплаченого судового збору з Державного бюджету України, а також питання про стягнення судового збору з відповідача.

У поданій заяві відповідач зазначає, що позивач ще до звернення до суду безпідставно списав з її банківського рахунку грошові кошти у сумі 2662,40 грн, які, на її думку, становлять суму судового збору та були включені до складу заборгованості. На підтвердження зазначених обставин заявник подала виписку по банківському рахунку.

Разом із тим наведені доводи не свідчать про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у розумінні статті 270 ЦПК України, оскільки вони не стосуються неповноти судового акта чи невирішення судом питання про судові витрати.

Фактично заявник ставить під сумнів правомірність дій позивача щодо списання грошових коштів, правильність визначення розміру заборгованості та законність висновків суду щодо розподілу судових витрат. Такі доводи спрямовані не на усунення неповноти судового акта, а на перегляд уже вирішених судом питань та зміну змісту постановленої ухвали, що виходить за межі предмета розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, інститут додаткового рішення не передбачає можливості дослідження нових доказів, встановлення нових фактичних обставин чи перевірки правомірності дій сторін, які не є наслідком неповноти судового акта. Вказані заявником обставини можуть бути предметом оцінки суду лише у відповідному процесуальному порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, однак не шляхом ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, заява відповідача фактично зводиться до незгоди з висновками суду щодо вирішення питання про судові витрати та правової оцінки спірних правовідносин, що не є підставою для ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що питання про судові витрати вже було вирішено під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі, а доводи заявника не свідчать про наявність будь-якої із передбачених статтею 270 ЦПК України підстав для ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 133, 141, 142, 258261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу постановлено без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Нагірна О.Б