Ухвала суду № 138425892, 22.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11193/26

Провадження №2/369/13563/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Новіцької Іванни Леонідівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей, на підставі ст. 185 ЦПК України, було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення допущених недоліків.

Ухвалою суду від 17.07.2026 у справі відкрито позовне провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

При цьому, під час перебування позовної заяви ОСОБА_2 без руху, 06.07.2026 року за вх. № 42138/26 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Новіцької Іванни Леонідівни, в рамках цивільної справи № 369/11193/26, до суду надійшла заява про забезпечення позову. Згідно з якою, представник відповідача просила суд:

1)надавати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нов. Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області від 06.05.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ); син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ); без присутності матері, за місцем проживання батька, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., для проживання з ним у період часу з 17 год 00 хв п`ятниці до 09 год 00 хв понеділка, щотижня з правом перебування в місцях дитячого дозвілля в межах міста Києва, до набрання рішенням у справі законної сили;

2)зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 Паспорт ID № НОМЕР_5 , виданий 8027 від 19.01.2018 року РНОКПП: НОМЕР_6 Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) не чинити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нов. Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області від 06.05.1997 року) перешкод у спілкуванні з малолітніми синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ); та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ) будь-якими способами в тому числі можливості здійснення телефонних дзвінків в період 09:00 до 22:00 щоденно до набрання рішенням у справі законної сили.

Дана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 квітня 2003 року перебувають у шлюбі, який був зареєстрований виконавчим комітетом Чижівської сільської ради Новоград Волинського району Житомирської області. Під час перебування у шлюбі у сторін народилось четверо дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є повнолітніми.

З огляду на те, що спільне життя у сторін не склалося, відповідач подав позовну заяву про розірвання шлюбу до Голосіївського районного суду міста, справа № 752/13686/26, провадження у якій відкрито. Через часті скандали, постійні сварки та маніпуляції з боку позивача, відповідач був змушений з`їхати з власного дому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та наразі проживає в орендованій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, неповнолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на даний час проживають разом з матір`ю у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Разом із тим позивач вчиняє дії, які унеможливлюють відповідачу можливість повноцінно спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, зокрема, обмежує комунікацію батька з дітьми, створює конфліктні ситуації під час спроб побачитися з ними, негативно висловлюється про батька у присутності дітей, та маніпулює ними та налаштовує дітей проти батька. На даний момент позивачка повністю обмежила спілкування батька з синами, оскільки відібрала в дітей телефони. Всі візити Відповідача до свого будинку супроводжуються викликом поліції щодо сімейного насильства, якого Відповідач не здійснював. В результаті чого на позичку було складені постанови за ст. 183 КУпАП.

24 червня 2026 року представник відповідача повідомила Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про намір батька провести корисно з дітьми час та поїхати на риболовлю. 25 червня 2026 року представник Відповідача отримала відповідь від Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якому вказано, що батько і матір є рівними у праві виховання дітей та участі у їх вихованні.

26 червня 2026 року відповідач приїхав до свого дому за адресою: АДРЕСА_4 , щоб забрати дітей, проте матір визвала поліцію, дітей для спілкування не надала, не зважаючи на те, що діти мали бажання поїхати з батьком і чітко висловлювали матері та поліцейським своє бажання провести дозвілля з батьком.

Окрім того, 26 червня 2026 року матір завдала тілесних ушкоджень відповідачу. Такі дії позивача негативно впливають на психологічний стан дітей, позбавляють їх можливості мати повноцінні та стабільні стосунки з відповідачем, а також суперечать принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей. Окрім того, заштовхуючи дітей до будинку, коли приїжджає батько, всупереч волі дітей, відбираючи засоби для спілкування з батьком, обмежуючи будь-який контакт з батьком, розцінюється, як систематичне насильство ОСОБА_2 над дітьми.

Крім цього, позивач на даний час офіційно не працевлаштована та не має самостійного стабільного доходу окрім виплат на дітей та аліментів, у зв`язку з чим основний обов`язок щодо матеріального забезпечення неповнолітніх дітей, окрім офіційно сплачених аліментів, фактично покладений на відповідача. Саме відповідач забезпечує дітей коштами на харчування, одяг, взуття, навчання, лікування, придбання медикаментів, оплату консультацій спеціалістів, реабілітаційних заходів, гуртків, інших освітніх та побутових потреб. Особливої уваги потребує стан здоров`я та особливості розвитку дітей, у зв`язку з чим вони потребують систематичного лікування, належного догляду, стабільного режиму дня, постійної емоційної підтримки та активної участі обох батьків у їхньому житті.

При цьому, відповідач усвідомлює такі потреби дітей, бере участь у вирішенні питань, пов`язаних із їх лікуванням, забезпеченням необхідними медичними засобами, відвідуванням спеціалістів та оплатою консультацій спеціалістів, лікувальних та реабілітаційних заходів.

Незважаючи на наявність між сторонами розбіжностей та конфліктних ситуацій, відповідач завжди прагнув і надалі прагне брати активну участь у житті дітей, їх вихованні та розвитку. Він має з ними емоційний зв`язок, цікавиться їхнім навчанням, станом здоров`я, дозвіллям, повсякденними потребами та бажає безпосередньо брати участь у їхньому вихованні, а не бути лише особою, яка здійснює матеріальне забезпечення дітей.

У результаті таких злісних неправомірних дій позивачки, необхідним є звернення до суду з метою негайного відновлення порушення прав дітей на спілкування з батьком та його участі у їх вихованні, так як матір всупереч волі дітей повністю ізолювала їх від батька.

Окрім того, відповідачу відомо про факти психологічного впливу на дітей, налаштування позивачкою дітей проти їх батька, що в подальшому може вплинути на ставлення дітей до відповідача, погіршення їхніх взаємостосунків у зв`язку із постійною маніпуляцією Позивачки дітьми.

Враховуючи наведене вище, з урахуванням інтересів дітей, представник відповідача, просила суд забезпечити позов шляхом встановленням обов`язку вчинити певні дії, з огляду на те, що спір виник із сімейних правовідносин.

Учасники справи про розгляд заяви про забезпечення позову не повідомлялись у відповідності до положень ч.1 ст.153 ЦПК України.

Дослідивши заяву представника відповідача та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Одним із видів забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України є встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Необхідність вжиття відповідних заходів здійснюється з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Проаналізувавши вимоги представника відповідача, суд встановив, що у провадженні судді перебуває позовна заява ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, згідно з якою позивач просить суд- визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , які народжені ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір`ю за адресою АДРЕСА_4 , де наразі ОСОБА_1 має процесуальний статус відповідача.

Так, стаття 149 ЦПК України, дійсно передбачає, що з заявою про забезпечення позову до суду може звернутися будь-який учасник справи. Проте, в цілому Глава 10 Розділу І ЦПК України, якою врегульовано вирішення питання щодо забезпечення позову, спрямована на захист інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, з метою забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Натомість, на захист прав відповідача чинним законодавством передбачено зустрічне забезпечення, зокрема, ч. 1 ст. 154 ЦПК України, вказує на те, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Разом з тим, у заяві представника відповідача про забезпечення позову міститься вказівка на звернення до суду, сторони відповідача, з зустрічним позовомв майбутньому. Однак, станом на дату розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Новіцької І. Л. про забезпечення позову, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей, зустрічної позовної заяви до суду не надходило.

Більше того, порядок подання та вирішення судом питання щодо прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви з первісним позовом врегульовано положеннями ст. 193, ст. 194 та ст. 197 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на положення Глава 10 Розділу І ЦПК України, яка не містить законодавчого врегулювання вирішення питання забезпечення зустрічного позову до його подачі в рамках провадження за первісним позовом, провадження в якому відкрито, на переконання суду заява представника відповідача, подана в рамках даного судового провадження є передчасною.

Щодо тверджень представника відповідача, про необхідність вирішення питання забезпечення позову в рамках даного судового провадження задля забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітніх дітей, з урахуванням того, що батькам однаковою мірою належать повноваження щодо їх виховання і держава не повинна допускати ситуацій, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками про визначення місця проживання їх малолітніх дітей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до вимог статтей 158, 159 СК України, визначення способів участі батька, матері у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо, є повноваженням органу опіки та піклування. Судове вирішення цього питання є наслідком ухилення того з батьків, з ким проживає дитина, від виконання рішення цього органу.

За правилами статті 19 СК у спорах щодо участі одного з батьків у вихованні дитини приймає участь орган опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо його розв`язання на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Той факт, що судове визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини та спілкування з нею, не міститься в переліку позовних вимог, а є способом забезпечення позову про визначення місця проживання дітей не може змінювати та спрощувати встановлений законом порядок.

Отже, для забезпечення позову шляхом визначення способу участі відповідача ОСОБА_1 у вихованні дітей на час розгляду справи суду необхідно надати, принаймні, висновок органу опіки та піклування з цього питання. Таке застосування судом норм сімейного законодавства відповідає правовій позиції Верховного Суду, яку викладено у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20.

При цьому, відповідно до статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При цьому, у матеріалах цивільної справи № 369/11193/26, міститься рішення суду, щодо притягнення відповідача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що повнолітнього сина відповідача ОСОБА_4 , рішення суду, щодо видачі обмежувального припису відносно відповідача за адресою, де проживають малолітні діти щодо визначення місця проживання яких наразі виник спір, витяги про внесення відомостей до ЄДРДР щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України.

Дані обставини, з урахуванням як найкращих інтересів дітей, на переконання суду, потребують детального вивчення судом, що на даній стадії провадження не вбачається за можливе.

Таким чином, враховуючи, що представник відповідача не надала суду висновок органу опіки та піклування з цього питання, чи доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні такого висновку, будь-яких доказів на спростування інформації наявної в матеріалах справи, що негативно характеризує відповідача - вимога представника відповідача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом визначення порядку участі відповідача у вихованні дітей є передчасною.

З цих підстав, суд вважає правильним заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Новіцької Іванни Леонідівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити для відома всім учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ДУБАС