Рішення № 138432903, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/4131/26

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл"

про стягнення 36 231,17 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" (далі - ТОВ "Автострада") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" (далі - ТОВ "Міроіл") 36 231,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Автострада" здійснено оплату товару за виставленим ТОВ "Міроіл" рахунком-фактурою №2746 від 03.02.2022, проте відповідний товар останнім поставлений не був.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

01.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Міроіл" подало відзив, в якому заперечив проти задоволення позову, оскільки обумовлений товар було поставлено Позивачу через перевізника ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладною №20450512999485 від 04.02.2022

05.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Міроіл" подало заяву про долучення доказів - листування електронною поштою з представником ТОВ "Нова Пошта".

06.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Автострада" подав відповідь на відзив, в якій не погодилося із запереченнями Відповідача, оскільки надані останнім докази не підтверджуються поставку обумовленого сторонами товару.

13.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Міроіл" подало заяву про долучення доказів - листування електронною поштою з представником ТОВ "Нова Пошта", а також доказів надання послуг перевезення товару ТОВ "Нова Пошта".

14.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Міроіл" подало заяву про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та про залучення до участі у цій справі ОСОБА_1 у якості третьої особи.

27.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Міроіл" заяву про долучення доказу - специфікацію перевізника ТОВ "Нова Пошта" до акту надання послуг №НП-007059711 від 10.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "Міроіл" про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження та про залучення до неї третьої особи.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Автострада" необґрунтованими.

ТОВ "Міроіл" було виставлено ТОВ "Автострада" рахунок №2746 від 03.02.2022 на оплату товару: Олива теплоносій Агрінол АМТ-300, 3 бочки по 216 дм3, 0,180, загальною вартістю 36 231,17 грн (разом із ПДВ).

04.02.2022 ТОВ "Автострада" було сплачено на користь ТОВ "Міроіл" 36 231,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням №913 від 04.02.2022, з призначенням платежу: за оливу згідно рахунку №2746 від 03.02.2022.

За твердженнями ТОВ "Автострада", ТОВ "Міроіл" не було поставлено вищезазначений товар.

З метою досудового врегулювання спору, 27.01.2025 ТОВ "Автострада" було направлено ТОВ "Міроіл" претензію №П-26/01-26-2 від 26.01.2026 від 06.01.2025, в якій у зв`язку з непереданням товару Позивач вимагав повернути грошові кошти у розмірі 36 231,17 грн.

Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки ТОВ "Міроіл" не було передано обумовлений товар і не було його вартість у розмірі 36 231,17 грн, ТОВ "Автострада" звернулося з даним позовом до суду.

1. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина 2 статті 184 ГК України).

Відповідно до положень статей 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, щоб констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Судом встановлено, що 03.02.2022 ТОВ "Міроіл" було виставлено ТОВ "Автострада" рахунок №2746 на оплату товару: Олива теплоносій Агрінол АМТ-300, 3 бочки по 216 дм3, 0,180, загальною вартістю 36 231,17 грн (разом із ПДВ).

Вищезазначений рахунок було повністю оплачений ТОВ "Автострада", що підтверджується платіжним дорученням №913 від 04.04.2022, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Отже, суд дійшов висновку, що 04.02.2022 між ТОВ "Міроіл" та ТОВ "Автострада" було укладено договір у спрощений спосіб, у письмовій формі, зміст якого зафіксований не у формі єдиного документа, а у кількох документах (у вищезазначених рахунку на оплату та платіжному дорученні).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору від 04.02.2022, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення ТОВ "Міроіл" та ТОВ "Автострада" від 04.02.2022 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його своєчасної оплати.

2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Таким чином, сума коштів у розмірі 36 231,17 грн є попередньою оплатою.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Зі змісту частини 2 статі 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. І вразі настання такої умови покупець може діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. А тому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 09.03.2023 у справі №910/5041/22, від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 16.07.2024 у справі №910/3574/23).

Згідно правового висновку, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Отже, Постачальник має право на повернення спірної суми попередньої оплати лише у разі порушення останнім строку (терміну) передання товару.

3. Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Дослідивши вищезазначені документи, судом встановлено, що в них не встановлено строку (терміну) виконання зобов`язання щодо передання обумовленого товару. Тому у спірних правовідносинах необхідно керуватися приписами частини 2 статті 530 ЦК України.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Однак судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ "Автострада" до ТОВ "Міроіл" з відповідною вимогою про виконання зобов`язання з передання обумовленого сторонами товару. Претензія №П-26/01-26-2 від 26.01.2026 також не можна розцінювати як вимогу про виконання зобов`язання з передання товару (негрошового зобов`язання), оскільки в ній йдеться про повернення 36 231,17 грн, яке є грошовим зобов`язанням.

Оскільки строк виконання зобов`язання щодо передання товару не настав, тому вимога ТОВ "Автострада" є передчасною та необґрунтованою.

4. У той же час, відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (частина 2 статті 664 ЦК України).

Зі змісту рахунку на оплату №2746 від 03.02.2022 та платіжної інструкції №913 від 04.02.2022 не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, тому у спірних правовідносинах обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

На підтвердження виконання свого зобов`язання Відповідачем було подано разом із відзивом експрес-накладну ТОВ "Нова пошта" №20450512999485.

Однак Позивач заперечує отримання за вказаною накладною спірного товару, оскільки експрес-накладна №20450512999485 від 04.02.2022 не є належним доказом, виходячи з того, що: - вказаний документ не відповідає вимогам первинного документу згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; - за накладною поставлялися палети, а не олива; Позивачем не було доведено, що ОСОБА_1 був найманим працівником ТОВ "Автострада".

У зв`язку з цим суд зауважує, що відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суд має досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Також суд зазначає, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Зі змісту експрес-накладної №20450512999485 випливає, що 04.02.2022 ТОВ "Міроіл" оформило відправлення, яке було отримано ТОВ "Автострада" 08.02.2022 - ОСОБА_1. У повному описі відправлення вказано - палети, фактична вага - 750 кг. Дана обставина також зазначена в електронних листах-відповідях перевізника - ТОВ "Нова пошта" та в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП-007059711 від 10.02.2022 (пункт 220).

Проаналізувавши загальнодоступну інформацію, зокрема в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ "Міроіл" є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 Роздрібна торгівля пальним. Тобто діяльність Відповідача не пов`язана з продажем палетів.

Разом із цим доказів існування договірних відносин між сторонами щодо поставки палетів за експрес-накладною №20450512999485 матеріали справи не містять.

Також судом враховано, товар за експрес-накладною №20450512999485 був відправлений на наступний день після виставлення рахунку на оплату №2746 та в той самий день після перерахування коштів згідно платіжного доручення №913. Товар було отримано тією ж особою, що й зазначена в рахунку на оплату - ОСОБА_1.

Крім цього, судом враховано, що з даним позовом ТОВ "Автострада" звернулося лише через чотири роки після сплати попередньої оплати.

Неточності у вищезазначеній накладній Відповідач пояснює тим, що поставка товару (вже оплаченого Покупцем) відбувалася в бочках (в кількості 3 шт. по 216 дм3х0,180), які перевізником ТОВ "Нова пошта" були встановлені на палети та займали одне місце під час перевезення. Зазначати повну вартість товару та його найменування не було необхідності, оскільки товар був повністю оплачений. Вага трьох бочок мінеральної оливи з урахуванням палети приблизно відповідає фактичній вазі (750 кг), яка зазначена в розділі про відправлення в експрес-накладній.

Натомість правова позиція ТОВ "Автострада" зводяться лише до відсутності у матеріалах справи та ненадання ТОВ "Міроіл" належним чином оформлених первинних документів (актів приймання-передачі, видаткових накладних, тощо).

Враховуючи вищевикладене, керуючись стандартом доказування "вірогідності доказів", передбаченого статтею 79 ГПК України, суд дійшов до висновку, що надані Відповідачем докази є більш вірогідними, а тому найімовірніше за експрес-накладною №20450512999485 від 04.02.2022 відбулася поставка товару, зазначена у рахунку на оплату №2746 від 03.02.2022: олива теплоносій Агрінол АМТ-300, 3 бочки по 216 дм3, 0,180, загальною вартістю 36 231,17 грн (разом із ПДВ).

З огляду на висновки суду, викладені у пунктах 3, 4 цього судового рішення, позовні вимоги ТОВ "Автострада" про повернення коштів попередньої оплати у розмірі 36 231,17 грн є необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ТОВ "Автострада" не підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