Постанова № 138409000, 22.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/2583/26

Провадження № 3/307/702/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма М. М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустря М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції справу, яка надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався, за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25 червня 2026 року близько 14 год. 20 хв. на напрямку прикордонного знаку № 268 (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 800 метрів від лінії державного кордону, у межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) був виявлений та затриманий при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Кустрьо М. М. подав суду письмове пояснення на протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначив, що ознайомившись із матеріалами справи та поспілкувавшись із підзахисним ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_2 та його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, факт його вчинення є надуманим з боку автора протоколу, яким, не дивлячись на те, що він є зацікавленою у складанні протоколу особою, ще й написано пояснення від свого імені, тобто відібрав пояснення сам у себе та склав неправдиву схему виявлення ОСОБА_1 в районі н.п. Тересва у напрямку 268 прикордонного знаку, хоча фактично ОСОБА_1 був затриманий на головній автодорозі Н-09 сполученням Львів-Рогатин, між населеними пунктами с-ще Тересва та с. Грушово, коли їхав у автомобілі батька у напрямку селища Солотвино. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що близько 14 год. 20 хв. 25 червня 2026 року прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 268 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 800 метрів від державного кордону було виявлено та затримано ОСОБА_1 при спробі незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9 ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Також у матеріалах справи є схема виявлення громадянина ОСОБА_1 поблизу НОМЕР_2 прикордонного знаку, але жодного доказу фіксації перебування ОСОБА_1 у вказаному місці поблизу 268 прикордонного знаку матеріали справи не містять, відсутня фотофіксація особи у вказаному місці чи пояснення будь-яких інших незацікавлених осіб, які би підтверджували перебування ОСОБА_1 у вказаному місці не на головній дорозі і не у салоні автомобіля. У Тячівському районі місцями відстань від головної автодороги до кордону є меншою за 800 метрів, але це не означає, що всі хто пересуваються по такій ділянці автодороги мають наміри незаконного перетину кордону. Фактично у вказаний час 25 червня 2026 року ОСОБА_1 їхав із с. Монастирець, Хустського району, разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_4 , молодшим братом ОСОБА_5 та дружиною ОСОБА_6 на відпочинок на туристичну базу «Софа» в смт. Солотвино, а потім сім`єю планували знову повернутися в с. Монастирець, Хустського району, де проживає бабуся ОСОБА_7 і мама його мами ОСОБА_8 , що підтверджується копією паспорта громадянки України його мами ОСОБА_8 , у якому зазначено її місце народження у с. Монастирець, Хустського району. Про такий план поїздки також свідчить попереднє замовлення о 08:55 годині 24 червня 2026 року, бронювання і оплата 24 червня 2026 року вартості для двох сімей одного двохмісного номера та одного трьохмісного у котеджі «Софа» в с-щі Солотвино на добу, а також світлини про дійсно проведений відпочинок сім"єю у вказаному місці протягом 25 червня 2026 року. Після спілкування ОСОБА_1 з працівниками прикордонної служби на прикордонній заставі в АДРЕСА_2 , куди ОСОБА_1 було доставлено після зупинки прикордонниками автомобіля на головній автодорозі Н-09 між населеними пунктами с-ща Тересва та с. Грушово, ОСОБА_1 зі своєю дружиною, батьками та молодшим братом поїхали на автомобілі «Skoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував його батько, на ім`я якого автомобіль і є зареєстровано. Затримано було ОСОБА_1 на блок-посту між населеними пунктами селища Тересва та села Грушово, а перед цим вони проїжджали блок-пост між населеними пунктами с-ща Буштино та м. Тячів, де також проходили перевірку, пояснили мету поїздки, було здійснено перевірку їхніх документів та доказів прямування і їх пропустили, та про маршрут руху повідомили працівників прикордонної застави в с. Грушово, які зупинили автомобіль та наказали слідувати за ними для додаткової перевірки. Вони перевірили документи і провели опитування всіх присутніх, у тому числі надавав письмове пояснення і сам ОСОБА_1 , яке чомусь у матеріалах справи відсутнє, а в протоколі неправдиво зазначено, що від надання пояснення він відмовився. Підозра працівників прикордонної служби виникла через те, що їдучи до Закарпаття, а саме до с. Монастирець, Хустського району, таким же складом у кількості 5-ти осіб вони 21 червня 2026 року заїжджали у м. Хотин, Чернівецької області, на перегляд історичної пам`ятки - фортеці і у тамтешніх прикордонників виникли сумніви чи не має ОСОБА_1 намірів на незаконний перетин кордону, про наявність якого там він і не знав, він писав письмове пояснення, що немає намірів на перетин кордону і йому роз`яснили, що якщо буде зафіксовано його проїзд далі по вказаному ним маршруту руху, то ніякого адміністративного протоколу відносно нього запроваджувати не будуть, що фактично і відбулося. Аналогічно пояснили прикордонники і у Тячівському районі, що якщо протягом 3-х діб він виїде з району, то також ніяких дій по складеному адміністративному протоколу не будуть виконувати, скеровувати такий протокол до суду не будуть, але на номер мобільного телефону ОСОБА_1 отримав повідомлення про судове засідання за протоколом про адміністративне правопорушення. У матеріалах справи ще й наявна заява від ОСОБА_1 , що він просить розглянути справу без його участі і повністю визнає свою провину, при цьому такий текст надруковано на комп`ютері, а не написано рукописним текстом та викладене у заяві не відповідає дійсності, бо і сам ОСОБА_1 і всі присутні з ним надавали письмові пояснення прикордонникам, що прибули в гості у с. Монастирець, Хустського