Ухвала суду № 138431953, 17.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/6575/26

Провадження №1-кп/523/1450/26

УХВАЛА

17 липня 2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження покладених на обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за межі Одеської області, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000536 від 16 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 111-2 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,

ВСТАНОВИВ:

Пересипським районним судом міста Одеси здійснюється підготовче судове провадження у вищевказаному кримінальному провадженні.

До суду надійшли заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про надання йому дозволу на виїзд за межі Одеської області, в яких він вказує на те, що наказом виконуючого обов`язки ректора СНУ імені Володимира Даля № 127-к від 09 червня 2026 його прийнято на роботу доцентом кафедри публічного та приватного права з 11 червня 2026 року. Вказаний навчальний заклад знаходиться в м. Києві. Виконання трудових обов`язків ОСОБА_3 неможливе без особистої присутності на робочому місці. Крім того, обвинувачений вказав на те, що він також здійснює адвокатську діяльність, яка вимагає його присутності в судових засіданнях судів касаційної інстанції, які також знаходяться в м. Києві З огляду на вказане, з метою реалізації передбаченого ст. 43 Конституції України права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, обвинувачений ОСОБА_3 просить суд дозволити йому виїжджати до м. Києва

Крім того, до суду надійшли клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, встановлених стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме обвинувачені можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються, а строк дії обов`язків спливає 20 липня 2026 року. В клопотанні прокурор звернув увагу на необхідність застосування щодо обвинувачених додаткового обов`язку носити електронний засіб контролю з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав свої клопотання, просив суд їх задовольнити. В задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав позицію свого колеги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_8 , у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора в частині застосування електронного засобу контролю щодо його підзахисного. Вказав на недоведеність стороною обвинувачення існування таких ризиків, які б вказували на посилення контролю за поведінкою ОСОБА_3 . Зауважив, що його підзахисний належним чином виконує покладені на нього судом процесуальні обов`язки, а тому підстави для вжиття додаткових заходів контролю відсутні. Крім того, захисник зауважив, що ОСОБА_3 працевлаштований у вищому навчальному закладі, який територіально знаходиться в м. Києві, просив суд задовольнити заяви ОСОБА_3 , дозволивши його підзахисному виїжджати за межі Одеської області для виконання своїх трудових обов`язків та реалізації передбаченого Конституцією України права на працю.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника щодо клопотання прокурора, а також свої заяви, просив їх задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 , у судовому засіданні подав заперечення на клопотання прокурора, в яких зазначив, що вина його підзахисного не доведена належними та допустимими доказами, повідомлення про підозру та обвинувальний акт є повністю необґрунтованими, ризики, наведені прокурором у клопотанні, нічим не підтверджуються. Вказав, що ОСОБА_4 виконує свої процесуальні обов`язки належним чином, тому, на думку захисника, відсутня необхідність у продовженні встановлених судом щодо ОСОБА_4 обов`язків. Крім того, захисник звернув увагу на відсутність підстав для встановлення додаткового обов`язку носіння обвинуваченими електронних засобів контролю, посилаючись на те, що в ухвалі суду від 22 травня 2026 року, яка прокурором не оскаржувалася в апеляційному порядку та набрала законної сили, такий обов`язок на обвинувачених не покладався. На думку захисника, встановлення додаткового обов`язку, зважаючи на належну поведінку обвинувачених, є необґрунтованим та буде погіршувати їх становище, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також захисник ОСОБА_7 зауважив, що обов`язок не відлучатися за межі Дніпропетровської області, встановлений щодо ОСОБА_4 , порушує право на захист обвинуваченого, оскільки позбавляє його можливості особисто спілкуватися із захисником, місце роботи якого знаходиться в м. Києві. Просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Щодо заяв обвинуваченого ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за межі Одеської області, вважає, що вони підлягають задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд при вирішенні клопотань прокурора та заяв обвинуваченого ОСОБА_3 виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Обов`язки, передбачені, зокрема ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

З моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 22 травня 2026 року обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20 липня 2026 року включно, та кожному визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4 992 000 грн, у випадку внесення якої на обвинувачених покладено обв`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 22 травня 2026 року обвинуваченого ОСОБА_4 звільнено з-під варти в залі суду в зв`язку з внесенням застави згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2026 року.

25 травня 2026 року з-під варти звільнено під заставу обвинуваченого ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене, наразі до обвинувачених застосований запобіжний захід у виді застави в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4 992 000 грн., з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строк яких спливає 20 липня 2026 року.

При вирішенні клопотань прокурора суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України, тяжкість покарання, що їм загрожує в разі визнання винуватими, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме в умовах воєнного стану, та відомості що характеризують особу обвинувачених, та вважає, що з метою дотримання їх належної процесуальної поведінки обвинувачених слід продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачені можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Посилання сторони захисту на добросовісне та належне виконання обвинуваченими обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює вищевказані ризики, які суд вважає високими, та такими, що у даному конкретному випадку не зменшилися.

Разом з тим, зважаючи на виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, суд не вбачає підстав для застосування додаткового обв`язку у виді носіння електронного засобу контролю.

З аналогічних підстав суд вважає за можливе дозволити обвинуваченому ОСОБА_3 виїзд до м. Києва для виконання трудових обов`язків.

Вирішуючи питання щодо надання дозволу обвинуваченому ОСОБА_4 на виїзди до м. Києва для погодження правової позиції зі своїм захисником, суд звертає увагу на те, що реалізація права на захист у цьому випадку може бути здійснена не тільки шляхом виїзду обвинуваченого до місця роботи захисника. Узгодити правову позицію можна, зокрема, застосувавши засоби відеозв`язку. Крім того, пересування захисника ОСОБА_7 по території України не обмежено, що дозволяє йому виїхати до м. Дніпро. Також обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7 мають можливість безпосередньо поспілкуватися в м. Одесі, прибуваючи для участі в судових засіданнях у Пересипському районному суді міста Одеси.

З огляду на викладене, враховуючи існування вищевказаних ризиків, суд не вбачає підстав для надання дозволу обвинуваченому ОСОБА_4 для виїзду до м. Києва.

Водночас, у зв`язку з перебуванням головуючої судді в плановій відпустці в період часу кінець серпня-вересень 2026 року, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених, до 22 серпня 2026 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заяви обвинуваченого ОСОБА_3 слід задовольнити, а клопотання прокурора підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 182, 193, 194, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, встановлених стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заяви обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити до 22 серпня 2026 року включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме:

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду, окрім виїзду до м. Києва для виконання своїх трудових обов`язків;

- повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи, номеру телефону;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, встановлених стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити до 22 серпня 2026 року включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

- не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи, номеру телефону;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1