Рішення № 138403787, 21.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Київ справа №320/46261/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15»

до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптторг-15" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 06 червня 2023 року №4 про застосування адміністративно-господарських санкцій.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 червня 2023 року на адресу Товариства надійшло рішення №6 Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області 6 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення від 06 червня 2023 року.

В своєму рішенні відповідач зазначає, що суб`єктом господарювання ТОВ «ОПТТОРГ-15» створено перешкоди посадовим особам уповноваженого органу для виконання функцій при здійсненні заходу державного нагляду (контролю) з питання дотримання законодавства про ціни і ціноутворення. Даним рішенням до ТОВ «ОПТТОРГ-15» застосовано адміністративно-господарську санкцію в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) грн, регламентованих пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив на позов. Відповідач вказує, що з позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню, оскільки вважає доводи викладені позивачем безпідставними, неправомірними, недоведеними, необґрунтованими, бездоказовими, надуманими і такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

05.03.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

27 червня 2023 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15» надійшло рішення №4 Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення від 06 червня 2023 року.

Рішення винесено відповідачем на підставі пунктів 2, 3 та 6 частини першої статті 18, пункту 4 частини першої статті 20 Закону України від 21 червня 2012 року №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» із змінами за створення перешкоди посадовим особам уповноваженого органу для виконання функцій при здійсненні заходу державного нагляду (контролю) з питання дотримання законодавства про ціни і ціноутворення.

Оскаржуваним рішенням до ТОВ «ОПТОРГ-15» застосовано адміністративно-господарську санкцію в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) грн, регламентованих пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області №6 від 06 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі Закон №5007-VI) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №5007-VI у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання; доплата - збільшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації);продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості; торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі; фіксована ціна - обов`язкова для застосування суб`єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та державними колегіальними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та компетенції.

Статтею 2 Закону №5007-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (частини пер статті 12 Закону).

Згідно положень статті 13 Закону №5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів). контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

Згідно зі статті 18 Закону №5007-VI уповноважені органи мають, крім іншого, право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Законами України «Про ціни і ціноутворення» і «;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначені права органів державного нагляду (контролю) та їх посадові особи (уповноважених органів) проводити перевірки, одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, а також визначений обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) надавати, зокрема документи та матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі Положення №667) встановлено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та яка реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, та зокрема, з контролю за цінами.

Одним із завдань Держпродспоживслужби є реалізація державної політики з контролю за цінами та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (підпункти 1, 2 пункту 3 Положення №667).

Відповідно до пункту 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Таким чином, Головне управління Держпродепоживслужби в Кіровоградській області є територіальним органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати державний нагляд щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства стосовно формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Законом України від 01 квітня 2022 року №2173-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податковим органам надано повноваження здійснення державного нагляду (контролю) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» шляхом внесення доповнень підпунктом 69.27 до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в якому зазначено, що податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок.

У разі виявлення порушень законодавства про ціни і ціноутворення за результатами проведення фактичної перевірки такі порушення зазначаються в окремому акті про результати фактичної перевірки, який надсилається до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Кіровоградській області 26 травня 2023 року за вх.№2471/08.3-36 від Головного управління ДПС у Кіровоградській області були отримані матеріали фактичної перевірки магазину «Продукти №14» за адресою: м. Кропивницький, вул. Сєрова, 1/121, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Оптторг-15».

В ході проведення фактичної перевірки посадовими особами уповноваженого органу зафіксовано зняття фактичних залишків (вибірково) та надано відповідний письмовий запит від 22.03.2023 № б/н про надання первинних документів, що підтверджують походження товару (накладні на придбання), у тому числі, що підлягають державному регулюванню (борошно в/г 2 кг, олія «Bunge» та молоко «Волошкове поле» 2,5%) для визначення рівня торговельної надбавки (націнки), розмір якої затверджено пунктом 41-12 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами.

Пунктами 2 та 3 частини першої статі 18 Закону України від 21 червня 2012 року №5007-V1 «Про ціни і ціноутворення» уповноваженим органам надано право одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу.

На письмові вимоги уповноваженого органу посадовими особами магазину ТОВ «Опторг-15» первинні документи, що підтверджують придбання продуктів харчування, не надано, чим не дотримано вимоги пунктів 2 та 3 частини першої статті 18 Закону України від 21 червня 2012 року №5007-V1 «Про ціни і ціноутворення». Вказані дії створили перешкоди посадовим особам уповноваженого органу для функцій при здійснені заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про ціни і ціноутворення, про що складено відповідні акти, які наявні в матеріалах справи.

За результатами фактичної перевірки органом податкової служби складено акт фактичної перевірки від 24 березня 2023 року №2064/11/11/рро/39691520 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.

Крім того, в акті зафіксовано факт ненадання при здійсненні заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про ціни і ціноутворення посадовими особами магазину первинних документів, що підтверджують придбання продуктів харчування, що підлягають державному регулюванню для визначення рівня торговельної надбавки (націнки) не надано.

В листі від 22 березня 2023 року зафіксовано часткове надання документів, на продукти харчування, на які встановлено державні фіксовані ціни.

Позивач подання документів не у повному обсязі не заперечує.

Суд звертає увагу, що в основу позовної заяви покладено доводи позивача щодо невідповідності письмової вимоги щодо надання документів вимогам чинного законодавства.

Тобто доводи позивача в обґрунтування своєї позиції фактично зводяться до незгоди з діями та висновками податкового органу, що не є предметом розгляду в межах даної справи.

Крім того, до суду не надано доказів оскарження означених дій та рішень Головного управління ДПС у Кіровоградській області в адміністративному та/або судовому порядку.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пунктом 41.1 статті 41 ПК України, мають право: - для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; - запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Також згідно з підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

При цьому, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України) та не пов`язаний безпосередньо з оформленням будь-яких додаткових запитів.

Позивач у позові трактує норми пункту 73.3 статті 73 ПК України щодо оформлення письмових запитів під час здійснення фактичної перевірки контролюючими органами.

Зазначена норма ПКУ регламентує правовідносини контролюючого органу з платником податків в розумінні інформаційних відносин поза межами проведення перевірки.

Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 73.3 статті 73 Кодексу. Зокрема підставами для надсилання запиту має бути результат аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, за яким виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Кодексом.

Для цих цілей постановою КМУ від 27 грудня 2010 року №1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, на який також помилково посилається Позивач.

Згідно з пунктом 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України під час проведення фактичної перевірки податкові органи мають право отримувати від суб?єктів господарювання документи та/або інформацію, які підтверджують вартість придбання товару, що є предметом перевірки.

В даному випадку контролюючий орган діяв як уповноважений орган для функцій при здійснені заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про ціни і ціноутворення.

Позивач в позові посилається на неконкретизованість в запиті щодо назви товарів, на які необхідно було надати документи.

Разом з тим, судом встановлено, що в запиті чітко визначено надати накладні на продукти харчування, на які встановлені державні фіксовані ціни, граничні ціни та граничний розмір торгівельної надбавки.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав частково вимоги запиту, надавши документи на молоко.

Розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Закону №5007-VI доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, до уповноважених органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення також відносяться податкові органи, крім контролю цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Права уповноважених органів передбачені пунктами 2 та 3 частини першої статі 18 Закону України №5007-V1, зокрема право на одержання документів необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення.

За створення перешкод посадовим особам уповноваженого органу при виконанні функцій при здійсненні заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про ціни і ціноутворення передбачена відповідальність у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій - штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, регламентованих пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України від 21 червня 2012 року №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» із змінами.

Відповідно до положень статей 75, 80 86 ПКУ, за результатами проведеної контрольної розрахункової операції посадовими особами контролюючого органу складається акт проведення розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг), який підписується, також особою, що фактично здійснює розрахункові операції (надається). Тобто, посадовими особами контролюючого органу було ідентифіковано особу, що здійснювала розрахункові операції і в даному випадку це була керуюча магазином Русіна О.В.

Це право надано податковому органу у відповідності до підпунктів 20.1.8 пункту 20.1 статті 20 ПКУ:

Відповідно до згаданої норми контролюючи органи під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску мають право перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.

З огляду на що посадова особа - керуюча магазином Русіна О.В. була уповноважена на здійснення розрахункових операцій і відповідно отримання запитів та акту фактичної перевірки, що вказує на помилковість доводів позивача у цій частині.

За наведених обставин у сукупності, під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем норма закону, які б у сукупності наведених сторонами доводів свідчили про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини першої та другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами, з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, довів правомірність застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15» відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.