Ухвала суду № 138408969, 22.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Ст. 1 із 6

Справа № 297/393/22

1-кп/303/295/22

У Х В А Л А

22 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новомиколаївка

Ленінського району Автономної Республіки Крим,

громадянина України, зареєстрованого в

АДРЕСА_1 , у даний час проживаючого в

АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за №12021000000001136, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2021 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Від прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 до суду надійшло письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 18 год. до 09 год. наступної доби та із покладенням на ОСОБА_5 визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, яке вмотивуване наступним.

У ході судового розгляду 27.05.2026 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за клопотанням прокурора продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 із забороною залишати місце

Ст. 2 із 6

проживання з 18 год. до 09 год. наступної доби, зі строком дії до 27.07.2026 року включно. Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Новомиколаївка Ленінського району Автономної Републіки Крим, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (без права проживання), без постійного місця проживання на території України, проживав на момент затримання за адресою: АДРЕСА_3 обвинувачується у закінченому замаху на викрадення людини з корисливих мотивів, вчинене організованою групою, та закінченому замаху на умисне вбивство, викраденої людини, з корисливих мотивів, на замовлення, у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.146, ч.3 ст.28, ч.2 ст.15, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України. Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому тяжкого та особливо тяжкого злочинів підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Згідно із ст.12 КК України, кримінальні правопорушення, у яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_5 , а саме ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. У зв`язку з чим, обвинувачений з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 перебуваючи поза межами контролю правоохоронних органів, зможе переховуватися від суду. Дані висновки зроблені з обставин, викладених в матеріалах кримінального провадження, а саме ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, що свідчить про те, що у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, не зважаючи на те, що наразі він змінений на домашній арешт. Крім цього, ОСОБА_5 більшість часу проживає на території Республіки Сербія та постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язків на території України не має. Також, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших осіб, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Незаконний вплив на таку категорію осіб може нівелювати зібрані стороною обвинувачення докази вини ОСОБА_5 , які будуть надані суду, адже останній обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства. Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик з`явився у даному провадженні під час судового розгляду та особливо виразно проявився після зміни судом виду запобіжного заходу обвинуваченому. У той же час, ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення. Дані висновки зроблені з обставин викладених в матеріалах кримінального провадження, оскільки усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, вчинив злочини проти волі, честі, гідності особи, а також проти життя та здоров`я особи, які не були доведені до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5 , який перебуваючи на волі, зможе вчиняти дії направлені на доведення злочину до кінця. На думку сторони обвинувачення, є достатньо підстав вважати, що перебуваючи поза контролем правоохоронних органів обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду, оскільки нерухомого майна та соціальних зв`язків на території України не має. З часу обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу на підготовчому судовому засіданні і Берегівським районним, і Мукачівським міськрайонним судами Закарпатської області вищезазначені ризики не зникли, не зменшились. Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, оскільки наявні у матеріалах досудового розслідування дані та докази в їх сукупності підтверджують наявність ризиків,

Ст. 3 із 6

тому з урахуванням вимог ст. 615 КПК України, зважаючи на особливості режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану, єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , є домашній арешт із забороною йому залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 18 год. по 09 год. наступної доби із застосуванням засобу електронного контролю строком на два місяці, із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період з 18 год. по 09 год. наступної доби із застосуванням засобу електронного контролю строком на два місяці, яке просив задовольнити у повному обсязі з підстав наведених у клопотанні.

Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав позицію прокурора та просив задовольнити клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту у зазначений прокурором період доби з урахуванням відсутності письмових доказів в підтвердження зазначених прокурором у клопотанні обставин. У той же час просив суд врахувати належну його процесуальну поведінку за увесь час застосування відносно нього даного запобіжного заходу, його прагнення працевлаштуватись та на належному рівні отримувати медичну допомогу, у зв`язку з чим просив застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_8 в суді подала письмове заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на підставі якого просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора від 13.07.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України, яке мотивувала наступним.

Прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мотивоване існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає зазначене клопотання необгрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 132, 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо недоведеності ризиків, формального характеру та шаблонного мотивування клопотань прокурора стосовно продовження запобіжного заходу, то варто зазначити, що саме на сторону обвинувачення покаладається обов`язок довести, що на момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу ризики, визначені статтею 177 КПК України, продовжують існувати, є реальними та підверджуються конкретними фактичними обставинами. Проте клопотання прокурора не містить жодних нових обставин чи доказів, які б свідчили про виникнення або існування таких ризиків саме на час його розгляду.

Щодо ризиків, пов`язаних з п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то самі по собі обставини вказані прокурором щодо переховування обвинуваченим від суду, не можуть автоматично свідчити про існування даного ризику без наведення конкретних фактів, які б підтверджували намір або спроби обвинуваченого уникнути судового розгляду. За весь час обвинувачений сумлінно виконував усі покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно з`являвся до суду, не порушував умов запобіжного заходу, не намагався залишити місце проживання без дозволу суду, не ухилявся від здійснення кримінального провадження та не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про існування реального ризику переховування.

Ст. 4 із 6

Щодо ризиків, пов`язаних з п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то сторона обвинувачення не навела жодного факту, який би свідчив про намагання обвинуваченого встановити контакт із потерпілим, здійснити на нього психілогічний чи інший незаконний вплив або будь-яким чином перешкодити реалізації ним процесуальних прав. За весь період дії запобіжного заходу прокурором не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про існування такого ризику, а тому відповідні твердження грунтуются виключно на припущеннях і не можуть вважатися належним обгрунтуванням необхідності подальшого застосування запобіжного заходу.

Щодо ризиків, пов`язаних з п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то наведені твердження прокурора мають декларативний характер, оскільки не конкретизовано, у чому саме полягає зміна процесуальної позиції обвинуваченого (обгрунтування прокурора про наявність даного ризику), які саме обставини, що пом`якшують покарання, перестали існувати та яким чинном зазначені обставини підтверджують наявність або збільшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Разом із тим, на думку сторони захисту, при оцінці зазначених обставин не було повною мірою враховано об`єктивні причини, причиною яких стала саме сторона обвинувачення, та які фактично унеможливлювали проходження обвинуваченим стаціонарного лікування.

Щодо ризиків, пов`язаних з п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то сторона обвинувачення не посилається на жодні нові кримінальні правопорушення, повідомлення про підозру, адміністративні правопорушення чи інші обставини, що виникли після застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та могли б свідчити про реальність настання такого ризику. Фактично зазначений висновок грунтується виключно на характері пред`явленого обвинувачення, що саме по собі не може бути достатньою підставою для подальшого обмеження права особи на свободу.

Одночасно, твердження сторони обвинувачення про відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання на території України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. З моменту обрання щодо нього першого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та протягом усього подальшого часу, тобто понад три роки, обвинувачений безперервно проживає за однією і тією ж адресою, яка достеменно відома органу досудового розлідування, прокурору та суду. Саме за цією адресою здійснювався контроль за виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків, вручалися процесуальні документи та проводились перевірки дотримання умов запобіжного заходу. Відтак сама лише відсутність реєстрації місця проживання чи права власності на житло не може свідчити про відсутність постійного місця проживання та не підтверджує ризик переховування від суду.

У зв`язку з вищенаведеним, подальше продовження домашнього арешту за таких умов суперечитиме принципам необхідності, пропорційності та винятковості застосування заходів забезпечення кримінального провадження, тому є необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора від 13.07.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Дослідивши клопотання прокурора та заперечення захисника, заслухавши думки з приводу цього клопотання інших учасників судового розгляду даного кримінального провадження, суд прийшов до наступного.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2026 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною відлучатися із орендованої квартири в якій проживає, без дозволу суду в період часу з 18

Ст. 5 із 6

годин до 09 годин наступної доби, із застосуванням електронного засобу контролю строком до 27 липня 2026 року включно.

До вказаного дня суд не має можливості завершити розгляд вказаного кримінального провадження.

За ст.176 КПК України запобіжним заходом є, зокрема, домашній арешт.

Згідно положень, викладених у частині 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

У відповідності до вимог ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, які відповідно до положень ст.12 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує наявність, ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які раніше були встановлені судом та були підставою для застосування і продовження запобіжного заходу, які на даний час не змінилися.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 є громадянином іншої держави, за місцем перебування, а саме на території Україні не має ні зареєстрованого нерухомого майна, ні місця постійного проживання. Сталих соціальних зв`язків, близьких родичів та утриманців він не має, тому суд прийшов до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, не зможе запобігти доведеним під час розгляду вказаного клопотання ризикам, які були встановлені при обранні та продовженні відносно нього цього запобіжного заходу та які на даний час продовжують існувати.

Тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 необхідно задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період часу з 18.00 годин до 09.00 годин наступної доби на строк два місяці, а саме до 22 вересня 2026 року включно.

Заперечення сторони захисту на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з підстав відсутності конкретних фактичних обставин та фактів, які підтверджують обставини вказані у клопотанні, зокрема наявність ризиків, пов`язаних п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які спростовуються належною процесуальною поведінкою обвинуваченого, судом відхиляються з огляду на наявність висунутого йому обвинувачення про вчинення обвинуваченим тяжкого та особливо тяжкого злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у якого відсутні родина й утриманці, постійні місце реєстрації та робота, що свідчить про

Ст. 6 із 6

існування ризиків: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення нового злочину або продовження злочинної діяльності, так як злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується не закінчений до кінця. Тому застосування судом пропонованого захисником запобіжного заходу не буде забезпечувати його дієвість у даному кримінальному провадженні.

Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 кілька обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 194, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із застосуванням електронного засобу контролю до 22 вересня 2026 року включно.

Продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 у період дії запобіжного заходу таких обов`язків:

- не відлучатися з м.Ужгород без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- без дозволу суду не відлучатися в період часу з 18.00 годин до 09.00 годин наступної доби із орендованої квартири, в якій проживає, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_11 та громадянами Сербії ОСОБА_12 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- цілодобово носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Ужгородському РУП ГУНП у Закарпатській області та вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3