Ухвала суду № 138433058, 22.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

22 липня 2026 р. Справа № 120/10077/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом:

- надання до суду заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску такого строку;

- надання доказів що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або доказів, які підтверджують, що позивачем станом на дату звернення до суду з даним позовом здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу;

- надання документу, який підтверджує сплату судового збору в сумі 1331,20 грн за такими реквізитами: ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ: 37979858; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA028999980313181206084002856; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

17.07.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій наведено підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, долучено докази що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та наведено обґрунтування, згідно яких позивач вважає, що має пільги на сплату судового збору за позовними вимогами, які стосуються відшкодування середнього заробітку.

Проаналізувавши доводи, викладені позивачем в заяві про усунення недоліків, суд зазначає наступне.

Залишаючи позовну заяву без руху судом зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідними вимогами, однак, до заяви про усунення недоліків позивачем долучено довідку військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2026 року, яка вказує на проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом у даній військовій частині станом на день звернення до суду, що є самостійною підставою для визнання поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Отже, даний недолік суд вважає таким, що позивачем усунуто.

Окрім того, на виконання вимог ухвали від 06.07.2026 року позивачем надано виписку про зарахування 31.03.2026 року коштів її на картковий рахунок, що свідчить про виконання вимог ухвали суду в частині надання доказів що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В той же час, вимоги ухвали в частині надання документу, який підтверджує сплату судового збору в сумі 1331,20 грн, залишились невиконаними, оскільки позивач продовжує стверджувати, що вона звільнена від сплати судового за позовними вимогами, які стосуються відшкодування середнього заробітку.

Надаючи оцінку таким твердженням позивача суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Суд зауважує, що питання щодо сплати судового збору особою, яка має статус учасника бойових дій, у справі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України уже вирішувалося судом касаційної інстанції у межах вирішення спору у справі № 160/20070/21.

Так, у постанові від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 Верховний Суд висновував, що аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу. Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів, тому для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у разі вирішення питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), суд має зважити на предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22 та багатьох інших.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у справі № 160/20070/21 констатував, що позовні вимоги стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже, скаржник повинен сплачувати судовий збір під час розгляду цієї справи.

Такого висновку щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI у аналогічних правовідносинах дійшов також Верховний Суд в постановах від 24.04.2025 у справі № 520/23062/24 та від 30.01.2026 у справі № 240/21539/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, ураховуючи відсутність підстав для відступу від указаної правової позиції, такого підходу Верховний Суд наразі дотримується й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді подібних справ.

Отже, з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у взаємозв`язку з положеннями статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд приходить до висновку щодо необхідності сплати ОСОБА_1 судового збору за вимоги, що стосуються відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі, що розглядається.

Аналогічної позиції дотримується й Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема в постанові від 30.01.2026 року по справі №240/21539/25.

В той же час, вимоги ухвали про залишення позовної заяви щодо сплати судового збору залишилися не виконаними, інших обґрунтувань на які судом не було надано оцінки заявником наведено не було, що свідчить про відсутність підстав для продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

За правилами частини 5, 6 вказаної статті суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Крім того, стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2025 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк в повному обсязі не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, що свідчить про відсутність обмеження прав позивача в доступі до правосуддя в разі повернення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна