Вирок № 138423079, 23.07.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail:inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 474/411/17

Провадження № 1-кп/475/1/26

Провадження слідчих органів № 2016 15 020 0000479

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12016150200000479 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новомиколаївське Врадіївського району Миколаївської області, освіта 8 класів, непрацюючого, неодруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий згідно ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив:

29 грудня 2016 року в вечірній час, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено. ОСОБА_7 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 знаходились за місцем свого спільного проживання по АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували в стані алкогольного сп`яніння. Між останніми утворились стійкі неприязні відносини, викликані протиправною поведінкою ОСОБА_5 по відношенню до своєї дружини ОСОБА_8 .

Перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_7 вирішила піти до знайомих та залишивши житловий будинок, продовжила рух в напрямку хвіртки території домоволодіння.

ОСОБА_5 на ґрунті неприязних відносин, умисно, з метою спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, наніс один удар правою рукою в область шиї останньої, в результаті чого вона впала на землю та втратила свідомість. Далі ОСОБА_5 , продовжуючи злочинні дії, взявши ОСОБА_7 однією рукою за волосся, а іншою за тулуб поволік її до житлового будинку, де залишив в одній з кімнат житлового будинку.

Після чого пішов до місця проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , де разом вживали алкогольні напої.

Під час вживання алкогольних напоїв до місця проживання ОСОБА_10 прийшла також ОСОБА_7 яка разом з чоловіками почала вживати алкогольні напої.

Близько 22 год. 00 хв. того ж дня ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишили місце проживання ОСОБА_9 та повернулись до місця свого проживання по АДРЕСА_2

У ході сварки у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, при цьому не передбачаючи настання смерті потерпілої, хоча за даних умов повинен був і міг їх передбачити, ОСОБА_5 почав наносити удари руками та ногами по життєво важливих органах ОСОБА_7 . Після чого схопив останню за волосся та почав тягти до кімнати кухні житлового будинку, де наніс кілька ударів кулаками рук та ногами по тулубу, голові, верхніх та нижніх кінцівках ОСОБА_11 . Загалом ОСОБА_5 наніс ОСОБА_7 не менше 50 ударів кулаками рук та ногами по тулубу, голові, верхніх та нижніх кінцівках.

Не припиняючи реалізацію свого злочинного задуму, ОСОБА_5 схопив за голову ОСОБА_12 та ударив останню головою об кухонний стіл.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді травматичної субдуральної гематоми, великого крововиливу в шкірно-м`язові лоску ги голови, перелому 7-9 ребер зліва. 7 ребер з права, множинні, що зливаються між собою, синці обличчя, тулуба, кінцівок (близько 50), забита рана правої підочної області, забита рана верхнього віка правого ока.

Травматична субдуральна гематома відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя в момент спричинення та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні прокурором на підставі та в порядку ст. 36, 338, 341 КПК України було змінено формулювання обвинувачення шляхом уточнення наслідків дій обвинуваченого та психічного ставлення обвинуваченого до наслідків, які настали внаслідок вчинення злочину ( змінений обвинувальний акт від 13.05.2025 року)

Суд вважає, що вказана кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, так як повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, а також не визнав цивільний позов в повному обсязі.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 29.12.2016р. він разом зі своєю дружиною ОСОБА_13 приїхали з Берізківської школи-інтернат Кривоозерського району Миколаївської області, звідки на автомобілі ОСОБА_14 привезли дитину до ОСОБА_15 . Потім вони поїхали до себе додому, його викликали на роботу. ОСОБА_13 залишилася вдома. Вони знімали кімнату в будинку у ОСОБА_16 , де він також проживав. Коли він повертався з роботи, то забрав від ОСОБА_17 додому ОСОБА_7 вони лягли спати. Коли ОСОБА_13 заснула він встав та пішов до ОСОБА_18 , в якого сидів, пили вино до 1.5 л на двох та в цей час до них прийшла ОСОБА_13 , яка хотіла забрати його додому, але він залишився. Коли він через 30-40 хвилин повернувся додому, то ОСОБА_13 була вдома, вони почали скандалити, він її вдарив по шиї, після чого лягли разом спати. Він лежав під стінкою, а ОСОБА_13 з краю ліжка. Близько 7-8 годин ранку він встав, побачив, що немає сигарет та пішов покурити до ОСОБА_18 , в якого посидів та випив кави. Коли йшов з дому, ОСОБА_13 так і лежала на ліжку, спала. Потім вийшов в туалет та побачив, що біля їхнього будинку стоїть машина, він пішов туди дізнатися, що таке, однак його повезли у відділ поліції. Він не знає, де взялася кров, волосся на вулиці біля будинку. Вдома він був у капцях. Коли він ходив до ОСОБА_18 , також був взутий у капці, у нього взагалі берців немає. Берци йому давав одягати на роботу ОСОБА_19 , оскільки він працював забійником. Він не знає, що могло трапитися з ОСОБА_13 та хто міг це все вчинити. 29.12.2016р. жодних тілесних ушкоджень він не наносив ОСОБА_13 , на якій також не бачив жодних тілесних ушкоджень. 29.12.2016 року з ОСОБА_13 сварились, як дома так і у сусіда.

Просить визнати його не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Захисник заперечив проти винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йомукримінального правопорушення. Вказала, що вина обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілій тяжкого тілесного ушкодження не доведена належними та допустимими доказами. Свідки не підтвердили факт нанесення потерпілій тілесних ушкоджень саме її підзахисним. Свідок ОСОБА_19 давав різні покази на досудовому слідстві, у Врадіївському районному суді та у Доманівському районному суді. Під час слідчого експерименту про обставини справи розповідав не ОСОБА_19 , а слідчий. Висновки експертиз не містять беззаперечних даних, що саме ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопрушення, зокрема в них зазначено 'генетичні ознаки слідів крові та клітин виявлених у змиві є змішаними, містять генетичні ознаки окрім ОСОБА_13 ще і іншої невстановленої особи'. Просить визнати не винуватим її підзахисного ОСОБА_5 .

Однак показання обвинуваченого ОСОБА_5 не узгоджуються з показаннями потерпілих, свідків та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні та спростовуються останніми.

Так, судом досліджено відеозапис показів потерпілої ОСОБА_20 , наданих нею під час минулого судового розгляду в іншому складі суду цього кримінального провадження, (у зв`язку зі смертю на час розгляду кримінального провадження) яка під час допиту, показала, що її донька ОСОБА_13 спочатку співмешкала з ОСОБА_21 , а потім вони одружилися. Восени 2016 року пішли проживати на квартиру до ОСОБА_16 ОСОБА_13 часто була побита ОСОБА_22 , у зв`язку з чим просила потерпілу їй допомогти. ОСОБА_13 говорила потерпілій постійно, що її б`є ОСОБА_23 . Після побоїв у ОСОБА_13 був три рази перебитий ніс, обличчя було синє та опухле, були садна та подряпини. Потерпіла особисто не бачила, як ОСОБА_21 бив ОСОБА_24 . Потерпіла неодноразово викликала ОСОБА_13 поліцію та швидку допомогу.

До потерпілої приїхали працівники поліції, які розшукували ОСОБА_25 . На місці події потерпіла була через три дні та бачила біля колодязя, неподалік будинку, де проживали ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , згусток крові та волосся.

Потерпіла ОСОБА_26 (донька ОСОБА_13 ) в судовому засіданні в режимі ВКЗ показала, що в той час коли проживала з матір`ю, з ними проживав ОСОБА_21 , який постійно бив матір, навіть хотів її також вдарити. Неодноразово погрожував матері, в них виникали сварки, тягав матір за волосся. В той вечір коли сталась подія 29.12.2026 року, зателефонувала бабуся ОСОБА_20 , сказала що хвилюється та попросила зателефонувати матері. Коли вона подзвонила матері, та мовчала, трубку взяв ОСОБА_21 , сказав, що вони вже лягли спати та щоб їх не турбували. Подальші судові засдання просила проводити у її відсутність.

Судом досліджено запис показів свідка ОСОБА_19 , наданих ним під час минулих судових засідань в іншому складі суду цього кримінального провадження, Врадіївському районному суду , Доманівському районному суду( у зв`язку зі смертю ОСОБА_19 на час розгляду кримінального провадження)

Згідно показань свідка ОСОБА_19 , з лютого 2016 року ОСОБА_21 та ОСОБА_13 проживали у нього на квартирі. Спочатку ОСОБА_13 та ОСОБА_21 жили в будинку, а він в кухні, а пізніше за півтора місяці до смерті ОСОБА_13 вони перейшли проживати в кухню до свідка, оскільки в будинку було холодно. ОСОБА_27 вживали алкогольні напої. Сварилися вони між собою інколи, але щоб билися свідок не бачив. Під час сварок ОСОБА_13 йшла до матері. Один раз він бачив ОСОБА_13 з синцями, та остання сказала, що ОСОБА_21 її побив. Між ОСОБА_13 та ОСОБА_21 відбувалися сварки, однак через що свідок не знає. 29.12.2016р. ОСОБА_19 був у сусіда, коли прийшов додому, приїхав ОСОБА_14 і забрав ОСОБА_21 та ОСОБА_24 . Після чого він знову пішов до сусіда, а потім побачивши, що ОСОБА_14 вже повернувся, свідок пішов додому. Пізніше, близько 17-00 год., вони всі сіли їсти і в цей час прийшов ОСОБА_28 . Потім ОСОБА_21 пішов до ОСОБА_18 дивитися телевізор, а ОСОБА_13 лягла спати, яка прокинувшись запитала, де ОСОБА_21 , на що свідок відповів, що останній пішов до ОСОБА_18 , при цьому ОСОБА_13 була трохи напідпитку, однак тілесних ушкоджень на ній не було. Свідок просив, щоб ОСОБА_13 не йшла до них, щоб не було сварки з ОСОБА_21 , однак остання пішла. Свідок повідомив, що інших осіб в той вечір у нього вдома не було. Перший раз ОСОБА_21 пішов до ОСОБА_18 приблизно о 17-00 год., а другий приблизно о 20-30год Коли ОСОБА_21 йшов до ОСОБА_18 другий раз, то взяв з собою дві пляшки вина по 1,5 л. Перший раз коли ОСОБА_21 йшов до ОСОБА_29 він був у футболці сірого кольору, спортивних штанах і в куртці, а другий без куртки, оскільки першого разу забув її у ОСОБА_30 той день ОСОБА_21 ходив у капцях, чоботи стояли біля плити, хоча тоді був сніг. Через деякий час, приблизно о 22 год. - 22 год. 30 хв. свідок почув, що ОСОБА_13 та ОСОБА_21 прийшли та почали сваритися. Коли вони зайшли у веранду, свідок почув, що щось впало і зрозумів, що ОСОБА_21 штовхнув ОСОБА_24 . Потім свідок почув, що тріщить та рветься одяг. ОСОБА_21 затягнув ОСОБА_13 в кімнату до тумбочки, тому що остання не могла встати, оскільки була нетвереза. ОСОБА_21 також був нетверезим. Свідок лежав на ліжку та бачив лише їх силуети, так як в будинку не було освітлення, оскільки їм його відключили. ОСОБА_21 піднімав ОСОБА_13 , однак вона не вставала, а стояла біля тумбочки на колінах, оскільки не могла встати. Після чого ОСОБА_21 почав бити ОСОБА_13 та свідок почув два ляпаса. ОСОБА_13 казала, що зараз підніметься, але не змогла, і ОСОБА_21 продовжував її бити та просив нагріти їсти. ОСОБА_21 бив спочатку руками, а потім ногою разів 5. Потім ОСОБА_21 затягнув ОСОБА_13 на ліжко та сам ліг. ОСОБА_21 сказав ОСОБА_13 перелягти та коли вона сказала що не може, він стягнув її з ліжка та поволік в іншу сторону кімнати і почав знову бити. Коли ОСОБА_21 бив ОСОБА_13 , то вона кричала мама допоможи. Він просив ОСОБА_31 , щоб той перестав її бити, але останній сказав йому, щоб він не вмішувався, оскільки також отримає, в цей час було чутно удари. Свідок спочатку ліг на ліжко, а потім злякавшись встав, взувся, одягнувся і втік до сусідського сараю, де спав до наступного ранку. Прокинувшись вранці пішов до сусіда, це було 09.00 год. Повернувшись додому він побачив працівників поліції. В будинку, він побачив труп ОСОБА_13 , який був роздягнений, побитий та синього кольору. Речі ОСОБА_13 валялися в будинку біля плити. Свідок також зазначив, що підлога в кімнаті була мокра, пояснивши тим, що ОСОБА_21 хотів змити кров. Кров була у веранді та на дверцятах кухонного столу, також було розбите вікно біля столу. В кімнатах будинку також були прядки волосся. Коли поліція поїхала свідок почав все прибирати та виявив, що всі речі в будинку були на місці. Свідок також зазначив, що боїться ОСОБА_31 , коли останній вип`є, то у нього поганий характер.

Судом також досліджено запис показів ОСОБА_19 , які він надавав в судовому засіданні в Доманівському районному суду ( в іншому складі суду), де надав аналогічні покази тим, які були надані у Врадіївському районному суді та при проведенні слідчого експерименту. Також показав, що ОСОБА_21 спричиняв 29.12.2016 року тілесні ушкодження ОСОБА_13 протягом години півтори, просив ОСОБА_31 щоб заспокоївся , але він йому погрожував, щоб не втручався, втік з будинку бо злякався.

Судом досліджено запис показів свідка ОСОБА_9 , наданих ним під час минулих судових засідань в іншому складі суду цього кримінального провадження, ( у зв`язку зі станом здоров`я ( не може пересуватись) на час розгляду кримінального провадження)

Згідно показань свідка ОСОБА_9 , він знав ОСОБА_5 , оскільки той проживав разом з дружиною ОСОБА_13 на квартирі у ОСОБА_19 через дорогу від його будинку. У вечері 29.12.2016р. ОСОБА_21 прийшов до нього в гості додому з вином у пляшці та вони випили по стакану вина. Пізніше прийшла ОСОБА_13 , яка була напідпитку. ОСОБА_21 також був напідпитку. В той вечір він разом з ОСОБА_22 грали в карти, та коли ОСОБА_13 втрутилась, ОСОБА_21 ударив її один раз по потилиці, але не сильно, казав „Чого ти прийшла? ОСОБА_13 та ОСОБА_21 пішли від свідка через хвіртку. ОСОБА_13 пішла перша близько 22 год., а ОСОБА_21 залишився у свідка, вони пограли в карти та випили вина, після чого ОСОБА_21 пішов. Наступного ранку, близько 8 год. - 8 год. 30 хв., ОСОБА_21 , в якого були ознаки похмілля, прийшов до свідка за сигаретою, при чому останній був одягнутий в джинси, светр, куртку і взутий в капцях. Того ранку ОСОБА_21 забув у свідка вдома куртку. Пізніше працівники поліції вилучили вказану куртку. Того ж дня свідку зателефонувала дружина ОСОБА_17 , яка повідомила, що ОСОБА_13 померла, оскільки її побив ОСОБА_32 цей день слідчі покликали свідка та показали дві плями крові на дорозі. На другий чи третій день після цього свідка з сусідами викликали до поліції, де показали куртку і показали на ній плями, та сказали що це мабуть кров.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_33 суду пояснив, що ним було здійснено огляд трупа ОСОБА_13 внаслідок чого складено висновок експерта № 449 від 13.02.2017р. Зазначений висновок підтримав в повному обсязі. Підтвердив висновок експерта № 449 від 13.02.2017р. Встановити час настання смерті у даному випадку було складно, тому що потерпіла находилася у положенні лежачи на підлозі в холодному приміщенні, роздягнута та при наявності фонових захворювань алкогольного сп`яніння, це все впливає одне на одне. Отримана травматична субдуральна гематома є в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, тобто це як дія і наслідок. Тобто все, що викладено в дослідній частині є тими самими обставинами, які встановленні щодо смерті особи.

Крім того, винна обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- витягом з кримінального провадження № 12016150200000479, згідно якого 30.12.2016р. за заявою ОСОБА_19 внесено відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 121 КК України, в якому зазначено, що 30.12.2016р. до Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_19 про те, що за місцем його проживання: АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ознаками насильницької смерті;

-рапортом старшого інспектора-чергового, що 30.12.2016 року о 10-30 год звернувся ОСОБА_19 про те, що за місцем проживання він вияви труп ОСОБА_7 з тілесними ушкодженням.

- протоколом огляду місця події від 30.12.2016р. з таблицями зображення, згідно якого в присутності понятих, за участю судово-медичного експерта ОСОБА_34 , оглянуто територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду, який проводився 30.12.2016р. з 12 год. 00 хв. по 15 год. 50 хв., на підлозі в кімнаті спальні виявлено труп ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На задній поверхні тулуба та кінцівках виявлено множині червоно-сині синці, які місцями зливаються між собою. Після перевертання трупа на обличчі виявлено множині синці та рану на верхній губі. Синці виявленні також на верхній поверхні кінцівок. Також на території домоволодіння на льодяній поверхні бетонної доріжки виявлено рідина бурого кольору та волосся. В будинку у кімнаті кухні на скатертині, занавісці вікна та сорочці синього кольору виявлено речовину бурого кольору. Речовина бурого кольору також виявлена на вул. Української Армії, смт. Врадіївка біля домоволодіння № 65. Вказані об`єкти були вилученні та поміщені до пакетів за №№ 1-7;

-протоколом отримання зразків для експертизи від 31.12.2026 ріку, згідно якого у підозрюваного ОСОБА_5 відібрані зразки крові та слини

-протоколом відібрання експериментальних зразків від 30.12.2026 року, згідно якого у ОСОБА_5 було відібрано нігтьові зразки зрізів

-висновком експерта № 45 від 15.05.2017р., за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно якого встановлено генетичні зразки крові потерпілої ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_5 , які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1. додаток 1)

Постановою слідчого від 19.05.2017 року , зразки крові ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які були об`єктами дослідження експертизи, разом з первинними упаковками (пакет Експертної служби МВС України № 2251324), визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, згідно квитанції № 56;

- висновком експерта № 51 від 17.02.2017р., за результатами проведення судово-медичної експертизи об`єктів схожих на волосся, згідно якого в крові ОСОБА_7 виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО. В зразках волосся ОСОБА_7 антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Об`єкти, вилучені з підлоги кухні, з бетонної поверхні домоволодіння, надані на експертизу, є волоссям людини, яке походить з голови. При серологічному дослідженні виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Характер кореневих кінцівок свідчить про те, що волосся було вирване. При порівняльному дослідженні волосся між собою та зразками волосся ОСОБА_7 за усіма морфологічними (формою, кольором, характером пігменту, малюнком кутикули, наявністю пошкоджень, накладень) і серологічними ознаками виявлена схожість. Таким чином, походження дослідженого волосся, вилученого з підлоги кухні, з бетонної поверхні домоволодіння, не виключається від ОСОБА_7 .

Постановою слідчого від 14.03.2017р. зразки волосся з голови ОСОБА_24 та частини схожі на волосся, вилучені з бетонної поверхні домоволодіння та на підлозі кімнати кухні визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області,згідно квитанції № 73;

- висновком експерта № 449 від 13.02.2017р., за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно якого причиною смерті ОСОБА_7 є травматична субдуральна гематома, що підтверджується наявністю згустку крові під твердою мозковою оболонкою об`ємом 100 мл, наявністю пошкоджень в проекції мозку, даними судово-гістологічного дослідження.

При судово-медичній експертизі трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: травматична субдуральна гематома, великий крововилив в шкірно-м`язові лоскути голови, перелом 7-9 ребер зліва, 7 ребра з права, множинні, що зливаються між собою, синці обличчя, тулуба, кінцівок (близько 50), забита рана правої підочної області, забита рана верхнього віка правого ока.

Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів в місцях прикладення сили.

Травматична субдуральна гематома відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя в момент спричинення.

Переломи 7-9 ребер зліва, 7 ребра з права відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я, по відношенню до аналогічних пошкоджень у живих осіб.

Множинні крововиливи, забиті рани обличчя, крововиливи в шкірно-м`язові лоскути голови відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа етиловий спирт виявлений в концентрації 2,11 ‰, що відповідає стану алкогольного сп`яніння середнього ступеня;

- висновком експерта № 449-М від 13.02.2017р., за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого враховуючи, що причиною смерті ОСОБА_7 є травматична субдуральна гематома, яка представлена єдиним еластичним згустком крові, частково прикріпленим до твердої мозкової оболонки, експерт робить висновок, що потерпіла жила довгий період часу, обчислюваний годинами, при цьому не виключена можливість перебування її в свідомості (ходити, розмовляти і т.д.).

Так як травматична субдуральна гематома відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, експерт висловлюється, що питання про можливість збереження життя слід розцінювати як шанс на її збереження, тим паче, що дана гематома була розміщена в середній черепній ямці, що вкрай ускладнює до неї доступ.

Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в результаті нанесення ударів руками і ногами (близько 50), при цьому знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Встановити послідовність спричинення тілесних ушкоджень не представилось можливим;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2017р. та відеозаписом ходу його проведення. Слідчий експеримент проведений по вул. Грушевського (Калініна), 3, смт. Врадіївка Миколаївської області, за участю світка ОСОБА_19 , статиста та понятих, з метою перевірки і уточнення відомостей отриманих під час допиту свідка ОСОБА_19 . Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_19 пояснив, що він чув сварку між ОСОБА_13 та ОСОБА_22 на території подвір`я по АДРЕСА_2 , яка в подальшому відбувалася і в приміщені будинку. Також свідок розповів про дії обвинуваченого ОСОБА_31 під час нанесення їм ударів ОСОБА_13 , кількість ударів, чим вони наносилися та послідовність їх нанесення, а також про дії ОСОБА_13 під час цього. Свідок відтворив вказані події за допомогою статиста.

- заявою ОСОБА_19 від 31.12.2016р., згідно якої останній добровільно видав працівникам поліції сапоги берци, які носив ОСОБА_5 , та які зберігалися у господарчому приміщенні за місцем проживання ОСОБА_19 по АДРЕСА_2 , так як ОСОБА_5 проживав у нього на квартирі;

- протоколом огляду речей від 31.12.2016р. з таблицею зображення, згідно якого слідчим в присутності понятих та ОСОБА_19 оглянуто чоловічі берци чорного кольору, 43 розміру. Під час огляду виявлено, що на берцах наявні шнурки зеленого кольору. На передній частині оглянутих берців наявні тріщини. На передній частині правого чоботу наявне волосся кольору каштана. Берци було поміщено до чорного мусорного пакету, який було поміщено до чорного пакету. Горловина даного пакету прошита білою ниткою, кінці якої скріплені биркою з пояснювальним написом та підписами понятих;

- висновком експерта № 52 від 10.02.2017р., за результатами проведення судово-медичної експертизи пари чобіт, згідно якого кров ОСОБА_7 відноситься до групи АВ з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО.

На чоботах, наданих на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген А, В, Н ізосерологічної системи АВО. Дані серологічного дослідження не виключають можливість походження крові:

а) від особи (осіб) групи АВ з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО, в тому числі від ОСОБА_7 ;

б) при змішуванні крові і походження її від осіб з групи: А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н та В з супутнім антигеном Н, та О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, ізосерелогічної системи АВО, в тому числі від ОСОБА_7 .

