Рішення № 138432979, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/4586/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП" (76008, Івано-Франківська обл. Івано-Франківський р-н., м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, буд. 14А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙНЦ" (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд 13) про стягнення 1 500 000,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.04.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙНЦ" про стягнення 1 500 000,00 грн, та була передана 22.04.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу №30072024 від 30.07.2024 року здійснив попередню оплату у розмірі 1 500 000,00 грн., однак відповідачем поставки товару, визначених умовами договору №30072024 від 30.07.2024 року не виконано в повному обсязі, попередня оплата не повернута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

14.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу. Окрім того судом було зазначено про обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙНЦ" зареєструвати свій електронний кабінет.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 28.04.2026 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№R067161313588) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному держаному реєстрі.

Ухвала суду від 28.04.2026, яка направлялась на адресу відповідача за номером R067161313588 була повернута до суду відділенням поштового зв`язку.

Як вбачається з сайту АТ УКРПОШТА за № трекінгу R067161313588 ухвала суду від 28.04.2026 була повернута з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

Суд зазначає, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату та час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату та час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 920/1017/22, від 13.01.2026 у справі № 910/4862/21, від 30.09.2025 у справі № 910/6088/22.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.05.2026 у справі № 916/574/15-г, від 17.03.2026 у справі № 918/973/23, від 13.01.2026 у справі № 910/4862/21, розгляд справи за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише в разі наявності в суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

Згідно із частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом статті 242 Господарського процесуального кодексу України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з покликанням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.05.2026 у справі № 914/1475/25, від 31.03.2026 у справі № 920/1017/22, від 13.01.2026 у справі № 910/4862/21.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в цьому випадку суду. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Верховного Суду від 09.06.2026 у справі № 914/2382/25, від 09.06.2026 у справі № 910/14168/23.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП" (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙНЦ" (далі Продавець) укладено договір №30072024 купівлі-продажу (далі Договір) за умовами п. 1.1-1.2 якого в порядку, на умовах та в строки визначені цим Договором Продавець зобов`язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та сплатити за нього суму грошових коштів відповідно до цього Договору.

Товари, що є предметом купівлі-продажу зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1-2.3 Договору, Поставка Товару здійснюється однією партією. Партія поставки Товару формується на підставі погодженого з Продавцем замовлення (рахунком на оплату) Покупця.

Продавець зобов`язаний надати готовий до відвантаження Товар (партію Товару) у розпорядження Покупця за умов погодження сторін яка зазначена у Специфікаціях.

На кожну партію Товару Продавець надає Покупцю наступні документи:

- рахунок - фактуру;

- видаткову накладну;

- іншу документацію за окремим запитом «Покупця», попередньо узгодивши з «Продавцем».

Ціна на товар вказується в Специфікаціях, рахунку на товар та видатковій накладній (п. 3.1 Договору).

Умови оплати зазначаються у специфікаціях (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 8.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.

Додатком №1 до Договору сторони погодили Специфікацію № 1 від 30.07.2024.

Так, відповідно до специфікації № 1 від 30.07.2024, що є додатком №1 до Договору, продавець зобов`язаний був поставити на користь покупця наступний товар: тканина cvc as 80% cot 19% pe 1% as ural grey у кількості 14 285,738 пог.м., за ціною 210,00 грн без ПДВ, загальна сума без ПДВ 3 000 004,98 грн.

Відповідно до умов специфікації № 1: загальна вартість складає 3 000 004,98 грн без ПДВ;

Умови оплати : попередня оплата у розмірі 45%;

Строк поставки:60 календарних дні з моменту зарахування попередньої оплати у розмірі 100%, за даною специфікацією.

01.08.2024 року, на виконання п. 3.2. Договору ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП», було здійснено часткову попередню оплату у сумі 991 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.08.2024 року. Призначення платежу: «Оплата згідно договору №30072024 від 30.07.2024 року.

02.08.2024 року, на виконання п. 3.2. Договору ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП», було здійснено часткову попередню оплату у сумі 509 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.08.2024 року. Призначення платежу: «Оплата згідно договору №30072024 від 30.07.2024 року.

Як зазначає позивач станом на день подання позовної заяви, взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару, визначених умовами договору №30072024 від 30.07.2024 року, ТОВ «КЛАЙНЦ», не виконано в повному обсязі, попередня оплата не повернута.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини стороні виникли на підставі Договору купівлі продажу №30072024 від 30.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 1 500 000,00 грн, що перевищує 45% та складає 50% в якості попередньої оплати на суму, що підтверджується банківською випискою від 01.08.2024 року, призначення платежу: «Оплата згідно договору №30072024 від 30.07.2024 року та банківською випискою від 02.08.2024 року, призначення платежу: «Оплата згідно договору №30072024 від 30.07.2024 року.

Оскільки за умовами специфікації передбачено, що поставка здійснюється у строк 60 календарних дні з моменту зарахування попередньої оплати у розмірі 100% (розмір попередньої оплати складає 45%, тобто 100% складає 1350002,24), суд дійшов висновку, що строк з поставки товару настав.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 17.06.2021 у справі № 711/5065/15-ц зазначає, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поставка товару відповідачем здійснена не була.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Відтак, в силу приписів ст.ст. 530, 693 ЦК України, з урахуванням положень пп. 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», відповідач зобов`язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти попередньої оплати.

Проте доказів повернення позивачу сплаченої ним суми попередньої оплати у розмірі 1 500 000,00 грн матеріали справи не містять. Доводи позивача та надані на їх підтвердження докази відповідачем не спростовані.

Згідно з частиною першою ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, а також повернення попередньої оплати позивачу, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягають задоволенню у розмірі 1 500 000,00 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙНЦ" (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд 13, код ЄДРПОУ 45520508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП" (76008, Івано-Франківська обл. Івано-Франківський р-н., м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, буд. 14А, код ЄДРПОУ 45121090) 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