Ухвала суду № 138415539, 22.07.2026, Романівський районний суд Житомирської області

Україна

Романівський районний суд Житомирської області

290/656/26

У Х В А Л А

22 липня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2026 року через підсистему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Позика») звернулося до суду із заявою, в якій просить замінити стягувача у виконавчому провадженні, яке здійснюється щодо примусового виконання виконавчого напису № 73330, вчиненого 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») заборгованості в розмірі 35230,05 грн.

Вказана заява обгрунтована тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Позика» згідно договорів відступлення права вимоги є правонаступником попереднього стягувача.

В судове засідання ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та заінтересовані особи, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з`явилися. Представником ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових угод № 19 від 28 листопада 2018 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року на суму 26869,650 грн, боржником за яким є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги № 63 від 28.01.2020.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року на суму 28505,05 грн, боржником за яким є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 05.08.2020.

26 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. було відкрито виконавче провадження № 64968747 з примусового виконання виконавчого напису № 73330, вчиненого 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 35230,05 грн.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 03 липня 2026 року, ОСОБА_2 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Матеріали справи містять договір факторингу № 161025-01-ОФ, укладений 16 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика», відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року на суму 35230,05 грн, боржником за яким є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників № 1 від 16 жовтня 2025 року, та довідку ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» від 20 жовтня 2025 року про наявність на дату відступлення права вимоги за договором факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа: боржник - ОСОБА_1 ; кредитний договір номер - 105949245; дата кредитного договору - 07 листопада 2019 року; дата виконавчого документу - 09 жовтня 2020 року; орган, що видав виконавчий документ нотаріус Горай О.С.; дата відкриття виконавчого провадження 26 березня 2021 року; приватний виконавець Лужинецьки1 П.В.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22) зробила висновок, що оскільки тільки в ЦПК України в регульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону № 1404-VIIІ. До відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, яким у системному розумінні з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIIІ є виконавчий документ, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвалених у цивільних справах, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно частин 1, 2 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд змінює таку сторону її правонаступником. Заява, про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Статтею 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12 тощо).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.

Із матеріалів, доданих до заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не можливо встановити, що виконавче провадження № 64968747, в якому заявник просить замінити стягувача, відкрито приватним виконавцем саме щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року, право вимоги за яким передано ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Наявна в матеріалах справи довідка ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» від 20 жовтня 2025 року про наявність на дату відступлення права вимоги за договором факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 73330, вчиненого 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С., щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року, не підтверджує факту перебування вказаного виконавчого документа на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження № 64968747.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять виконавчого документа - виконавчого напису № 73330, вчиненого 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року.

У даному випадку правосуб`єктність заявника як нового кредитора (стягувача) виникла на підставі договору факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року. При укладанні цього договору ТОВ «Фінансова компанія «Позика», проявляючи обачність, з метою оцінки процесуальної ситуації та юридичної перспективи подальшого стягнення викупленого боргу, мало можливість з`ясувати обставини щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, отримати від попереднього кредитора відповідні матеріали.

Звертаючись до суду із заявою ТОВ «Фінансова компанія «Позика» не надано відповідних доказів існування виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості саме за кредитним договором № 105949245 від 07 листопада 2019 року, адже у постанові про примусове виконання вказано лише реквізити виконавчого напису, а не кредитного договору, тоді як предметом договору факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року було право вимоги по кредитним договорам, а не виконавчий напис нотаріуса, тобто обставини на які посилається заявник у своїй заяві не підтверджуються матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 81, 83, 84, 258-261, 353, 442 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя М.В. Ковальчук