Ухвала суду № 138418212, 21.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5350/26

2/465/4563/26

У Х В А Л А

Іменем України

"21" липня 2026 р. м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.

з участю секретаря судових засідань Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3),

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 65),

предмет позову: звільнення майна із-під арешту,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року представник позивача, через систему «Електронний суд», звернулася до Франківського районного суду м. Львова із указаним позовом, відповідно до якого просить суд:

зняти заборону на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та

скасувати відповідний запис про заборону нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження 4195033; зареєстровано: 11.12.2006 09:50:58 за номером 4195033 реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: кримінальна справа 140-4301, 28.08.2003, Франківський РВ УМВС України у Львівській області Манчур Р.Я.; об?єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 .

Вказує на те, що є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , проте не в змозі отримати свідоцтво про право на спадщину з огляду на наявність арешту спадкового майна та позбавлена можливості розпоряджатися спадковим майном через обтяження, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Підставою обтяження є кримінальна справа, 140-4301 (28.08.2003), яку, на думку позивача, порушено відносно її брата, ОСОБА_3 .

Квартира, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 23.10.2012, належить на праві власності позивачу, батькові позивача (спадкодавця) та ОСОБА_4 .

У подальшому, син померлого, ОСОБА_3 , відмовився від частки спадщини і позивачу 13.05.2015 видано свідоцтво про право на спадщину за законом з урахуванням частки спадщини, від якої відмовився син померлого, ОСОБА_3 .

Вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні (кримінальній справі) за № 140-4301 відносно ОСОБА_3 не здійснювалось, і на момент звернення до суду з указаним позовом відомості про закриття кримінальної справи №140-4301 відсутні, а наявність заборони на спірне нерухоме майно унеможливлює вчинення будь-яких нотаріальних дій з метою оформлення позивачем спадщини після смерті її батька, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, із застереженням у мотивувальній частині ухвали про те, що за наданими позивачем вихідними даними, суд не спроможний зробити висновки про можливість вирішення цієї справи в порядку цивільного судочинства. Вказано, що перевіряючи підсудність цієї справи, судом враховано останню за часом постанову Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 756/7721/24 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/135350939], де у пунктах 46-70 зазначено таке:

«46. Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

47. Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

48. У статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

49. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

50. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

51. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

52. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

53. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша і третя статті 3 ЦПК України).

54. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

55. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

56. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

58. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)).

59. У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року і не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

60. Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

61. Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).

62. У частині першій статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

63. Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу, питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

64. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)).

65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №202/1452/18 виснувала, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити ці дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №504/1306/15-ц зазначила, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

67. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №202/5044/17 погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які, встановивши, що спірне майно визнане речовими доказами в кримінальному провадженні, вказали, що клопотання власника майна має розглядати слідчий суддя за місцем досудового розслідування в кримінальному провадженні або суд під час судового розгляду.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №636/959/16-ц виснувала, що питання про скасування арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

69. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №640/17552/16-ц вказала, що питання про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінального провадження, розглядається у встановленому цим Кодексом порядку. А тому спір у цій частині вимог не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.

70. Враховуючи, що місцевий суд не встановив правової природи зареєстрованого на підставі листа ГУ МВС України в Київській області від 05 серпня 1997 року № 14/20 обтяження на спірну квартиру за № 1396932, а суд апеляційної інстанції на викладене належної уваги не звернув, висновки судів про можливість вирішення цієї справи в порядку цивільного судочинства передчасні».

25 червня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника Головного управління Національної поліції у Львівській області, яке стосується неможливості подальшого розгляду указаного позову (а.с. 33-37).

Учасники справи, маючи зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, 25.06.2026 о 23:44:49 отримали в електронному вигляді реєстраційну картку вхідного документа від 25.06.26 по справі № 465/5350/26, а також прикріплені файли (а.с. 38).

У підготовче судове засідання, призначене на 21.07.2026 учасники справи не з`явились, явки уповноважених представників не забезпечили, заяв та клопотань, пов`язаних із явкою, не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

Факт існування кримінального провадження (кримінальної справи) №140-4301 від 28.08.2003, порушеної за КК України (в редакції 1960 року) учасниками справи не заперечується.

Факт існування арешту, накладеного на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , в межах кримінальної справи №140-4301 учасниками справи також не заперечується.

Крім цього, для підтвердження його існування позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Реєстраційний номер обтяження 4195033, зареєстрований 11.12.2006 Першою львівською державною нотаріальною конторою, із зазначенням підстави обтяження: кримінальної справи 140-4301 від 28.08.2003, Франківський РВ УМВС України у Львівській області Манчур Р.Я.

Листом від 12.10.2022, за підписом начальника ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, повідомлено про те, що СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області досудове розслідування у кримінальному провадженні (кримінальній справі) за № 140-4301 відносно ОСОБА_3 не здійснювалось (а.с. 13).

Як зазначено позивачем у змісті позовної заяви, досудове розслідування у кримінальному провадженні (кримінальній справі) за № 140-4301 відносно ОСОБА_3 не здійснювалось, проте у неї станом на момент звернення до суду з указаним позовом відсутні відомості про закриття кримінальної справи №140-4301.

Разом із цим, представником Головного управління Національної поліції у Львівській області вказано про те, що 29.11.2004 прийнято постанову про зупинення досудового слідства у зазначеній справі, в порядку п. 3 ст. 206 КПК України (в редакції 1960 року), яка не оскаржувалася.

Даними листа №106239-2026 від 22.06.2026, наданого за підписом т.в.о. першого заступника начальника управління поліції-начальника СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Ігоря Лозинського встановлено, що досудове слідство у зазначеній справі зупинено 29.11.2004, в порядку п. 3 ст. 206 КПК України (в редакції 1960 року).

Отож, за кримінальною справою прийнято рішення про зупинення досудового слідства за п. 3 ст. 206 КПК України (в редакції КПК України 1960 року), тобто у зв`язку із невстановленням особи, яка вчинила злочин.

Приймаючи до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, враховуючи те, що арешт на нерухоме майно в межах кримінальної справи №140-4301 слідчим було накладено на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження (із зазначенням власника ОСОБА_3 ), кримінальне провадження розпочато в період дії КПК України 1960 року, і є таким, що триває та не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зняття арешту з майна, й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні повинно здійснюватися за правилами КПК України 2012 року, оскільки такий порядок є єдиним визначеним способом захисту права власності позивача на належний йому та іншим особам на праві власності об`єкт нерухомого майна, арешт на який було накладено в межах кримінального провадження, яке станом на подання позивачем позову, та на час судового розгляду справи, не є закінченим.

Частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито,має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.

Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)).

Отже, встановивши, що арешт на майно накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 1960 року, а кримінальна справа, у межах якої накладений арешт на спірне майно, не закрита, зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 755/16129/21 (провадження № 61-6587св22).

Кримінальне провадження розпочате за правилами КПК України 1960 року та не закінчене, а це виключає можливість розгляду справи за правилами цивільного судочинства, оскільки такий спір необхідно розглядати за правилами КПК 2012 року.

Аналогічний висновок зроблений 07 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/16129/21, провадження № 61-6587св22 (ЄДРСРУ № 106841492).

Позиція Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикційної підсудності щодо зняття арешту з майна накладеного в рамках кримінального провадження залишається не змінною - розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України 2012 p.

Наявність незакінченого кримінального провадження виключає можливість розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного судочинства. Отже, арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того виду ж судочинства. Але оскільки нормами КПК України 1960 рокуне було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб які, не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України 2012 року, таким чином позиція апелянта, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах права.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно із квитанції про сплату №4689-6496-9370-3254 від 01.06.2026 позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (а.с. 18).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 65), про звільнення майна із-під арешту, - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку кримінального судочинства.

Ухвала суду у відповідності до ст. 261 ЦПК України набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України.

Суддя: Баран О. І.