Рішення № 138434854, 23.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р. № 400/5813/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області, , провизнання протиправним та скасування рішення від 23.03.2026 року № 6/1; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі відповідач-1) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-2) про:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача-1 від 16.04.2026 року № 143250025134 щодо відмови позивачу в призначені пенсії на пільгових умовах та рішення відповідача-2 №6/1 від 23.03.2026;

зобов`язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09.01.1996 по 08.11.1996 року та період з 01.06.2004 по 22.04.2005 року до загального страхового стажу та період з 21.12.2006 по 12.03.2007 перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною;

зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 зарахувати пенсію за віком за Списком-2 з 12.02.2026 року.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що:

недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення;

записи у трудовій книжці про початок та завершення трудових відносин вносились уповноваженими особами підприємств, організацій, де він працював;

відповідачами до пільгового страхового стажу не зараховано всі періоди, що порушує право позивачки на пенсію;

відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

У відзиві на позовну заяву від 05.06.2026 відповідач-2 заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити в повному обсязі, оскільки:

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.03.2026 № 6/1 до пільгового стажу не зараховано періоди роботи на Чорноморському суднобудівному заводі з 07.09.1995 по 08.11.1996, оскільки посада, на якій працювала Позивач не передбачена Списками виробництв, цехів, професій та посад, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, з 01.06.2004 по 22.04.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

У відзиві на позовну заяву від 10.06.2026 відповідач-1 заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити в повному обсязі, оскільки Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.03.2026 № 6/1 до пільгового стажу не зараховано періоди роботи на Чорноморському суднобудівному заводі з 07.09.1995 по 08.11.1996, оскільки посада, на якій працювала заявниця не передбачена Списками виробництв, цехів, професій та посад, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та від 16.01.2003 №36, з 01.06.2004 по 22.04.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі її обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.

12.02.2026 Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підприємстві «Чорноморський суднобудівний завод» з 07.09.1995 по 08.01.1996 та з 09.01.1996 по 22.04.2005 року відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Для розгляду звернення Позивачем надано: - сканкопії паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки, витягу з Єдиного державного реєстру, довідок відділу інформації та використання ліквідованих установ від 01.04.2024 № Х-213/24.03-01, від 29.04.2024 № Х-372-373/24.03-01, наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 27.11.1995 № 698, від 13.01.1997 № 11к, від 20.04.1998 № 154, від 26.03.2004 № 50, архівна копія тарифних ставок.

Рішенням засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій (далі - рішення Комісії) від 30.05.2024 № 5/2 ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 09.01.1996 по 26.11.1997, з 27.11.1997 по 22.04.2005, з урахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з червня 2004 року по квітень 2005 року, до страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відмовлено в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу із особливо шкідливими (шкідливими) та особливо важкими (важкими) умовами праці з 07.09.1995 по 08.01.1996 в зв`язку з тим, що посада на якій працювала Позивач, а саме учень маляра не передбачена Списками виробництв, цехів, професій та посад, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36.

07.04.2026 Позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058. 16.04.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250025134 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці та недосягненням пенсійного віку.

Вважаючи вищенаведене рішення про відмову у призначені пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом. Він переконаний, що відповідачі порушили його право на отримання пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (далі Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.

Тому страховий стаж обчислюється за період роботи:

до 31.12.2003 на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

після 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Отже, період роботи позивачки згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть бути зараховані в повному обсязі до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить записи про періоди роботи позивачки з 07.09.1995 р. до 08.11.1996 р. на ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» на посаді учня маляра судового.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.05 р. № 383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці.

Позивачкою на підтвердження виконання робіт із особливо шкідливими (шкідливими) та особливо важкими (важкими) умовами праці надавалась копія довідки відділу інформації та використання документів ліквідованих установ від 01.04.2024 р. № Х-213/24.03-01.

Відповідачем не зараховано наведені вище періоди роботи до пільгового стажу, в зв`язку з відсутністю даних про результати атестації робочих місць за умовами праці та відсутністю первинних документів, які підтверджують пільговий характер роботи повний робочий день. Запис в трудовій книжці підтверджує лише трудовий стаж позивачка, а не пільговий. Враховуючи відсутність записів про пільговий характер виконуваної позивачкою роботи у трудовій книжці.

Верховним Судом у постановах від 31.07.18 р. в адміністративній справі № 415/760/17, 31.07.18 р. в адміністративній справі № 486/1080/16-а, від 31.07.18 р. в адміністративній справі № 235/1112/17 висловлена правова позиція, про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1, 2 саме записами у трудовій книжці.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд враховує відсутність вини позивачка та неможливість надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо надання документів про проведення атестації робочих місць, то суд виходить з наступного.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Тому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.20 р. у справі № 520/15025/16-а.

Пунктом 1 статті 1статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що стархувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відтак позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів її роботи на такому підприємстві.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17 та від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

Суд встановив, що згідно з відомостями трудової книжки позивачки НОМЕР_1 вона працювала у період з 27.11.1997 по 22.04.2005 року в ДП «Меридіан» (згодом ВАТ СВ «Меридіан».

Таким чином, рішення комісії з питань підтвердження стажу роботу на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області №6/1 від 23.03.2026 р. в частині не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 07.09.1995 по 08.01.1996., є протиправним і підлягає скасуванню в цій частині. Та Рішення про відмову у призначені пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Київській області № 143250025134 від 16.04.2026 в частині не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 07.09.1995 по 08.01.1996 та з 01.06.2004 по 22.04.2005 у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 інформації про сплату страхових внесків.

Щодо вимоги позивачки про зарахування періоду з 21.12.2006 по 12.03.2007, суд зазначає, що рішення комісії з питань підтвердження стажу роботу на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області №6/1 від 23.03.2026 р. та Рішення про відмову у призначені пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Київській області № 143250025134 від 16.04.2026 не містить відмови у зарахуванні періоду з 21.12.2006 року по 12.03.2007 роки.

Отже, в цій частині позовних вимог-слід відмовити.

Щодо відновлення порушеного права позивачки, то суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки, подану до комісії з питань підтвердження стажу роботу на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області про підтвердження періоду роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці такі періоди роботи: з 09.01.1996 року по 08.11.1996 на Чорноморському суднобудівному заводі згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота, в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах затвердженого постановою КМУ від 11.03.94 р. № 162 та період з 01.06.2004 по 22.04.2005 роки.

Відтак, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 20.05.2026, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1331,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; ЄДРПОУ: 13844159) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Фастівський район, київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.03.2026 №6/1.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2026 № 143250025134.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області: зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу період її роботи з 09.01.1996 по 08.11.1996;

зарахувати ОСОБА_1 період з 01.06.2004 по 22.04.2005 роки;

повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

4. В решті позовних вимог-відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судовий збір у розмірі 1331 (Одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 23 липня 2026 року