Ухвала суду № 138404937, 22.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13715/24

У Х В А Л А

з питань ухвалення додаткового рішення

22 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 (набрало законної сили 14.11.2025) позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2024 о/р913090187894 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні стажу роботи з 01.01.2004 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 №1788-XII та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2024, з урахуванням виплачених сум.

Позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Вирішуючи заяву позивача суд застосовує такі норми права.

Відповідно до (частина 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на викладене та враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе розгляд цієї заяви здійснити у порядку письмового провадження.

Частиною 1 статті 252 КАС України передбачено, що суд який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з аналізу викладених норм висновується, що додаткове судове рішення може бути прийняте у випадках, чітко встановлених процесуальним законом.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 252 КАС України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Так, позивач просить суд ухвалити додаткове рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Проте під час розгляду справи, обираючи належний спосіб захисту позивача, суд виснував про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 №1788-XII та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2024, з урахуванням виплачених сум.

Суд зазначає, що згідно з рішенням суду від 15.05.2025 у справі №380/13715/24 під час розгляду справи суд вирішив усі позовні вимоги позивача.

Водночас доводи позивача у заяві зводяться до бажання переформулювати резолютивну частину, від чого суть рішення суду не зміниться. Такі обставини не є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Слід зауважити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення, з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому, задоволення позовних вимог в інший спосіб, ніж просив позивач, не може бути підставою для ухвалення щодо таких вимог додаткового рішення.

Крім того, суд зауважує, що викладені позивачем у заяві підстави, з якими позивач пов`язує необхідність ухвалення додаткового рішення, не передбачені статтею 252 КАС України.

Оскільки під час розгляду справи суд вирішив усі позовні вимоги позивача та питання розподілу судових витрат, суд висновує про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення у справі, а тому, у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 248, 252, 294, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні заяви позивача про ухвалення додатково рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.