Рішення № 138406939, 20.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/23970/25

Провадження № 2/638/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шамраєва М.Є.,

за участі секретаря судових засідань - Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за Договором кредиту № 75855788 в розмірі 4 512,00 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики № 75855788, (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 470,00 грн., строк позики - 14 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису exbqo0AqXi, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - toherzdes@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавцем ідентифіковано, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання договорів, а саме підпис exbqo0AqXi - 26.06.2021 17:26:00, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Таким чином, кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 75855788 від 26.06.2021, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1 470,00 за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес», так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи. Заборгованість відповідача за договором кредиту складає 4 512,00 грн; що в подальшому, кредитодавцем/первісним кредитором відступлено позивачеві право вимоги за вказаним вище Договором кредиту. 19.11.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 1911 від 19.11.2021 , за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 75855788 від 26.06.2021. 03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" уклали Договір факторингу № №030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 75855788 від 26.06.2021. Відповідно до Реєстру прав вимог № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4 512,31 грн., з яких: 1 470,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 042,31 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 07.01.2026 по справі відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 постановлено витребувати інформацію в АТ КБ «Приват Банк».

Відповідач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 19.05.2026 постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав до суду відзив в якому зазначив, що виникнення права у позивача на позовні вимоги минули та просив застосувати строк позовної давності на підставі ст. 257 ЦК України. Крім того зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та не визнає їх у повному обсязі у зв`язку з тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження точного розрахунку заборгованості, нараховані ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Штрафи, пеня та відсотки є неспівмірними з тілом кредиту та значно завищеними, що суперечить вимогам статті 551 Цивільного кодексу України та принципам справедливості й розумності. До того ж відсутні докази переходу права вимоги (договор факторингу/цесії, витягів із реєстрів та розрахунків), так як не укладав жодних договорів безпосередньо з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Представник позивача, через систему «Електронний суд», надала віповідь на відзив з якої вбачається що, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся із позовної заявою до суду 28.11.2025 року, відтак у день звернення до суду строки позовної давності позивачем не порушені. Відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.

Крім того, представник позивача не погоджується з доводами відповідача про те, що нібито не доведено перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, з огляду на таке. Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги. При цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу. На підтвердження факту набуття позивачем права вимоги у даній справі до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази, а саме: Договір факторингу №1911 від 19.11.2021 р.; Витяг з реєстру прав вимог від 19.11.2021 року до договору факторингу №1911 від 19.11.2021 р.; Докази здійснення оплати за договором факторингу №1911 від 19.11.2021 р.; Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р.; Витяг з реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023р.; Докази здійснення оплати за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. Зазначені документи відповідають вимогам статей 76, 77, 78 ЦПК України як належні та допустимі докази, оскільки безпосередньо підтверджують факт переходу права вимоги. Таким чином, доводи відповідача про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача щодо нарахування процентів за договором позики №75855788 від 26.06.2021 року зазначає, що згідно пункту 13 Договору позики, договір укладений в результаті зваженого рішення сторін на взаємовигідних умовах на принципах статей 6, 627 ЦК України з урахуванням вимог розумності та справедливості. За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 14 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 0,01% (Доказів про оплату всієї суми заборгованості в строк визначений договором позики - Відповідач - не надав). Згідно п. 5.2. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі. (Діючі правила на момент підписання Відповідачем договору позики - містяться в матеріалах справи). Відповідно до підпункту 9.7. Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності, Позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики Проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті Позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності. Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики Проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1.99%, замість 0,01% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил. Узагальнюючи умови укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, слід констатувати, що отримавши суму 1 470,00 грн. позики від ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ОСОБА_1 допустив/(ла) неналежне виконання Договору позики протягом 14 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1.99%, замість 0,01% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами. Окрім викладеного вище, частинами першою - третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Таким чином, договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв`язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору. Також твердження Відповідача щодо нарахування пені або інших штрафних санкцій є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи. Умовами кредитного договору не передбачено нарахування пені, штрафів чи будь-яких інших штрафних санкцій за порушення зобов`язань. Заявлена до стягнення сума складається виключно з основного боргу та нарахованих процентів, що прямо передбачені умовами договору. Отже, посилання Відповідача на наявність у складі заборгованості пені чи штрафів є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (контр розрахунок, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України).

