Ухвала суду № 138420593, 16.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19288/19

Провадження № 4-с/638/31/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі головуючого - судді Цвіри Д.М., за участі: - секретаря судового засідання Мажукіної Г.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирної Тетяни Василівни,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 зі скаргою а постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирної Тетяни Василівни, в якій просила:

1. Скасувати постанову державного виконавця від 26.08.2025 у частині арешту пенсійного рахунку;

2. Скасувати або закрити судовий наказ № 638/19288/19;

3. Зняти арешт з пенсійного рахунку або обмежити утримання до 20%.

Заявою від 10.04.2026, ОСОБА_1 уточнила скаргу та просила:

1. Скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту.

2. Зняти арешт з рахунку, на який надходять пенсійні виплати.

В обґрунтування скарги та заявлених вимог заявник зазначала, що про накладення арешту на рахунок дізналась 28 лютого 2026 року після звернення до банку, оскільки раніше не отримувала жодних постанов державного виконавця у зв`язку з перебуванням за межами України.

Арешт накладено на рахунок, який використовується для отримання пенсійних виплат, що суперечить вимогам законодавства України та порушує моє право на соціальний захист.

Арешт пенсійних коштів фактично позбавляє мене засобів до існування, що є істотним порушенням моїх прав та суперечить принципам соціального захисту, гарантованим законодавством України.

У судове засідання заявник, представник стягувача та виконавець не з`явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

04.01.2021 року суддею Шевченківського районного суду міста Харкова судовим наказом стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_3 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", розташованого: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11 (код 31557119, рахунок НОМЕР_4 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" України м.Харкова, МФО 351823) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2016 року по 31.10.2019 року у сумі 20 096 ( двадцять тисяч дев`яносто шість ) грн 55 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_3 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", розташованого: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11 (код 31557119, рахунок НОМЕР_5 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" України м.Харкова, МФО 351823) 3 % річних у сумі 705 (сімсот п`ять) грн. 74 коп. , інфляційні витрати у сумі 1690 (одна тисяча шістсот дев`яносто) грн. 11 коп.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_3 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", розташованого: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11 (код 31557119, рахунок НОМЕР_5 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" України м.Харкова, МФО 351823) судовий збір в розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн. 10 коп. по 64 (шістдесят чотири) грн. 03 коп. з кожного.

Копію судового наказу заявник-боржникам направлено боржникам, але не отримані і повернуті з довідкою Укрпошти причин повернення: за закінченням терміну зберігання.

Судовий наказ від 04.01.2021 року набрав чинності 07.04.2021 року.

Представник стягувача отримала три копії судового наказу 10.11.2021.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирної Тетяни Василівни від 22.08.2025 відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирної Тетяни Василівни від 16.09.2025 накладено арешт коштів боржника в межах суми стягнення.

Відомостей про те, що боржнику арештовано рахунки, матеріали справи не містять.

Згідно статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване Конституцією України право на захист можливе лише у разі його порушення, яке має бути реальним, стосуватися індивідуально визначеного права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Протоколу (колишнього Першого протоколу) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції). Так, стаття 13 Конвенції «Право на ефективний засіб юридичного захисту» визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення викладені у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 цього Закону України визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Так, приписами ч. 1, 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частиною 1 ст. 69 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» і становить 20 відсотків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2018 у справі № 344/12102/16-ц.

Згідно ч. 1. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закон України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003р. за № 492, визначено право клієнта - юридичної особи для здійснення деяких видів виплат, зокрема, заробітної плати, відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. У разі неукладення такого договору використовується звичайний поточний рахунок юридичної особи. Для здійснення виплат заробітної плати, пенсії тощо з будь-якого рахунку юридичної особи фізичній особі банк відкриває спеціальний рахунок (підпункти 6.7, 6.9).

Відповідно до пункту 6 ч. 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 цього Закону.

Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 24.02.2021 р. в справі № 756/1927/15-ц та в постанові від 03.02.2021 р. у справі № 756/1927/16-ц.

Пунктом 6.9 глави V Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах зі змінами передбачено, що банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок.

За обставин цієї справи рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком, який використовується для отримання соціальних (пенсійних) виплат та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Одночасно статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 905/361/19.

У рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 вказаного Закону України.

Суд також враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15).

Одночасно, враховуючи відповідні роз`яснення, які були надані в п. 18 ППВССУ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та п. 7 постанови ВСУ № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», суд не має права зобов`язувати державного, а за даних обставин приватного, виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним/приватним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного/приватного виконавця вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а відтак у даному випадку відсутні належні процесуальні підстави для заборони накладати арешт на банківський рахунок ОСОБА_1 , на який надходять пенсійні виплати від Пенсійного Фонду України. Державний та/або приватний виконавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання рішень в силу закону, а не внаслідок його зобов`язання судом.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Строк звернення зі скаргою заявником не був пропущений, враховуючи триваючий характер порушень прав заявника щодо отримання призначених пенсійних виплат.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Справа розглянута в межах заявлених вимог скарги та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 258-261, 352 - 354, 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирної Тетяни Василівни - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя: Д.М.Цвіра