Рішення № 138416065, 06.04.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2026 р. Справа №370/2218/25

Провадження № 2/370/750/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в селищі Макарів Київської області справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про встановлення факту утримання вітчимом неповнолітньої падчерки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), ОСОБА_3 (далі - відповідач), зазначивши третьою особою: Службу у справах дітей Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про встановлення факту утримання вітчимом неповнолітньої падчерки, в якому вказав, що він із відповідачкою з 01.07.2017 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.07.2017 року. Після укладення шлюбу позивач став проживати у будинку дружини, що розташований по АДРЕСА_1 . За час шлюбу, у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідачка має неповнолітню доньку від попереднього шлюбу, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після одруження, всі питання щодо утримання неповнолітньої падчерки ОСОБА_6 , позивач взяв на себе, вважає останню своєю донькою, а вона його татом, адже біологічний батько ОСОБА_7 , ОСОБА_3 від самого її народження і до цього часу, будь-якої участі у її вихованні та утриманні не приймав та не приймає. В свою чергу, ні позивач, ні відповідачка не забороняють ОСОБА_3 відвідувати та приймати участь у житті та вихованні доньки та не створюють жодних перешкод у цьому напрямку, але ОСОБА_3 , як не виявляв інтересу до доньки від народження так і не виявляє інтересу до неї і до цього часу, особисто навіть не спілкується з донькою.

Також ОСОБА_3 , згідно рішення Іванківського районного суду Київської області від 30.08.2013 року має сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі частини заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви - 15 серпня 2013 року і до повноліття дитини. Проте, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого Іванківським ВДВ у Вишгородському районі Київської області ЦУМЮ (м. Київ), станом на 21.07.2025 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 200 426, 42 грн. (двісті тисяч чотириста двадцять шість гривень 42 копійки). Відповідно до вказаного розрахунку ОСОБА_3 з січня 2021 року і по день подання вказаної заяви жодної матеріальної допомоги на утримання своєї доньки не надавав, що свідчить про свідоме нехтуванням протягом тривалого часу своїми батьківськими правами та відсутністю бажання здійснювати утримання власної дитини. Останній остаточно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків, не надає на утримання своєї доньки матеріальної допомоги, дитиною не цікавиться, участі у житті останньої не приймає, не спілкується з нею та не переймається її побутом. Всі питання щодо утримання та виховання ОСОБА_6 вирішуються позивачем та матір?ю самостійно та без підтримки з боку біологічного батька.

Тобто з часу реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач взяв всі обов?язки щодо утримання та виховання своєї неповнолітньої падчерки, ОСОБА_6 на себе, для чого створив всі необхідні умови.

Встановлення факту утримання позивачем неповнолітньої падчерки повинно бути юридично зафіксоване, адже встановлення даного факту породить юридичні наслідки, які виразяться у можливості позивача отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язаних на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці).

Враховуючи викладене, позивач просив суд: встановити факт, що неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на утриманні вітчима, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09.09.2025 року (а.с.49-50) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2025 року, яке неодноразово відкладалось. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України. Встановлено також строк для подання письмових пояснень третьою особою.

Також даною ухвалою суду від 09.09.2025 року в порядку вимог ст. 84 ЦПК України витребувано від Служби у справах дітей Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області акт обстеження житлово-побутових умов проживання із зазначенням факту підтвердження/не підтвердження утримання ОСОБА_1 неповнолітньої падчерки ОСОБА_6 . Витребувані докази надійшли до суду 18.12.2025 року та приєднані до матеріалів справи (а.с.78-81).

Ухвалою суду від 26.01.2026 року (а.с.93) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 06.04.2026 року.

В судове засідання 06.04.2026 року учасники справи не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно поданої через канцелярію суду письмової заяви представника позивача, адвоката Прокопенка М.С., останній просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити (а.с.100).

Відповідачі відповідно до поданих заяв не заперечували проти задоволення позовних вимог, а також просили розгляд справи проводити за їх відсутності (а.с.66-70).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.12) та є батьками малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 15.09.2017 року (а.с.24) та серії НОМЕР_3 від 20.04.2021 року (а.с.25).

Дружина позивача ОСОБА_2 має неповнолітню доньку від попереднього шлюбу ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.22).

Факт утримання неповнолітньої падчерки ОСОБА_6 позивачем підтверджується наступними документами, які містяться в матеріалах справи:

- довідкою виданою Андріївським старостинським округом Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про фактичне місце проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з 01.10.2016 року (а.с.14);

- посвідченням багатодітної сім?ї серії НОМЕР_5 від 12.05.2021 року виданого управлінням соціального захисту населення Макарівської селищної ради (а.с.21);

- характеристикою, виданої на ОСОБА_1 з місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_2 та трьома дітьми. Офіційно не працює, має тимчасову роботу. Стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.26);

- характеристикою на неповнолітню ОСОБА_6 , випускницю ОСОБА_13 гімназії відповідно до якої мама ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_1 , сумлінно виконували батьківські обов?язки, дбали про навчання та матеріальне забезпечення навчального процесу доньки, підтримували постійний зв?язок з педагогічним колективом гімназії, брали участь у шкільному житті (а.с.27);

- характеристикою на ОСОБА_2 з місця проживання, відповідно до якої остання проживає в АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_1 , виховують трьох дітей (а.с.28);

- відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, відповідно до яких в АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.29);

- довідкою про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданої власнику житлового будинку ОСОБА_2 про те, що до складу сім?ї входять: ОСОБА_2 - власник; ОСОБА_1 - чоловік; ОСОБА_6 - донька; ОСОБА_4 - донька; ОСОБА_5 - син (а.с.30);

- актами обстеження житлово-побутових умов проживання відповідно до якого у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані наступні мешканці: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , фактично проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.31);

- рішенням Іванківського районного суду Київської області у справі №366/2381/13-ц від 28.08.2013 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також залишення дитини ОСОБА_6 на вихованні матері до її повноліття (а.с.32);

- рішенням Іванківського районного суду Київської області у справі №366/2380/13-ц від 30.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліментів в розмірі частини заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви - 15 серпня 2013 року і до повноліття дитини (а.с.33);

- розрахунком заборгованості наданого Іванківським ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦУМЮ (м. Київ), підтверджується, що ОСОБА_3 , станом на 21.07.2025 року має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у сумі 200 426, 42 грн. (двісті тисяч чотириста двадцять шість гривень 42 копійки) (а.с.35-37);

- довідкою про доходи ОСОБА_1 від 15.01.2026 року, згідно із якою останній отримав дохід за липень-грудень 2025 року у розмірі 72000,00 грн (а.с.90);

- відомостями з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 , відповідно до яких остання отримала дохід за січень-червень 2025 року у розмірі 20952,38 грн (а.с.38-41).

Вирішуючи вимоги за даним позовом суд виходить також з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, обов`язково повинно бути зазначено мету встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.

Відповідно до положень ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що відповідно до п. 4 ст. 273 ЦПК в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При цьому обов`язком суду при розгляді таких справ є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Факт, про встановлення якого просить позивач, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

У даному випадку відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали встановлення факту перебування на утриманні позивача неповнолітньої дитини.

Разом із тим, згідно із ч. 1 ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

У даній справі вирішуються вимоги про встановлення факту, що є способом судового захисту, який полягає в дослідженні судом відповідних обставин та фіксації встановлених фактів у судовому рішенні, тобто фактичному відображенні об`єктивної дійсності, стану речей, який має місце на день розгляду справи та ухвалення рішення, за умови, що від встановлення такого факту залежить реалізація позивачем певних конкретних прав та неможливості їх реалізації іншим чином.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що встановлення факту утримання позивачем неповнолітньої дитини дозволить реалізувати права, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, враховуючи створення вітчимом належних умов для проживання, виховання та забезпечення неповнолітньої ОСОБА_16 , виходячи в першу чергу з інтересів дитини, суд приходить до переконання, що на даний час позивач потребує юридичного закріплення у відповідному рішенні суду заявленого факту з метою можливості здійснення ним у повному обсязі сімейних прав та обов`язків щодо неповнолітньої падчерки, а також враховуючи, що встановлення факту утримання позивачем дитини дозволить реалізувати права, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (а.с.42), слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 293, 319, 353-355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про встановлення факту утримання вітчимом неповнолітньої падчерки - задовольнити.

Встановити факт, що неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на утриманні вітчима, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , в рівних частинах з кожного понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (тобто по 605,60 грн).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Служба у справах дітей Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362183, адреса: 08001, Київська область, Бучанський район, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30.

Суддя А.В. Косенко