Рішення № 138406216, 22.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 573/501/26

Провадження № 2/591/1699/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу № 573/501/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 05 жовтня 2020 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 32-401-854-2-20-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року.

В подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12 , відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» відступило ТОВ «ФК Єврокредит» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 «Друкований реєстр боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача боржника за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03 вересня 2024 року (дата укладення договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить 47440 грн 47 коп., з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 37400 грн 58 коп., заборгованість по сплаті відсотків 10 039 грн 89 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. При цьому, позивач зауважує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 03 вересня 2024 року ним не здійснювалося нарахування жодних додаткових нарахувань.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року матеріали цивільної справи передано на розгляд за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду по суті.

22 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Буланов О.М., подав до суду відзиві на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків. Зазначає, що позивач безпідставно продовжував нараховувати відсотки після закінчення строку кредитування. Повідомляє, що ним частково сплачувалася заборгованість за кредитним договором, тому розмір боргу по відсоткам підлягає розрахунку станом на 04.10.2022 з урахуванням сплачених коштів. Крім того, відповідач вважає, що заявлене позивачем клопотання про стягнення вартості правової допомоги у розмірі 8000 грн є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, з огляду на явне завищення розміру вартості фактично наданих послуг, не пропорційне фактичному їх обсягу та ціні позову. У зв`язку із зазначеним, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені судом належним чином. Позивач при подачі позову заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Буланов О.М. подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, проти позову заперечує.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у паперовій та електронній (змішаній) формі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32-401-854-2-20-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 82002 грн 64 коп. на строк з 05 жовтня 2020 року до 04 жовтня 2022 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 39,00 % річних.

У пункті 2.11 кредитного договору сторони визначили розмір процентної ставки за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2. договору, яка становить 0,1 % річних (а.с. 11).

Також 05 жовтня 2020 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, яким погоджено істотні умови вказаного кредитного договору щодо умов кредитування, процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року.

В подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12 , відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» відступило ТОВ «ФК Єврокредит» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 «Друкований реєстр боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача боржника за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03 вересня 2024 року (дата укладення договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить 47440 грн 47 коп., з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 37400 грн 58 коп., заборгованість по сплаті відсотків 10 039 грн 89 коп. (а.с. 10).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року утворилась заборгованість у сумі 47440 грн 47 коп., з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 37400 грн 58 коп., заборгованість по сплаті відсотків 10 039 грн 89 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 10).

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача у відзиві про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Як передбачено пунктами 2.2, 2.4 укладеного між сторонами кредитного договору, кредит надається на строк з 05 жовтня 2020 року по 04 жовтня 2022 року включно, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості є фіксованою та становить 39,00 % річних.

Водночас, пунктом 2.11 укладеного між сторонами кредитного договору передбачена процентна ставка за користування кредитом понад строк, визначений в п.п. 2.2 договору, у розмірі 0,1 % річних.

Крім того, відповідно до пункту 4.4 кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом у повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії договору. З цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі, встановленому в п. 2.11 цього договору, а за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород позичальник сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 цього договору (а.с. 11).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 32-401-854-2-20-Г від 05 жовтня 2020 року станом на 03 вересня 2024 року, останній платіж за кредитом відповідач здійснив 01 лютого 2022 року, після чого допустив прострочення сплати заборгованості за кредитом. При цьому, за період з 05 жовтня 2020 року по 04 жовтня 2022 року, тобто в межах строку дії кредитного договору відповідачу нараховувались проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою 39,00 % річних. Однак, починаючи з 05 жовтня 2022 року по 02 вересня 2024 року проценти нараховувались у розмірі 0,1 % річних, що відповідає умовам п.п. 2.2, 2.4, 2.11, 4.4 укладеного між сторонами кредитного договору.

Таким чином, сторони добровільно погодили розмір процентної ставки за користування кредитом як в межах строку дії кредитного договору, так і після закінчення строку кредитування у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів. У зв`язку із зазначеним, заперечення відповідача про безпідставне нарахування відсотків поза межам строку кредитування суд відхиляє у зв`язку з необґрунтованістю.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 13).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 11200 грн 00 коп.

Представник відповідача у відзиві вважає, що клопотання про стягнення вартості правової допомоги заявлене позивачем є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є завищеною розміру вартості фактично наданих послуг, не пропорційне фактичному їх обсягу та ціні позову.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200 грн 00 коп. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Єврокредит», та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та копію акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12072654 від 05 січня 2026 року.

Суд погоджується із запереченням сторони відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 11200 грн 00 коп. не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № 32-401-854-2-20-Г в розмірі 47440 грн 47 коп., судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова