Рішення № 138440134, 23.07.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1275/26

Провадження № 2/439/868/26

23 липня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Слобода Сергій Григорович,

відповідач: Підкамінська селищна рада Львівської області,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Підкамінської селищної ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, ухвалив таке рішення.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області із позовними вимогами до Підкамінської селищної ради Львівської області, в яких просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 122.9 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на спадкове майно за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Стислий виклад позиції позивача

Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок знаходиться на території Підкамінської селищної ради Золочівського району Львівської області. Відповідно до матеріалів справи, житловий будинок збудований у 1971 році. Правовстановлюючі документи на даний житловий будинок за життя спадкодавця не оформлювалися та право власності за померлим не реєструвалося, що підтверджується Інформаційною довідкою КП ЛОР «Золочівське МБТІ» від 26.03.2024 року.

Заповіту спадкодавець не склав. На момент відкриття спадщини позивачка постійно проживала разом із померлим. Майно спадкодавця було розподілене між спадкоємцями за законом згідно з договором про поділ спадщини від 12 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Мартинюк О.Є. (зареєстровано в реєстрі за № 443). Відповідно до п. 5 вказаного договору, вищезазначений житловий будинок АДРЕСА_1 переходить у власність позивачки ОСОБА_1 .

З метою оформлення спадкових прав позивачка подала заяву про відкриття спадкової справи до приватного новаріуса, однак 10 березня 2026 року нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок. Причиною відмови слугувала відсутність правовстановлюючих документів на даний об`єкт нерухомого майна, підтверджуючих належність його спадкодавцю.

Позивачка звертає увагу на те, що вона бажає реалізувати свої спадкові права. З метою проведення належної правової процедури реалізації власних спадкових прав вона вимушена звернутися до суду за захистом свого невизнаного права.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

01 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позивач та її представник адвокат Слобода С.Г. у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач участь свого представника під час судового засідання не забезпечив. Від представника Підкамінської селищної ради Львівської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

За змістом нормативних положень частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техничного засобу, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Доказами у справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Маркопільської сільської ради Бродівського району Львівської області 08.12.2016 року, актовий запис № 4 (а.с.7).

Згідно з довідкою Підкамінської селищної ради Львівської області № 24 від 26.03.2026 року, заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався у Маркопільській сільській раді (а.с.8)

Згідно з довідкою Підкамінської селищної ради Львівської області № 25 від 26.03.2026 року, ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований і проживав разом із дружиною ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до виписки з погосподарської книги №26 від 26.03.2026 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Згідно з договором про поділ спадщини від 12 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Мартинюк О.Є. та зареєстрованим у реєстрі за № 443, укладеним між спадкоємцями за законом, житловий будинок АДРЕСА_1 переходить у власність Позивачці ОСОБА_1 (п. 5 Договору) (а.с.12)

Відповідно до Інформаційної довідки КП ЛОР «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 183 від 26.03.2024 року, дані про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відсутні(а.с.14).

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу від 14 березня 2024 року, житловий будинок літерою «А-1» (загальною площею 122.9 кв.м) з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «Б» (площею 50,0 кв.м), сарай «В» (площею 9,0 кв.м), сарай «Г» (площею 22,0 кв.м), сарай «Д» (площею 20,3 кв.м), сарай «Е» (площею 60,7 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 , збудований у 1971 році(а.с.15-27).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10 березня 2026 року, виданої приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Мартинюк О.Є., причиною відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок була відсутність правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

Мотиви суду

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За правилами частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

?реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

?на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року i яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним Кодексом України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), зокрема на підставі записів у погосподарських книгах.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вимогами частини 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічні норми дублюються у нормі статті 5 Цивільного кодексу України, де вказується, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

За правилами статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Нормативними приписами статті 1218 Цивільного кодексу України визначено, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Нормою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Вирішуючи питання визнання права власності в порядку спадкування, суд виходить з того, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом майна свого померлого чоловіка ОСОБА_2 та на підставі укладеного між спадкоємцями договору про поділ спадщини від 12.05.2017 року визначена єдиною особою, до якої переходить право власності на житловий будинок.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належав спадкодавцю ОСОБА_2 , що було встановлено судом та підтверджується випискою з погосподарської книги та довідкою Підкамінської селищної ради.

Спадкоємиця ОСОБА_1 вчинила дії для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її чоловіка, шляхом постійного проживання разом із ним на час відкриття спадщини, звернення до нотаріуса та укладення договору про поділ спадщини.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачці ОСОБА_1 було відмовлено з огляду на те, що відповідно до довідки КП ЛОР «Золочівське МБТІ» право власності на зазначений будинок зареєстровано не було.

Суд наголошує на тому, що позивач об`єктивно позбавлений можливості прийняти належну йому частину спадщини у позасудовому (нотаріальному) порядку. Відтак, визнання права власності фактично є винятковим способом захисту прав позивача.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право на спадкове майно; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; те, що сторони не заперечують проти ухвалення рішення на користь позивача; те, що ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 206, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Підкамінська селищна рада Львівської області, місцезнаходження: 80670, Львівська область, Золочівський район, смт. Підкамінь, вул. І. Франка, 1, код ЄДРПОУ: 04372483.

Суддя Б.М. Петейчук