Рішення № 138419153, 15.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/15678/26

В справі 760/12528/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

15 липня 2026 року в місті Києві

Солом?янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.10.2025-100000064 від 14.10.2025 у розмірі 17.650,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 14 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) кредитної лінії) №14.10.2025-100000064. Відповідно до умов договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 5.000,00 грн строком на 168 днів з дати його надання (дата повернення - 30.03.2026). Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано Відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E885 (код з SMS-повідомлення), отриманого ОСОБА_1 на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Ідентифікацію особи Позичальника проведено через Систему BankID Національного банку України. Факт надання кредиту підтверджується квитанцією про переказ через сервіс iPay.ua від 14.10.2025 на суму 5.000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені в заявці до кредитного договору.

Позивач зазначає, що умовами договору (заявкою) встановлено: процентну ставку «Стандарт» - 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів; процентну ставку «Економ» - 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів; комісію, пов?язану з наданням кредиту, - 5 % від суми кредиту, що дорівнює 250,00 грн; комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 250,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; а також обов?язок Позичальника у разі прострочення сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, але не більше 75,00 грн за кожен день прострочення.

Позивач вказує, що Відповідач свої зобов?язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на дату формування розрахунку (06.04.2026) утворилася заборгованість у розмірі 17.650,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 5.000,00 грн; процентів за користування кредитом - 6.650,00 грн; комісії, пов?язаної з наданням кредиту, - 250,00 грн; комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 750,00 грн; процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, - 5.000,00 грн.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість у розмірі 17.650,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 06.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 15.07.2026.

Відповідач відзиву на позов не подав. Оскільки зареєстроване місце проживання Відповідача невідоме, про дату, час і місце розгляду справи він повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України.

У судове засідання 15.07.2026 жодна із сторін не з?явилася. Представник Позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності; у позовній заяві Позивач також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Відповідач до суду не з?явився, про причини неявки не повідомив, заяв і клопотань не подав.

Суд, зважаючи на неявку належним чином повідомленого Відповідача, який не подав відзиву та не повідомив про причини неявки, та за згодою Позивача на заочний розгляд, визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір (пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) кредитної лінії) № 14.10.2025-100000064. Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за цим договором, укладеним в електронній формі.

Вирішуючи питання про доведеність факту укладення кредитного договору, суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Статтею 12 цього Закону встановлено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 сформулював стандарт доказування у справах про стягнення заборгованості за електронними кредитними договорами, укладеними з використанням одноразового SMS-ідентифікатора. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що для встановлення факту укладення такого договору кредитодавець повинен надати: сам електронний договір з усіма складовими частинами (оферта, заявка, акцепт); підтвердження направлення одноразового ідентифікатора на номер телефону позичальника; підтвердження фактичного перерахування коштів позичальнику. При встановленні цих обставин презумпція правомірності правочину, закріплена статтею 204 ЦК України, є незаспростованою.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановлює таке.

По-перше, до справи долучено повний текст електронного кредитного договору № 14.10.2025-100000064, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та інформаційного повідомлення позичальника. Кожна сторінка складових частин договору підписана одноразовим ідентифікатором E885, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача НОМЕР_1 .

По-друге, ідентифікацію особи позичальника підтверджено через Систему BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року. За даними, отриманими з центрального вузла Системи BankID НБУ через АТ «Універсал Банк», особу Позичальника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , встановлено однозначно.

По-третє, факт реального перерахування коштів у розмірі 5.000,00 грн підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua; свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серія ФК № 342 від 02.10.2012) від 09.04.2026 № 1-0904 та квитанцією про переказ від 14.10.2025 (номер транзакції в системі iPay.ua - 890828408) на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої ( НОМЕР_4 ) зазначені в заявці до кредитного договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір № 14.10.2025-100000064 від 14.10.2025 є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5.000,00 грн є доведеним. Зазначений висновок узгоджується зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд встановлює таке.

Щодо тіла кредиту. За розрахунком Позивача залишок основного боргу становить 5.000,00 грн. Матеріали справи свідчать, що Відповідач платежів на погашення заборгованості не здійснював, доказів повернення кредиту суду не надано, а тому основний борг (тіло кредиту) у розмірі 5.000,00 грн підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо процентів за користування кредитом. Проценти нараховані у розмірі 6.650,00 грн. Згідно з умовами договору проценти нараховуються на суму кредиту (базу розрахунку) за фіксованою ставкою 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів та 0,5 % за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. За наданим Позивачем розрахунком проценти нараховувалися за ставкою 1 % (50,00 грн за день) з 14.10.2025 по 19.01.2026, тобто за 98 днів, що становить 4.900,00 грн, та за ставкою 0,5 % (25,00 грн за день) з 20.01.2026 по 30.03.2026, тобто за 70 днів, що становить 1.750,00 грн, а всього - 6.650,00 грн. Нарахування процентів припинено 30.03.2026, тобто останнім днем строку, на який надавався кредит. Таке обмеження нарахування процентів строком кредитування відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про неможливість нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Суд вважає зазначений розрахунок таким, що відповідає умовам договору, а тому проценти у розмірі 6.650,00 грн підлягають стягненню в повному обсязі.

Щодо комісії, пов?язаної з наданням кредиту, у розмірі 250,00 грн суд зазначає таке. Пунктом 8 заявки до кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту, що дорівнює 250,00 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту. Зазначена комісія є одноразовою платою, її розмір, підстава та порядок нарахування прямо визначені в договорі, вона врахована в орієнтовній загальній вартості кредиту та в розрахунку реальної річної процентної ставки, а можливість встановлення комісій кредитодавця, пов?язаних з наданням кредиту, прямо передбачена частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Ця комісія нарахована одноразово 14.10.2025 і не є платою за послуги, які кредитодавець зобов?язаний надавати споживачеві безоплатно. За таких обставин вимога Позивача про стягнення 250,00 грн комісії, пов?язаної з наданням кредиту, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 750,00 грн суд зазначає таке.

За пунктом 9 заявки до кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 250,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, і, за наданим Позивачем розрахунком, нарахована 28.10.2025, 11.11.2025 та 25.11.2025, а всього - 750,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць; умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п?ятої статті 12 цього Закону.

Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформулював висновок про те, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових і супутніх послуг, пов?язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачеві та за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, то відповідні положення кредитного договору є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п?ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналізуючи перелік дій, за які встановлено комісію за обслуговування, суд встановлює, що до нього віднесено: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення можливості робити платежі онлайн та на відділеннях; забезпечення можливості відновлення забутого пароля для входу в особистий кабінет; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги.

Разом з тим пунктом 5.1 договору Кредитодавець і без того зобов?язався забезпечити Позичальника усними консультаціями з питань отримання Кредиту та виконання Договору, не обумовлюючи виконання цього обов?язку окремою платою, а частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладено обов?язок безоплатно, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, повідомляти інформацію про поточний розмір заборгованості та інші відомості щодо виконання договору. Решта перелічених дій (забезпечення функціонування власного вебсайту та особистого кабінету позичальника, відновлення пароля доступу до нього, забезпечення технічної можливості приймати платежі) є діями, які кредитодавець вчиняє на власну користь для обслуговування власної господарської діяльності та для прийняття виконання від споживача, і за своїм змістом не є окремою послугою, наданою споживачеві.

Крім того, Позивач не надав жодних доказів фактичного надання Відповідачеві будь-яких із перелічених послуг у чергових періодах, за які нараховано комісію. Нарахування здійснено автоматично, у перші дні відповідних чергових періодів, безвідносно до звернень позичальника та до фактичного надання йому будь-яких додаткових чи супутніх послуг.

Оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України), суд застосовує наслідки нікчемності відповідної умови договору незалежно від заявлення стороною окремих вимог чи заперечень із цього приводу, зазначаючи відповідний висновок у мотивувальній частині рішення. При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому (стаття 217 ЦК України), що узгоджується також із пунктом 13.5 договору.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 750,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 5.000,00 грн суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування таких процентів, Позивач посилається виключно на те, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення в період воєнного стану, виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, а спірний договір укладено після набрання чинності цими змінами.

Проте суд звертає увагу, що поряд із наведеною спеціальною нормою існує самостійна загальна норма - пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX), якою передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначена норма Цивільного кодексу України є чинною, має самостійний характер та не залежить від наявності або виключення спеціальних положень Закону України «Про споживче кредитування». Вона не містить обмежень щодо дати укладення договору, а отже поширюється і на кредитні договори, укладені після 24 лютого 2022 року. Виключення пункту 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасовує дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Висновки про поширення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на правовідносини за кредитними договорами викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Суд також враховує, що передбачені пунктом 17 заявки проценти річних у розмірі 170000 % річних нараховуються саме за прострочення виконання грошового зобов?язання, а тому за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а не платою за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, і підпадають під дію наведеного мораторію.

Оскільки заявлені до стягнення проценти річних нараховано за прострочення, допущене Відповідачем у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженого Законом України № 2102-IX) та продовженого у встановленому порядку, Відповідач у силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України звільняється від такої відповідальності. За таких обставин вимога Позивача про стягнення процентів річних у розмірі 5.000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас суд зазначає, що проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України) є платою за користування кредитом, а не заходом цивільно-правової відповідальності, тому мораторій, встановлений пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, на них не поширюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню - у частині стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 5.000,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 6.650,00 грн та комісії, пов?язаної з наданням кредиту, у розмірі 250,00 грн, а всього 11.900,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 750,00 грн та процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 5.000,00 грн належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2.662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково (на 11.900,00 грн із 17.650,00 грн заявлених, що становить 67,42 %), з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 1.795,05 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає, що Позивач заявив орієнтовний розмір таких витрат у сумі 6.000,00 грн, водночас відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України докази понесення судових витрат мають бути надані протягом п?яти днів після ухвалення рішення. До ухвалення цього рішення відповідних доказів до суду не надходило, тому питання розподілу витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України, після надання відповідних доказів.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 215, 217, 525, 526, 530, 534, 610, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.10.2025-100000064 від 14.10.2025 у розмірі 11.900 (одинадцять тисяч дев?ятсот) грн 00 коп., з яких:

- тіло кредиту - 5.000,00 грн;

- проценти за користування кредитом - 6.650,00 грн;

- комісія, пов?язана з наданням кредиту, - 250,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 750,00 грн та процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 5.000,00 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1.795 (одна тисяча сімсот дев?яносто п?ять) грн 05 коп.

3. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: