Ухвала суду № 138416430, 21.07.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/10692/25

Провадження № 2-п/552/71/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника заявника Маліченко Максима Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про перегляд заочного рішення посилаючись на те, що 04.05.2026 року Київським районним судом м. Полтави ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач зазначає, що про існування заочного рішення дізнався у мобільному застосунку «Дія» після отримання повідомлення 01.07.2026 року. До цього часу відповідач не був обізнаний про наявність судової справи, а тому позбавлений можливості надати докази по справі. 17 грудня 2025 року відповідач призваний на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану, у зв`язку із чим останній перебуває у зоні бойових дій та залучений до виконання бойових завдань, а тому оскільки відповідач не отримував у встановленому законом порядку копію заочного рішення від 04.05.2026 по справі № 552/10692/25 тому просить визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку для подання заяви про перегляд заочного рішення. Щодо стягнення заборгованості по кредитному договору відповідач не погоджується, оскільки посилається на те, що 19 грудня 2021 року у м. Київ в метрополітені поблизу станції Видубичі відповідач втратив сумку з документами (серед яких був паспорт серії НОМЕР_1 , посвідчення водія, довідки фізичної особи-платника податків) та мобільним телефоном. У квітні 2022 року відповідач отримав новий паспорт. Одразу після відновлення доступу до номеру телефону відповідачу почали телефонувати представники банків та інших фінансових установ із вимогами сплати заборгованості за укладеними кредитними договорами. Із вказаних розмов відповідач дізнався про наявність оформлених на нього кредитних договорів з різними фінансовими установами, які у дійсності відповідач не укладав та не підписував, а також не отримував кредитні кошти за такими кредитами. У зв`язку із цим, у червні 2022 року відповідач звернувся до Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою про втрату документів та особистих речей, а також про вчинення невідомими особами шахрайства за допомогою втрачених документів відповідача, які полягали у оформленні кредитів на його ім`я та заволодіння кредитними коштами. Просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та представника відповідача.

Відповідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 травня 2026 року по цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501414546 від 31 грудня 2021 року в сумі 52 548 грн. 31 коп., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 4725,04 грн., всього стягнути 59 695 грн. 75 коп.

Згідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини щодо поновлення строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, такий строк підлягає поновленню.

Статтею 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача в поданій до суду заяві вказує на ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки з 17 грудня 2025 року відповідач призваний на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану, у зв`язку із чим останній перебуває у зоні бойових дій та залучений до виконання бойових завдань, а тому не був обізнаний про розгляд даної справи.

Проте, відповідач викликався в судові засідання шляхом направлення рекомендованими листами судових повісток по місцю реєстрації.

Відповідно до ст.128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Отже, відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, передбачений законом, шляхом направлення повісток за його зареєстрованим місцем проживання. Судом вчинено всі передбачені процесуальним законодавством дії щодо повідомлення відповідача, місце реєстрації якого відоме.

Сам по собі факт неприбуття відповідача, який з урахуванням положень чинного законодавства був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не надає підстав для скасування заочного рішення.

Щодо доводів відповідача про відсутність належних доказів на підтвердження підписання ним кредитного договору, а також отримання кредитних коштів, слід зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом під час ухвалення заочного рішення, 04 травня 2026 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Таким чином, 31.12.2021 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України укладено кредитний договірна підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 33 000,00 грн; процентна ставка 45 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 31.12.2026 року;

На порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 52 548 грн. 31 коп. з яких: 33 000 грн. 00 коп. прострочене тіло кредиту, 19 548 грн. 31 коп. відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 електронним підписом одноразовим ідентифікаторомє дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних відомостей особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Подібна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підписупозичальником. Зокрема, як зазначив Верховний Суд, без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З огляду на зазначені постанови Верховного Суду доказ підписання договору, що міститься у іншому документі (ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»), навіть у разі відсутності відображення підпису в договорі/паспорті кредиту, свідчить про законність дій та наявність волевиявлення сторін на укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За правилами ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі судом встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Доводи відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, а саме те, що він не підписував анкету-заяву про акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501414546, та жодних інших документів з метою укладення із позивачем кредитного договору № 501414546 на надання споживчого кредиту на суму у 33 000 грн, вже були оцінені судом під час розгляду справи. Інших доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відповідачем не надано.

Європейський суд з прав людини наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, пункти 5152).

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Крім того, за змістом ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Таким чином, зі змісту наведених вище норм убачається, що заочне рішення може бути скасоване за наявності двох умов, які мають існувати одночасно.

Відповідно до п. 4 ч. 2, ч. 7 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Докази, на які посилається заявник, повинні бути додані до заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд ураховує те, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що аргументи відповідача щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності двох умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення й призначення справи до розгляду.

Згідно із ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду аргументи щодо неукладення кредитного договору та отримання кредитних коштів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає за необхідне заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 287- 288 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 04.05.2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий Ж.В.Кузіна