Рішення № 138436181, 23.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зарахувати періоди роботи, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 104450011452 від 05.08.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1981 по 09.08.1982, з 15.08.1985 по 01.03.1988, з 30.03.1988 по 10.04.1993, з 25.04.1993 по 01.08.1997, з 05.10.1998 по 05.02.1999, з 15.07.2003 по 05.09.2003 та до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи з 15.08.1985 по 01.03.1988, з 30.03.1988 по 10.04.1993, з 15.11.2004 по 27.05.2006, з 03.06.2013 по 23.06.2014, а також з 14.07.2014 по 18.12.2017, з 19.12.2017 по 04.02.2022, з 07.02.2022 по 31.03.2022 у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХПІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 28.07.2024.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що 28.07.2024 вона звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я за спеціальним стажем. До зазначеної заяви про призначення пенсії Позивачем були додані необхідні документи про підтвердження загального та пільгового стажу, які засвідчують правомірність заявлених вимог щодо призначення їй пенсії та в подальшому виплати її Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Заява Позивача про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, що передбачено п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846. Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області № 104450011452 від 05.08.2024 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю у неї необхідного спеціального стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності станом на 1 квітня 2015 року спеціального стажу роботи 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 30 березня 2016 року не менше 25 років і 6 місяців, з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року не менше 26 років і 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується по 10.10.2017. Вказане Рішення мотивоване тим, що страховий стаж Позивача становить 23 роки 8 місяців 9 днів, а спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону № 1058), становить 3 роки 4 місяці (з 14.07.2014 по 10.10.2017). За результатами розгляду документів, доданих до заяви, Відповідач 2 вказав про те, що до загального страхового стажу роботи не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки від 15.08.1985 НОМЕР_2 в зв`язку з дописом дати заповнення трудової книжки чорнилами іншого кольору, яке не завірене належним чином. Зазначив також, що у разі відсутності не можливості здійснення виправлень в трудові книжці необхідно надати уточнюючі довідки про роботу або встановити приналежність документів в судовому порядку (пункт 26 Порядку №637). 3 огляду на вищевикладене, на думку Відповідача 2, Позивач не має права виходу на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Про вищевказане рішення Позивача повідомило Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області листом від 10.04.2025 №1000-0202-8/48928, копія якого додається. Позивач вважає Рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІI протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте Відповідачем 2 необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, а також непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. У зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

(б) Позиція Відповідачів

05.03.2026 року від відповідача ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказують на те, що періоди роботи згідно трудової книжки від 15.08.1985 НОМЕР_1 до загального страхового стажу не зараховано у зв`язку з дописом дати заповнення трудової книжки чорнилами іншого кольору, яке не завірене належним чином. Зазначив також, що у разі відсутності не можливості здійснення виправлень в трудові книжці необхідно надати уточнюючі довідки про роботу або встановити приналежність документів в судовому порядку (пункт 26 Порядку №637). 3 огляду на вищевикладене, на думку Відповідача 2, Позивач не має права виходу на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

05.03.2026 року від відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що за результатом розгляду заяви від 28.07.2024, наданими документами, індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 склав 23 роки 08 місяців 09 днів, в тому числі стаж роботи відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788 на посадах працівника охорони здоров`я станом на 11.10.2017 03 роки 04 місяці (з урахуванням статті 60 Закону № 1788 06 років 08 місяців). Щодо зарахування до страхового та спеціального стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1985 відповідач зазначає наступне: частиною 1 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 24 Постанови № 637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Відповідно до пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. До страхового та спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788, не зараховано періоди роботи з 01.07.1981 по 09.08.1982, з 15.08.1985 по 10.03.1988, з 30.03.1988 по 10.04.1993, з 25.04.1993 по 01.08.1997, з 05.10.1998 по 05.02.1999, з 15.07.2003 по 05.09.2003. На титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1985 дату заповнення трудової книжки внесено пізніше чорнилами іншого кольору, запис не завірено належним чином, що не відповідає вимогам пункту 2.13 Інструкції № 58. Підстави для розгляду записів трудової книжки серії НОМЕР_1 відсутні. Документи, що підтверджують вищезазначені періоди роботи Позивачкою для розгляду не надавалися. Щодо зарахування у подвійному розмірі стажу роботи з 14.07.2014 по 18.12.2017, з 19.12.2017 по 04.02.2022, з 07.02.2022 по 31.03.2022 слід зазначити наступне: відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Згідно зі статтею 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. До спеціального стажу працівника охорони здоров`я з урахуванням вимог статті 60 Закону № 1788 зараховано період роботи з 14.07.2014 по 10.10.2017 на посаді сестри медичної палатної стаціонару в Територіальному медичному об`єднанні «Психіатрія» у місті Києві. Правові підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи з 19.12.2017 по 04.02.2022, з 07.02.2022 по 31.03.2022 відсутні. Позивачка на дату звернення працювала на посаді сестри медичної палатної стаціонару в Територіальному медичному об`єднанні «Психіатрія» у місті Києві, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788. Враховуючи наведене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Херсонській області 05.08.2024 було прийнято рішення № 104450011452 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України № 1788 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, передбаченого статтею 55 Закону 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 та у зв`язку з продовженням праці на посаді, що дає право на це вид пенсії.

ІІІ. Процедура та рух справи

04.02.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без руху.

16.02.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Рішенням № 104450011452 від 05.08.2024 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із тим, що «Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров?я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2017 по 10 жовтня 2017 року - неменше 26 років 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017. Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров?я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. При визначенні права на пенсію за вислугу років трудовий (спеціальний) стаж як до, так і після 1 січня 2004 року обчислюється згідно з нормами Закону № 1788 і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) за даними трудової книжки, а в разі потреби уточнюючих довідок. Згідно із пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), пенсія за вислугу років призначається лише при звільненні з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Страховий стаж особи становить 23 роки 8 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до загального страхового стажу роботи не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки від 15.08.1985 НОМЕР_1 у зв`язку з дописом дати заповнення трудової книжки чорнилами іншого кольору, яке не завірене належним чином. У разі відсутності можливості здійснення виправлень в трудовій книжці необхідно надати уточнюючі довідки про роботу або встановити приналежність документів в судовому порядку (пункт 26 Порядку № 637). Спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону № 1058), становить 3 роки 4 місяці (з 14.07.2014 по 10.10.2017). Повідомляємо, що на дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років заявниця продовжує працювати, чим порушено пункт 2.4 Порядку № 22-1. Заявниця продовжує працювати. Пунктом 5 статті 45 Закону, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 104450011452 від 05 серпня 2024 (далі Рішення від 05.08.2024) про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 26 років 6 місяців та з продовженням працювати на посаді, що дає право на цей вид пенсії».

Позивач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області № 104450011452 від 05.08.2024 про відмову в призначені пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

V. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788-XI право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XI (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII (далі Закон № 213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XI), а Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII (далі Закон № 911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-XI.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XIпенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону № 1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1,3,46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XIIнеобхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 03.08.2023 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

На момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії у позивача станом на 28.07.2024 стаж складав 23 років 08 місяців 09 днів, що не заперечується відповідачем та вказано в рішенні від 05.08.2024 № 104450011452.

Водночас оспорюваним рішенням вказано, що до страхового стажу роботи та стажу за вислугу років не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 15.08.1985 НОМЕР_1 у зв`язку з дописом дати заповнення трудової книжки чорнилами іншого кольору, яке не завірене належним чином.

Щодо не зарахування періодів роботи згідно трудової книжки від 15.08.1985 НОМЕР_1 до страхового та стажу за вислугу років позивача з наведених підстав, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім цього, Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3. Інструкції № 58 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 2.5., 2.7. Інструкції № 58 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

При цьому Інструкція № 58 не передбачає обов`язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів.

Крім того, посилання пенсійного органу на наявний допис чорнилами іншого кольору є лише припущеннями. У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Суд зазначає, що трудова книжка від 15.08.1985 НОМЕР_1 підтверджує періоди роботи позивача, адже записи щодо прийняття та звільнення із займаної посади мають номер та дату наказу, на підставі яких такі були винесені, а також містять печатки організації.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд повинен врахувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві або відсутність печатки організації на титульній сторінці, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Таким чином, твердження відповідачів про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки від 15.08.1985 НОМЕР_1 є безпідставними.

За наведеного правового обґрунтування та встановлених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 104450011452 від 05.08.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

При обранні способу захисту суд враховує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Херсонській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Херсонській області.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 104450011452 від 05.08.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1981 по 09.08.1982, з 15.08.1985 по 01.03.1988, з 30.03.1988 по 10.04.1993, з 25.04.1993 по 01.08.1997, з 05.10.1998 по 05.02.1999, з 15.07.2003 по 05.09.2003 та до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи з 15.08.1985 по 01.03.1988, з 30.03.1988 по 10.04.1993, з 15.11.2004 по 27.05.2006, з 03.06.2013 по 23.06.2014, а також з 14.07.2014 по 18.12.2017, з 19.12.2017 по 04.02.2022, з 07.02.2022 по 31.03.2022 у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХПІ.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 28.07.2024.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адреса: 84122, м. Словянськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, адреса: 73005, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057.

Суддя Оксана БОЙКО