Рішення № 138418226, 08.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 Справа №607/1391/26 Провадження №2/607/2864/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

представника позивача Авдєєнко В.В.

представника відповідача Ярмусь В.Д.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення індексації боргу та трьох відсотків річних,

В С Т А Н О В И В :

І.Описова частина

1.Стислий зміст позовної заяви

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (надалі ПАТ «Українська інноваційна компанія», Позивач) через систему «Електронний суд» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексації боргу та трьох відсотків річних в сумі 1 478 867,98 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 18 березня 2013 року у справі №1915/19422/12 за позовом ПАТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є позивач, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість за кредитним договором №70/07-Ф від 05 червня 2007 року у розмірі 345 434,60 грн, яка складається з: 210 381,61 грн заборгованість по сумі кредиту; 76 996,51 грн сума прострочених відсотків; 13 865,04 грн сума нарахованої комісії; 44 191,07 грн сума нарахованої пені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: цегляний житловий будинок з цокольним поверхом і мансардою, прибудовою, загальної площею 503,4 кв.м., житловою 200,1 кв.м., зазначений в плані під літерою «А» і наступні надвірні побудови та споруди: асбоф - цегляна господарська будівля під літерою «Б», асбоф цегляний вольєр під літерою «В», цегляна вбиральня під літерою «Г», цегл.-стов. Навіс під літерою «Д», дерев`яна огорожа «1-4» та відмостка з бруківки і цементу під літерою «І,ІІ», який знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 та земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,111 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Зазначив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року ОСОБА_2 визначено грошове зобов`язання в розмірі 345 434,60 грн. Однак, ОСОБА_2 зазначене судове рішення не виконала. Відтак, позивач вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача суму інфляційних втрат за час прострочення судового рішення, а також 3% річних за період такого прострочення, сума індексації боргу становить 1 351 132,89 грн, 3% річних 127 735,09 грн, загальна сума 1 478 867,98 грн.

2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

24 лютого 2026 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано суду відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача позов не визнала. Зазначає, що між АТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №72/07-Ф від 05 червня 2007 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 39 600,00 Доларів США, терміном на 36 місяців з 05 червня 2007 року та терміном повернення 04 червня 2010 року зі сплатою 12,5 відсотків річних на споживчі потреби. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між АТ «Український інноваційний банк» та іпотекодавцем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з цокольним поверхом і мансардою, прибудовою та надвірними спорудами і побудовами, що розташований в АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,111 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належать на праві власності ОСОБА_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2013 року у справі №1915/19422/2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість за кредитним договором №70/07-ф від 05.06.2007 р., у розмірі 345 434,60 грн., в тому числі в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №70/07-ф від 05.06.2007 р. в розмірі 345 434,60 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: цегляний житловий будинок з цокольним поверхом і мансардою, який знаходяться в АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 та земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,111 гектара, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №6125286700:01:001:00105, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». В подальшому судом було видано виконавчі листи. На виконанні в Відділі державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 18 березня 2013 року по справі №1915/19422/2012, яке відкрито 06.11.2013. Постановою від 26.02.2015 року головного державного виконавця Тернопільського відділу ДВС повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV. Також, в постанові від 26.02.2015 зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 26.02.2016 р. На даний час виконавче провадження не відкрите та на виконанні у Тернопільському відділі ДВС не перебуває. Також сторона Відповідача вважає, що Позивачем не надано підтверджуючих документів про перехід до нього прав та обов?язків за спірним кредитним договором борг за яким стягнуто рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2013 року справа №1915/19422/2012. Звертає увагу суду, що відсутність переходу прав вимоги, що підтверджується інформацією від 12.04.2025 з державного реєстру речових прав та державного реєстру іпотек, де іпотекодержателем за договором іпотеки продовжує перебувати Акціонерне товариство «Український інноваційний банк».

Крім цього, представником відповідача через систему «Електронний Суд» 07.03.2026 подано заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом, який на його думку закінчився 27.02.2016 року, що є самостійною підставою для відмови у позові.

