Рішення № 138430792, 14.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2800/26

Провадження № 2/487/2343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого-судді Нікітіна Д.Г секретаря Марченко О.С розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути звідповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість закредитним договором № 200159525 від 03.12.2014 в розмірі 30603,18 грн., а також судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662 грн 40коп та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що 03.12.2014 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та гр. ОСОБА_1 укладено угоду № 200159525 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти., з встановленим строком користування з 03.12.2014 по 03.12.2019, а відповідачка зобов`язалась повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої, позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ ««Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 11.04.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором № 200159525 від 03.12.2014 становить 23386,51 грн., з яких: 7556,12 грн. заборгованість за кредитом; 15830,39 грн. заборгованість за відсотками; сума збитків з урахуванням 3% річних 2102,87 грн. та сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 5113,80 грн. Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва. Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ). Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між боржником та банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою. Тому представник позивача просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200159525 від 03.12.2014, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 200159525 від 03.12.2014 у загальному розмірі 23386,51 грн., з яких: 7556,12 грн. заборгованість за кредитом; 15830,39 грн. заборгованість за відсотками; сума збитків з урахуванням 3% річних 2102,87 грн. та сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 5113,80 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, у поданій заяві просить справу слухати у його відсутності на підставі доказів наявних в матеріалах справи та позовні вимоги задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання подала заяву в якій просить справу слухати у їх відсутності та відмовити у задоволенні позову з застосуванням строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 грудня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200159525 щодо кредитування, шляхом підписання заяви (оферти) № 200159525 та анкети № 930872. Відповідно до умов якої банк надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі з встановленим строком користування з 03.12.2014 по 03.12.2019.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 200159525 від 03 грудня 2014 року, інфляційних втрат та 3% річник становить 23386,51 грн., з яких: 7556,12 грн. заборгованість за кредитом; 15830,39 грн. заборгованість за відсотками; сума збитків з урахуванням 3% річних 2102,87 грн. та сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 5113,80 грн.

Рішенням Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині.

Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2.

Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу.

Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.

Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2023 та постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області від 29.12.2022 про закінчення виконавчого провадження, закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.20201 про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2 та наказу № 910/11298/16 від 12.07.20201 про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

20 липня 2020 року між ТОВ ««Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Стаття 13 ЦПК Українивстановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Із статей 610, 611, 612ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала умови договору та допустила заборгованість по кредитному договору № 200159525 від 03.12.2014 року.

Таким чином відповідачка, допустивши неналежне виконання умов кредитного договору № 200159525 від 03.12.2014 року, порушила права позивача.

Відповідачка посилається на погашення вищеозначеного кредиту та відсутність будь-якої заборгованості, між тим, не спростувала належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довела факту виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.

Разом з тим, термін дії кредитного договору, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 закінчився 03.12.2019, а отже саме з цього часу розпочинався сплив строку позовної давності.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 грудня 2014 року № 200159525, укладеним між нею та ПАТ «Банк «Михайлівський».

7 червня 2017 року Верховний Суд України у справі №923/1233/15 вказав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

За змістом ст.256, 257, 261, 262, 267 ЦК України, позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістомст. 512 ЦК Україниу разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Відповідно дост. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому відповідно до ч.1 та 5ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Позивач просить про поновлення строків позовної давності мотивуючи тривалим процесом передачі документів, щодо яких йому відступлено право вимоги, поширенням короновірусної хвороби, введенням в Україні воєнного стану.

Між тим об`єктивних обставин, які перешкоджали та унеможливили подання ним позову до відповідачки в межах строків позовної давності, не навів.

За наведеного, суд не знаходить підстав до поновлення позивачу строків позовної давності та приходить висновку про відмову в позові з цих підстав.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 200159525 від 03.12.2014 в розмір 30603,18 грн., за спливом строку позовної давності.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначеностаттею 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,247,259,256, 257, 261, 262, 263, 264, 267 ЦК України, ст.ст.524,525,526,611,651,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Сторони по справі:

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місця знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Суддя Д.Г. Нікітін