Представник відповідача - адвокат Зольнікова В.О. через систему «Електронний суд», надала відзив на позов, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі, в обгрунтування якого посилається на те, що проценти за користування кредитом нараховані невірно та більше ніж у два рази перевищують суму кредиту, не з`ясовано позивачем, що відповідач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, пішов на військову службу за контрактом до мобілізації, нарахування та стягнення заборгованості здійснюється з перевищенням строків давності. Відповідач є військовослужбовцем, учасником бойових дій. Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»- військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Отже нарахування процентів за користування кредитом є неправомірним. Крім того, адвокат зазначає, що кредит було отримано відповідачем за договором на строк 14 днів, однак і після закінчення строку дії договору проценти за користування позиченими грошовими коштами нараховували, що є неправомірним. Так, Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 закріплено висновок, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦКУ), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Отже це є прямою забороною кредитору нараховувати проценти, після наступних випадків, а саме: після спливу строку повернення кредиту; після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту; після рішення суду або вчинення виконавчого напису нотаріуса; після закінчення строку кредитної картки для споживчих кредитів. Отже чинним законодавством не передбачено нарахування відсотків після закінчення строку користування кредитом, який становить 14 днів, тому нарахування процентів з боку позивача після закінчення строку дії договору є незаконним. Також позивач зловживає своїми правами, оскільки строк повернення кредиту настав з 10.07.2021, позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2025 року і весь цей час нараховував відсотки, розрахунок заборгованості здійснив станом на момент звернення до суду, тож здійснив з перевищенням строків позовної давності. Відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності у цій справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача за кредитним договором виникла з 10.07.2021, нарахування здійснені за більше ніж за 3 роки, строки позовної давності спливли у липні 2024 року. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає наступне. Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката. Заявлені витрати на правову допомогу у даній справі на користь адвоката в сумі 4500,00 грн. є неспіврозмірними до ціни позову та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувається у порядку спрощеного позовного провадження. На підставі викладеного просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення у справі з яких вбачається, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Статтю 14 цього Закону було доповнено пунктом 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VІІ. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1275-VІІ передбачено поширення дії, зокрема, підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. З копії документів які долучено представником Відповідача, не можливо встановити період проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не можливо встановити чи мобілізований відповідач, чи проходить військову службу за контрактом.

Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24.

Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте Відповідачем/представником Відповідача не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 27.06.2021 по 08.10.2021 року (період нарахування процентів за договором позики №75855788) не долучено, а отже на думку позивача доводи представника відповідача враховуючи документи надані на даному етапі - не заслуговують до уваги.

У судове засідання представник позивача не з`явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання відповідач та представник відповідача не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 26.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 75855788 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), сума позики - 1470 грн, строк позики - 14 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день, з сплатою процентів у розмірі зниженої процентної ставки 0,01 %, процентна ставка за понад строкове користування позикою (її частиною) за день 2,70%, орієнтовною реальною річною ставкою 3,72 %, орієнтовною загальною вартістю позики 1472,06.

Договір підписано електронним підписом позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису exbqo0AqXi, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ail: toherzdes@gmail.com), у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію».

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 75855788 від 26.06.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до п. 5.2. договору позики № 75855788, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Позикодавець на виконання п.1 Договору позики № 75855788 від 26.06.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1470,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № a95a8c83-87b4-461b-ab0b-754347c6feee від 26.06.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. (а.с.25).

Факт переказу коштів також підтверджується листом за № КД-000068066/ТНПП від 27.10.2025 TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № a95a8c83-87b4-461b-ab0b-754347c6feee від 26.06.2021 року перераховано кошти в розмірі 1470.00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 отримувач ОСОБА_1 .

Так 11.06.2026 на виконання ухвали суду від 10.04.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_4 ). Згідно виписки по рахунку на вказану картку 26.06.2021 здійснено переказ коштів на суму 1470,00 грн.

19.11.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено договір факторингу № 1911, згідно п.1.1. первісний кредитор (клієнт) зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги до боржників, зазнаних в реєстрах заборгованостей (додаток №1 до договору) а фактор зобов`язується його прийняти та сплатити грошові кошти що дорівнюють ціні продажу.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за Договором Факторингу № 1911 від 19.11.2021 клієнт передав а фактор прийняв оригінал реєстру боржників від 19.11.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог № 3 від 19.11.2021 року під номером 11692 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом кредиту - 1470,00 грн, сума заборгованості за процентами - 3042,31 грн.

03.04.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №030423-ФК з додатками (актами прийому-передачі), згідно п.1.1. якого первісний кредитор (клієнт) зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги до боржників, зазнаних в реєстрах заборгованостей (додаток №1 до договору) а фактор зобов`язується його прийняти та сплатити грошові кошти що дорівнюють ціні продажу.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за Договором Факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 клієнт передав а фактор прийняв оригінал реєстру боржників від 03.04.2023 року.

Відповідно до реєстру заборгованості від 03.04.2021 року під номером 11175 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом кредиту - 1470,00 грн, сума заборгованості за процентами - 3042,31 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики від 26.06.2021 року № 75855788 заборгованість ОСОБА_1 складає 4 512,00 грн, з яких за тілом позики 1470,00 грн, за процентами 3 042,00 грн, нарахування процентів за договором відбувалося з 27.06 2021 року до 08.10.2021 за ставкою 1,99% на день.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фінансова установа ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», суд доходить до наступного висновку.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Як було зазначено вище, відповідач заборгованість за кредитом не погашав, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 01 грудня 2025 року у розмірі 1470 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, з якою суд погоджується.

Разом з тим стосовно стягнення з відповідача 3042,00 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Згідно умов договору позики № 75855788 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 14 днів, дата надання позики - 26.06.2021 року по 10.07.2021 року - дата повернення позики (останній день).

Таким чином, строк кредитування сплив 10.07.2021 року.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, визначений Договором чи Законом.

Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором у межах строку його дії - до 10.07.2021 року.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 11.07.2021 року по 08.10.2021 року відсутні. Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 14 днів, починаючи з 27.06.2021 року по 10.07.2021 року, розмір яких складає 409,55 грн (1470 грн х 1,99%/100%=29,26 грн х 14 днів).

У відповідача наявний обов`язок сплатити позивачу заборгованість у сумі 1879,55 грн (1470,00 грн + 409,55 грн), а тому позов підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі заборгованості, яка доведена належними і допустимими доказами та нічим не спростована.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 1879,55 грн, з яких: 1470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 409,55 грн .- сума заборгованості за відсотками.

Разом з тим, у під час розгляду справи відповідач та представник відповідача просили застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, умов договору та графіку платежів, датою повернення кредиту визначено 10.07.2021.

Крім того судом встановлено, що ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" не здійснювало жодних додаткових нарахувань та штрафних санкцій, а лише стягує заборгованість, нараховану первісним кредитором.

Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (№ 211), запроваджено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (крайня Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).

Крім того, 30.03.2020 Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесенння змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якої Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені п. 12. Зазначений ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Отже, оскільки з визначеної дати повернення кредиту 10.07.2021 стоки перебігу позовної давності були продовжені згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, та на момент подання позову до суду діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України, відповідно позивачем не пропущено строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України, а тому заява відповідача про застосування цього строку до цих правовідносин не підлягає до задоволення.

Що стосується посилання відповідача на те, що до даних правовідносин повинна застосовуватися спеціальна норма, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач є військовослужбовцем, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_5 дата видачі 13.11.2023 та копію військового квитка НОМЕР_6 виданий 27.08.2018, відповідно до якого ОСОБА_2 проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_7 на посаді водія у період з 04.12.2018 по 27.08.2021.

Таким чином, на відповідача, як військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором №75855788 від 26.06.2021 в розмірі 1490,00 грн., а саме суму заборгованості за основною сумою боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 799,96 грн.

Щодо інших судових витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" понесено витрати в сумі 4500,00 грн. на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі Договору № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн сторона позивача надала копії таких документів: копію Договору № 25-08/25 про надання правничої допомоги від 25.08.2025, копію акту Витяг з а Акту №4-ФП від 13.10.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, копію платіжної інструкції від 15.10.2025 про перерахування коштів адвокату Ткаченко Ю.О. призначення платіжу: оплата згідно акту № 4-ФП приймання наданої правничої допомоги від 13 жовтня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №25 08/25/ФП від 25 серпня 2025 року без ПДВ, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1287257 від 03.09.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності серії ПТ № 2099 від 03.04.2018.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив, водночас заперечував проти стягнення з нього на користь позивача відшкодування на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. по вказаній справі.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.09.2021 року по справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-17359св20).

Відтак суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 486,04 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" заборгованість за Кредитним договором № 75855788 від 26.06.2021 в загальному розмірі 1490 (одну тисячу чотириста дев`яносто) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" судовий збір у розмірі 799,96 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 486,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33)

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя М.Є. Шамраєв