Ухвала суду № 138409340, 17.07.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/6160/25

Номер провадження 4-с/725/12/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026.

Чернівецький районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді О.І. Галичанського ,

при секретарі Х.Ю. Тарновецькій ,

за участю представника скаржника ,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії держаного виконавця Першого ВДВС у міста Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Вказував, що у 2014 році уклав шлюб із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час перебування у шлюбі у нас народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак у родині почали виникати суперечки, постійні конфлікти та непорозуміння. Спільне життя між ними не склалось, шлюбні відносини фактично припинені.

04.11.2021 року шлюб розірвано.

Вказує, що 28.04.2020 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці, з нього стягнуто аліменти в розмірі 2000,00 грн. щомісячно та додаткові витрати.

Зазначав, що із вказаного часу аліменти постійно сплачував в сумі, що визначена судовим рішенням та інші суми , зважаючи що дитина має проблеми зі здоров`ям.

У березні 2025 року було заблоковано його банківську карту та в усному порядку його представником було з`ясовано, що є заборгованість по сплаті за аліменти.

Додає, що надав квитанції про оплату коштів , оскільки сплата аліментів проводилися безпосередньо на рахунок стягувача (матері дитини).

У березні 2025 року його представником було надано лист до органу ВДВС з копією квитанцій на 107 аркушах.

У квітні 2025 року отримано лист ВДВС із змісту якого вбачається що такі квитанції не приймаються до уваги, оскільки призначення платежу «аліменти» не вказано, саме тому вони не були долучені та враховані при проведенні розрахунку.

04.07.2025 року було отримано Лист за № 75860 від 23.06.2025 року з розрахунком боргу, із змісту якого вбачається, що борг становить 120 069,00 грн., з чим скаржник категорично не погоджується.

Свої доводи мотивував тим , що постійно та безперервно сплачував аліменти, про що свідчать квитанції та з моменту відкриття виконавчого провадження 2022 року до нього, як боржника не було жодних претензій, ні в органу ВДВС, ні у самої матері до березня 2025 року.

Вказує, що надав квитанції на підтвердження сплати аліментів , однак держаний виконавець не зарахував, мотивуючи тим фактом, що у квитанціях не вказано призначення платежу «аліменти».

Стягувач ОСОБА_2 , як матір дитини, зазначила, що картка на яку були переказані кошти їй не належить. Подала письмові пояснення, де зазначила, що такі кошти вона отримувала, як погашення боргу за борговою розпискою від січня 2021 року. Проте такий борг було погашено 27.08.2021 року.

Враховуючи наведене , уточнюючи вимоги скарги, просить визнати дії старшого державного виконавця Першого ВДВС у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марко В., щодо прийняття ним рішення про не зарахування сплачених боржником ОСОБА_1 коштів на ім`я ОСОБА_2 як аліментних коштів на утримання дитини у виконавчому провадженні №70600445 - неправомірними.

Зобов`язати старшого державного виконавця Першого ВДВС у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марко В. усунути порушення у виконавчому провадженні № 70600445 шляхом виконання нового розрахунку із врахуванням квитанції у період з 28.04.2020 року по 13.03.2025 року .

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи , викладені ОСОБА_1 у скарзі. Пояснила , що кошти перераховувались на картковий рахунок матері доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , офіційно через банківські установи. У призначенні платежу не завжди вказувалось що це аліменти , через необізнаність ОСОБА_1 про такий обов`язок. Просила задовільнити скаргу, оскільки надані державному виконавцю квитанції про оплату аліментів , не були ним враховані та заборгованість обчислена без врахування сплачених коштів.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився. Скерував до суду заяву про розгляд скарги без його участі .

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Скерувала до суду письмові пояснення по суті скарги.

Дослідивши матеріали скарги , суд приходить до наступного висновку.

Частина 3 статті 195 СК України визначає, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Одночасно з цим частина 8 статті 71 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц).

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) сформулювала правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 401/4103/14-ц .

Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення .

Отже, питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконання судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно розрахунку старшого державного виконавця ВДВС, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 120 069,00 грн.

Скаржником надано ряд квитанцій по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 .

Суд вважає, що ОСОБА_1 частково підтвердив, що сплачені ним кошти на рахунок ОСОБА_2 є аліментними коштами, а квитанції без визначення призначення платежу «аліменти», не приймає до уваги, як оплату аліментів.

Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. За таких обставин здійснений боржником переказ не може свідчити про виконання ним рішення суду про стягнення аліментів.

Постановою Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі №2-4665/2008, встановлено, що суди встановивши, що надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів.

Твердження ОСОБА_2 про те , що банківський рахунок , на який сплачував ОСОБА_1 кошти їй не належить , спростовано доказами , які були витребувані з банку емітента.

Також при дослідженні доказів судом було встановлено, що квитанції, які подавалися скаржником, як органу ВДВС, так і суду, мали реквізити отримувача номера карти ОСОБА_2 , в той же час не в усіх квитанціях зазначено призначення «аліменти».

Враховуючи , що скаржником частково доведено факт , що ним сплачувались кошти на утримання дитини , проте ним помилково не вказувалось призначення платежу , суд вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого ВДВС у міста Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця Першого ВДВС у міста Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марко В. щодо прийняття ним рішення про не зарахування сплачених боржником ОСОБА_1 коштів на ім`я ОСОБА_2 , як аліментних коштів на утримання дитини у виконавчому провадженні №70600445 - неправомірними.

Зобов`язати старшого державного виконавця Першого ВДВС у міста Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марко В. усунути порушення у виконавчому провадженні № 70600445 шляхом здійснення нового розрахунку із врахуванням усіх квитанції у період з 28.04.2020 року по 13.03.2025 року, де зазначено призначення платежу «аліменти» та «оплата коштів для ОСОБА_4 ».

В задоволенні решти скарги відмовити .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Галичанський О. І.