Рішення № 138428605, 22.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е )

Справа №344/1708/26

Провадження №2/338/601/26

22 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачкою укладено кредитні договори: 03.01.2020 року кредитний договір №2001513696501, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 23200 грн, та 12.05.2021 року кредитний договір №1001869839901, за яким відповідачці надано кредит у сумі 10100 грн. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши позичальниці кредитні кошти відповідно до умов договорів. Водночас відповідачка належним чином своїх договірних зобов`язань не виконувала, внаслідок чого станом на 24 листопада 2025 року утворилася заборгованість: за кредитним договором №2001513696501 36688,60 грн, з яких 22429,22 грн заборгованість за кредитом та 14259,38 грн заборгованість за процентами; за кредитним договором №1001869839901 13025,33 грн, з яких 8638,40 грн заборгованість за кредитом, 3,23 грн заборгованість за процентами та 4383,70 грн заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості становить 49713,93 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

За таких обставин, враховуючи вимоги статей 280281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 03 січня 2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб укладено кредитний договір №2001513696501, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредитні кошти у сумі встановленого кредитного ліміту у сумі 5000 грн строком на 12 місяців (який продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін) зі сплатою процентів у розмірі 47,88% річних.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту кредитний ліміт неодноразово збільшувався, і станом на 19.08.2021 року склав 23200 грн.

Крім того, 12 травня 2021 року між сторонами укладено кредитний договір №1001869839901, шляхом підписання заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого банк надав відповідачці споживчий кредит у сумі 10100 грн на умовах, визначених договором. За умовами договору відповідачці надано споживчий кредит на таких умовах: сума кредиту 10100 грн, строк кредиту - 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%, розмір процентної ставки - 0,01% річних, порядок повернення кредиту - рівними платежам.

Факт укладення вказаних договорів, надання кредитних коштів, а також користування відповідачкою кредитом підтверджується заявами про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, паспортами споживчого кредиту, виписками по рахунках та іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з наданими банком розрахунками станом на 24 листопада 2025 року заборгованість відповідачки перед позивачем складає 49713,93 грн, з яких: за договором №2001513696501 36688,60 грн, за договором №1001869839901 13025,33 грн. Доказів погашення заборгованості чи спростування правильності наведеного розрахунку відповідачкою суду не подано.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідачки із письмовою вимогою про погашення кредитної заборгованості, однак така вимога залишилася без виконання.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною четвертою статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, його зміст становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За приписами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та належних процентів.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірах та на умовах, визначених укладеними між сторонами кредитними договорами, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Натомість відповідачка, всупереч вимогам статей 525, 526, 629 ЦК України та умовам кредитних договорів, належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала, у зв`язку із чим допустила прострочення виконання грошових зобов`язань.

Доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачкою умов кредитних договорів або спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, суду не подано.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитних договорів, містить відомості щодо руху заборгованості, окремо визначає суму основного боргу, процентів та комісії, є арифметично узгодженим між собою та підтверджується іншими письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом подати відзив на позовну заяву, надати власний розрахунок заборгованості або інші докази на спростування позовних вимог не скористалася, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем письмові докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для вирішення спору по суті, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Суд бере до уваги, що відповідачкою не заявлено будь-яких заперечень щодо факту укладення кредитних договорів, отримання кредитних коштів, правильності розрахунку заборгованості чи розміру заявлених позовних вимог. Також матеріали справи не містять доказів визнання кредитних договорів недійсними, припиненими чи зміненими, а тому суд виходить із презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України.

За змістом статей 7681 ЦПК України саме сторони зобов`язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивач надав достатні докази на підтвердження заявлених вимог, тоді як відповідачка будь-яких належних та допустимих доказів на їх спростування не подала.

При цьому суд враховує, що саме лише неподання відповідачкою відзиву на позов не є безумовною підставою для задоволення позову. Разом з тим, оскільки позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності свідчать про існування у відповідачки непогашеної кредитної заборгованості, суд дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог.

Щодо заявленої до стягнення комісії за кредитним договором №1001869839901 від 12 травня 2021 року суд зазначає таке.

Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідачка погодилася зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у визначеному договором розмірі, що підтверджується підписаними нею документами та паспортом споживчого кредиту, які містяться у матеріалах справи.

Будь-яких доказів того, що відповідна умова договору є недійсною, оспореною або не підлягає застосуванню, відповідачкою не подано.

Враховуючи принцип свободи договору, закріплений статтею 627 ЦК України, а також положення статей 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для його сторін, суд приходить до висновку, що погоджені сторонами умови договору підлягають виконанню.

З огляду на встановлені судом обставини, беручи до уваги, що відповідачка отримала кредитні кошти, користувалася ними, однак належним чином не виконала свого обов`язку щодо їх своєчасного повернення та сплати платежів, передбачених умовами кредитних договорів, суд приходить до висновку, що вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з відповідачки заборгованості у загальному розмірі 49713 грн 93 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка враховується судом при застосуванні положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен довід сторони, а повинен дослідити лише ті питання, які є необхідними для правильного вирішення спору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Проніна проти України» та «Seryavin and Others v. Ukraine», відповідно до яких обсяг мотивування судового рішення залежить від характеру спору та доводів сторін.

Зважаючи на встановлені обставини, досліджені судом докази та наведені норми матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст. 11, 202, 203, 204, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626-629, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: с. Старі Богородчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області, на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 49713 (сорок дев`ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 93 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитним договором № 2001513696501 від 03 січня 2020 року у розмірі 36688 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 60 копійок, з яких: 22429 грн 22 коп. заборгованість за кредитом, 14 259 грн 38 коп. заборгованість за процентами; заборгованості за кредитним договором № 1001869839901 від 12 травня 2021 року у розмірі 13025 (тринадцять тисяч двадцять п`ять) гривень 33 копійки, з яких: 8638 грн 40 коп. заборгованість за кредитом; 3 грн 23 коп. заборгованість за процентами; 4383 грн 70 коп. заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко