Ухвала суду № 138433473, 23.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 липня 2026 року Справа №160/12577/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до комунального підприємства Криворізька міська клінічна лікарня №2 Криворізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального підприємства Криворізька міська клінічна лікарня №2 Криворізької міської ради, в якій позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову просить суд:

- визнати протиправними дії комунального підприємства Криворізька міська клінічна лікарня № 2 Криворізької міської ради, які полягають у відмові надання ОСОБА_1 , рідній сестрі загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його медичної документації, для підтвердження встановлених діагнозів та стану його здоров`я до дня смерті, викладеній у листі від 13.02.2026 року №593;

- зобов`язати комунальне підприємство Криворізька міська клінічна лікарня № 2 Криворізької міської ради надати ОСОБА_1 , рідній сестрі загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його медичну документацію до дня смерті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є рідною сестрою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування у щорічній основній відпустці у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради. Причиною смерті відповідно до сповіщення про смерть №16 від 05.11.2023 року зазначено гострий мозковий інсульт - інфаркт головного мозку. Позивач вказала, що медична документація, яка містить відомості про стан здоров`я померлого військовослужбовця, перебіг його захворювання, результати обстежень та лікування до дня смерті, зберігається у відповідача. Отримання зазначених документів є необхідним для встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті ОСОБА_2 з проходженням військової служби та подальшої реалізації прав і соціальних гарантій членів сім`ї загиблого військовослужбовця. З цією метою позивач звернулася до відповідача з адвокатським запитом від 20.01.2026 року №20012601 про надання медичної документації її брата, однак листом від 13.02.2026 року №593 КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради відмовило у її наданні, посилаючись на відсутність у позивача правових підстав для отримання копій медичних документів померлого. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона перешкоджає отриманню інформації, необхідної для встановлення обставин смерті її брата та реалізації передбачених законом прав члена сім`ї померлого військовослужбовця. У зв`язку з цим вона просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні медичної документації та зобов`язати лікарню надати відповідні документи.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року зазначена вище справа розподілена та 13.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

18.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 року означену позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: позовної заяви із доказами направлення відповідачу, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 18.05.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

29.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у комунального підприємства Криворізька міська клінічна лікарня №2 Криворізької міської ради: письмові та вмотивовані пояснення щодо відмови надання ОСОБА_1 , рідній сестрі загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 його медичної документації, для підтвердження встановлених діагнозів та стану його здоров`я до дня смерті, викладеній у листі від 13.02.2026 року №593. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 26.06.2026 року. Судом попереджено комунальне підприємство Криворізька міська клінічна лікарня №2 Криворізької міської ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

25.06.2026 року від комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 20.01.2026 року адвокат позивача звернувся до підприємства із заявою про надання медичної документації померлого ОСОБА_2 , однак за результатами її розгляду у наданні запитуваних документів було відмовлено у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав для розголошення відомостей, які становлять лікарську таємницю. Відповідач вказав, що медична документація померлого пацієнта містить відомості про стан його здоров`я, результати обстежень, встановлені діагнози, призначене лікування та інші персональні дані медичного характеру, які відповідно до законодавства належать до інформації з обмеженим доступом. При цьому послався на положення статті 32 Конституції України, статті 286 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», якими встановлено обов`язок медичних працівників та інших осіб не розголошувати відомості про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та результати медичних обстежень. Відповідач зазначив, що сам факт перебування позивача у родинних відносинах із померлим пацієнтом не створює безумовного права на отримання повного обсягу медичної документації, яка містить лікарську таємницю. На момент звернення позивачем не було надано документів, які б підтверджували наявність у неї статусу законного представника померлого або іншої прямо передбаченої законом підстави для отримання такої інформації. Також відповідач зазначив, що право позивача на отримання інформації щодо факту та причини смерті її брата було реалізовано, оскільки їй видано лікарське свідоцтво про смерть встановленої форми із зазначенням причини смерті. На думку відповідача, позивач фактично просить надати не інформацію про причину смерті, а повний обсяг медичної документації померлого, доступ до якої обмежений законом. Крім того, відповідач звернув увагу суду, що позивачем не надано доказів звернення до військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювання та смерті військовослужбовця, а також не використано можливість звернення до ВЛК із клопотанням про витребування необхідних медичних документів у відповідних закладах охорони здоров`я. На думку відповідача, саме ВЛК є уповноваженим органом для встановлення причинного зв`язку смерті із проходженням військової служби та має право отримувати необхідну медичну документацію у порядку міжвідомчої взаємодії. Відповідач також послався на частину п`яту статті 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та частину четверту статті 285 Цивільного кодексу України, зазначивши, що члени сім`ї померлого пацієнта мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті, ознайомлюватися з висновками щодо причин смерті та оскаржувати такі висновки, однак зазначені норми не передбачають права на отримання всієї медичної документації померлого. У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що діяв правомірно, у межах та спосіб, визначені законодавством, дотримуючись вимог щодо захисту персональних даних та збереження лікарської таємниці, а тому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про наступне.

Так, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2026 рік, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.00 коп.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яку подано фізичною особою, справляється судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано до суду позов в паперовій формі, яким заявлено одну вимогу немайнового характеру, а тому сума судового збору складає 1331,20 грн. (3328,00 * 0,4).

Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23). З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Верховний Суд 13.04.2022 у справі №160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, позивачем як у поданій до суду позовній заяві так і в уточненій позовній заяві вказано, що остання звільнена від сплати судового збору з огляду на приписи п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Дослідивши вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом № 3674-VI.

За приписами статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закон № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведений у Законі № 3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Звільнення від сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою.

У разі подання стороною клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.

Отже, вимоги статті 8 Закону № 3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а не рік, у якому було подано апеляційну скаргу на рішення суду.

Разом із тим, установивши у статті 8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Втім, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.

Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року №160/12251/20, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22, від 02 листопада 2023 року у справі № 120/6039/22, від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 207/1966/24.

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 882).

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V вказаного Положення до Державного реєстру включаються дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.

Відповідно, в силу положень статті 8 Закону № 3674-VI, з метою з`ясування питання, чи перевищує сума судового збору за подання до суду позовної заяви 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік суду апеляційної інстанції необхідно було володіти інформацією про річний дохід позивача за 2025 рік (попередній календарний рік).

Водночас сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 05.03.2026 року у справі №215/5267/23.

Отже, подані позивачем документи не дають можливості пересвідчитися у тому, що він у 2025 році не мав інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, адже за умови отримання ним таких доходів відомості про них повинні міститися в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Так, згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону №3674-VI є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

До того ж, на думку суду, зазначені документи не є належними доказами, які підтверджують річний дохід особи та/або скрутне матеріальне становище, оскільки не містять відомостей про можливі доходи, які не оподатковуються страховими внесками (від оренди майна, від реалізації майна, надходження від прав на інтелектуальну власність, від виконання цивільно-правових угод та інше).

Доказів існування у позивача пільг щодо сплати судового збору до заяви додано не було.

При цьому, суд вказує, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Позивач не відноситься до даної категорії осіб, оскільки не є військовослужбовцем, військовозобов`язаною або резервістом, призваною на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, а звернення до суду у цій справі здійснюється не у зв`язку з виконанням нею військового обов`язку чи службових обов`язків, а з метою захисту власних прав та інтересів як члена сім`ї померлого військовослужбовця.

При цьому сам факт того, що позивач є рідною сестрою загиблого військовослужбовця, не є передбаченою пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підставою для звільнення від сплати судового збору. Вказана норма визначає вичерпний перелік суб`єктів, які користуються відповідною пільгою, та не поширюється на членів сімей військовослужбовців, у тому числі на братів чи сестер загиблих військовослужбовців.

З огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не належить задоволенню.

У відповідності до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 15 статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 171, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства Криворізька міська клінічна лікарня №2 Криворізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа;

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде залишена без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник