Рішення № 138433051, 23.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 липня 2026 р. Справа № 120/15948/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення №024550006312 від 27.10.2025, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.

Ухвалою від 20.11.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

28.11.2025 позивач через підсистему "Електронний суд" подав клопотання про долучення додаткових доказів.

03.12.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області через підсистему "Електронний суд" подано відзив, яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Відповідач зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. Крім того зазначає, що за результатом розгляду документів, наданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 31.08.2003, оскільки відсутня інформація про стаж та нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

05.12.2025 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є суб`єктом прийняття рішення, тому відсутні правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити певні дії, оскільки заява позивача про перерахунок пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.

Крім того зазначила, що проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.

10.12.2025 до суду подано відповідь на відзив за підписом позивача. Втім, за змістом положень частини 3 статті 263 КАС України у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив. Відтак суд не приймає до розгляду та під час ухвалення рішення не бере до уваги відповідь на відзив.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 20.10.20255 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та 27.10.2025 прийняло рішення № 024550006312 про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки доданими документами не підтверджено проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Крім того, за результатом розгляду документів, наданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 31.08.2003, оскільки відсутня інформація про стаж та нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи прийняте рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої перебачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали в зоні посиленого радіологічного контролю, провадиться у разі вибору цих осіб згідно з нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.

Отже, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Період збільшення віку виходу на пенсію передбачений статтею 26 Закону №1058-IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV.

Як зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії, згідно з наданими позивачем документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку.

Стосовно підтвердження періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, то суд зазначає наступне.

Так, право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років (абзац 6 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Тобто, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, с. Джурин, Жмеринського району (колишнього Шаргородського), Вінницької області (де проживає позивач) відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року № 501 (далі - Порядок № 501), який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 28.11.1999, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 501, видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

З аналізу наведених правових норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є відповідне посвідчення.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 року у справі № 572/47/17 та від 15.01.2021 року у справі № 520/7846/17 та від 21.11.2019 року у справі № 572/47/17, який враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Відтак, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 28.11.1999, виданого Вінницькою обласною державною адміністрацією, яке підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01 січня 1993 року постійно проживав чи постійно навчався у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом не надано.

Крім того, суд наголошує на тому, що наявність у позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії дійсного посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно має право на пільги і компенсації, встановленні Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок чорнобильської катастрофи" (категорія 4), свідчить про те, що Вінницькою обласною державною адміністрацією було вже визнано, що період проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року становить більше 4 років.

Разом із тим, навіть якщо виходити із необхідності самостійної перевірки тривалості проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю, суд зазначає, що з наявної у матеріалах справи довідки виконавчого комітету Джуринської сільської ради Жмеринського району №22 від 05.02.2024 вбачається, що позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю у період з 18.02.1986 по 25.08.1986, з 31.01.1987 по 30.05.1987 та починаючи з 10.04.1989.

Сукупна тривалість зазначених періодів проживання станом на 01.01.1993 становить понад чотири роки, тобто перевищує встановлений абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ мінімальний чотирирічний строк.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивач відповідає вимозі щодо тривалості проживання на території радіоактивного забруднення, а тому наведені відповідачем доводи про відсутність необхідного чотирирічного періоду проживання є безпідставними.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2026 у справі № 460/13782/24, відповідно до якої документи про навчання самі по собі не є належним доказом місця проживання особи. Верховний Суд зазначив, що диплом підтверджує лише факт навчання особи у відповідному навчальному закладі та не містить відомостей щодо місця її проживання.

Наведений висновок підлягає застосуванню і до спірних правовідносин. Сам по собі факт навчання позивача за межами населеного пункту, віднесеного до зони посиленого радіологічного контролю, не свідчить про припинення його постійного проживання у такому населеному пункті та не спростовує ані відомостей довідки органу місцевого самоврядування про періоди проживання, ані обставин, які були встановлені уповноваженим органом під час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Більше того, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про зміну позивачем місця постійного проживання, його вибуття на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або втрату ним статусу особи, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю. За таких обставин доводи відповідача про відсутність у позивача необхідного чотирирічного періоду проживання є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Суд враховує, що даним рішенням також не зараховано до страхового стажу позивача окремі періоди роботи з підстав відсутності інформації про стаж та нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак із змісту позовної заяви вбачається, що позивач не оскаржує рішення відповідача в цій частині, не наводить доводів щодо неправомірності незарахування зазначених періодів до страхового стажу та не заявляє вимог про їх зарахування.

Відтак спір між сторонами фактично виник виключно щодо наявності у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене, суд не надає оцінки висновкам відповідача щодо незарахування до страхового стажу окремих періодів роботи позивача, оскільки такі обставини не є предметом спору у даній справі та не охоплюються заявленими позовними вимогами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 27.10.2025 №024550006312 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення від 27.10.2025 №024550006312 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а також встановивши наявність усіх передумов для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", задоволенню підлягає і похідна від основної вимоги щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, варто врахувати, що в позовній заяві позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, натомість вимоги зобов`язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

У силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача від 20.10.2025 про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Суд також зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб`єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.

Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії.

Як наслідок, зобов`язати призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належить саме Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Слід також врахувати, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

З огляду на викладене, пенсію за віком позивачу слід призначити саме з 20.10.2025, а саме з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване у даній справі рішення) на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 024550006312 від 27.10.2025 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, з 20.10..2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення суду сформовано 23.07.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна