Рішення № 138440230, 23.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4224/26

Провадження №2/442/1964/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №2141822 від 03.03.2025 у розмірі 52082,18 грн.

Позов мотивовано тим, що 03.03.2025 ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» договір про надання споживчого кредиту №2141822. Договір укладений в електронній формі.

Після заповнення Відповідачем відповідної електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що станом на момент укладення договору перебував за адресою https://sloncredit.ua/, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 03.03.2025 направило ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір №2141822 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору. В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» здійснив ідентифікацію і верифікацію особи. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на номер телефону ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему надіслали одноразовий ідентифікатор Т408, котрий у свою чергу Відповідачем було введено/відправлено ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» у відповідному розділі сайту, чим він прийняв пропозицію укладення Договору про надання споживчого кредиту №2141822.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування грошових коштів на картку позичальника.

27.01.2026 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передав (відступив) ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набув права вимоги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру Боржників) до договору факторингу №01.02-4/26 від 27.01.2026, в тому числі було відступлено і заборгованість до ОСОБА_1 за кредитним договором №2141822 від 03.03.2025 у розмірі 52082,18 гривень.

Станом на дату складання позовної заяви загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №2141822 від 03.03.2025 становить 52082,18 гривень, з них: 14701,45 гривень заборгованість за тілом кредиту; 29880,73 гривень заборгованість по відсотках, 7500 гривень штраф.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив не подав.

Інші процесуальні дії у справі.

З урахуванням положень ст.187 ЦПК України, 01.06.2026 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідача зроблено відповідний запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Західного міжрегіонального управління ДМС України та отримано відповідь про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01.06.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір про надання споживчого кредиту №2141822 про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний» від 03.03.2025.

Відповідно до п.1.2. Договору, Товариство надало ОСОБА_1 кредит у гривні, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно із п.1.3., 1.4. Договору, сума кредиту становить 15000 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів кожні 30 днів. У п.1.4.1. Договору вказано, що у споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором.

У п.1.5. Договору зазначено, що тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п.1.5.1. Договору, підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом. Згідно із п.1.5.2. Договору, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 01.04.2025 року включно. У п.1.5.2.1. Договору зазначено, що знижена процентна ставка 1.8% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до умов встановлених договором. Згідно з п.1.5.3. Договору, пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 02.04.2025 року(включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Відповідно до п.1.7. Договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; 0.874% в день, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії.

У п.1.8. Договору вказано, що загальні витрати на дату укладення Договору складають: 52 425,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії або 47 205,00 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

У п.1.9. Договору зазначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 13 574,76 % річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії або 3 649,46% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Відповідно до п.1.10. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 67 425,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії або 62 205,00 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Кошти кредиту надані Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 ( п.2.1. Договору).

У п.3.1. вказано, що проценти, що нараховуються за Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту.

Відповідно до п.4.4. Договору, споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи, пені та інші платежі передбачені Договором.

З п.10 Договору вбачається, що ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т408.

Згідно із Розрахунком заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №2141822 від 03.03.2025, станом на 27.01.2026 загальна сума заборгованості становить 52082,18 гривень, з них: 14701,45 гривень заборгованість за тілом кредиту; 29880,73 гривень заборгованість по відсотках, 7500 гривень штраф.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування грошових коштів на картку позичальника, що підтверджується листом від 29.01.2026.

27.01.2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передав (відступив) ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набув права вимоги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені Договором.

Відповідно до п.3.1.3. Договору, право вимоги переходить до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» з моменту підписання Договору після чого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені Договором.

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до договору Факторингу №01.02-4/26 від 27.01.2026, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 52082,18 гривень, з них: 14701,45 гривень заборгованість за тілом кредиту; 29880,73 гривень заборгованість по відсотках, 7500 гривень штраф.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Щодо частини позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7500 гривень за договором, суд зазначає наступне:

З ст.549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із п.6. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, норма, зазначена в п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, та норма, зазначена в п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суперечить один одному.

З огляду на таку ситуацію, суд зазначає наступне:

Закон України «Про правотворчу діяльність» прийнятий з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про правотворчу діяльність», законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правотворчу діяльність», закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон приймається у формі, зокрема кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність», кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

В ч.2 і ч.3 ст.11 Закону України «Про правотворчу діяльність» заначено, що при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подає до Верховної Ради України проект закону, що регулює суспільні відносини інакше, ніж кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до кодексу. Такий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до кодексу.

В ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі №676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України с Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов?язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодекси У країни.

Додатково суд вказує, що внесення змін до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України відбулось у зв`язку із прийняттям Закону № 2120-IX від 15.03.2022, а внесення змін до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень «Про споживче кредитування» у зв`язку із прийняттям Закону № 3498-IX від 22.11.2023.

Таким чином, в даній ситуації застосовуватися мають норми Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості у виді штрафу у розмірі 7500 гривень не підлягає задоволенню. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2141822 від 03.03.2025 у розмірі 44582,18 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2279 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2141822 від 03.03.2025 у розмірі 44582,18 (сорок тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 18 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень) гривень сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місце знаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.07.2026.

Суддя Павлів З.С.