Вирок № 138437711, 22.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2766/26

Провадження № 1-кп/346/647/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № №12026091180000287 від 05.05.2026 р. відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коломия Івано-Франківської області, українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні нікого немає, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , депутатом не обирався, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , 03.05.2026 близько 22:00 годин перебуваючи в м.Коломия по вул..Театральна, 27 побачив каркасно-тентову збірно-розбірну облегшену споруду АР-СЦ-6080 по сторонах якої наявні чотири ручні лебідки на кожній з яких наявне маркування «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509079», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509075», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509076» та «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509084» червоного кольору, які належать Департаменту освіти та культури Коломийської міської ради, знаходилися на тимчасовій споруді, встановленій для проведення урочистих заходів, які вирішив викрасти. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого по даний час, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу викрав чотири ручні лебідки на кожній з яких наявне маркування «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509079», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509075», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509076» та «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509084» червоного кольору, загальна вартість яких становить 9780 гривень. Після чого ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденими речами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Департаменту освіти та культури Коломийської міської ради майнову шкоду на загальну суму 9780 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину свою в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, пояснив, що 3 травня 2026 року приблизно о 21-22 годині їхав на велосипеді по вул..Тетральній в м.Коломия та біля Народного Дому побачив сцену, на якій були наявні чотири лебідки, які він вирішив викрасти для власного користування. Після викрадення лебідок він поїхав додому. На наступний день, усвідомив, що накоїв, зателефонував до поліції та зізнався у вчиненій крадіжці. Після приїзду поліції він видав викрадені чотири лебідки, давав покази, усіляко сприяв розкриттю злочину. щиро розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати.

Представник потерпілого Коломийської міської ради в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві просила розгляд кримінального провадження проводити за її відсутності, заявила, що завдані збитки відшкодовані в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна. Претензій матеріального характеру Коломийська міська рада до обвинуваченого не має. При призначені покарання покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Злочинні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання відповідно до ст..66, 67 КК України, суд зважає на наступне.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18, відповідно до якої щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність, проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень.

Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнавав свою вину у вичиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому, засудив свій вчинок, визнав негативні наслідки злочину для потерпілого, самостійно повідомив про вчинений ним злочин (заява обвинуваченого від 04.05.2026), добровільно відшкодував шляхом повернення викраденого майна (розписка представника потерпілого від 14.05.2026), тобто не тільки бажав виправити наслідки, а і вчинив активні дії в цьому напрямку. Таку посткримінальну поведінку суд розцінює як щире каяття.

Крім того, обвинувачений протягом досудового розслідування та судового розгляду визнавав свою вину та давав визнавальні покази, в яких повідомляв органам слідства обставини, не відомі їм раніше, тобто активно сприяв розкриттю злочину.

Також судом встановлено, що обвинувачений повернув потерпілим викрадене майно, чим відшкодував матеріальну шкоду. Претензії потерпілої сторони до обвинуваченого відсутні (заява представника потерпілого про отримання на відповідальне зберігання 4 лебідок від 14.05.2026 та заява від16.06.2026 щодо відсутності претензій до обвинуваченого).

Отже, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд відповідно до ст..66 КК України визнає з`явлення зі зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд виходить із такого.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до ч.6 ст.368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2021 року в справі № 325/1421/18 зазначено, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст..12 КК України є тяжким злочином (ч.4 ст.185 КК), характер діянь і спосіб їх вчинення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність кваліфікуючих ознак та кількість епізодів.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який має погашену судимість, офіційно не працює, офіційно не одружений, не має утриманців, має задовільний стан здоров`я, на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває, перебуває на обліку у наркологічному кабінеті.

Суд враховує також наявність чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відшкодування потерпілим матеріальної шкоди шляхом повернення викраденого майна, думку потерпілого, прокурора щодо виду та міри покарання, і вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України в мінімальному розмірі у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з відстрочкою виконання покарання на мінімальний строк, оскільки на переконання суду виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, і таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України скасуванню підлягають арешт, накладені ухвалами слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 року на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст..100 КПК України , а саме залишити потерпілому за належністю.

Судові витрати на залучення експертів на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 1444,08 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого, відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Цивільні позови не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на залучення експертів в сумі 1444,08 гривень.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 (справа№346/2318/26 провадження 1-кс/346/524/26) на майно: чотири ручні лебідки із роликами на кожній з яких наявне маркування «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509079», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509075», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509076» та «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509084» червоного кольору.

Речові докази:

- наявні чотири ручні лебідки на кожній з яких наявне маркування «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509079», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509075», «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509076» та «ТАЛЬ ЛАНЦЮГОВА 1Т6М серійний номер 202509084» червоного кольору залишити потерпілому Коломийській міській раді за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку.

Суддя: ОСОБА_1