Чоловічі берци належні ОСОБА_5 , які добровільно видав ОСОБА_19 (пакет № 1), які були об`єктами дослідження експертизи, постановою слідчого від 14.03.2017р. визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, що підтверджується квитанцією № 73;

- заявою ОСОБА_9 від 31.12.2016р., згідно якої останній добровільно видав працівникам поліції куртку синьо-червоного кольору, яка належить ОСОБА_5 , яку він залишив в приміщенні літньої кухні 30.12.2016р. близько 10 год. за адресою: вул. Української Армії, 65, смт. Врадіївка;

- протоколом огляду речей від 31.12.2016р. з таблицею зображення , згідно якого слідчим в присутності понятих та ОСОБА_9 оглянуто чоловічу куртку синього кольору. При огляді на лицьовому боці куртки виявлено забруднення бурого кольору. Куртку було поміщено до мішка білого кольору, горловина якого прошита білою ниткою, кінці якої скріплені биркою з пояснювальним написом та підписами понятих;

- висновком експерта № 47 від 19.05.2017р., за результатами проведення судово-медичної експертизи змивів, фрагменту скатертини, занавіски, сорочки, штанів, чоловічої куртки, яку видав ОСОБА_9 , згідно якого встановити генетичні ознаки слідів крові та клітин виявлених на сорочці (об`єкт № 6) та джинсових брюках (об`єкт № 7) не представляється за можливе у зв`язку з надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК в даних об`єктах.

Генетичні ознаки слідів крові та клітин виявлених у змиві з поверхні бетонної поверхні території домоволодіння по АДРЕСА_4 (об`єкт № 2), з фрагмента полімерної скатертини (об`єкт № 3), на фрагменті тканини (в постанові слідчого, як занавіска) (об`єкт № 4) та на куртці (об`єкт № 5) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_7 і не збігаються з генетичними ознаками зразка підозрюваного ОСОБА_5 .

Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілої ОСОБА_7 та генетичних ознак крові та клітин виявлених в об`єктах №№ 2, 3, 4, 5 складає 6,92 х 10-23. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 1,44 х 1022 осіб.

Генетичні ознаки слідів крові та клітин виявлених у змиві по вул. Української Армії, смт. Врадіївка (об`єкт № 1) є змішаними, містять генетичні ознаки не менше двох осіб, а саме: генетичні ознаки зразка крові потерпілої ОСОБА_7 , а інша є невстановленою особою.

Змиви, куртку, джинсові брюки, занавіску, сорочку, фрагмент скатертини, які були об`єктами дослідження експертизи, разом з первинними упаковками (пакет Експертної служби МВС України № 7619898), постановою слідчого від 27.05.2017р. визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, що підтверджується квитанцією № 87.

У дослідницькій частині висновку зазначено, „чоботи ношені , майже чисті (візуально схоже на те, що їх мили).

Щодо висновків експерта № 42 від 23.05.2017р. та № 44 від 30.05.2017р., за результатами проведення судових молекулярно-генетичних експертиз, слід зазначати, що вказані висновки експерта не містять відомостей, які підтверджують винну обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак останні, в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, самі по собі також не свідчать і про не винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, доказування тих чи інших обставин злочину часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Таким чином, у даному випадку, винуватість ОСОБА_5 підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, тому досліджену сукупність доказів суд кладе в основу винуватості як належні, допустимі, достовірні і достатні для визнання його вини.

Наявність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК, яку складають діяння, суспільно небезпечні наслідки у виді тяжкого тілесного ушкодження і похідний наслідок у виді смерті потерпілого, а також причинний зв`язок між діянням і такими наслідками, підтверджено сукупністю досліджених судом належно оцінених доказів.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до злочинів із похідними наслідками, де тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у необхідному причинному зв`язку із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Особливістю необхідного причинного зв`язку в злочині, передбаченому ч. 2ст. 121 КК, є його розвиток від суспільно небезпечного діяння до наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження (проміжного) і далі до наслідку у виді смерті потерпілого (похідного). Як і будь-який необхідний причинний зв`язок, він відображає закономірності розвитку негативних (відносно охоронюваних відносин) властивостей діяння, яке містить реальну можливість настання інкримінованих наслідків (такий висновок вказано у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №662/729/19).

Суд критично відноситься до показів обвинуваченого щодо того, що він не наносив удари ОСОБА_24 . При цьому він визнав факт удару ОСОБА_13 по шиї в той вечір коли сталась подія та скандалу та сварки між ним та ОСОБА_13 , як вдома так і у сусіда ОСОБА_9 . Суд розцінює таку позицію як таку, що спрямовану на забезпечення заздалегідь узгодженої лінії захисту від пред`явленого обвинувачення.

Оцінюючи цю позицію, суд виходить з того, що заперечення обвинуваченим своєї вини є його процесуальним правом і саме по собі не може розглядатися як обставина, що обтяжує відповідальність, водночас таке заперечення підлягає перевірці на предмет його узгодженості з іншими доказами у справі. Проведений судом аналіз показань обвинуваченого виявляє їхню суперечність усій сукупності інших доказів.

Щодо дослідження показів потерпілої, свідків, наданих останніми під час минулого судового розгляду, суд виходить з наступного.

Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п.16 ч.1 ст.7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Також, суд зазначає, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах, що кореспондується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 листопада 2019 року в справі № 750/5745/15-к та від 02 лютого 2022 року в справі № 127/19452/16-к.

Отже, положення ч.4 ст.95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа надавала перед іншим складом суду в тій же справі.

Показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що в цій справі потерпіла ОСОБА_20 , свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_9 давали показання під час судового розгляду, за наслідками якого 16.02.2018 року було ухвалено вирок. Після скасування цього вироку судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в місцевому суді забезпечити явку зазначених потерпілої та свідків для їх безпосереднього допиту в судовому засіданні не видалося можливим, оскільки свідок ОСОБА_19 помер, 24.01.2021 року, про що свідчить копія актового запису про смерть, а свідок ОСОБА_9 , за станом здоров`я не може приймати участь в судових засіданнях, не в змозі пересуватись самостійно, що підтверджується довідкою КНП „Врадіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, потерпіла ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повним витягом щодо актового запису про смерть. Окрім того , судом досліджувався допит свідка ОСОБА_19 в іншому складі суду (Доманівського районного суду Миколаївської області) , який також розповів про відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення

Ураховуючи викладене, позицію сторони захисту, яка не заперечувала проти прослуховування показів потерпілої та свідків, які були надані під час минулого судового розгляду, суд дослідив показання потерпілої ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_9 наданих ними під час минулого судового розгляду, шляхом відтворення звукозапису та відеозапису судових засідань.

Варто зауважити, що матеріалами кримінального провадження також підтверджується і те, що під час минулого судового розгляду кримінального провадження сторонам була надана можливість брати участь у допиті свідків і вони повною мірою скористалися таким правом.

Водночас сторони кримінального провадження під час дослідження судом технічних записів допиту свідків , не були позбавлені можливості звертати увагу суду на ті аспекти показань, які є важливими для оцінки їхньої достовірності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що за обставин цього кримінального провадження дослідження показань потерпілої ОСОБА_35 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_9 які вони давали під час минулого судового розгляду, забезпечило сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість їхнього допиту під час нового розгляду кримінального провадження, та їхні показання обґрунтовано визнано допустимими доказами.

Оцінюючи показання свідків у сукупності, суд відзначає їхню взаємну узгодженість у ключових, значущих для кваліфікації діяння обставинах.

Отже в обґрунтування вироку суд покладає показання потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_26 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_9 ,, а також експерта ОСОБА_34 , фактичні дані, здобуті під час огляду місця події 30.12.2016року та зафіксовані в письмовому протоколі, дані протоколу огляду трупа, відомості протоколу затримання, висновки судово-медичних експертиз, вважаючи такі докази достатньо вагомими, переконливими, точними в цілому та в окремих деталях, вони не містять суперечностей, здобуті в передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, а тому приймаються судом як достовірні і такі, що відповідають критеріям якості доказів, встановленим усталеною практикою ЄСПЛ (п. 161 рішення ЄСПЛ в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Приймаючи рішення, суд виходить з того, що згідно усталеної практики ЄСПЛ, при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України», п. 66, рішення «Яременко проти України», п. 57). До такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення (постанова ВС від 12.06.2018 в справі №712/13361/15). Крім того, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Вимагається, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанова ВС від 09.10.2018 в справі №372/4155/15-к).

Враховуючи викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого доведена поза розумним сумнівом.

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 - відсутні.

Обставина, яка відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України до тяжкого злочину, особу винного, який раніше не судимий в силу Закону, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його сімейний стан, який є вдівцем , працює по найму у приватних осіб, за період розгляду кримінального провадження, тобто протягом тривалого часу з моменту вчинення кримінального правопорушення нових протиправних діянь не вчиняв, не вчиняв злочинів та правопорушень.

З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення,особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.121 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення, то слід зазначити наступне.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 (справа №663/537/17), питання темпоральної дії (тобто дії у часі) закону про кримінальну відповідальність врегульоване ст. ст. 4, 5 КК України.

Залежно від напряму дії нормативно-правових актів у часі (в т.ч. й закону про кримінальну відповідальність) дія закону в часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною). Пряма дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності. Зворотна дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності. Переживаюча дія полягає в тому, що правова норма продовжує свою дію після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини.

Згідно із ч. 4 ст. 5 КК України коли закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів і наступні його редакції в силу погіршення кримінально- правового становища особи зворотної дії не мають, до правовідносин застосовується той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

У такому випадку йдеться про застосування так званого проміжного закону, що набув чинності після вчинення злочину, але втратив чинність до моменту прийняття рішення у справі.

Із системного тлумачення норми ч. 4 ст. 5 КК України випливає, що «проміжний» закон про кримінальну відповідальність, який встановлює найбільш сприятливі умови для особи порівняно з «наступним» («наступними») законом (законами), який погіршує кримінально-правове становище особи, має так звану переживаючу (ультраактивну) дію.

Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч.І ст.72 цього Кодексу, є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Підставою для такого твердження є те, що інститут зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання впливає на кримінально-правове становище особи (покращує або погіршує його).

Відтак положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.

Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII (зворотна дія Закону №838- VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом №2046-УІІІ, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ. В такому разі Закон №838- VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-УІІІ як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, 29.12.2016, затриманий 30.12.2026 та йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, керуючись вищезазначеними положеннями закону, ОСОБА_5 слід зарахувати з 30.12.2016 року до 08.02.2019 року (дата зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт) строк попереднього ув`язнення у строк покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Таким чином, у строк покарання підлягає зарахуванню 2 роки 1 місяць 11 днів , що з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі склав 4 роки 2 місяці 22 дні .

Також згідно з ч. 7 ст. 72 КК України строк перебування особи під цілодобовим домашнім арештом також зараховується у строк покарання з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Також у строк відбування покарання ОСОБА_5 на підставі ч. 7 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 08.02.2019 року по 05.04.2019 року та період з 09.01.2026 року по 04.03.2026 року, що становить 112 днів. Відповідно до встановленого законом співвідношення цей строк підлягає зарахуванню як 37 днів позбавлення волі.

Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_20 про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди суд зазначає наступне.

Потерпілою ОСОБА_20 заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позивач ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (№ витягу 00044669251)

Згідно законодавства, до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).

За своєю сутністю право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому в частині третій статті 1230 ЦК передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку, якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи, не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди.

Аналогічний висновок про те, що право на компенсацію моральної шкоди не спадкується зробив 13 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 753/15095/17, провадження № 61-16500св20.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Тобто, враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного суду та вимоги ЦПК провадження у справі за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_20 про стягнення моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення слід закрити.

Під час судового розгляду ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту протягом період доби , а саме з 20-00 години по 06-00 годину. До набрання вироком законної сили слід залишити вказаний запобіжний захід без змін.

На підставі ст. 100 КПК України речові докази: волосся виявлене та вилучене під час проведення огляду місця події по вул. Грушевського (Калініна), 3, смт. Врадіївка Миколаївської області, на бетонній поверхні домоволодіння (пакет № 3) та на підлозі кімнати кухні (пакет № 6); чоловічі берци належні ОСОБА_5 , які добровільно видав ОСОБА_19 (пакет № 1); нігтьові зрізи з лівої та правої рук ОСОБА_7 разом з первинними упаковками (пакет Експертної служби МВС України № 3600276); нігтьові зрізи з рук ОСОБА_5 разом з первинною упаковкою (пакет Експертної служби МВС України № 3600288), змиви, куртка, джинсові брюки, занавіска, сорочка, фрагмент скатертини разом з первинними упаковками (полімерний пакет Експертної служби МВС України № 7619898); зразки крові ОСОБА_7 та ОСОБА_5 разом з первинними упаковками (пакет експертної служби МВС України № 2251324), які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області підлягають знищенню.

Згідно наданих стороною обвинувачення довідок Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України документально підтверджена вартість проведення експертиз у кримінальному провадженні в загальному становить 28 554 грн. 24 коп., а саме: за висновком експерта № 45 від 15.05.2017р. - 5 353 грн. 92 коп., за висновком експерта № 44 від 30.05.2017р. - 5 353 грн. 92 коп., за висновком експерта № 42 від 23.05.2017р. - 3 569 грн. 28 коп., за висновком експерта № 47 від 19.05.2017р. - 14 277 грн. 12 коп., а відтак, відповідно до приписів ст. 122 та ч. 2 ст. 124 КПК України, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь держави в особі Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Керуючись ч. 2 ст. 121 КК України, ст.ст. 100, 122, 124, 128, 368-371, 374, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Зарахувати, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з з моменту фактичного його затримання, тобто з 30.12.2016р. по 08.02.2019 року з розрахунку „один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати відповідно до ч.7ст.72 КК України ОСОБА_5 у строк відбуття покарання, строк цілодобового домашнього арешту в період з 08.02.2019 року по 05.04.2019 року та період з 09.01.2026 року по 04.03.2026 року, з розрахунку «три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі».

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня його фактичного затримання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту у період доби , а саме з 20-00 години по 06-00 годину - залишити без змін.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_20 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення - закрити.

Речові докази: волосся виявлене та вилучене під час проведення огляду місця події по АДРЕСА_2 , на бетонній поверхні домоволодіння (пакет № 3) та на підлозі кімнати кухні (пакет № 6); чоловічі берци належні ОСОБА_5 , які добровільно видав ОСОБА_19 (пакет № 1); нігтьові зрізи з лівої та правої рук ОСОБА_7 разом з первинними упаковками (пакет Експертної служби МВС України № 3600276); нігтьові зрізи з рук ОСОБА_5 разом з первинною упаковкою (пакет Експертної служби МВС України № 3600288), змиви, куртка, джинсові брюки, занавіска, сорочка, фрагмент скатертини разом з первинними упаковками (полімерний пакет Експертної служби МВС України № 7619898); зразки крові ОСОБА_7 та ОСОБА_5 разом з первинними упаковками (пакет експертної служби МВС України № 2251324), які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України процесуальні витрати пов`язанні з залученням експертів в сумі 28 554 (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 24 коп.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1