Ухвала суду № 138432616, 14.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

14 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/688/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.,

розглянувши заяву приватного виконавця Дідківського Андрія Савелійовича від 20.06.2026 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії (вх. г/с №01-44/2422/26 від 22.06.2026) у справі

за позовом: приватного виконавця Дідківського Андрія Савелійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський щебзавод"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО"

про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача: Дідківський А.С., приватний виконавець,

від відповідача - 1: не прибув,

від відповідача -2: Бузівська Н.М., адвокат, довіреність № 25/8/18 від 18.08.2025 ( в засіданні 14.07.2026)

від відповідача -3: не прибув,

від третьої особи: Волкович Н.В., адвокат, ордер серії АМ № 1219035 від 07.07.2026

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 17.06.2026 відкрив провадження у справі за позовом приватного виконавця Дідківського Андрія Савелійовича до ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД", ТОВ "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ", ТОВ "Коростень-МБО" про визнання недійсним Договору №01-29/04/26 відступлення права вимоги від 30.04.2026.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява приватного виконавця Дідківського Андрія Савелійовича від 22.06.2026 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ТОВ "Коростень-МБО" вчиняти певні дії (вх. г/с №01-44/2422/26 від 22.06.2026)(далі - Заява про забезпечення позову від 22.06.2026).

У зв`язку з перебуванням судді Кудряшової Ю.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області №63/2026 від 23.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову, за результатами якого заява розподілена судді Машевській О.П.

Заява про забезпечення позову від 22.06.2026 мотивована тим, що умовами договору №01-29/04/26 відступлення права вимоги від 30.04.2026 боржник ТОВ "Коростень-МБО" повинен погасити борг перед новим кредитором ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" щомісячними платежами по 317 000,00грн (останній платіж - 322 601,07грн) до 15.10.2026, тому на момент прийняття судового рішення та набрання ним законної сили ТОВ "Коростень - МБО" має перерахувати всю суму боргу. Безпідставне перерахування суми боргу за цим договором ускладнить подальше виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/2044/25, що перебуває у виконанні у приватного виконавця.

Заява про забезпечення позову від 22.06.2026 оплачена судовим збором в розмірі 1 331, 20 грн.

24.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Коростень-МБО" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. г/с №7712 від 24.06.2026).

Заяву про забезпечення позову від 22.06.2026 Господарський суд ухвалив розглянути в судовому засіданні 14.07.2026.

02.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Коростенський щебзавод" надійшли пояснення ( вх. № г/с 8009) щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову.

13.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Юні Стоун Плент" надійшли заперечення ( вх. № г/с 8451) щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову від 22.06.2026 не підлягає задоволенню. Мотиви наступні.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 23.03.2026 у справі № 904/2044/25 залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 р. у справі № 904/2044/25, яким:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" суму основного боргу 1 072 154,00 грн, суму інфляційних втрат 37 951,51 грн, суму пені 98 638,17 грн, три проценти річних 10 045,94 грн, а всього: 1 218 789,62 грн (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень 62 коп.);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" судовий збір у розмірі 14 625,47 грн (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 47 коп.).

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 26082024-Л від 26.08.2024 р.

Господарський суд Дніпропетровської області видав 21.04.2026 наказ у справі № 904/2044/25 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026, які набрали законної сили 23.03.2026.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 16.06.2026 зупинив виконання наказу 904/2044/25 від 21.04.2025р. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" (код ЄДРПОУ 45234489) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" (код ЄДРПОУ 01374567) суму основного боргу 1072154,00грн., суму інфляційних втрат 37 951,51грн., суму пені 98 638,17грн., три проценти річних 10 045,94 грн., а всього: 1 218 789,62 грн., до розгляду судом заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 26.06.2026 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі № 904/2044/25 таким, що не підлягає виконанню.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129 -1 Конституції України).

Однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, так і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 326 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 06 вересня 2007 року у справі «Моргуненко проти України» та від 27 листопада 2008 року у справі «Крутько проти України» зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Виконавче провадження за усталеною в правовій доктрині та в судовій практиці позицією є завершальною стадією судового провадження, яка невідривно поєднана зі стадією вирішення спору.

Ухвалені судом рішення не можуть бути не виконані, адже невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 712/8126/17).

Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує впровадження ефективних та дієвих заходів впливу на забезпечення реалізованості рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.

Виконавче провадження № 80882527 на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі № 904/2044/25 відкрито 29.04.2026.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 10 цього Закону укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Договір відступлення права вимоги № 01-29/04/26 укладено між ТОВ "Юні Стоун Плент", ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" та ТОВ "Коростень-МБО" 30.04.2026.

Постановою від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала сформульовані нею у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 висновки про те, що покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить правилам статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним.

Водночас забезпечення найбільш сприятливої ситуації для виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні.

Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов`язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам верховенства права і обов`язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 виснувала, що виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.

Між тим, варто акцентувати увагу на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 вкотре наголосила, що за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються. У цьому випадку такою особою, безумовно, є кредитор - стягувач у виконавчому провадженні.

Проте якщо стягувач з певних причин за захистом своїх прав у спосіб оспорення фраудаторного правочину не звертається, то такий позов може пред`явити виконавець, оскільки таке право йому надано законом, а саме частиною четвертою статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вчергове резюмує, що право на звернення з позовом про визнання правочину боржника недійсним з підстав фраудаторності належить як виконавцю, так і особі, яка не була стороною цього правочину, проте є кредитором відповідача в іншому зобов`язанні та пред`явила майнову вимогу (зокрема, набула або може набути статусу стягувача у виконавчому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що стягувач самостійно як заінтересована особа, яка заперечує дійсність договору на підставах, встановлених законом, має право на звернення з позовом про визнання такого правочину недійсним, як передбачено частиною третьою статті 215 ЦК України.

Такі ж висновки Велика Палата Верховного Суду підтримала у постанові від 04.02. лютого 2026 у справі № 910/6654/24.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Приватний виконавець просить заборонити ТОВ "Коростень-МБО" здійснювати платежі за Договором відступлення права вимоги № 01-29/04/26 від 30.04.2026, у якому ТОВ "Юні Стоун Плент" має статус первісного кредитора, ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" - нового кредитора, а ТОВ "Коростень-МБО" - боржника.

Метою забезпечення позову є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Згідно з положеннями частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові ОП КГС ВС від 17 січня 2025 року у справі № 916/4954/23 викладено наступні висновки:

" 49. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).

Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від яких об`єднана палата не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.

У зв`язку з цим об`єднана палата наголошує на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов`язків, що не відповідає зазначеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які (висновки) за змістом норм частини 4 статті 236 ГПК України та статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягають врахуванню судами при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

51. Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору про закупівлю, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини 11 статті 137 ГПК України".

Окрім того, у статті 519 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

З врахуванням викладеного, Господарський суд не вбачає правових підстав забороняти ТОВ "Коростень-МБО" здійснювати платежі за договором № 01-29/04/26 відступлення права вимоги від 30.04.2026 на користь ТОВ "«Будіндустрія- Сервіс ЛТД», тоді як боржником у виконавчому провадженні № 80882527 від 29.04.2026 є ТОВ "Юні Стоун Плент".

Керуючись ч. 6 ст. 140, п. 9 ч.2 ст. 182, ч.2 ст. 232, ст. 232-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити приватному виконавцю Дідківському Андрію Савелійовичу у задоволенні заяви від 20.06.2026 (вх. г/с №01-44/2422/26 від 22.06.2026) про забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ "Коростень-МБО" здійснювати платежі за договором № 01-29/04/26 відступлення права вимоги від 30.04.2026, укладеним між ТОВ "«Будіндустрія- Сервіс ЛТД», ТОВ "Юні Стоун Плент"та ТОВ "Коростень-МБО".

Ухвала набрала законної сили 20.07.2026 та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена та підписана 22.07.2026.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2 - 5 учасникам справи через Ел.суд