Рішення № 138440140, 20.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10085/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

секретаря судових засідань Бевзюх М.,

представника відповідача Макарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в розмірі 181233,76 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання послуг AT «Ідея Банк», відповідачем було підписано договір про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, та Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти.

Так, 03.11.2023 року після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №647726 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

07.08.2024 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.34606.011147818. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідачки.

Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловила шляхом його підписання електронним підписом, а саме нею було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №647726. Згідно з кредитним договором, відповідач отримала кредит в розмірі 150000 грн., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 11.11.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 181233,736 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 01.10.2025 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2025 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

13.03.2026 року Представником відповідача ОСОБА_1 адвоката Макарова І.М. надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого з позовом не погоджується, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Відзив вмотивований тим, що з наданої виписки по рахунку з 01.01.2000 по 10.11.2025 року, вбачається, що відповідач здійснювал платежі на виконання умов редиутного договору у період з 07.09.2024 року по 11.09.2025 року. Загальна сума коштів , сплачених відповідачем на погашення кредитних зобов`язань становить 251 150,38/ грн., що значно перевищує суму фактично отриманого кредиту у сумі 150 000,00 грн. Таким чином, представник відповідача вважає, що заборгованість за тілом кредиту відсутня, а наданй розрахунок заборгованості не містить розпису складових зазначених сум, не дозволяє встановити порядок їх нарахування, періоди такого нархування та правові підстави їх виникнення. Просить у задоволенні позову відмовити.

27.03.2026 року представником позивача АТ «Ідея Банк» Заставною О.В. скеровано на адресу суду додаткові пояснення відповідно до яких зазначає, що кредитний договір укладено між Позивачем та Відповідачем 07.08.2024 року Вказує, що припинення нарахувань для кожної категорії позичальників, які визначені в пункті 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців, має здійснюватися з дня набрання чинності законом, що встановлював відповідну категорію позичальників, та за умови отримання банком відповідної заяви та підтвердних документів щодо статусу позичальника. Зазначає, що розрахунок загальної заборгованості Позичальника наводився у позовній заяві Банку. Розмір заборгованості Відповідача Позивач підтвердив ОРИГІНАЛОМ виписки по рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 11.11.2025 (який був відкритий ОСОБА_1 згідно з умовами п. 2 Кредитного договору) та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 11.11.2025. Звертає увагу суду, що додана до позовної заяви виписка по рахунку № НОМЕР_1 містить всі необхідні реквізити, встановлені пунктом 62 Положення від 04.07.2018 № 75, є первинним бухгалтерським документом у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 62, 63 Положення від 04.07.2018 № 75 та підтверджує видачу Відповідачу кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування. Таким чином, вказує, що матеріали справи містять всі належні, достатні, достовірні та допустимі докази надання ОСОБА_1 кредиту та наявності у нього кредитної заборгованості, а також обґрунтованості її розміру.

01.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Макаровим І.М. скеровано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив з якого вбачається, що доводи позивача про те, що припинення нарахування процентів можливе виключно з моменту звернення Відповідача до банку із відповідною заявою та підтвердними документами, є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом військовослужбовцям не нараховуються з початку особливого періоду. Зазначена норма є імперативною, не містить застережень щодо необхідності подання заяви або будь-яких додаткових умов для її застосування, а отже підлягає безумовному виконанню кредитодавцем. Таким чином, обов`язок банку щодо ненарахування процентів виникає безпосередньо з норм закону, а не з моменту звернення особи. Позиція Позивача військовослужбовця, що є неприпустимим. Крім того, як зазначалось у відзиві на позовну заяву Відповідач зверталася до банківської установи із заявою та надавала документи, що підтверджують її статус військовослужбовця, однак банк в усній формі відмовив у застосуванні передбачених законом гарантій. Вказує, що з наданого Позивачем розрахунку виходить, що основний борг становить 0,00 грн, прострочений борг 138 910,31 грн, прострочені проценти 42 323,45 грн, а вся заборгованість нібито переведена у прострочену. Проте такий розрахунок не відповідає фактичному стану та вимогам законодавства. Як встановлено нами при перевірці, із загальної суми сплачених Відповідачем 101 150,38 грн, Позивач зарахував на погашення процентів 90 062 грн, а на тіло кредиту лише 11 087 грн, що є явно непропорційним і економічно необґрунтованим. Просить у позові відмовити.

Представник позивача АТ «Ідея Банк», згідно позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, наслідки неявки.

Представник відповідача ОСОБА_1 , - адвокат Макаров І.М. у судовому засіданні проти вимог позову заперечив, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив позов залишити без задоволення.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 03.11.2023 року після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №647726 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку.

Також, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.

07.08.2024 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.34606.011147818.

Відповідно до п.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) для власних потреб у сумі 150 000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентами та іншими платежами, згідно із умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору, процентна ставка є фіксованою та станвоить 79,99%.

Згідно із п.1.4 кредитного договору, строк дії договору становить 36 місяців.

Згідно із п.1.7 кредитного договору, дата поврення кредиту 07.08.2027 року включно. Повернення заборгованості здійснюється через рахунок НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1.10 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит для власних потреб, шляхом переказу коштів у розмірі 150 000, 00 грн. на рахунок НОМЕР_2 поичальника, який відкритий у АТ «Ідея Банк».

Відповідно до п.1.11. кредитного договору, клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня укалдення Договору відмовитис від Договору без пояснення причини, у тому числі після отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від укладеного договору клієнт повідомляє кредитодавця у письмовій формі протягом 14 календарних днів з дня укладення Догогору.

Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, а також Графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордера. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором кредиту №R01.346906.011811024, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 17.12.2025 року становить 177460,23 грн. та складається із наступного: прострочений борг 142280,52 грн. та прострочені проценти 35179,71 грн.

04.11.2025 року на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до нього будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

Щодо доводів представника відповідача з приводу неналежності розрахунку заборгованості, суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №М30.34606.011147818, представником АТ «Ідея Банк» до позовної заяви долучено довідку розрахунок станом на 11.11.2025 року та виписку по особовому рахунку НОМЕР_3 .980, в якій відображені операції з видачі кредиту та погашення кредитних коштів.

Виписка по рахунку у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу ОСОБА_1 кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.

Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 затверджено «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (далі - Положення), пунктом 63 якого встановлені вимоги до виписки з клієнтського рахунку та зазначено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Також у пункті 62 вказаного Положення зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Окрім цього, Верховним Судом у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Банківська виписка є документом банку, в якому по Дебету відображено розприділення грошових коштів з транзитного рахунку Клієнта, а по Кредиту видача та надходження грошових коштів на рахунок. Відповідно до п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку (пп. 10, 11 п. 61). Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об`єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву кредитом. У міру здійснення банківських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка кредитовим оборотом.

Кінцевий залишок на рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду. У колонці Кредит вказана видача кредиту Позичальнику у розмірі 150 000,00 грн., а також суми, які надходили від Позичальника на погашення заборгованості по кредиту (у загальній сумі 101 150,38 грн.). У колонці Дебет відповідно зазначено розприділення вказаних сум.

Відтак, вхідний та вихідний залишок у виписці по транзитному рахунку за Кредитним договором дорівнюють нулю, що не свідчить про відсутність заборгованості Відповідача за Кредитним договором, а лише вказує на відсутність коштів на транзитному рахунку, які не розподілено Банком.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 помилково дійшла висновку, що відповідно до виписки по рахунку нею оплачено кредит на суму 250 150,38 грн., оскільки у виписці по рахунку ця сума включає також суму виданого Банком кредиту у розмірі 150 000,00 грн, а не тільки суму погашеної Позичальником заборгованості по кредиту у розмірі 101 150, 38 грн.

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, долученим представником банку до матеріалів справи, відповідачем на підтвердження своєї позиції не надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором чи доказів відсутності такої, а тільки безпідставно ставиться під сумнів розрахунок заборгованості, наданий банком.

Чинним законодавством не визначено обов`язкову форму розрахунку, і тому, позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, який позивач вважав надати за потрібне, і який зроблений відповідно до умов кредитного договору та з врахуванням усіх коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору, зворотного відповідачкою не доведено.

Таким чином, виписка по рахунку ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості містять всі необхідні реквізити, встановлені законодавством, є первинним бухгалтерським документом у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 62, 63 Положення від 04.07.2018 №75 та підтверджує видачу відповідачу кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За умовами ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Отже, зважаючи на те, що Відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача простроченого боргу у розмірі 138910,31 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення відсотків за кредитним договором, суд зазначає таке.

Відповідач просить застосувати до даних правовідносин вимоги ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 цього Закону військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Таку вимогу обґрунтовує тим, що вона є військовослужбовцем а проходить військову службу у Службі безпеки України, має військове звання майор.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про Службу безпеки України», умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України. Військовослужбовці Служби безпеки України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки яких затверджуються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військовослужбовцям Служби безпеки України видається службове посвідчення, зразок якого затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підпунктом 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 № 1275-VІІ.

Пунктом 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема підпункту 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», свідчить про те, що пільги мають:

- військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з довідкою-розрахунком, доданою позивачем до матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № М30.34606.011147818 від 07.08.2024 року за відсотками станом на 11.11.2025 року становить 42323,45 грн.

Як вбачається із копією посвідчення серії НОМЕР_4 майор ОСОБА_1 є спеціалістом першої категорії ( з оперативних питань) Служби безпеки України Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, cуд приходить до висновку, що Відповідач користується пільгами, передбаченими ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки Відповідач надала достатні докази на підтвердження тих обставин, що вона має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки у період нарахування процентів за користування кредитом, була особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

А тому суд приходить до висновку, що у вимозі Позивача про стягнення з Відповідача прострочених процентів у розмірі 42323,45 грн слід відмовити.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню та з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 138910,31 грн заборгованості за Кредитним договором, яка складається зі простроченого боргу.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2320, 87 грн (з розрахунку 138910,31/181233,76 х 3028,00 грн.).

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М30.34606.011147818 від 07.08.2024 року в розмірі 138 910 грн. 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2320 грн. 87 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 )

Суддя Х.М.Мисько