02 березня 2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому сторона Позивача вказує, що внаслідок набрання законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року по справі №1915/19422/2012 у відповідача виник обов`язок сплати на користь позивача грошове зобов`язання, зумовлене неналежним виконанням кредитного договору 72/07-Ф від 05 червня 2007 року. Відповідач не виконала грошове зобов`язання, встановлене згаданим судовим рішенням, тобто прострочила виконання відповідного грошового зобов`язання. Наявність чи відсутність примусового виконання судового рішення не припиняє зобов`язання відповідача та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов`язання. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач повинна сплатити за час прострочення виконання судового рішення індексацію боргу, 3% річних від суми призначеного судом до стягнення з відповідача грошового зобов`язання. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.03.2013 по справі №1915/19422/2012 набрало законної сили 10.09.2013. Таким чином, строк для пред`явлення такого рішення до виконання було встановлено законом до 10.09.2014. Виконавчий лист про стягнення з відповідача грошового зобов`язання за вказаним судом рішенням було подано до органу державної виконавчої служби 04.11.2013, а повернуто позивачу 26.02.2015. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, позивач вважає. що новий строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 26.02.2016, що також визнає відповідач у відзиві. До завершення вказаного строку позивач повторно не подав виконавчий лист до виконання, оскільки не одержав його від органу державної виконавчої служби, у тому числі постанову від 26.02.2015. Звертає увагу суду, що у відповідності до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Такий карантин було введено постановою КМ України №211 від 11.03.20. В свою чергу, п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України було обумовлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, на період з 11.03.20 до 24.02.22 строк позовної давності продовжувався, а на період з 24.02.2022 по 04.09.2025 - зупинявся. Звертає увагу суду,що ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мають однаковий ідентифікаційний код 0583988. ПАТ «Українська інноваційна компанія» є носієм прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк». 13.07.2017 щодо ПАТ «Український інноваційний банк» не відбувалось виділу, злиття, перетворення, поділу або приєднання. ПАТ «Українська інноваційна компанія» після проведення державної реєстрації змін від 13.07.2016 та 03.04.2017 стало правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» за кредитними договорами та договорами забезпечення. Звертає увагу суду, що у статуті ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначено, що це акціонерне товариство є набувачем прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком. Таким чином, вважає, що позивач є правонаступником кредитора - ПАТ «Український інноваційний банк» за зобов`язаннями, які виникли на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.03.2013 по справі №1915/19422/2012.

09 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказав, що на думку сторони відповідача наданий статут ПАТ «Українська інноваційна компанія» не підтверджує, що до Позивача перейшли всі права та вимоги Банку, так як Статут не зареєстрований та не погоджений НБ України. Вважає, що Позивач втратив своє право вимоги на примусове виконання Відповідачем своїх зобов?язань за кредитним договором та рішенням суду (строк пред?явлення до виконання рішення суду), відтак основне зобов?язання ОСОБА_3 за кредитним договором №72/07-ф від 05.06.2007р., встановлене рішенням Тернопільським міськрайонним судом від 18 березня 2013 року по справі №1915/19422/2012 не підлягає примусовому виконанню.

21 квітня 2026 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, у яких останній звертає увагу суду на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30.03.2026 по справі №1915/19422/2012 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред?явлення до виконання виконавчих документів та видачу дублікатів виконавчих документів у цивільній справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про тлумачення змісту кредитного договору. Зазначив, що оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред?явлення виконавчого документа до виконання, тому в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 письмових пояснень щодо позову не подавала.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

УхвалоюТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 рокупровадження у справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 12 березня 2026 року у даній справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою від 08 травня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено для розгляду по суті.

Представникпозивача адвокат Авдєєнко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ярмусь В.Д. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив та просив відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2013 року у справі № 1915/19422/2012, з урахуванням додаткового рішення від 09 липня 2013 року, вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість за кредитними договорами та звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок і земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеного рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання до органу державної виконавчої служби.

Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №422453419 від 12 квітня 2025 року, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 . Також з вказаного документу вбачається, що домоволодіння та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають в іпотеці. Іпотекодавцем є ОСОБА_1 , іпотекодержателем - Акціонерне товариство «Український інноваційний банк». Строк виконання 04 червня 2010 року.

06 листопада 2013 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

26 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на той час, у зв`язку з нездійсненням стягувачем авансування витрат, необхідних для проведення виконавчих дій. У постановах зазначено, що виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у строк до 26 лютого 2016 року.

З витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» має ідентифікаційний код 05839888. Стан порушено справу про банкрутство.

В матеріалах справи наявний статут ПАТ «Українська інноваційна компанія», з якого слідує, що згідно п. 1.1 ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком», перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 13 липня 2016 року, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в ЄДРПОУ 05839888, на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем усіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком».

Постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 відкликано банківську ліцензію цього банку та запроваджено процедуру його виведення з ринку за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року у справі №1915/19422/2012, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволені заяви ПАТ «Українська інноваційна компанія» про зміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих документів та видачу дублікатів виконавчих документів у цивільній справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про тлумачення змісту кредитного договору.

2.Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

За змістом положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Твердження позивача, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є тією самою юридичною особою, що й ПАТ «Український інноваційний банк», а тому не повинно доводити набуття прав нового кредитора, суд вважає безпідставним, оскільки вони не узгоджуються з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності доведеного переходу прав та обов`язків банку до ПАТ «Українська інноваційна компанія».

ПАТ «Українська інноваційна компанія» просить стягнути вказані грошові кошти, оскільки вона є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк».

Водночас питання переходу прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Укрінком»/ПАТ «Українська інноваційна компанія» було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16.

У пункті 202 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво», а способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміна назви акціонерного товариства (банку), виключення з його назви слова «банк» та виключення з видів діяльності «діяльності комерційних банків» не є перетворенням, виділом чи припиненням юридичної особи шляхом злиття, приєднання або поділу. У результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась (п. 203, 204).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку, а ліквідація банку ані за ініціативою Національного банку України, ані за ініціативою власників банку не може вважатися завершеною без дотримання вимог спеціального банківського законодавства, які визначають момент закінчення ліквідації банку (п. 207).

У пункті 209 постанови Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також, а іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Укрінком»/ПАТ «Українська інноваційна компанія» не доведено.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами, а тому не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників (п. 220).

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Укрінком» та наступних осіб, які заявляли про отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своєї діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства (п. 226).

У пункті 229 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «Укрінком», а відтак остання не набула прав банку.

Водночас у пункті 231 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним суб`єктом, якому належить право вимоги за відповідними кредитними зобов`язаннями, був і залишається ПАТ «Український інноваційний банк», а відповідне право не переходило ані до ПАТ «Укрінком»/ПАТ «Українська інноваційна компанія», ані до наступних осіб, які заявляли про набуття таких прав.

Отже, суд вважає, що сам факт зазначення у статуті ПАТ «Українська інноваційна компанія» про правонаступництво ПАТ «Український інноваційний банк», а також посилання заявника на зміну найменування юридичної особи, не підтверджують переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав стягувача (позивача) за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2013 року у справі № 1915/19422/2012.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у позивача відсутнє право на стягнення втрати від інфляції, три проценти річних від проспореної суми, оскільки ПАТ «Українська інноваційна компанія» не підтвердила перехід до неї прав від ПАТ «Український інноваційний банк».

Згідно з положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 13 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд оцінивши та дослідивши докази, дійшов переконання, що слід відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення індексації боргу та трьох відсотків річних за наведених вище підстав.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення індексації боргу та трьох відсотків річних, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.07.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач:Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» юридична адреса: 93408, м. Сєвєродонецьк, Донецька область, вул..Сметаніна,3, ЄДРПОУ 05839888.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан