Рішення № 138433496, 23.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 160/18112/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, б. 56. ЄДРПОУ 44703621) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

26.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 80931889 від 16 червня 2026 року, винесену старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрозд Юлією Сергіївною;

- зобов`язати старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80931889.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набрання чинності рішення суду від 01.12.2025 року у справі №160/14107/25, представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виконання рішення суду. Проте листом від 27.03.2025 № 4/1/2256 року та листом від 22.04.2025 року № 4/1/2956 на заяву про виконання рішення суду була надана відповідь про необхідність особистої явки. Протиправність такої відповіді встановлена рішення суду від 01.12.2025 року у справі № 160/14107/25 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2025 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформації про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у довідці від 17.12.2007 році № 5900 та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

Не погоджуючись з таким виконанням рішенням суду від 01.12.2025 року у справі № 160/14107/25 позивач звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з виконавчим листом № 160/14107/25.

Так 12 травня 2026 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження закінчення виконавчого провадження 80931889. Проте 16 червня 2026 року відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження 80931889.

Однак, позивач вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року так залишилось не виконаним, тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 80931889 від 16.06.2026 року винесена передчасно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою від 08 липня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначив проведення судового засідання на 16 липня 2026 року о 14:00 год.

Суд переніс розгляд справи на 23.07.2026.

Представник відповідача надав до суду матеріали виконавчого провадження № 809331889.

Позивача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 160/18112/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково вирішено, а саме:

Визнано бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025р. щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у довідці від 17.12.2007р. №5900 протиправною.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.05.2025 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформації про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у довідці від 17.12.2007 року № 5900 та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

Після набрання чинності рішення суду у справі № 160/14107/25, представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виконання рішення суду.

Листом від 27.03.2025 № 4/1/2256 року та листом від 22.04.2025 року № 4/1/2956 на заяву про виконання рішення суду була надана відповідь про необхідність особистої явки, що підтверджується копією листів.

Листом від 09.02.2026 року №143 була надана відповідь про те, що рішення суду знаходиться на добровільному виконанні (копія додається).

Позивач вказує, що відповідач формально відписався та не виконав рішення суду, а знову вчиняє протиправні дії, вимагаючи особистої явки.

Позивач звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 160/14107/25.

12 травня 2026 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження закінчення виконавчого провадження № 80931889.

Актом державного виконавця від 15.06.2026 встановлено, що 28.05.2026 року за вих № 10814 на адресу відділу надійшло клопотання боржника, де вимоги виконавчого документа виконано, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.03.2026 року за вих № 13/2379 та квитанцією про відправку на адресу стягувача х трекінгом поштового відправлення № 4900600192715 та підтвердженням про отримання цього листа, тому виконавче провадження № 80931889 підлягає закінченню відповідно до вимог п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

16 червня 2026 року відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 80931889.

Позивач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2026 ВП № 80931889, яка є предметом цього позову, винесена без законних на те підстав та передчасно, без належного виконання рішення суду у справі № 160/14107/25, у зв`язку з чим останній звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

При вирішенні спору суд виходить із того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд встановив, що оскаржена постанова прийнята відповідачем на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Так за змістом положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд уже вказував, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII підставою закінчення виконавчого провадження є факт виконання рішення суду у повному обсязі так, як це визначено у виконавчому документі (постанова Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 904/1209/18).

У справі № 160/14107/25, на виконання якої видано виконавчий лист № 160/14107/25, суд встановив що «……зі змісту відповіді, яка була надана на згадану вище заяву позивача, оформленою листом від 17.05.2025р. за №4/3508, відповідачем фактично згадана заява позивача за встановленою Порядком №559 процедурою не розглядалась, а зазначено було лише про необхідність для вирішення даного питання (внесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби та виключення з військового обліку) позивачеві слід прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто.

Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Таким чином, аналіз наведеного нормативно-правового акту свідчить про те, що у вирішенні питання, зокрема, щодо виключення з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 особиста присутність військовозобов`язаного (яким позивач не являється) є не обов`язковою…

… По-перше, позивач особисто подавав заяву до відповідача від 10.05.2025р., яка була зареєстрована відповідачем 13.05.2025р., та фактично залишилась не розглянутою, про що свідчить зміст листа відповідача від 17.05.2025р. №4/3508, а відтак, зазначене свідчить про те, що позивач звертався до відповідача за вирішенням спірного питання особисто.

По-друге, особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку, зокрема, у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, не обов`язкова за приписами п.81 Порядку №1487.».

На виконання рішення у справі № 160/14107/25, за виконавчим листом № 160/14107/25, ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 02.03.2026 року № 13/2379 повідомив, що з метою вирішення питання, порушеного у заяві від 10.05.2025 року, рекомендовано ОСОБА_1 особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з оригіналами документів або направити належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких відповідно до вищезазначених нормативно-правових документів можливі внести відповідні зміни до Реєстру.

Тобто на виконання вимог виконавчого листа № 160/14107/25 боржник вчинив ті самі дії, які визнані судом протиправними, що, на думку суду, не є належним підтвердженням виконання рішення суду у справі № 160/14107/25.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, оскаржувана постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження № 80931889 винесена державним виконавцем передчасно.

Слід також зазначити, що невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що судовий акт не буде виконаний в мабутньому, що у свою чергу суперечить основним завданням виконавчого провадження, основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Також суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є такими, що не ґрунтується на вимогах закону та має наслідком нелегітимного втручання у мирне володіння майном позивача, оскільки рішення суду в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 року щодо внесення до Єдиного едержавного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформації пор визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у довідці від 17.12.2007 року № 5900 та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні не можливо буде виконати в майбутньому.

Визначаючись із найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача суд виходить із того, що відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, передчасне закінчення виконавчого провадження № 80931889 постановою від 16 червня 2026 року, без виконання рішення суду в повному обсязі, не відповідає приписам ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 25.06.2026 року.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, б. 56. ЄДРПОУ 44703621).

Керуючись ст. 241-246, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, б. 56. ЄДРПОУ 44703621) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 80931889 від 16 червня 2026 року, винесену старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрозд Юлією Сергіївною;

Зобов`язати старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80931889.

Стягнути з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, б. 56. ЄДРПОУ 44703621) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук