Рішення № 138434553, 17.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4415/24

провадження № 2-ап/340/47/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просить суд

1) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 924113-2408-1128 UA35040130000021732 від 31.12.2022 року, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 37729,92 грн;

2) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 438491-2408-1128 UA35040130000021732 від 10.11.2023 року, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 43389,41 грн;

3) зобов`язати відповідача списати безнадійний борг за податковою вимогою №20261-11 на суму 3909,24 грн. від 04.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що спірними рішеннями їй визначені грошові зобов`язання з орендної плати за землю за 2022 та 2023 рік відповідно. Позивачка не погоджується з цими рішеннями та зазначає, що у 2009 року вона отримала в користування земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 за договором оренди землі, укладеними із Знам`янською міською радою. Однак з 2016 року позивачка втратила право користування цією земельною ділянкою у зв`язку з прийняттям Знам`янською міською радою рішення про вилучення земельної ділянки та розірвання договору оренди. Позивачка також не погоджується з сумами орендної плати, нарахованими відповідачем, та стверджує, що вони не узгоджуються з умовами розрахунку орендної плати, визначеним договором оренди, та не підтверджуються даними з Державного земельного кадастру. З цих підстав просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Також, на думку позивачки, відповідач мав самостійно списати безнадійний податковий борг за податковою вимогою від 04.07.2016 №20261-11 на суму 3909,24 грн., згідно «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків».

Вважаючи свої права порушеними, звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 29.07.2024 року суд повернув позовну заяву на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.164).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, обґрунтованими тим, що позивачка як орендар земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номерам 3510600000:50:153:0047, розташованої у м. Знам`янка, повинна сплачувати до місцевого бюджету орендну плату у розмірі, що встановлений договорами оренди та нормами Податкового кодексу України. Тож контролюючий орган, використавши інформацію, надану виконавчим комітетом Знам`янської міської ради, визначив позивачці податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2022 рік та, використовуючи витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначив позивачці податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2023 рік за цю земельну ділянку, про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. Доводячи їх правомірність, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Також вказав, що суб`єктом господарювання подана податкова декларація по платі за землю 17.02.2016 № 1600001589 та самостійно узгоджено податкові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки:

- 0,0098 га з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008 на суму 2573,93 грн.

- 0,0720 га з кадастровим номером 3510600000:50:138:0032 на суму 15160,99 грн.

- 0,1260 га з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 на суму 26531,73 грн.

- 0,0109 га з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 на суму 2862,84 грн.

Із задекларованих зобов`язань сплачено тільки 29155 грн. (а.с. 167-170).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з 14.05.1997 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її діяльності є виробництво інших готових металевих виробів.

У 2009 році між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі про передачу позивачці у строкове платне користування земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 для комерційного використання.

ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік та за 2023 рік, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 924113-2408-1128 UA35040130000021732 від 31.12.2022 року, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 37729,92 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 438491-2408-1128 UA35040130000021732 від 10.11.2023 року, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 43389,41 грн;

Судом також встановлено, що суб`єктом господарювання подана податкова декларація по платі за землю 17.02.2016 № 1600001589 та самостійно узгоджено податкові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки:

- 0,0098 га з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008 на суму 2573,93 грн.

- 0,0720 га з кадастровим номером 3510600000:50:138:0032 на суму 15160,99 грн.

- 0,1260 га з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 на суму 26531,73 грн.

-0,0109 га з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 на суму 2862,84 грн.

В подальшому, податковим органом сформовано податкову вимогу від 04.07.2016 року за №20261-11 на суму 3909,24 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Суд встановив, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) 27.01.2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 1260 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:153:0047, яка розташована у м.Знам`янка, вул.Привокзальна,4 та АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, на строк до 01.12.2033 року. (а.с. 176-177 )

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 23.02.2009 року за №040937100004.

Позивачка заперечує свій обов`язок зі сплати орендної плати, посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у неї вилучена, а договір оренди розірвано.

Так, Знам`янською міською радою прийнято рішення №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 )", яким вирішено вилучити у ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 та розірвати договір оренди землі від 27.01.2009 року, укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 , з посиланням на те, що в орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва, земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не була забудована, існує заборгованість з орендної плати.

Позивач не погодилися з цим рішенням та у 2019 році оскаржила його до суду в порядку адміністративного судочинства (справа №389/2895/19), а у 2021 році в порядку цивільного судочинства (справа №389/2534/21).

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.05.2022 року у цивільній справі №389/2534/21 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Знам`янської міської ради №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній №4 та №12)".

У постанові Верховного Суду від 22.09.2023 у справі № 389/2534/21 судом касаційної інстанції зазначено, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання з іншої сторони, існує спір, пов`язаний із здійсненням позивачем підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках, наданих їй у комерційних цілях, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 по справі 912/2404/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Знам`янської міськради від 23.09.2016 № 448. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 19.03.2025.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №640/6013/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно зі статтею 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що договором оренди землі від 27.01.2009 року (зареєстрований 23.02.2009 року за №040937100004, укладений на строк до 01.12.2033 року) не передбачено односторонньої відмови орендодавця від договору, натомість пунктом 37 цього договору обумовлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін.