району, і прямують на базу відпочинку «Софа» в селищі Солотвино, що намірів на незаконний перетин кордону ОСОБА_1 немає, як аналогічно надавав письмове пояснення і прикордонникам у Чернівецькій області, але жодного з таких пояснень до матеріалів справи не долучено. Заяву про повне визнання провини ОСОБА_1 особисто не підписував, з таким змістом заяви його ніхто не ознайомлював, навіть візуально вбачається, що не є однаковими підписи у «Заяві на отримання електронних повісток» та заяві про повідомлення про дату судового засідання, розгляд справи без участі та визнання у повному обсязі своєї провини. Після отримання на мобільний номер телефону повідомлення про запровадження протоколу про адміністративне правопорушення і направлення його до суду ОСОБА_1 навіть зареєстрував особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», подавав заяву на запрошення його до участі у справі 07 червня 2026 року в режимі відеоконференції, щоб особисто все суду пояснити. ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, але не досяг 25-річного призовного віку, має зареєстрований військово-обліковий документ «Резерв+», про відсутність у нього намірів незаконно потрапити за кордон свідчить той факт, що у 2025 році він мав законне право виїзду за кордон як особа 23-річного віку, користувався цим правом і двічі на протязі року перебував за кордоном з 07 жовтня 2025 року по 15 жовтня 2025 року, та з 05 грудня 2025 року по 08 грудня 2025 року, але повертався до України, не залишився там, про що свідчать відмітки у його пваспорті громадянина України для виїзду за кордон, якого 25 червня 2026 року він при собі не мав, лише був наявний внутрішній паспорт. У матеріалах справи наявний протокол особистого обшуку, складений у присутності понятих, у якому зазначено, що під час особистого огляду вилучено паспорт гр-на України № 007829861 та мобільний телефон, ні грошових коштів, ні паспорта гр. України для виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 при собі не мав, що спростовує припущення автора протоколу про наміри ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону. Не заслуговує на увагу і є повністю надуманою інформація, викладена у довідці оперуповноваженого оперативно-розшукового відділу старшого лейтенанта ОСОБА_9 ,а бо окрім фантазії, нічим іншим така інформація підтвердження немає, а навпаки, твердження про тривалу неможливість у законний спосіб потрапити за межі України спростовується відмітками у паспорті гр. України ОСОБА_1 для виїзду за кордон двічі протягом 2025 року. Жодним потягом сполученням «Полтава-Ужгород» чи автобусним транспортом сполученням «Ужгород-Чернівці» 24 червня 2026 року ОСОБА_1 не пересувався, відсутній будь-який доказ такого твердження. Весь час він пересувався з дружиною лише на автомобілі свого батька, на ім`я якого автомобіль зареєстровано та який постійно перебував за кермом вказаного автомобіля. Зазначене у довідці про спробу незаконного перетину кордону 11червня 2026 року в межах ділянки відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » спростовується тим, що після укладення 15 травня 2026 року шлюбу з ОСОБА_10 з 11 червня 2026 року по 14 червня 2026 року вони відпочивали в готелі «PREMIER» м. Одеса, що підтверджується рахунком з відміткою про здійснену оплату (копія додається), у межах ділянки відповідальності ВСП «Мамалига» раніше ніколи не перебував і там не затримувався, а тим більше 11 червня 2026 року, коли перебував у м. Одеса, будь-які докази такого твердження прикордонників у матеріалах справи відсутні. У цій довідці також зазначено що ОСОБА_1 є неодруженим, що спростовується Актовим записом про шлюб, який укладено 15 травня 2026 року та що через небажання служити в ЗСУ він вирішив виїхати за межі України, хоча дата народження ОСОБА_1 , 21 грудня 2002 року засвідчує, що ОСОБА_1 не досяг призовного 25-річного віку, щоб бути призваним на військову службу по мобілізації. Просить закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції вину не визнав та пояснив, що зі скаргами на дії прикордонників відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не звертався. У протоколі про адміністративне правопорушення, у протоколі про адміністративне затримання, у протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, у заяві від 25 червня 2026 року про визнання ним своєї провини у повному обсязі та розгляд справи у його відсутності та у заяві про отримання електронних повісток від 25 червня 2026 року не підписувався. На пропозицію суду про право заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення дійсності його підпису у цих документах відмовився клопотати перед судом про призначення такої експертизи. Підтримує доводи, викладені у письмовому поясненні на протокол про адміністративне правопорушення та просить закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні у режимі відеоконференції, показала, що ОСОБА_1 являється її сином. Станіслав недавно одружився і вони всією сім"єю (вона з чоловіком і молодшим сином, а ОСОБА_11 з дружиною) вирішили поїхати на відпочинок у селище Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, де забронювали в готелі номери на п"ятьох осіб. Вони на автомобілі виїхали з села Монастирець, Хустського району, Закарпатської області, Україна, звідки вона родом, і на одному блок-пості в напрямку селища Солотвино їх зупинили прикордонники, яким вони пояснили детально мету перебування у прикордонному районі, а на другому блок-пості прикордонник попросив її сина ОСОБА_11 пройти на прикордонну заставу, куди її не впустили. Зі слів сина їй відомо, що там від нього відбирали пояснення, однак, у її присутності такі пояснення не відбиралися. Син ОСОБА_11 має вищу освіту і будь-яких документів у її присутності він не підписував.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустря М. М., свідка ОСОБА_8 , та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 204-1 КУпАП як спроба перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України з огляду на таке.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Аналіз змісту диспозиції ч. 1 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).

Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також п. 2-1 Правил унормовано, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.

24 лютого 2022 року Законом України N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено й який триває досі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка передбачає для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обмеження у праві виїзду за кордон.

Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП стверджується:

- даними, що містяться у протоколі про адмінправопорушення серії ЗхРУ № 339747 від 25 червня 2026 року, який ОСОБА_1 підписав без зауважень; у протоколі про адміністративне затримання від 25 червня 2026 року, який ОСОБА_1 також підписав без зауважень; у протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 25 червня 2026 року, який ОСОБА_1 підписав без зауважень; у заяві від 25 червня 2026 року про визнання ним своєї провини у повному обсязі та розгляд справи у його відсутності та у заяві про отримання електронних повісток від 25 червня 2026 року, які ОСОБА_1 підписав особисто, у письмовому поясненні військовослужбовця ОСОБА_12 , у довідці щодо проведення опитування одного громадянина України та у схемі виявлення одного громадянина України.

На пропозицію суду заявити клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 339747 від 25 червня 2026 року, який ОСОБА_1 підписав без зауважень, вбачається, що ОСОБА_1 25 червня 2026 року близько 14 год. 20 хв. на напрямку прикордонного знаку № 268 (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 800 метрів від лінії державного кордону, у межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) був виявлений та затриманий при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року.

З довідки щодо проведення опитування одного громадянина України вбачається, що в ході проведення перевірочних заходів із громадянином України ОСОБА_1 стало відомо, що останній являється уродженцем Полтавської області, не одружений, офіційно не працевлаштований, відповідно до ПКМУ № 57 «Правила перетинання державного кордону громадянами України» законних підстав для виїзду за кордон немає. У зв`язку із небажанням проходити подальшу військову службу а також із скрутним матеріальним становищем та з метою покращенням умов проживання та подальшого працевлаштування, останній вирішив залишити територію України та потрапити на територію Європейського Союзу, а саме, до Чеської Республіки. Далі в ході проведення опитування було встановлено, що, перебуваючи за місцем реєстрації, неодноразово роздумував щодо спроби незаконного перетину державного кордону України. Так, після невдалої спроби незаконного перетину кордону в межах ділянки відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_4 прикордонного загону, вищевказаний громадянин вирішив здійснити повторну спробу перетину кордону в межах ділянки НОМЕР_5 прикордонного загону, а саме, через річкову ділянку місцевості в межах Тячівського району, Закарпатської області. Після чого, за допомогою мобільного додатку «Google Maps», вищевказаний визначився із місцем здійснення незаконного перетину, ним виявився напрямок 268 п/зн., околиця н.п. Тересва, Тячівського району (ділянка відповідальності віпс « ІНФОРМАЦІЯ_5 »). Так, перебуваючи за місцем постійного проживання 24 червня 2026 року останній, зібравши усі особисті речі, придбав квиток на потяг зі сполученням «Полтава-Ужгород» та вирушив до міста Чоп, де пересів на рейсовий транспортний засіб сполученням «Ужгород - Чернівці» й вибув до місця призначення, з метою втілення задуманого в реальність, заздалегідь підготувавши легенду мети слідування - відпочинком на солоних озерах в селищі Солотвино.

З письмового пояснення військовослужбовця ОСОБА_12 вбачається, що 25 червня 2026 року о 14:20 год, виконуючи службові обов`язки в складі прикордонного наряду «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 », на напрямку 268 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Тересва (територія Тячівського району Закарпатської області), у межах прикордонної смуги на відстані близько 800 метрів до державного кордону ним, капітаном ОСОБА_12 , був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. Додатковими факторами, що вказують на наявність в діях громадянина України ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є спрацювання декількох превентивних, потенційних та безсумнівних індикаторів загальнодержавного профілю ризиків № 3_2010_01_У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України, у тому числі з використанням автомобільної техніки», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 грудня 2024 року за № 1464-АГ, а саме: особа є громадянином України чоловічої статі віком 23-60 років; особа є мешканцем областей України, які не входять у межі ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_6 ; у особи відсутній дозвіл на право перебування в прикордонній смузі; у особи знервована поведінка, намагається пришвидшити процедуру перевірки документів або навпаки її уникнути; особа надає нечіткі відповіді на запитання, плутанина у відповідях; особа не може підтвердити мету перебування у прикордонні (відсутні зворотні квитки, незнання адреси місця запланованого перебування тощо).

Сукупність вищевказаних доказів вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.

Аргументи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустря М. М. щодо неправомірності дій працівників прикордонної служби, грубих порушень з боку службових осіб Державної прикордонної служби України, якими умисно було створено штучні умови для незаконного інкримінування ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд відхиляє, позаяк матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників прикордонної служби щодо нього або оскаржував їх дії у встановленому законом порядку. Доказів неправомірної поведінки працівників прикордонної служби чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Отже, твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустря М. М. щодо неправомірності дій працівників прикордонної служби не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебував у безпосередній близькості до державного кордону поза межами встановленого пункту пропуску, а сукупність установлених обставин свідчить про наявність умислу на незаконний перетин державного кордону України.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, особу правопорушника, який вперше притягається до адміністративної відповідальності, обставини вчинення ним правопорушення, вважаю, що відносно ОСОБА_1 слід обрати міру адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки такі знаряддя та засоби відсутні.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ч. 1 ст. 204-1, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400, 00 (Три тисячі чотириста гривень 00 копійок) гривень без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 (Шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) гривень до ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Роз`яснити особі, до якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення.

Суддя Тячівського районного суду

Закарпатської області: Сойма М.М.