Рішення № 138436271, 23.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/919/26Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якій просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів коректної інформації про підставу його виключення з військового обліку з «померлі» на: «досягнення граничного віку перебування в запасі» та повторного взяття його на військовий облік; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі.

В обґрунтування вимог вказує, що він перебував на військовому обліку та у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі (45 років) вважає себе таким, що виключений з військового обліку. Позивач авторизувався у додатку Резерв+ та помітив, що його військово-облікові дані в реєстрі Оберіг не відповідають дійсності, оскільки містили відомості про підстави виключення - "Померлі". З метою виправлення відповідної інформації у Реєстрі 14 січня 2026 року позивач звернувся до Відповідача через електронну пошту та засобими поштового зв`язку УКРПОШТА із заявою про внесення коректних даних про виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині корегування підстави його виключення з військового обліку військовозобов`язаних, вказавши у графі Підстава зняття/виключення - по досягненню граничного віку перебування в запасі. Проте, за результатами розгляду заяви 18 січня 2026 року в мобільному застосунку РЕЗЕРВ + в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів з`явилася інформація, згідно якої позивача повторно взято на військовий облік, що є протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 80-83/ зазначив, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військоволікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі РЕЄСТР) гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має військове звання старшина та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10.12.2023. Наголошено, що з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію, як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року витребувано у ОСОБА_1 : копію військового квитка НОМЕР_1 у повному обсязі; електронний військово-обліковий документ, зокрема із застосунку Резерв+ із зазначенням повної актуальної інформації. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 облікову картку та копію військового квитка, що містить запис про виключення ОСОБА_1 у 2012 році з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі, на яку наявне посилання у листі ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих.№16/3/281 від 23.01.2026 та/або пояснення стосовно такого посилання чи причин відсутності відповідного запису. Вказані докази встановлено надати до суду у десятиденний строк з дати отримання даної ухвали суду.

03 липня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_6 не може надати копію військового квитка позивача, так як військовий квиток знаходиться тільки у позивача на руках. Щодо посилання у листі ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.01.2026 №16/3/281 про виключення громадянина у 2012 році з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі повідомляє, що зазначена інформація була наведена виходячи з даних, які містилися в архівних облікових документах та з урахуванням редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чинної на той час. Разом з тим, під час повторної перевірки документів встановлено, що наявна в обліковій картці дата виключення містить очевидну технічну помилку, оскільки зазначена дата не може відповідати фактичним обставинам та передує даті народження громадянина. Станом на день надання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 не має у своєму розпорядженні належним чином оформленого документа, який би містив запис про виключення громадянина у 2012 році з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі, у зв`язку з чим надати його суду неможливо /а.с. 90-91/.

Також, 07 липня 2026 року до суду надійшли витребувані ухвалою суду документи від позивача /а.с. 96-102/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 20.09.1985, перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 97-101/ та з 02.09.1991 знятий з обліку.

Позивач авторизувався у додатку Резерв+ та згідно інформації яка в ньому зазначена його військово-облікові дані в реєстрі Оберіг не відповідають дійсності, оскільки містили відомості про підстави виключення - "Померлі" /а.с. 18/.

З метою виправлення відповідної інформації у Реєстрі 14 січня 2026 року позивач звернувся до Відповідача через електронну пошту та засобами поштового зв`язку УКРПОШТА із заявою про внесення коректних даних про виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині корегування підстави мого виключення з військового обліку військовозобов`язаних, вказавши у графі Підстава зняття/виключення - по досягненню граничного віку перебування в запасі /а.с. 19-25/.

За результатами розгляду заяви 18 січня 2026 року в мобільному застосунку РЕЗЕРВ + в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів відображено інформацію, згідно якої відносно позивача в розділі "категорія обліку" вказано: військовозобов`язаний /а.с. 26/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; (...). Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

За правилами частини першої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною другою статті 33 Закону №2232-XII визначено, що загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

За приписами частини третьої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

За приписами частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 частини 6 статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 2012 рік) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому, ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 2012 рік) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

За приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 2012 рік) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Суд наголошує, що у розділі ІХ «Відмітки про звільнення від військового обов`язку» на 33 сторінці його військового квитка у пункті 34 не зазначено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування у запасі (в межах дії попередніх редакцій згаданої норми) /а.с.101/.

Позивачем після досягнення віку 45 років після 16.07.1967 року не було вчинено жодних дій направлених на зняття та виключення з військового обліку, у тому числі позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження прибуття до військового комісаріату (станом на 2012 рік), подання відповідної заяви та надання свого військового квитка для внесення відносно нього відповідних записів щодо його військового обліку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VII внесено зміни до ст. 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, та Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22.07.2014 р. №1604-VII- до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач, з урахуванням того, що він не був виключений з військового обліку станом на 2012 рік, є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60-річного віку).

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.

Вік особи як юридичний факт - стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.

Судовим розглядом встановлено, що на момент набрання чинності Законами №1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років та він не був виключений з військового обліку станом на 2012 рік, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII станом на час звернення позивача із заявою до відповідача про виключення з військового обліку, позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, військовий квиток якого не містить відомостей про його виключення з військового обліку станом на 2012 рік, тому відповідач на законних підставах зазначає відносно позивача інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів в розділі "Категорія обліку" - військовозобов`язаний.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Ясиновський