Тож оскільки договір оренди землі від 27.01.2009 року не припинений та не розірваний у встановленому порядку, тому у 2022 та 2023 роках цей договір зберігав чинність для позивачки, зокрема щодо обов`язку сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047. Факт прийняття Знам`янською міською радою рішення №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №4 та №12)" не звільняє позивачку від такого обов`язку.

Суд зазначає, що з набранням чинності 01.01.2011 року Податковим кодексом України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає сплаті до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. До моменту внесення до договору оренди землі відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 2 статті 18, частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Форма Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наведена у додатку 9 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777.

Відповідач, пояснюючи розрахунок розміру орендної плати, нарахованої позивачці за цю земельну ділянку відповідно до спірного податкового повідомлення рішення № 924113-2408-1128 UA35040130000021732 від 31.12.2022 року, вказав, що за базу оподаткування за 2022 рік взято нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, яка згідно з переліком орендарів, надана виконавчим комітетом Знам`янської міської ради (№01-38/100/2 від 23.02.2022 року), а саме-1 165 431,96 грн.

Проте, значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, використане контролюючим органом при розрахунку плати за землю за 2022 рік 1257664,03 грн, та матеріали справи не містять доказів, що вказане значення відповідає відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 станом на 2022 рік (а.с. 175).

Також відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до органів Держгеокадастру із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння орендної плати за цю земельну ділянку за 2022 рік, як це передбачено абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України.

Тож суд визнає необґрунтованим наведений відповідачем розрахунок бази оподаткування та податкового зобов`язання, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням № 924113-2408-1128 UA35040130000021732 від 31.12.2022 року.

Отже, суд визнає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та скасовує його. Це не позбавляє відповідача права нарахувати позивачці податкове зобов`язання за цим платежем за 2022 рік в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як це передбачено пунктом 287.10 статті 287 ПК України.

Значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, використане контролюючим органом при розрахунку плати за землю за 2023 рік 1446313,63 грн, відповідно до витягу НВ-3500557522023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого органом Держгеокадастру на запит про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння орендної плати за цю земельну ділянку за 2023 рік, як це передбачено абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України (а.с. 191).

Отже, спірне податкове повідомлення рішення № 438491-2408-1128 UA35040130000021732 від 10.11.2023 року, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 43389,41 грн, є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача списати безнадійний борг за ПВ №20261-11 на суму 3909,24 грн. від 04.07.2016, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 36.1, пунктом 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається (вручається), також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідачем була сформована податкова вимога від 04 липня 2016 року №20261-11 на суму 3 909,24 грн.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

В подальшому Головне управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Знам`янка Кіровоградської області податкову заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 р. в сумі 118 768,10 грн., а саме основного зобов`язання в розмірі 117 768,10 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 000,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/4597/20 від 14.12.2020 стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь місцевого бюджету м. Знам`янка, Кіровоградської області податкову заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 р. р. в сумі 118 768,10 грн. в т.ч. 117 768,10 грн. основного зобов`язання та 1 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 р. в адміністративній справі №340/4597/20 - скасовано та ухвалено нове рішення.

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 49 969 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Списання безнадійного податкового боргу врегульовано статтею 101 ПК України.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України встановлено щоквартальне здійснення списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Міністерство фінансів України наказом 28.07.2022 № 220, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.08.2022 за № 908/38244, затвердило Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (тут і надалі у редакцій, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин Порядок №220).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу II Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, - станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.

Згідно з пунктами1, 5, 6 розділу IIІ вказаного Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для територіального органу ДПС. Неотриманий платником податків примірник рішення зберігається у територіальному органі ДПС.

Структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм слідує, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

В той же час, якщо контролюючий орган ініціював процедуру стягнення податкового боргу, зокрема в судовому порядку, до закінчення строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №807/2097/16, від 19.05.2020 у справі №826/8231/15, від 17.02.2022 у справі №820/6713/17 та від 31.05.2022 у справі №520/1039/20, який підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як передбачено підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 220. В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 вказаного Кодексу.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 вказаного Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З огляду на положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, строк стягнення грошових зобов`язань позивача у розмірі 3 909,24 грн., в тому числі, і за податковою вимогою від 04 липня 2016 року №20261-11, за Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 по справі №340/4597/20 про стягнення податкового боргу встановлюється до повного погашення такого платежу.

В силу положень пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг позивача не може вважатись "безнадійним", адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу.

З огляду на встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що податковий борг позивача не є "безнадійним", внаслідок чого у відповідача не було підстав для його списання, тобто з його боку не вчинено протиправної бездіяльності, тому позов у цій частині є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За вказаних обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2906,88 грн., відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 968,96 грн., за рахунок його бюджетних асигнувань, що є пропорційною частиною до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 924113-2408-1128 UA35040130000021732 від 31.12.2022 року, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 37729,92 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО