Рішення № 138434547, 15.04.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6084/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХПП ДОБРОНАДІЇВСЬКЕ» (вул. Привокзальна, 59, с. Добронадіївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28054, код ЄДРПОУ 35622956)

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХПП ДОБРОНАДІЇВСЬКЕ» (далі - позивач, Товариство) через свого представника адвоката Макаренко Д.М., звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2025 року № 0009704, № 0009705, № 0009707, № 0009708, № 0009709 та № 0009711.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 17.06.2025 року № 7953/11-28-07-07/35622956, висновки якого є необґрунтованими, оскільки контролюючий орган дійшов їх виключно на підставі аналізу інформаційних баз даних (ЄРПН, АІС «Податковий блок»), без дослідження первинних документів та без встановлення обставин, що спростовували б реальність господарських операцій позивача. Позивач стверджує, що операції зі зберігання зерна з контрагентами-поклажодавцями, операція з придбання дизель-генераторної установки, операції з утримання коштів за договорами доручення про харчування працівників та операції з отримання консультаційних послуг є реальними, підтвердженими належно оформленими первинними документами, а тому донарахування грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, наполягаючи на тому, що:

- господарські операції позивача з переліченими контрагентами-поклажодавцями не мали реального характеру, оскільки контрагенти не мали трудових, виробничих, транспортних і матеріальних ресурсів для здійснення заявленої діяльності, не декларували придбання зерна, а щодо ТОВ «КЛЕН Т» набув законної сили вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2023 у справі № 755/14983/23, яким саме засновника і директора цього товариства визнано винним за частиною 2 статті 205-1 КК України за фіктивне створення юридичної особи без наміру провадити господарську діяльність; отримані Товариством кошти є, на думку відповідача, безповоротною фінансовою допомогою, а фактично реалізоване зерно безоплатно отриманим товаром невідомого походження;

- операція з придбання дизель-генераторної установки у ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» є, на переконання відповідача, нереальною, оскільки заявлений постачальник не є виробником та не задекларував придбання відповідного товару в ланцюгу постачання, а фактично виявлений під час інвентаризації генератор моделі RID 200 C-SERIES S із серійним номером D8163 за даними митного оформлення ввезений в Україну ще у 2013 році іншим імпортером і в подальшому реалізований третій особі у 2014 році, тобто не міг бути придбаний позивачем у ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» у вересні 2024 року;

- витрати на консультаційні послуги ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не підтверджені документами, які б розкривали дійсний зміст та обсяг наданих послуг і їх зв`язок із господарською діяльністю позивача, а окремі документи містять суперечності (зокрема акт від 27.03.2023 у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 фіксує надання послуг за період, що передував укладенню відповідного договору);

- кошти, утримані з заробітної плати працівників за договорами доручення про харчування, підлягали оподаткуванню ПДВ як вартість реалізованих товарів (послуг) харчування.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року (суддя Пасічник Ю.П.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2025 року, справу передано судді О.В. Кравчук.

Ухвалою судді Кравчук О.В. від 06 січня 2026 року справа прийнята до провадження, розгляд справи розпочато спочатку. Справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням правил перебігу процесуальних строків, що встановлені частиною шостою статті 120 КАС України, ухвалення та проголошення судового рішення призначене у судовому засіданні 15 квітня 2026 року.

У відповідності до частини четвертої статті 250 КАС України судом 15 квітня 2026 року ухвалене та підписане скорочене рішення суду.

При цьому, на підставі частини третьої статті 243 КАС України складення рішення у повному обсязі відкладено на строк не більш як на десять днів з дня закінчення розгляду справи та підписання (проголошення) скороченого рішення суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухваши вступні слова, пояснення та виступи представників сторін у судових дебатах, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ХПП ДОБРОНАДІЇВСЬКЕ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2025 року № 7953/11-28-07-07/35622956.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення від 30.06.2025 року № 017, які листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 08.07.2025 № 1617/12/11-28-7-07-14 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2025:

- № 0009704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 8 332 750 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 6 666 200 грн та за штрафними санкціями -1 666 550 грн;

- № 0009705, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 19 366 765 грн за грудень 2021 року та на 2 047 750 грн за грудень 2024 року;

- № 0009707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 5 536 833,75 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 4 429 467 грн та за штрафними санкціями 1 107 366,75 грн;

- № 0009708, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 110 588 грн;

- № 0009709, яким застосовано штрафні санкції за нереєстрацію (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних у сумі 2 434 373,55 грн;

- № 0009711, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1 020 грн за ненадання інформації на запит контролюючого органу у повному обсязі.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов?язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, пов`язані із формуванням платником податку доходів та витрат з метою оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що будь-які документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, відповідні первинні документи не можуть бути підставою для формування платником податку показників податкового обліку, навіть за наявності усіх формальних реквізитів.

При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 07.09.2021 у справі № 813/13/16, від 02.02.2022 у справі № 1.380.2019.006109, від 14.05.2019 у справі № 825/1892/16), з метою встановлення факту здійснення господарської операції необхідно з`ясувати такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників операції; зв`язок між фактом придбання товарів (послуг) та господарською діяльністю платника податку; наявність ділової мети у здійсненні відповідних дій платника податку.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 року у справі № 826/2999/16 сформулював правову позицію, за якою чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків не може нести відповідальність за правопорушення, вчинені іншими суб`єктами господарювання. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що статус фіктивного підприємства є несумісним з легальною господарською діяльністю, а господарські операції, оформлені від імені юридичної особи, створеної без наміру ведення господарської діяльності, не можуть визнаватися реальними лише на підставі формального підтвердження договорами та первинними документами.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, § 53) зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», а тому будь-який обґрунтований сумнів у наявності порушення має тлумачитися на користь платника податків, якщо контролюючий орган не спростував його належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Водночас цей стандарт доказування діє в обидва боки: якщо контролюючий орган наводить конкретні, а не абстрактні докази (зокрема вирок суду щодо безпосереднього контрагента, дані митного оформлення тощо), платник податків повинен спростувати їх відповідними доказами, а не обмежуватися посиланням на формальну наявність договорів та актів.

Податкові повідомлення-рішення № 0009704, № 0009705, № 0009707, № 0009709 частково грунтуються на висновках контролюючого органу про нереальності господарських операцій позивача зі зберігання зерна з ТОВ «КЛЕН-Т», ТОВ «МАКСІОПТ», ТОВ «ЗЛАТА ПЛАЗА», ТОВ «КІМА+», ТОВ «ТАББАКО РАЙСІНГ», ТОВ «ЗЕЛЕНІВКА», ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО» .

Судом встановлено, що між позивачем (Зберігач) та переліченими контрагентами (Поклажодавці) укладені договори складського зберігання зернових культур: № 140 від 25.11.2021 з ТОВ «КЛЕН-Т», № 126 від 12.10.2021 з ТОВ «МАКСІОПТ», № 131 від 22.10.2021 з ТОВ «ЗЛАТА ПЛАЗА», № 114 від 15.09.2021 з ТОВ «КІМА+», № 098/1 від 10.08.2021 з ТОВ «ТАББАКО РАЙСІНГ», № 063 від 13.07.2021 з ТОВ «ЗЕЛЕНІВКА», № 063 від 13.07.2021 з ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО».

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем надано складські квитанції про прийняття зерна на зберігання, журнали реєстрації зважування вантажів (форма № ЗХС-28) як на завезення, так і на вивезення зерна, товарно-транспортні та залізничні накладні, акти надання послуг елеватора, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, банківські виписки та платіжні доручення про оплату наданих послуг.

Відповідач, обгрунтовуючи свою позицію, доводить відсутність у названих суб?єктів господарювання трудових ресурсів, транспортних засобів, орендованих або власних виробничих потужностей і складських приміщень; відсутність за даними ЄРПН, декларацій з ПДВ та АІС «Податковий блок» операцій з придбання ними кукурудзи чи пшениці, яка надалі нібито передавалася на зберігання позивачу; належність транспортних засобів, зазначених у товарно-транспортних накладних, фізичним особам, які не мають договірних відносин ані із контрагентами, ані з перевізниками; недотримання пункту 2.6 договорів складського зберігання щодо подання поклажодавцем письмової заяви про відвантаження за 7 днів до фактичної дати відвантаження.

Окремо, щодо господарських операцій позивача з ТОВ «КЛЕН-Т», відповідач покликається на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2023 року у справі № 755/14983/23, яким за угодою про визнання винуватості засновника і директора цього товариства визнано винною за частиною 2 статті 205-1 КК України за надання завідомо неправдивих відомостей під час державної реєстрації товариства без наміру провадити господарську діяльність.

Суд натомість відхиляє цей довід, оскільки предметом зазначеного вироку є виключно факт надання завідомо неправдивих відомостей конкретною фізичною особою під час державної реєстрації товариства 09.08.2021 року та відсутність у неї особистого наміру здійснювати функції керівника. Вирок не встановлює і не міг встановлювати обставин здійснення чи нездійснення конкретних господарських операцій Товариства у 2021 2022 роках, оскільки предметом кримінального провадження ці операції не були, а вирок ухвалено на підставі угоди про визнання винуватості без дослідження судом обставин господарської діяльності товариства по суті. Формальна недійсність реєстрації засновника не тотожна фактичній відсутності господарської діяльності: відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків через дії уповноважених осіб, і відповідачем не доведено, що жодна особа не мала повноважень діяти від імені ТОВ «КЛЕН-Т» у спірний період. Реальність же самих операцій з позивачем підтверджена не волевиявленням сторін (договором), а документами, що фіксують фізичний рух товару (складськими квитанціями, журналами зважування на в`їзд і виїзд транспорту та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН), жодного з яких відповідач не визнав недостовірним чи підробленим і жодного не спростував шляхом документальної зустрічної перевірки.

Суд також вважає неспроможними для доведення недійсності (фіктивності) спірних господарських операцій і посилання відповідача на відсутність у контрагентів трудових, виробничих і транспортних ресурсів. Чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку мати власні основні фонди чи штат для здійснення господарської діяльності, у той же час суб?єкт господарювання вправі залучати необхідні ресурси на договірних засадах (аутсорсинг, оренда транспорту, послуги перевізників-третіх осіб), а відсутність основних фондів сама по собі не свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей виконати зобов`язання, на що прямо вказував Верховний Суд у постановах від 30.07.2021 року у справі № 640/19166/19 та від 09.03.2021 року у справі № 826/7270/18.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів задекларованих операцій з придбання зерна за даними ЄРПН та АІС «Податковий блок» суд не приймає, оскільки відповідно до статей 936, 957 961 ЦК України на зберігача (товарний склад) не покладається обов`язок перевіряти право власності поклажодавця на передане на зберігання майно чи джерело його набуття; предметом договору складського зберігання є прийняття речі на зберігання, а не участь зберігача в ланцюгу постачання цієї речі. Перевірка законності набуття майна поклажодавцем виходить за межі предмета податкового контролю операцій самого позивача.

Виявлені відповідачем недоліки в товарно-транспортних накладних (відсутність відомостей про перевізника, невідповідність даних про транспортні засоби реєстру) також не є доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки такі накладні складені не безпосередніми учасниками такої операції, а перевізником. За відсутності доказів обізнаності позивача про недостовірність цих відомостей вади названих документів документа не можуть автоматично спростовувати реальність операції самого позивача, яка додатково підтверджена складськими квитанціями і журналами зважування.

Аргумент про неподання поклажодавцями письмових заяв за 7 днів до відвантаження всупереч пункту 2.6 договорів складського зберігання суд відхиляє, оскільки йдеться про недотримання сторонами процедури, узгодженої ними самими в цивільно-правовому договорі, порушення якої тягне цивільно-правові, а не податкові наслідки і саме по собі не спростовує факту фізичного руху активів, зафіксованого незалежними від цієї процедури документами - квитанціями, журналами зважування та зареєстрованими податковими накладними.

Отже, жоден з наведених відповідачем доводів окремо чи в сукупності не спростовує поза розумним сумнівом реальності операцій зі зберігання зерна з жодним із семи контрагентів, оскільки жоден із доводів не супроводжується встановленим фактом відсутності руху конкретних товарно-матеріальних цінностей за спірними договорами, а обмежується або даними інформаційних баз, або обставинами, що не входять до предмета доказування в цій справі.

Щодо операції з придбання дизель-генераторної установки ВР-220 у ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» та обгрунтованості податкових повідомлень-рішень № 0009704, № 0009705, № 0009708 у відповідних частинах.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 155 від 04.09.2024 року, видаткової накладної № 268, акта приймання-передачі від 25.09.2024 року та податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, позивач задекларував придбання у ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» дизель-генераторної установки ВР-220 у шумопоглинаючому корпусі вартістю 990 000 грн, у тому числі ПДВ 165000 грн, яку введено в експлуатацію наказом від 30.09.2024 року № DN000042.

За результатами вибіркової інвентаризації, проведеної 22.05.2025 року у присутності посадових осіб ГУ ДПС у Кіровоградській області, на території позивача виявлено генератор з такими ідентифікаційними даними: модель RID 200 C-SERIES S, серійний номер D8163, двигун Iveco F4HE45FE0A F100 (серійний номер 0795401), генератор змінного струму Sincro SK 250 мм (серійний номер 19102). Складено протокол інвентаризаційної комісії, яким недостач чи невідповідностей не зафіксовано.

Відповідач заперечує реальність операції позивача з ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР», наводячи такі обставини: за даними ЄРПН постачальником, у якого ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» придбало спірну установку, значиться ТОВ «ПАУЕР ДЖЕНЕРЕЙШН», яке є імпортером генераторів з Туреччини та Польщі, однак за даними митних декларацій за 2023 2024 роки жодного придбання установки за кодом УКТЗЕД 8502120090 чи установки моделі RID 200 C-SERIES S із серійним номером D8163 ним не здійснювалося; водночас за даними митного оформлення саме генератор моделі RID 200 C-SERIES S із серійним номером D8163 був ввезений в Україну по імпорту ще 12.12.2013 іншим суб`єктом - ТОВ «ДНІПРОВСЬКА АГЕНЦІЯ РОЗРОБОК ТА ЕКСПЕРТИЗ» (виробник R.I.D. GmbH, Німеччина, рік випуску 2013), а в подальшому, 10.01.2014 року, реалізований третій особі - ПАТ «Банк Руский Стандарт»; ланцюг постачання цього активу до ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» за даними ЄРПН не простежується. Відповідач також звертає увагу на розбіжність року випуску генератора, зазначеного в інвентарній картці (2024), з роком випуску, який фактично нанесений на виявленому обладнанні (2013), а також на невідповідність назви товару в акті приймання-передачі («BР-200») найменуванню за видатковою накладною та в інвентарній картці («ВР-220»).

Воднораз, суд зазначає, що відсутність підтвердженого джерела набуття товару в безпосереднього постачальника позивача є обставиною, що стосується податкового обліку самого ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» і підлягає з`ясуванню в рамках податкового контролю щодо цієї особи, а не автоматично покладається на позивача як покупця, який не мав і не міг мати доступу до даних ЄРПН свого контрагента щодо його постачальників.

Висновок про тотожність об`єкта, ввезеного на митну територію України в 2013 році й реалізованого в 2014 році, з об`єктом, наявним на території позивача у 2024-2025 роках, зроблений контролюючим органом виключно шляхом зіставлення даних інформаційних систем (ЄРПН, митних декларацій), без проведення товарознавчої або іншої спеціальної експертизи самого обладнання та без витребування у ПАТ «Банк Руский Стандарт» (чи його правонаступника) відомостей про подальшу долю придбаного ним у 2014 році активу, тобто без встановлення безперервного ланцюга володіння річчю від 2014 до 2024 року. За відсутності такого ланцюга, встановленого належними доказами, сама по собі збіжність серійного номера в базах даних не є доказом, що поза розумним сумнівом виключає надходження до ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» саме цього активу законним шляхом (зокрема через операції з іншими особами, не охоплені перевіркою).

Розбіжність року випуску установки, зазначеного в інвентарній картці (2024), з роком випуску, фактично нанесеним на обладнанні (2013), та розбіжність найменування товару в акті приймання-передачі («BР-200») з видатковою накладною («ВР-220») суд сприймає як є вади оформлення внутрішніх облікових документів позивача, які самі по собі, за відсутності доведеного факту безоплатного набуття активу від невстановленої особи, не спростовують факту оплатного придбання товару за договором № 155 від 04.09.2024 року, підтвердженого банківськими розрахунками в повному обсязі.

За наведених обставин висновки акта перевірки про безоплатне отримання позивачем дизель-генераторної установки від невстановлених осіб суд вважає недоведеними.

Щодо операцій з утримання коштів за договорами доручення про організацію харчування працівників, на яких базуються податкові повідомлення-рішення № 0009707, № 0009709, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між позивачем (Повірений) та ФОП ОСОБА_5 (Довіритель) укладено договори доручення від 27.12.2017 року № 2 та від 30.12.2019 року № 2, за умовами яких позивач зобов`язався від імені та за рахунок довірителя утримувати з фізичних осіб (своїх працівників та осіб, які працювали за цивільно-правовими договорами), вартість харчування, наданого ФОП ОСОБА_5 , та перераховувати утримані кошти довірителю. На підтвердження виконання договорів доручення позивачем надано звіти повіреного про виконання доручення за 2019 2024 роки та платіжні доручення про перерахування коштів ФОП ОСОБА_5 .

Відповідач зазначає, що позивач самостійно щоденно формував замовлення на комплексні обіди та вечері, отримував їх за адресою виконавця, роздавав працівникам у спеціально відведеному приміщенні та здійснював оплату власними коштами за графіком, встановленим ще первісним договором про надання послуг з організації харчування, а укладення додаткових угод про «зміну характеру правовідносин» на договір доручення не супроводжувалося наданням на запит контролюючого органу актів здачі-приймання робіт (послуг), які б підтверджували кількість та вартість фактично одержаних обідів і вечерь у розрізі кожного працівника, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів від 23.05.2025 № 697/11-28-07-07/ НОМЕР_1 .

Відповідач, посилаючись на те, що позивач самостійно щоденно формував замовлення на обіди й вечері, отримував готову продукцію та роздавав її працівникам, наполягає, щ Товариство фактично діяло як самостійний продавець харчування, а не як повірений. Суд відхиляє цей довід, оскільки виконання повіреним технічних (фактичних) дій із замовлення, отримання та роздачі товару в інтересах довірителя не суперечить правовій природі доручення: відповідно до статті 1000 ЦК України повірений вчиняє за дорученням довірителя юридичні дії, супутні виконанню яких можуть бути й фактичні дії, необхідні для їх реалізації, а зміст конкретних дій, доручених повіреному, визначається сторонами договору самостійно. Визначальним для кваліфікації відносин є не те, хто фізично видає товар, а хто встановлює ціну та несе комерційний ризик.

Оплата повіреним вартості товару постачальнику власними коштами з подальшим утриманням еквівалентної суми з третіх осіб (працівників) та її перерахуванням довірителю не змінює агентської природи відносин, якщо ціна визначена не позивачем, а погоджена з довірителем - ФОП ОСОБА_5 , що прямо підтверджено додатковими угодами про встановлення ціни обідів і вечерь (80 грн / 55 грн з 01.08.2021, 100 грн / 75 грн з 01.07.2023).

Відсутність деталізованого обліку в розрізі працівників є питанням якості виконання позивачем функцій повіреного (за яке позивач відповідає перед довірителем та працівниками), а не доказом того, що позивач набув права власності на страви як покупець-власник у розумінні підпункту 14.1.191 ПК України.

Відповідно до пунктів B34-B37 Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами» суб`єкт господарювання є агентом, якщо він не встановлює ціну самостійно, не несе відповідальності перед клієнтом за якість товару (послуги) та не набуває контролю над товаром до моменту його передання клієнту. Усім цим критеріям відносини позивача з ФОП ОСОБА_5 відповідають. Висновок контролюючого органу про здійснення позивачем «купівлі та подальшого продажу» комплексних обідів працівникам ґрунтується виключно на непрямих обставинах (самостійне замовлення і видача харчування) і не підкріплений жодним первинним документом, який би прямо фіксував перехід права власності на страви до позивача (акт приймання-передачі товару у власність, оприбуткування на баланс тощо), а тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України цей висновок не може вважатися доведеним належними і достатніми доказами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009711, яким до Товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн за ненадання (надання не в повному обсязі, відмову від надання) документів на запит контролюючого органу, суд враховує довід відповідача про ненадання позивачем актів здачі-приймання робіт (послуг) з деталізацією кількості та вартості обідів і вечерь у розрізі кожного працівника. Разом з тим, оскільки судом встановлено, що за умовами договорів доручення такі акти не є документами, складення яких прямо передбачено погодженим сторонами порядком оформлення відносин, а позивачем на запит контролюючого органу надано наявні та відповідні характеру правовідносин документи - звіти повіреного про виконання доручення, які за своєю правовою природою виконують функцію документа, що засвідчує виконання доручення, суд доходить висновку, що позивач не був об`єктивно позбавлений можливості надати лише ті документи, складення яких не передбачене договором доручення, а надав усі наявні в нього документи, які супроводжували спірну господарську операцію. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0009711 також підлягає скасуванню.

Щодо адміністративних витрат за консультаційними договорами з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , якими обгрунтовується податкове повідомлення-рішення № 0009704.

Судом встановлено, що позивачем укладено ряд договорів про надання консультаційних послуг з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 (з питань бухгалтерського обліку), ОСОБА_2 (з питань комерційної діяльності й управління, зокрема пошуку джерел фінансування та грантових програм), ОСОБА_3 (з питань права та консультаційного супроводу переоцінки активів) і ОСОБА_4 (з питань комерційної діяльності й керування). Розрахунки за вказаними договорами проведені в повному обсязі, що підтверджується даними бухгалтерського обліку (рахунок 92 «Адміністративні витрати» у кореспонденції з рахунком 631).

Відповідач заперечує витрати позивача за вказаними договроами, оскільки акти наданих послуг та листи-додаткова інформація до них мають загальний характер і не містять відомостей про місце, спосіб та конкретний результат надання послуг; додаткова угода № 3 від 26.12.2023 до договору з ФОП ОСОБА_2 , якою нібито підтверджено участь Товариства в грантовій програмі USAID, залучення лізингового та кредитного фінансування, не містить жодного обґрунтування вартості послуг та не встановлює особистого внеску виконавця в досягнення цих результатів; рахунок № 2 від 27.03.2023 (акт прийому-передачі) на суму 700 000 грн зазначає період надання послуг з 10.01.2022 по 27.03.2023, тоді як сам договір із ФОП ОСОБА_2 укладено лише 01.09.2022, тобто послуги нібито надавалися до укладення договору; за даними додаткової інформації до акта № 6/12 від 06.12.2023 зазначені юридичні послуги (аналіз документів, розробка колективних договорів) не відповідають предмету договору про консультаційний супровід переоцінки основних засобів; а щодо послуг ФОП ОСОБА_4 - зміст «консультаційних послуг з питань використання інформаційних технологій» (зокрема «Реєстрація в Chat GPT», «Огляд різних моделей ШІ», уроки роботи з Google Таблицями) є загальнодоступною інформацією, що вільно поширюється в мережі Інтернет, і не має ознак індивідуалізованої консультації, пов`язаної з господарською діяльністю позивача.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що загальний характер актів наданих послуг і листів-додаткової інформації є самостійною підставою для невизнання витрат позивача, оскільки відповідно до пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен містити лише встановлені законодавством обов`язкові реквізити (найменування сторін, назву та дату документа, зміст і обсяг операції, підписи відповідальних осіб), а вимоги щодо максимального ступеня деталізації опису змісту консультаційних послуг закон не встановлює; надані Товариством акти цим формальним вимогам відповідають.

Та обставина. що рахунок № 2 від 27.03.2023 року (акт прийому-передачі) з ФОП ОСОБА_2 на суму 700 000 грн зазначає період надання послуг з 10.01.2022, тобто до дати укладення самого договору (01.09.2022), не доводить обгрунтованості позиції відповідача, оскільки додаткова угода № 3 від 26.12.2023 конкретизує кінцевий практичний результат наданих послуг (участь Товариства в грантовій програмі USAID, укладення п`яти договорів фінансового лізингу від 27.10.2023 на суму 16,4 млн грн та кредитних договорів з АТ «КомінБанк» і АБ «Південний» на суму понад 30 млн грн); реальність самого факту отримання Товариством фінансування відповідачем не заперечується і не спростовується жодним доказом.

Так само неспроможними для доведення позиції контролюючого органу є посидання на те, що перелік послуг у листі-додатковій інформації до акта № 6/12 від 06.12.2023 з ФОП ОСОБА_2 (юридичні послуги -складання договорів, ведення переговорів, розробка посадових інструкцій) не відповідає предмету договору про консультаційний супровід переоцінки основних засобів. Сам факт того, що виконавець фактично надав послуги більшого обсягу, ніж предмет одного з договорів, є питанням цивільно-правової кваліфікації відносин сторін (можливе виконання за межами предмета конкретного договору чи в рамках усної домовленості), а не доказом того, що послуги не надавалися взагалі.

Оцінюючи зміст послуг, наданих ФОП ОСОБА_4 («Реєстрація в Chat GPT», «Огляд різних моделей ШІ», уроки роботи з Google таблицями тощо), відповідач посилається на те, що такі є загальнодоступною інформацією, вільно поширеною в мережі Інтернет, а тому не мають ознак індивідуалізованої консультації. Воднораз, загальнодоступність первинного джерела інформації не виключає господарської цінності послуги з її систематизації, адаптації та навчання конкретного персоналу позивача. Відповідач не довів, що навчання персоналу позивача фактично не відбувалося, а лише встановив загальну доступність використаних у навчанні першоджерел.

За таких обставин суд доходить висновку, що витрати позивача за консультаційними договорами з ФОП ОСОБА_1 на суму 452 900 грн, ФОП ОСОБА_2 на суму 1 580 000 грн, ФОП ОСОБА_3 на суму 1 059 514 грн та ФОП ОСОБА_4 на суму 1 715 050 грн підтверджені первинними документами та правомірно віднесені позивачем до складу адміністративних витрат, а доводи відповідача не спростовують цього висновку.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009709 (яким позивачеві нараховано штраф за нереєстрацію податкових накладних), суд зазначає таке.

Оскільки судом відхилено доводи відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість як за операціями зберігання зерна, так і за операцією з придбання дизель-генераторної установки та за операціями з харчування працівників (розділ V цього рішення), відсутній і сам факт заниження (ненарахування) податкових зобов`язань з ПДВ, за яке податковим повідомленням-рішенням № 0009709 застосовано штрафні санкції за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України у розмірі 2434373,55 грн. Оскільки штрафна санкція за вказаною нормою є похідною від встановлення факту заниження податкових зобов`язань та обов`язку реєстрації відповідних податкових накладних, а такого факту протиправного заниження судом не встановлено, податкове повідомлення-рішення № 0009709 підлягає скасуванню.

Оцінивши всі докази у справі в їх сукупності та взаємному зв`язку за правилами статті 90 КАС України, з урахуванням доводів позовної заяви та відзиву відповідача на неї, суд послідовно розглянув та відхилив кожен із доводів, наведених відповідачем у відзиві: Жоден із доводів відповідача, взятий окремо або в сукупності з іншими, не досяг стандарту доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки жоден не супроводжувався встановленням судом чи контролюючим органом (у порядку документальної зустрічної перевірки або спеціальної експертизи) факту відсутності руху конкретних активів чи відсутності конкретного господарського результату, а обмежувався переважно даними інформаційних баз контролюючого органу або вадами оформлення документів, недостатніми для спростування первинних документів про фактичний рух активів.

За таких обставин, керуючись принципом індивідуальної відповідальності платника податків, сформульованим Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 813/13/16, а також враховуючи встановлені обставини господарських операцій позивача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі. Відтак, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 10.07.2025 № 0009704, № 0009705, № 0009707, № 0009708, № 0009709 та № 0009711 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а позивачем документально підтверджено понесені судові витрати у розмірі 127176,00 грн (судовий збір), зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 227, 243, 246, 250, 255, 292-297, 325, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХПП ДОБРОНАДІЇВСЬКЕ» (вул. Привокзальна, 59, с. Добронадіївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28054, код ЄДРПОУ 35622956) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0009704 від 10.07.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0009705 від 10.07.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0009707 від 10.07.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0009708 від 10.07.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0009709 від 10.07.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0009711 від 10.07.2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХПП ДОБРОНАДІЇВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 35622956) понесені судові витрати в розмірі 127 176,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня складення рішення у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК