Рішення № 138430001, 21.07.2026, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/5185/25

Провадження № 2/723/1018/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.

при секретарі Чікал І.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справі за позовом АТ "Сенс Банк" в особі представника позивача Котницький Іван Олексійович до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представник відповідача Гінінгер Анатолій Залманович про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Котницький Іван Олексійович в інтересах Акціонерного товариства «Сенс Банк» звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 10.10.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом «Позичальник» уклали договір кредиту № 925/167857-KV (надалі за текстом - Кредитний договір).

Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 30 000,00 дол.США.

12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.

На забезпечення умов виконання кредитного договору №925/167857-KV від 10.10.2008 року з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 925/167861-РО від 10.10.2008 року, надалі за текстом Договір поруки.

Відповідно до виконавчого листа № 2604/20570/12 виданого 05.10.2012 року, виданий Дніпровським районним судом м.Києва на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто солідарно з Відповідачів заборгованість за кредитним договором № 925/167857-KV від 10.10.2008 року, в розмірі 281680,48 грн., дане рішення Відповідачами не виконано.

На підставі № 2604/20570/12 виданий 05.10.2012 року, виданий Дніпровським районним судом м.Києва, було відкрито виконавче провадження ВП № 35588072 та ВП № 35588237.

Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить -178 612,75 грн., та складається з: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість37 582,09 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість141 030,66 грн. Загальна сума заборгованості 178 612,75 грн.

У зв`язку з невиконанням Боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок Поручителя.

Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів, яким (якою) є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №925/167857-KV від 10.10.2008 року розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішення суду яка станом на 23.02.2022 року становить 178 612,75грн., та складається з: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 37 582,09 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 141 030,66 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гінінгер А.З. задоволено та витребувано у АТ «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) виконавчих листів (їх копій) про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (або його правонаступників) та рішень судів (суду) на виконання яких були видані ці виконавчі листи, які були надані суду представником позивача 24.04.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, представник відповідача Гінінгер А.З. в клопотанні зазначив, що ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає з тих підстав, що вона на даний час не є поручителем, будь-якої заборгованості перед АТ «Сенс Банк» не має і не мала.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року між АКБ СР „Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №925/167857-KV.

14 червня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», що підтверджується відповідними Свідоцтвом та Довідкою, копії яких долучено до справи.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1. Договору кредиту, позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 30 000 доларів США, із сплатою 15 процентів річних та комісій, визначених тарифами, з щомісячним погашенням основної заборгованості до 20-го числа кожного місяця згідно графіку змін максимального ліміту заборгованості.

П.1.3.3. Договору кредиту передбачено, що виконання зобов`язань за цим договором забезпечується порукою ОСОБА_2

7 листопада 2008 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_1 . Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту, якою з 20.10.2008 року встановлено ставку за користування кредитом на рівні 16% річних.

6 квітня 2009 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору кредиту, змінено вид кредитування з відновлюваної кредитної лінії на не відновлювану тощо.

31 серпня 2009 року сторонами укладено Додаткова угода №3 про внесення змін до Договору кредиту, якою погоджено максимальний ліміт заборгованості у сумі 30 992,24 доларів США, тощо.

Відповідач ОСОБА_1 скористався кредитними коштами в сумі 30 992,24 доларів США, що підтверджується Заявою на видачу готівки №16 від 10.10.2008 року, меморіальним валютним ордером №15 від 10.10.2008 року та листом - заявою на видачу траншу №1 від 31.08.2009 року, копії яких долучено до справи.

Згідно з п.п.3.3.6, 3.3.7. Договору кредиту, позичальник зобов`язаний погашати кредит, сплачувати проценти та комісії в строки, встановлені цим Договором.

Згідно п.4.1. Договору кредиту, у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (траншу кредиту) та/або сплаті процентів, комісій, зазначених у п.п.1.1.1.,2.4.,2.5., 3.3.6.1., 3.3.14., цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов`язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Також, 10 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №925/167861-РО, за яким відповідач ОСОБА_2 зобов`язаласяся перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за вищезазначеним Договором кредиту, в тому числі повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій.

7 листопада 2008 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 . Додаткову угоду №1 до Договору поруки, а 31 серпня 2009 року - Додаткову угоду№2 до Договору поруки, якими сторони привели обсяг відповідальності поручителя до обсягу відповідальності позичальника з урахуванням внесених змін до Договору кредиту.

Відповідно до Договору, Відповідач ОСОБА_1 зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві ОСОБА_1 кредит, однак відповідач ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.

Відповідно до виконавчого листа№ 2604/20570/12 виданий 05.10.2012 року, виданий Дніпровським районним судом м.Києвана користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто солідарно з Відповідачів заборгованість за кредитним договором № 925/167857-KV від 10.10.2008 року, в розмірі 281680,48 грн., дане рішення Відповідачами не виконано.

На підставі № 2604/20570/12 виданий 05.10.2012 року, виданий Дніпровським районним судом м.Києва, було відкрито виконавче провадження ВП № 35588072 та ВП № 35588237.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому якщо рішенням суду від 20 серпня 2013року стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк кредитування.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №444/9519/12 у постанові від 28.03.2018 року зазначивши: 54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №5017/1987/2012 постановилаухвалу від 24.01.2019 року в якій дійшла наступних правових висновків:20. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В подальшому Касаційним господарським судом Верховного Суду при розгляді даної справи в касаційному порядку винесено Постанову від 05.03.2019 року у якій зазначено таке:46. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.48. Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.50. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного суду 04.02.2020 року по справі № 912/1120/16 прийняла постанову, якою відмовилась відступати від викладеної вище правової позиції, зазначивши таке: 6.38. Разом із тим правовідносини, що склалися у справі № 5017/1987/2012, не є подібними до правовідносин, що склалися у справі, що розглядається, позаяк у справі № 5017/1987/2012 договором була передбачена умова нарахування процентів за підвищеною ставкою саме за неправомірне користування кредитом, що відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, а не відповідно до частини першої статті 1048 цього Кодексу. Тож підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, відсутні.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 17.05.2023 року по справі № 341/416/20; від 03.03.2020 року по справі № 341/1464/15-ц; від 10.11.2020 року по справі №903/802/18; від 06.11.2020 року №921/317/18; від 03.11.2020 року № 921/315/18; від 14.04.2021 року № 725/6951/18; від 19.10.2022 рокупо справі № 718/469/20; від15.09.2021 року по справі №343/2083/19, та інших, з посиланням на правовий висновок викладений Верховним Судом по справі №5017/1987/2012.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/17048/17 від 18.01.2022 року уточнила попередні висновки Верховного суду в тому числі викладені і в постанові №444/9519/12 від 28.03.2018 року щодо нарахування відсотків після закінчився строк кредитування, зазначивши таке: 121 У кредитних договорах сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом. 122 Відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. 123 Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. 124 Підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок. 125 За таких обставин посилання скаржника на правові висновки у справах № 444/9519/12, № 912/1120/16 не можуть бути застосовані як нерелевантні спірним правовідносинам у справі № 910/17048/17.

Так в загаданій постанові Верховного Суду № 341/416/20 від 17.05.2023 року, ВС зазначив таке: «Апеляційний суд:не врахував, що на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту боржник не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України, натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором; ТОВ «Кредитні Ініціативи» у позовній заяві при розрахунку сум, передбачених статтею 625 ЦК України, посилалось на пункт 6.5 договору про іпотечний кредит від 18 березня 2008 року № 316, яким визначено сплату відсотків у розмірі 24 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України (а. с. 5, 45); вказані доводи ТОВ «Кредитні Ініціативи» не перевірив, не здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору та не врахував, що, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати статтю 625 ЦК України.»

Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить -178 612,75 грн., та складається з: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість37 582,09 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість141 030,66 грн. Загальна сума заборгованості178 612,75 грн.

З приводу не виконання рішення суду Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 459/3560/15-ц дійшов наступного правового висновку.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим (Постанова Верховного суду України від 26.04.2017р. справа № 3-1522 гс 16, та ).

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 08.11.2019 року №127/15672/16-ц де зазначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На забезпечення умов виконання кредитного договору №925/167857-KV від 10.10.2008 року з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 925/167861-РО від 10.10.2008 року, надалі за текстом Договір поруки.

Відповідно до умов Договору поруки, (далі за текстом Поручитель) поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем 1 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

У зв`язку з невиконанням Боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок Поручителя.

Відповідно до ч.1 статті 553 ЦК України ч.1,2 статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.

Правомірність зазначеного періоду нарахування заборгованості за невиконання умов кредитного договору, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, відображено зокрема у Постанові Верховного суду від 25.09.2024 по справі № 206/2984/23, якою визначено : "Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, тому позивач, звернувшись до суду в червні 2023 року, в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ."

З урахуванням наведеного вище, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості по відсоткам, по комісії та пені, який відповідає вимогам закону та положенням кредитного договору, та вважає, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується меморіальним ордером № 806445 від 27.10.2025 року про сплату судового збору у сумі 2422,40 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в рівних долях.

Враховуючи обставини справи, на підставі ст.ст. 509, 525-526, 553-554, 625, 1048, 1050 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 81, 83, 141, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги АТ "Сенс Банк" в особі представника позивача Котницький Іван Олексійович до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представник відповідача Гінінгер Анатолій Залманович про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором №925/167857-KV від10.10.2008 року розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішення суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 178 612,75грн., та складається з: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 37 582,09 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 141 030,66 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

СУДДЯ: