Рішення № 138410862, 01.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року справа № 580/5483/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Черкашина М.В.,

представника позивача Попова А.В. (за ордером),

представників відповідача: Кузьмишина О.О., Моцного Б.А. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрозернохолдінг до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрозернохолдінг (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач з урахуванням збільшення позовних вимог просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення планової документальної виїзної перевірки позивача, призначеної наказом від 26.12.2024 №3161-п;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 07.04.2025 №5068/23-00-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 206414318,15 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 172351747,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34062571,15 грн;

від 07.04.2025 №5084/23-00-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 72148571,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 57767134,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 381 437,00 грн;

від 07.04.2025 №5075/23-00-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 66600,00 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 66600,00 грн;

від 04.04.2025 №5060/23-00-24-06-16 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 128021,28 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 87750,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями сумі 11410,43 грн та пені 28860,85 грн;

від 04.04.2025 №5059/23-00-24-06-16 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10668,44 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 7312,5 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 950,87 грн та пені 2405,07 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки надіслано (вручено) копію наказу про проведення документальної перевірки із зазначенням дати початку проведення.

Повідомлення про проведення перевірки від 26.12.2024 та копія наказу від 26.12.2024 про проведення перевірки вручено головному бухгалтеру позивача 06.01.2025, про що свідчить розписка на повідомленні.

Отже, на переконання позивача, службові особи відповідача мали право розпочати перевірку не раніше 17.01.2025. Однак, перевірки розпочата 14.01.2025, що свідчить про протиправність її проведення.

Щодо спірних рішень, позивач стверджує, що спірні рішення прийняті неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України. Зокрема, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи з контрагентами щодо здійснення господарських операцій, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки.

Тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 21.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.07.2025 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального та призначив підготовче засідання.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Щодо правомірності проведення перевірки вказано, що копію наказу ГУ ДПС від 26.12.2024 №3161-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрозернохолдінг» та повідомлення про проведення документальної перевірки від 26.12.2024 №571/23-00-07-01-01 направлено 27.12.2024 ТОВ «Агрозернохолдінг» рекомендованим повідомленням про вручення (№0600997734669), який вручено 29.12.2024 уповноваженій особі ТОВ «Агрозернохолдинг».

Перевірка проведена з 14.01.2025 по 10.02.2025, термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 06.02.2025 року №316-п. Отже, перевірка розпочата у визначені строки та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо спірних рішень, відповідач зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність операцій з придбання ТМЦ та послуг у ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ» на загальну суму 191220315,00грн., у ТОВ «ФАВОРИТ ТРЕЙД» на загальну суму 77851601,18грн., у ТОВ «ШАНС» на загальну суму 64058707,32грн., у ТОВ «ДІАЛАНД» на загальну суму 137037249,95грн., у ТОВ «ХІМПРОДУКТ-21» на загальну суму 49881370,45грн., у ТОВ «Агротрейд-1» на загальну суму 248424298,23грн., у ТОВ «АГРО-ВІНТАЖ» на загальну суму 12696299,90грн., у ПП «АГРО ХВИЛЯ» на загальну суму 26506537,70грн., у ТОВ «СУВОРОВ-87» на загальну суму 24789554,75грн., у ТОВ «АГРОАРТ» на загальну суму 26346628,10грн., у ТОВ «НІКБІОТОП ВЕСТ» на загальну суму 31041027,50грн. та у ТОВ «НІКБІОТОП» на загальну суму 49017988,50грн., що свідчить про відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку товариства без фактичного їх здійснення.

Відповідач стверджує, що за номенклатурою придбаного та реалізованого товару вказані контрагенти здійснюють діяльність з підміни позицій товарних груп з метою штучного формування суб`єктам господарювання витрат та податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій. Окремі контрагенти відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Також зазначено, що вказані контрагенти позивача не мають трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності у декларованих об`ємах. Великий обсяг реалізованих товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності одним працівником без наявності допоміжних послуг, без залучення субпідрядних організацій та без особистої участі персоналу, що не співвідносно з наявним трудовим ресурсом для постачання/реалізації товару.

Крім того, стосовно службових осіб ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ» здійснюється кримінальне провадження щодо ухилення від сплати податків, а особу, причетну до діяльності ТОВ «ШАНС» вироком Зарічного районного суду м. Суми від 30.07.2020 у справі № 591/4030/20 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205-1 КК України та на підставі ст.69 КК України призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агрозернохолдінг» віднесено до складу інших операційних витрат у 2021 - 2022 роках витрати на загальну суму 15134906,80 грн по неотриманим податковим накладним від контрагентів - постачальників ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ», ТОВ «ФАВОРИТ ТРЕЙД» та ТОВ «ШАНС».

Таким чином, на думку контролюючого органу, за результатом перевірки не підтверджено фактичний рух активів між позивачем та його контрагентами, тому в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу, ст.1, ст. 9 Закону №996, п. 14 П(С)БО 7, п.19 П(С)БО 16 ТОВ «Агрозернохолдінг» завищило інші операційні витрати на загальну суму 15134906,80 грн.

Також, позивачем двічі зроблено по контрагенту покупцю Agrozernoholding Spцlka бухгалтерське проведення Дт 704 Кт 362 на суму 761756,86 грн, що призвело до неправомірного зменшення доходу позивачем на цю суму.

Товариством не підтверджено відповідність умов здійснених в 2023 році господарських операцій з компанією 3FG INTERNATIONAL TRADING L.L.C умовам «витягнутої руки», за принципами, визначеними статтею 39 Податкового кодексу. Тому в порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.140.5.5п.140.5 ст.140 Податкового кодексу ТОВ «Агрозернохолдінг» не збільшило фінансовий результат до оподаткування за 2023рік на суму 30 відсотків вартості реалізованих товарів 3FG INTERNATIONAL TRADING L.L.C (ОАЕ), що становить 1600534,12 грн. (5335113,74*30%).

В податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2023 року, яка подана 04.05.2023 №9100585128, ТОВ «Агрозернохолдінг» повинно було відобразити у рядку 20АВ «Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді» декларації наступну суму авансового внеску, а саме: (реінвестиція дивідендів) *18%= 666000,00грн.

В ході перевірки встановлено факт нарахування (виплати) доходів у вигляді дивідендів на користь учасників товариства, а саме: фізичної особи - ОСОБА_1 , з часткою у статутному капіталі 25%, фізичної особи - ОСОБА_2 , з часткою у статутному капіталі 25%, фізичної особи - ОСОБА_3 , з часткою у статутному капіталі 25% та фізичної особи - ОСОБА_4 , з часткою у статутному капіталі 25%.

ТОВ «Агрозернохолдінг», як податковим агентом, не включено до загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб-платників податків доходи у розмірі сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають утриманню, але не утриманні (виплачені платнику податку шляхом перерахування на карткові рахунки) з доходів у вигляді дивідендів на загальну суму 487500,00 грн.

Усною ухвалою від 30.03.2026, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи пор суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач зареєстрований юридичною особою 20.03.2015 (код ЄДРПОУ 39706683).

На підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 26.12.2024 №3161-п та направлень на перевірку від 07.01.2025 №129/23-00-07-01-01, від 07.01.2025 №130/23-00-07-01-01, від 09.01.2025 №152/23-00-23-04, від 09.01.2025 №164/23-00-24-06-15, від 09.01.2025 №165/23-00-24-06-15, від 10.01.2025 №168/23-00-07-08-01, від 05.02.2025 №559/23-00-07-01-01, службовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2024 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, з питань правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 30.09.2024.

За результатами перевірки складено акт №2338/23-00-07-01-01/39706683 від 30.01.2025 (далі - Акт).

Відповідно до висновків Акту встановлені порушення вимог, зокрема:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 4, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України №996-ХІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.3 розділу III Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.5, п.7 П(С)БО №15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пп.20, 21 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.3.13 розд. III наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», наказ Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 квітня 2017 року № 467), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 172351747грн., в тому числі за півріччя 2018 року на 4127957грн., за три квартали 2018 року на 46635616грн., за 2018 рік на суму 58128349грн., за 1 квартал 2019 року на 3461193грн., за півріччя 2019 року на 3457596грн., за три квартали 2019 року на 3558996грн., за 2019 рік на 3800641грн., за 1 квартал 2020 року на 188985грн., за півріччя 2020 року на 204700грн., за три квартали 2020 року на суму 952641грн., за 2020 рік на суму 7363818грн., за 1 квартал 2021 року на 5701165грн., за півріччя 2021 року на суму 12720024грн., за три квартали 2021 року на суму 21695207грн., за 2021 рік на суму 28171526грн., за 1 квартал 2022 року на 1844599грн., за півріччя 2022 року на суму 1844599грн., за три квартали 2022 року на суму 2619541грн., за 2022 рік на суму 3540379грн., за 1 квартал 2023 року на 766249грн., за півріччя 2023 року на 3348566грн., за три квартали 2023 року на 14420535грн., за 2023 рік на 32078484грн., за 1 квартал 2024 року на 10252483грн., за півріччя 2024 року на 28965400грн., за три квартали 2024 року на 39268549грн.

- п.57.1-1 ст. 57 Податкового кодексу, в результаті чого в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2023 року не нараховано та не сплачено до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток в сумі 666000грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу та пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 69749 305 грн., в тому числі за: квітень 2018 року в сумі 1188433 грн., травень 2018 року в сумі 1303244 грн., червень 2018 року в сумі 1085346 грн., липень 2018 року в сумі 2903655 грн., серпень 2018 року в сумі 1002573 грн., вересень 2018 року в сумі 2477475 грн., жовтень 2018 року в сумі 2021445 грн., листопад 2018 року в сумі 1573760 грн., грудень 2018 року в сумі 1654126 грн., січень 2019 року в сумі 1725505 грн., лютий 2019 року в сумі 765731 грн., березень 2019 року в сумі 1258342 грн., квітень 2019 року в сумі 3496434 грн., травень 2019 року в сумі 1690132 грн., червень 2019 року в сумі 1834964 грн., липень 2019 року в сумі 3299281 грн., вересень 2019 року в сумі 3112932 грн., жовтень 2019 року в сумі 568200 грн., січень 2020 року в сумі 125758 грн., лютий 2020 року в сумі 708236 грн., березень 2020 року в сумі 1100062 грн., квітень 2020 року в сумі 3371967 грн., травень 2020 року в сумі 2069442 грн., червень 2020 року в сумі 1414998 грн., липень 2020 року в сумі 3294902 грн., серпень 2020 року в сумі 3167089 грн., вересень 2020 року в сумі 2154224 грн., жовтень 2020 року в сумі 6936915 грн., листопад 2020 року в сумі 1948803 грн., грудень 2020 року в сумі 3748752 грн., січень 2021 року в сумі 3485265 грн., лютий 2021 року в сумі 1707295 грн., березень 2021 року в сумі 1554019 грн;

- п.51.1 ст.51 та п. 176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого подано недостовірну та не в повному обсязі інформацію в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податків за звітні квартали, 2020 року та в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітні квартали 2021, 2023 та III кварталів 2024 року;

- абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, пп.176.2 «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 87750,00 грн., в тому числі за лютий 2020 року в сумі 45641,70 грн., за березень 2020 року в сумі 41815,80 грн., за грудень 2021 року в сумі 292,50грн. та порушено граничні терміни сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за січень 2020 року на загальну суму 206850.00 грн.;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.161 підрозд.10 розд. XX та абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2«а» ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 7312,50 грн., в тому числі за лютий 2020 року в сумі 3803,48 грн., за березень 2020 року в сумі 3484,65 грн., за грудень 2021 року в сумі 24,38 грн. та порушено граничні терміни сплати до бюджету військового збору на загальну суму 45802,74 грн., в т.ч. за січень 2020 року в сумі 44208,50 грн., за лютий 2020 року в сумі 1434,17 грн., за березень 2020 року в сумі 160,07 грн;

ГУ ДПС у Черкаській області на підставі Акту прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 07.04.2025 №5068/23-00-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 206414318,15 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 172351747,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34062571,15 грн;

від 07.04.2025 №5084/23-00-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 72148571,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 57767134,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 381 437,00 грн;

від 07.04.2025 №5075/23-00-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 66600,00 грн;

від 04.04.2025 №5060/23-00-24-06-16 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 128021,28 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 87750,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями сумі 11410,43 грн та пені 28860,85 грн;

від 04.04.2025 №5059/23-00-24-06-16 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 10668,44 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 7312,5 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 950,87 грн та пені 2405,07 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПС України рішенням від 03.07.2025 №19207/6/99-00-06-01-01-06 залишила їх без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та діями щодо проведення перевірки, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.

Стосовно вимог визнати протиправними дії відповідача щодо проведення податково перевірки позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

П.75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

На підставі п.п.77.1., 77.2., 77.4 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.81.1. ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як установлено судом, спірна перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС від 26.12.2024 №3161-п та направлень на перевірку, виданих ГУ ДПС, від 07.01.2025 №129/23-00-07-01-01, від 07.01.2025 №130/23-00-07-01-01, від 09.01.2025 №152/23-00-23-04, від 09.01.2025 №164/23-00-24-06-15, від 09.01.2025 №165/23-00-24-06-15, від 10.01.2025 №168/23-00-07-08-01, від 05.02.2025 №559/23-00-07-01- 01.

Копію наказу ГУ ДПС від 26.12.2024 №3161-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрозернохолдінг» та повідомлення про проведення документальної перевірки від 26.12.2024 №571/23-00-07-01-01 направлено 27.12.2024 ТОВ «Агрозернохолдінг» рекомендованим повідомленням про вручення (0600997734669), який вручено 29.12.2024 уповноваженій особі ТОВ «Агрозернохолдинг».

Направлення на перевірку від 07.01.2025 №129/23-00-07-01-01, від 07.01.2025 №130/23-00-07-01-01, від 09.01.2025 №152/23-00-23-04, від 09.01.2025 №164/23-00-24-06-15, від 09.01.2025 №165/23-00-24-06-15, від 10.01.2025 №168/23-00-07-08-01 пред`явлені директору товариства Струкову Сергію Івановичу перед початком перевірки, а від 05.02.2025 №559/23-00-07-01-01 від 06.02.2025 головному бухгалтеру товариства Гасіч Ганні Володимирівні, про що свідчать їх підписи на направленнях.

Зважаючи, що наказ на проведення перевірки отриманий позивачем 29.12.2024, а перевірка розпочалась 14.01.2025 із врученням направлень та посвідчень службових осіб, суд дійшов висновку, що податковим органом дотримано всіх вимог ПК України, що передують проведенню перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині визнання протиправними дій щодо проведення податкової перевірки.

Щодо спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Згідно з п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

П.135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судом першої інстанції.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Суд встановив, що ТОВ «Агрозернохолдінг» відображено у бухгалтерському обліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів на загальну суму 938871578,58 грн, а саме:

- у ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ» придбання макухи соняшникової, шроту соняшникового, соняшника, послуги зберігання шроту соняшникового на загальну суму 191220315,00 грн (без ПДВ), в тому числі у 3 кварталі 2018 на загальну суму 190005000,00грн. та у 4 кварталі 2018 на загальну суму 1215315,00грн. Податок на додану вартість в сумі 53401305 грн. включено до складу податкового кредиту за квітень 2018 в сумі 1188433 грн., за травень 2018 в сумі 2444660 грн., за червень 2018 в сумі 12493117 грн., за серпень 2018 в сумі 264700 грн., за вересень 2018 в сумі 105511 грн., за жовтень 2018 в сумі 70794 грн., за листопад 2018 в сумі 64187 грн., за грудень 2018 в сумі 435643 грн., за квітень 2019 в сумі 155347 грн., за листопад 2019 в сумі 24976250 грн., за червень 2020 в сумі 6414грн., за жовтень 2020 в сумі 1722500 грн., за листопад 2020 в сумі 2583750 грн., за грудень 2020 в сумі 6890000 грн.;

- у ТОВ «ФАВОРИТ ТРЕЙД» придбання шроту соняшникового, макухи соняшникової, соняшника на загальну суму 77851601,18грн (без ПДВ), в тому числі у 2 кварталі 2018 на загальну суму 22933216,69грн., у 3 кварталі 2018 на загальну суму 23800986,78грн., у 4 кварталі 2018 на загальну суму 11890347,06грн., у 1 кварталі 2019 на загальну суму 19227050,65грн. Податок на додану вартість в сумі 3239689 грн. відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди та включено до складу податкового кредиту за травень 2018 в сумі 377676 грн, за грудень 2018 в сумі 1271768 грн., за лютий 2019 в сумі 1267737 грн., за квітень 2019 в сумі 322508 грн.;

- у ТОВ «ШАНС» придбання шроту соняшникового, макухи соняшникової, соняшника на загальну суму 64058707,32грн (без ПДВ), в тому числі у 3 кварталі 2018 на загальну суму 21454400,00грн., у 4 кварталі 2018 на загальну суму 42075425,00грн., у 3 кварталі 2019 на загальну суму 310691,67грн., у 4 кварталі 2019 на загальну суму 43066,67грн. та придбання в 4 кварталі 2018 послуги зберігання на загальну суму 175123,98грн. Податок на додану вартість в сумі 12705965 грн. відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди та включено до складу податкового кредиту за квітень 2019 в сумі 4124370 грн., за червень 2019 в сумі 4290880 грн., за вересень 2019 в сумі 3603320 грн., за жовтень 2019 в сумі 687395 грн.;

- у ТОВ «ДІАЛАНД» придбання шроту соняшникового, макухи соєвої, олії соєвої, макухи соняшникової, олії соняшникової, водно-масляної суміші, концентрату фосфатидного соняшникового харчового на загальну суму 137037249,95грн (без ПДВ) в тому числі у 1 кварталі 2021 на загальну суму 1781972,80грн., у 3 кварталі 2022 на загальну суму 4295143,50грн., у 4 кварталі 2022 на загальну суму 5098148,00грн., у 1 кварталі 2023 на загальну суму 4256944,00грн., у 2 кварталі 2023 на загальну суму 14204152,80грн., у З кварталі 2023 на загальну суму 28785582,15грн., у 4 кварталі 2023 на загальну суму 57359941,50грн., у 1 кварталі 2024 на загальну суму 6501699,20грн. та у 2 кварталі 2024 на загальну суму 14753666,00грн.;

- у ТОВ «ХІМПРОДУКТ-21» придбання водно-масляної суміші на загальну суму 49881370,45грн. (без ПДВ), в тому числі у 2 кварталі 2024 на загальну суму 5213591,05грн. та у 3 кварталі 2024 на загальну суму 44667779,40грн.;

- у ТОВ «Агротрейд-1» придбання шроту соняшникового, сої на загальну суму 248424298,23грн. (без ПДВ), в тому числі у 3 кварталі 2018 на загальну суму 893320,99грн., у 4 кварталі 2018 на загальну суму 8492099,20грн., у 3 кварталі 2019 на загальну суму 217453,00грн., у 4 кварталі 2019 на загальну суму 1318638грн, у 1 кварталі 2020 на загальну суму 1053992грн., у 2 кварталі 2020 на загальну суму 373820грн., у 3 кварталі 2020 на загальну суму 4408048,00грн., у 4 кварталі 2020 на загальну суму 35087590,00грн., у 1 кварталі 2021 на загальну суму 29344516грн., у 2 кварталі 2021 на загальну суму 35019485грн., у 3 кварталі 2021 на загальну суму 43834050грн., у 4 кварталі 2021 на загальну суму 33116580грн., у 1 кварталі 2022 на загальну суму 7797630,00грн., у 4 кварталі 2023 на загальну суму 31170514,04грн., у 1 кварталі 2024 на загальну суму 7440365,50грн. та у 2 кварталі 2024 на загальну суму 8856196,50грн;

- у ТОВ «АГРО-ВІНТАЖ» придбання шроту соняшникового, олії соняшникової технічної, водно-масляної суміші та макухи соняшникової на загальну суму 12696299,90грн. (без ПДВ), в тому числі у 3 кварталі 2023 на загальну суму 8062791,00грн., у 1 кварталі 2024 на загальну суму 448500,00грн., у 3 кварталі 2024 на загальну суму 4185008,90грн.;

- у ПП «АГРО ХВИЛЯ» придбання олії соняшникової технічної, водно-масляної суміші, макухи соняшникової та концентрату фосфатидного соняшникового харчового на загальну суму 26506537,70грн. (без ПДВ), в тому числі у 4 кварталі 2023 на загальну суму 8043855,00грн., у 1 кварталі 2024 на загальну суму 5575364,20грн., у 2 кварталі 2024 на загальну суму 12887318,50грн.;

- у ТОВ «СУВОРОВ-87» придбання олії соняшникової технічної у 3 кварталі 2023 на загальну суму 24789554,75 грн;

- у ТОВ «АГРОАРТ» придбання олії соняшникової, шроту соняшникового, макухи соняшникової, водно-масляної суміші, концентрату фосфатидного соняшникового харчового, відходів переробки олії (гідрофуз) на загальну суму 26346628,10грн. (без ПДВ), в тому числі у 1 кварталі 2024 на загальну суму 3706017,50грн., у 2 кварталі 2024 на загальну суму 22640610,60грн.;

- у ТОВ «НІКБІОТОП ВЕСТ» придбання олії соняшникової, концентрату фосфатидного соняшникового харчового, відходів переробки олії (гідрофуз) на загальну суму 31041027,50грн. (без ПДВ), в тому числі у 1 кварталі 2024 на загальну суму 4622380,50грн., у 2 кварталі 2024 на загальну суму 21462150,00грн., у 3 кварталі 2024 на загальну суму 4956497,00грн.;

- у ТОВ «НІКБІОТОП» придбання олії соняшникової, концентрату фосфатидного соняшникового харчового, відходів переробки олії (гідрофуз) та водно-масляної суміші на загальну суму 49017988,50грн. (без ПДВ), в тому числі у 1 кварталі 2024 на загальну суму 28819569,50грн., у 2 кварталі 2024 на загальну суму 17229700,00грн., у 3 кварталі 2024 на загальну суму 2968719,00грн.

Суд встановив, що на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій та отримання від контрагентів постачальників товару позивачем надані у електронному вигляду копії первинних бухгалтерських документів.

Так, позивачем надані договори:

- постачання товарів з ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ» від 01.06.2017 № 93, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві, Покупець зобов`язується прийняти та здійснити оплату продукції - макуха (шрот) соняшникова, у порядку і на умовах цього Договору;

- надання послуг ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ» від 01.08.2018 №01/08/18, згідно якого Виконавець зобов`язується за плату прийняти на довготермінове зберігання сільськогосподарську продукцію - шрот соняшниковий, що передається Поклажодавцем та повернути (видати) її в строки і на умовах, передбачених цим договором. Якість продукції повніша відповідати вимогам ДСТУ;

- постачання товарів з ТОВ «ФАВОРИТ ТРЕЙД» від 01.03.2018 №2, згідно якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати шрот соняшниковий;

- постачання та договір відповідального зберігання з ТОВ «ШАНС» №03/07ШС від 03.07.2018 (Шрот соняшниковий), №01/08-19МС від 01.08.2019 (Макуха соняшникова), №20/10-12НС від 20.10.2018 (Насіння соняшника), №10/07/18 від 10.07.2018 (Послуга зберігання 3239 тон шроту соняшникового);

- постачання товарів з ТОВ «ДІАЛАНД» №09/03/21 від 09.03.2021 (Олія соєва), №10/03/21 від 10.03.2021 (Макуха соєва); №01/10.22 від 01.10.2022 (Макуха соняшникова); №01/07/22 від 01.07.2022 (Шрот соняшниковий), №01/06/23 від 01.06.2023 (Олія соєва), №30/06/23 від 30.06.2023 (Олія соняшникова);

- постачання товарів з ТОВ «ХІМПРОДУКТ-21» від 14.06.2024 №14/06-24, згідно якого продавець зобов`язується на протязі дії цього договору передати Покупцю водно-масляну суміш окремими частинами або в повному обсязі відповідно Договору за цінами, кількістю та якістю, які погоджуються сторонами в пп.3-4 даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і оплатити його на встановлених умовах;

- постачання товарів з ТОВ «Агротрейд-1» №05/09CT від 05.09.2018 (Матеріали, сировина), №30/06 від 30.06.2020 (Шрот соняшниковий), №03/07 від 03.07.2020 (Соя); №031/10-1 від 31.10.2023 (Товари в асортименті);

- постачання товарів з ТОВ «АГРО-ВІНТАЖ» від 01.03.2024 №01/03/24, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та Оплачувати Товар (олія соняшникова технічна, макуха соняшникова, водно-масляна суміш);

- постачання товарів з ТОВ «АГРО ХВИЛЯ» від 02.01.2024 №02/01/24, згідно якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Товар партіями на підставі Заявок Покупця, які узгоджуються сторонами окремо, а Покупець в порядку та на умовах, визначених та загальна вартість Товару вказується у не перебуває під забороною відчуження, виконання зобов`язань перед будь-якими зобов`язується приймати зазначений Товар та оплачувати його Договором Номенклатура товару за договором: олія соняшникова технічна, макуха соняшникова, водно-масляна суміш, концентрат фосфатидний соняшниковий харчовий;

- постачання товарів з ТОВ «СУВОРОВ-87» від 26.07.2023 № 26/07/23, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати Товар на умовах Договору. Номенклатура товару за договором: олія соняшникова технічна;

- постачання товарів з ТОВ «АГРОАРТ» від 02.02.2024 № 02/02/24, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та Оплачувати Товар. Номенклатура товару за договором: шрот соняшниковий, водно-масляна суміш, макуха соняшникова, концентрат фосфатидний соняшниковий харчовий, відходи переробки олії (гідрофуз), олія соняшникова нерафінована невиморожена першого ґатунку;

- постачання товарів з ТОВ «НІКБІОТОП ВЕСТ» від 20.02.2024 №20/02/24, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та Оплачувати сільськогосподарську продукцію. Номенклатура товару за договором: олія соняшникова, концентрат фосфатидний соняшниковий харчовий, відходи переробки олії (гідрофуз);

- постачання товарів з ТОВ «НІКБІОТОП» від 01.12.2023 № 01/12, згідно якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Товар партіями на підставі Заявок Покупця, які узгоджуються сторонами окремо, а Покупець зобов`язується приймати зазначений Товар та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених Договором. Номенклатура товару за договором: відходи переробки олії(гідрофуз), водно-масляна суміш, концентрат фосфатидний соняшниковий харчовий, олія соняшникова нерафінована.

На виконання умов вказаних договорів, позивачем надані в електронному вигляді видаткові накладні та акти виконаних робіт.

Оплата товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Дослідивши вказані докази, суд встановив, що Договори містять предмет договору, умови їх виконання тощо, скріплені печатками сторін та підписами уповноважених осіб.

Первинні документи щодо господарських операції позивача із вказаними контрагентами скріплені печатками сторін договору, а також містять обсяг та опис поставленого товару, його вартість тощо, що дозволяє встановити змість господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив зміну власного майнового стану та формування витрат за вищевказаними договорами.

Суд врахував висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

У вказаних рішеннях зазначено, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №815/3526/17 відповідно до яких норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №814/937/15 відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Отже, висновки акту перевірки з посиланням на податкову інформацію стосовно відсутності у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів, суд вважає необґрунтованим доказом відсутності здійснення вищевказаних господарських операцій.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (висновки Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №814/937/15).

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону №996-ХІV: економічна вигода потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. За певних інших обставин документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції станом на час вчинення та виконання правочинів, встановлено зв`язок між укладеним договором та господарською діяльністю платників податків, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарських операцій,

Тому суд дійшов висновку про відсутність сукупності достатніх обставин вважати, що не мали реального характеру господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами, на підставі яких позивач включив суми коштів у витрати.

Тому, позивачем правомірно включено суми коштів за правовідносинами з наведеними контрагентами до податкового кредиту.

Посилання відповідача на наявність факту відкритих кримінальних проваджень стосовно окремих контрагентів позивача (ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ», ТОВ «ФАВОРИТ ТРЕЙД») суд не врахував у зв`язку з таким.

Ч.1 ст.23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Ч.2 цієї статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч.4 ст.95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 №822/787/18 (адміністративне провадження №К/9901/57760/18) факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України, не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Станом на час судового вирішення спору відсутні вироки щодо посадових осіб ТОВ «ПВП «СТАНДАРТ», ТОВ «ФАВОРИТ ТРЕЙД».

Обґрунтованих сумнівів у реальності виконання правочинів відповідач не довів. Жодного належного та допустимого доказу фіктивності діяльності контрагентів позивача суду не надано.

Водночас підтверджено бухгалтерськими та податковими документами рух товарів під час виконання договорів поставки.

Стосовно доводів представника відповідача, що особу, причетну до діяльності ТОВ «ШАНС» ОСОБА_5 , вироком Зарічного районного суду м. Суми від 30.07.2020 у справі № 591/4030/20 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205-1 КК України, суд зазначає таке.

Суд враховує, що лише один із 3-х договорів поставки з ТОВ «ШАНС» підписаний ОСОБА_5 , а саме: №03/07ШС від 03.07.2018 (Шрот соняшниковий).

Інші договори: №01/08-19МС від 01.08.2019 (Макуха соняшникова), №20/10-12НС від 20.10.2018 (Насіння соняшника), - підписані Терещенко Є.В., яка не фігурує у вищевказаному кримінальному провадженні та стосовно якої відсутній вирок суду.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що набрання чинності 25 вересня 2019 року положеннями Закону України від 18 вересня 2019 року № 101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» має вплинути на розгляд податкових спорів, у яких матеріали кримінальних проваджень за статтями 205, 212 КК України використовувалися для обґрунтування податкових донарахувань. Зокрема, у зв`язку з відповідними обставинами матеріали таких кримінальних проваджень є неналежними доказами, які не можуть обґрунтовувати здійснені податковими органами донарахування.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Суд враховує, що епізод наявності змови позивача з ТОВ «ШАНС», зокрема ОСОБА_5 з метою зменшення податкових зобов`язань у вироку Зарічного районного суду м. Суми від 30.07.2020 у справі № 591/4030/20 не досліджувався, судом не перевірявся і доказів прийняття судом рішення з цього приводу не надано.

Відповідач не надав доказів укладення договору з ТОВ «ШАНС» №03/07ШС від 03.07.2018 з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Зважаючи на викладені обставини з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження фактів надання/отримання податкової вигоди. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати вищевказані господарські операції безтоварними.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції станом на час вчинення та виконання правочинів, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платників податків, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарських операцій.

Стосовно висновків акту перевірки, що контролюючим органом встановлено, що позивачем проведено коригування доходу від продажу товарів (робіт, послуг) без підтверджуючих бухгалтерських документів, по контрагенту покупцю Agrozernoholding Spцlka на загальну суму 761757 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 137116 грн, суд зазначає таке.

Так, контролюючий орган зазначив, що згідно наданої до перевірки картки рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» за квітень 2018 - вересень 2024 по контрагенту покупцю Agrozernoholding Spцlka встановлено, що 16.01.2024 було двічі зроблено бухгалтерське проведення Дт 704 Кт 362 на суму 761756 грн 86 коп. що призвело до неправомірного зменшення доходу ТОВ «Агрозернохолдінг» на суму 761756 грн. 86 коп.

ТОВ «Агрозернохолдінг» неправомірно відобразило показник у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати у 1 кварталі 2024 року, який не відповідає наданим до перевірки первинним документам, в результаті чого занижено чистий дохід від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за 1 квартал 2024 року на суму 761756 грн. 86 коп.

Також, в акті перевірки вказано, що реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в декларації з податку на прибуток та звіті про фінансові результати за період 01.04.2018 30.09.2024 наведено в додатку 5 акту перевірки.

Дослідивши показник у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг)» у додатку 5 акту перевірки, суд встановив наявність запису показника ДТ рахунку 362 «Відвантажено товари нерезиденту» на суму 785848,91 грн.

Наявності інших показників, зокрема суми 761756,86 грн або подвійного бухгалтерського проведення вказаної суми у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг)» ДТ рахунку 362 «Відвантажено товари нерезиденту» суд не встановив.

Крім того, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного порушення.

Тому суд вважає вказані висновки акту перевірки протиправними

Щодо висновків акту перевірки стосовно заниження різниць, які збільшують фінансовий результат, на суму розрахованої амортизації за даними бухгалтерського обліку на загальну суму 374632 грн, суд зазначає таке,

В акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 1.1.1 «Сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України)» у загальній сумі 1329220грн. та рядку 1.2.1 «Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу III Податкового кодексу України (пункт 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України)» у загальній сумі 1292585 грн додатка РІ до Декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2018 по 30.09.2024 на підставі таких документів: облікові регістри (оборотно-сальдові відомості, аналізи та картки рахунків) по рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», відомості нарахування амортизації, акти введення в експлуатацію 03 встановлено їх завищення за півріччя 2019 року на суму 25790грн., за три квартали 2019року на суму 4702грн., за 2019 рік на суму 4702грн., за І квартал 2020 року на суму 995грн., за 2023 рік на 60904грн., за І квартал 2024 року на 3761грн. та заниження за півріччя 2020 року на суму 11970грн., за три квартали 2020 року на суму 11972грн., за півріччя 2021 року на суму 100162грн., за три квартали 2021 року на суму 101136грн., за 2021 рік на суму 100162грн., за 2022 рік на суму 24438грн., за півріччя 2023 року 1384грн., за три квартали 2024 року на суму 315638грн.

Так, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2, 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання: для групи 3 «будівлі» - 20 років, «споруди» - 15 років; для групи 4 «машини та обладнання» - 5 років.

Так, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначено наступні поняття:

- Амортизація систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

- Основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

- Об`єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509) встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.

У відповідності до підпунктів 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3 Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4 Машини та обладнання.

Згідно із пунктом 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Пунктом 4 П(С)БО 7 встановлено, що амортизацією є систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

Згідно із пунктом 4 П(С)БО 7 основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік).

Пунктом 7 П(С)ПО 7 визначено, що одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Пунктом 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема: 1. Основні засоби. 1.1. Земельні ділянки. 1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом. 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої. 1.4. Машини та обладнання. 1.5. Транспортні засоби. 1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі), тощо.

Відповідно до пункту 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об`єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об`єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об`єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. інвентарні номери об`єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об`єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об`єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об`єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об`єктам основних засобів).

Дані про кожний інвентарний об`єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів, інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об`єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об`єктів) (пункт 9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів).

Пунктами 24 та 25 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Згідно із пунктом 26 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 встановлено, що амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Відповідно до пунктів 29 і 30 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема, для групи 3 будівлі, споруди 20 та 15 років та для групи 4 машини та обладнання 5 років.

Як свідчать висновки акту перевірки позивач в окремих звітних періодах (не вказано яких) невірно декларував суму амортизації у рядках 1.1.1, 1.1.2 Додатків РІ Декларацій з податку на прибуток.

Разом з тим, Акт перевірки не містить жодного доказу та розрахунку суми амортизації основних засобів в контексті періоду, об`єкту, суми амортизації, тощо.

Таких доказів не надано і суду під час розгляду справи.

Тому не доведено правомірності нарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, пов`язаних з амортизацією ОЗ.

Стосовно висновків акту перевірки про заниження на 30% вартості реалізованих товарів 3FG INTERNATIONAL TRADING L.L.C (ОАЕ) на загальну суму 1600534 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 357561 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», та вартістю реалізації.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

З огляду на те, що вимоги підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою, та сума таких витрат/доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», є предметом доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування у звітному (податковому) періоді на суму 30 відсотків вартості товарів

Так, принцип «витягнутої руки» відноситься до категорії трансфертного ціноутворення та регулюється положеннями ст.39 ПК України.

Підпунктом 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 ПК України передбачено, що платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки».

За правилами підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни;

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими;

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а»-«в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977» затверджено перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, згідно з додатком.

До вказаного переліку включена, у тому числі ОАЕ.

За приписами підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Суд врахував, що доказів одночасного існування вказаних умов для визнання операцій контрольованим, а також здійснення перевірки позивача для визнання операцій контрольованими та, як наслідок застосування підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України, відповідачем не доведено.

Крім того, обсяг реалізованих товарів 3FG INTERNATIONAL TRADING L.L.C (ОАЕ) становить 1600534 грн, що є меншим 10 мільйонів гривень.

Відтак, суд вважає протиправним донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 357561 грн.

Тому суд вважає ППР від 07.04.2025 №5068/23-00-07-01-01 та №5084/23-00-07-01-01 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо висновків акту перевірки про порушення вимог п. 57.1-1 ст.57 Податкового кодексу України, внаслідок чого до бюджету не перераховано авансовий внесок з податку на прибуток у разі здійснення реінвестиції дивідендів шляхом їх внесення до статутного капіталу, суд зазначає таке.

Так, в Акті перевірки зазначено, що 10.02.2023 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Агрзернохолдінг» та протоколом №10/02 від 10.02.2023 було вирішено (100% одноголосно) збільшити статутний капітал Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку та за рахунок додаткових вкладів учасників у грошовій формі, а саме: ОСОБА_1 1 258 000, 00 грн, за рахунок нерозподіленого прибутку та 1 285 200, 00 грн. за рахунок додаткового вкладу учасника у грошовій формі; ОСОБА_2 1 221 000,00 грн. за рахунок нерозподіленого прибутку та 1 247 400,00 грн. за рахунок додаткового вкладу учасника у грошовій формі; ОСОБА_3 1 221 000,00 грн. за рахунок нерозподіленого прибутку та 1 247 400,00 грн. за рахунок додаткового вкладу учасника у грошовій формі.

Таким чином, вирішено збільшити статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку на 3700000,00 грн.

Також, в Акті зазначено, що крім випадків, передбачених п.п.57.1-1 п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що в податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2023 року, яка подана до ГУ ДПС 04.05.2023 №9100585128, ТОВ «Агрозернохолдінг» повинно було відобразити у рядку 20АВ «Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді» декларації наступну суму авансового внеску, а саме: 3700000,00 (реінвестиція дивідендів) х 18% = 666000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до підпункту 57.1-1.1 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

За приписами підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Отже, розрахунок авансового внеску з податку на прибуток здійснюється з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується з всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 126 цього Кодексу, Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

Суд враховує, що у спірному випадку податковий орган не встановив перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за результатами діяльності ТОВ «Агрозерноходдінг» та неправомірно обрахував податкове зобов`язання з усієї суми реінвестованих дивідендів.

Отже ППР від 07.04.2025 №5075/23-00-07-01-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ППР від 04.04.2025 №5060/23-00-24-06-16 та №5059/23-00-24-06-16, суд зазначає таке.

Так, в акті перевірки зазначено про факт нарахування (виплати) доходів у вигляді дивідендів на користь учасників товариства, а саме: фізичної особи - ОСОБА_1 , з часткою у статутному капіталі 25%, фізичної особи - ОСОБА_2 , з часткою у статутному капіталі 25%, фізичної особи - ОСОБА_3 , з часткою у статутному капіталі 25% та фізичної особи - ОСОБА_4 , з часткою у статутному капіталі 25%.

ТОВ «Агрозернохолдінг», як податковим агентом, не включено до загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб-платників податків доходи у розмірі сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають утриманню, але не утриманні (виплачені платнику податку шляхом перерахування на карткові рахунки) з доходів у вигляді дивідендів на загальну суму 487500,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.180. п.14.1 ст.14 ПК України - податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно абз.2 п.57.1 ст.57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.176.2 «а» ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Агрозернохолдінг", як податковим агентом, не включено до загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб-платників податків доходи у розмірі сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають утриманню, але не утримані (виплачені платнику податку шляхом перерахування на карткові рахунки) з доходів у вигляді дивідендів на загальну суму 487500,00 грн., що в розумінні п.п.164.2.20 п.164.2 ст. 164 ПК України є іншими доходами, які підлягають оподаткуванню.

При цьому зазначено, що ставка податку становить 18% бази оподаткування.

Так, згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК, дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

З огляду на частину 1 статті 59 Закону України «Про господарські товариства», яка відсилає до положень пункту «д» частини 5 статті 41 цього Закону, затвердження річних результатів діяльності товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, належить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Агрозернохолдінг" від 28.01.2020 № 28/01/2020 на підставі затверджених результатів фінансово-економічної діяльності платника вирішено виплатити засновникам Товариства дивіденди за 2015-2019 роки у загальній сумі 7 500 000,00 грн. пропорційно їх часткам у статутному капіталі, а саме по 1 875 000,00 грн.

Базою оподаткування ПДФО згідно з вимогами ст.164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів, визначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41, дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у підпункті 165.1.46 пункту 165,1 статті 165 цього Кодексу).

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до положень пункту 170.5 статті 170 ПК України, згідно з підпунктом 170.5.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа,-яка здійснює таке нарахування (виплату).

Підпунктом 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України (у редакції станом на час нарахування дивідендів) установлено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні (підпункт 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України).

Відповідно до підп. 167.5.2, п. 167.5. ст. 167 ПК України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Таким чином, контролюючим органом невірно обрано ставку податку, оскільки відповідно до пункту підп. 167.5.2, п. 167.5. ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 % бази оподаткування щодо доходу, нарахованого у вигляді дивідендів.

З акту перевірки суд встановив, що ТОВ "Агрозернохолдінг" сплачено (перераховано) суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5% та 1,5% військового збору (с. 201 Акту перевірки) від суми нарахованого доходу (дивіденди).

Отже, позивач виконав податковий обов`язок щодо сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб та військового збору із суми виплачених дивідендів.

Тому ППР від 04.04.2025 №5060/23-00-24-06-16 та №5059/23-00-24-06-16 є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково (за виключенням дій щодо проведення податкової перевірки).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 30280,00 грн.

Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст. 2, 5, 139-143, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрозернохолдінг.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області:

від 07.04.2025 №5068/23-00-07-01-01;

від 07.04.2025 №5084/23-00-07-01-01;

від 07.04.2025 №5075/23-00-07-01-01;

від 04.04.2025 №5060/23-00-24-06-16;

від 04.04.2025 №5059/23-00-24-06-16.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрозернохолдінг судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач товариство з обмеженою відповідальністю Агрозернохолдінг (18001, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.170/1, оф.204, код ЄДРПОУ 39706683);

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663).

Повне судове рішення виготовлено 13.07.2026.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