Рішення № 138403502, 22.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. справа № 300/4215/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до:

Устеріківської гімназії Білоберізької сільської ради (78715, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Устеріки, вулю Центральна, буд. 24, код ЄДРПОУ 20558325);

Білоберізького ліцею Білоберізької сільської ради (Присілок Центр, с. Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78713, код ЄДРПОУ 20558572);

Довгопільського ліцею Білоберізької сільської ради (78725, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, село Довгополе, вул. Центральна, буд. 22, код ЄДРПОУ 20558365);

Комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" (27406, Кіровоградська обл., м. Знам`янка, вул. Віктора Голого, буд. 89, код ЄДРПОУ 22215095);

Харківської державної академії дизайну і мистецтв (61002, м. Харків, вул. Мистецтв, буд. 8, код ЄДРПОУ 02071145);

Гринявського ліцею Білоберізької сільської ради (78734, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Гринява, Присілок Центр, буд. 24а, код ЄДРПОУ 20558619)

про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду через систему "Електронний суд" з адміністративним позовом до Устеріківської гімназії Білоберізької сільської ради, Білоберізького ліцею Білоберізької сільської ради, Довгопільського ліцею Білоберізької сільської ради, Комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради", Харківської державної академії дизайну і мистецтв, Гринявського ліцею Білоберізької сільської ради, просить:

визнати відповідь кожного відповідача на запит на інформацію ОСОБА_1 від 08.06.2026 протиправною;

зобов`язати кожного відповідача розглянути запит ОСОБА_1 на інформацію від 08.06.2026 у встановленому законом порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є особою з інвалідністю I групи з дитинства по зору (сліпий), що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії про встановлення I групи інвалідності. 08 червня 2026 р. позивачем надіслано запит на отримання публічної інформації до відповідачів. У запиті позивач просив надати інформацію щодо учнів, випускників, відрахованих, працівників навчального закладу жіночої статі до тридцяти років, які мають повну цивільну дієздатність (досягли 18 років або були емансиповані від 16 років), а також неповну дієздатність (від 14 до 18 років). Метою збору інформації було чітко зазначено: знайомство, налагодження соціальних зв`язків та реалізація завдань Закону України "Про основні засади молодіжної політики". Позивачем отримані відповіді відповідачів з відмовою у наданні інформації. Зміст листів різний, однак обґрунтування зводиться до того, що запитувана інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу і не може бути надана. Такі відмови позивач вважає формальними, протиправними, такими, що звужують його права як особи з інвалідністю на інклюзію та соціалізацію, а також порушують інформаційні права самих суб`єктів персональних даних. Зазначено, що загальноприйняті у сучасному суспільстві методи знайомств (Tinder, Badoo та інші додатки) ґрунтуються виключно на візуальній оцінці зовнішності (фотографіях). Для незрячої особи такі сервіси є архітектурно та концептуально недоступними, а також нівелюють особистісні якості людини. Масові розсилки чи платна реклама в Україні також є неефективними інструментами, які не охоплюють цільову аудиторію (наприклад, соціально ізольованих, "домашніх" людей, які не ведуть активного життя в Інтернеті, але є частиною освітнього середовища). У зв`язку з цим, освітні заклади є єдиним "хабом", де зосереджена соціальна взаємодія молоді. Також зазначено, що зрячий чоловік може прийти до публічного простору закладу освіти, на студентський захід і познайомитися особисто завдяки візуальному контакту, позивач такої можливості позбавлений. Його способом ініціації контакту є офіційне звернення. Відмова відповідача здійснити будь-які дії (наприклад, поширити запит позивача внутрішніми каналами зв`язку серед повнолітніх учениць/працівниць або запитати їхню згоду) становить собою відмову у розумному пристосуванні, що є формою дискримінації за ознакою інвалідності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.06.2026 до суду надійшли відзиви Білоберізького ліцею Білоберізької сільської ради (а.с. 23-27), Довгопільського ліцею Білоберізької сільської ради (а.с. 28-30), Гринявського ліцею Білоберізької сільської ради (а.с. 31-39), 06.07.2026 до суду надійшли відзиви Устеріківської гімназії Білоберізької сільської ради (а.с. 44-48), Комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" (а.с. 49-65), 07.07.2026 до суду надійшов відзив Харківської державної академії дизайну і мистецтв (а.с. 66-76). Відповідно до відзивів відповідачі заперечили проти позову, вважають позов безпідставним, необґрунтованим. Просять в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

08.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через електронну пошту "constantine.ryzhykov@ukr.net" надіслав до Устеріківської гімназії Білоберізької сільської ради, Білоберізького ліцею Білоберізької сільської ради, Довгопільського ліцею Білоберізької сільської ради, Комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради", Харківської державної академії дизайну і мистецтв, Гринявського ліцею Білоберізької сільської ради, запит, в якому просив надати: інформацію щодо учнів, випускників, відрахованих, працівників навчального закладу жіночої статі до тридцяти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років). Мета збору інформації: знайомства та реалізація завдань Закону України "Про основні засади молодіжної політики" (а.с. 5).

За результатом розгляду вказаного запиту від 08.06.2026:

Устеріківська гімназія Білоберізької сільської ради відповіддю від 11.06.2026 № 8, Довгопільський ліцей Білоберізької сільської ради відповіддю від 11.06.2026 № 15-02/17 повідомили позивача, що спектр запитуваної інформації включає ПІБ і контактні номера телефонів. Правовідносини щодо надання доступу до інформації в Україні регулюються нормами Конституції України, Конвенції ООН "Про права дитини", Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про охорону здоров`я", Закону України "Про освіту" та "Про повну загальну середню освіту", Закону України "Про доступ до публічної інформації", Законом України "Про інформацію", Законом України "Про захист персональних даних" та іншими нормативно-правовими документами України. Запитувана інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу і не може бути надана з наступних причин. У ч. 2 ст. 32 Конституції України зазначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі статтею 11 Закону України "Про інформацію" інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Аналогічне визначення персональних даних закріплено у статті 1 Закону "Про захист персональних даних": "персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована". Згідно зі статтею 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону "Про інформацію"). Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону "Про інформацію"). Враховуючи викладене, позивачу відмовлено в наданні доступу до запитуваної публічної інформації на підставі норми статті 19 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (а.с. 7, 9).

Білоберізький ліцей Білоберізької сільської ради відповіддю від 11.06.2026 № 13 відмовив позивачу в задоволенні запиту на інформацію на підставі пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом). Зазначено, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запитувана позивачем інформація містить персональні дані (стать, вік, статус навчання/роботи, відомості про цивільну дієздатність фізичних осіб). Згідно зі статтею 32 Конституції України, статтями 7 та 11 Закону України "Про інформацію" та Законом України "Про захист персональних даних", така інформація є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається. Обмеження доступу встановлюється виключно для захисту репутації та прав інших людей (у тому числі прав неповнолітніх дітей). Розголошення імен, віку та правового статусу дівчат та жінок без їхньої добровільної згоди (а у випадку неповнолітніх чи обмежено дієздатних осіб - без згоди їхніх законних представників) стороннім особам для цілей "знайомства" створить реальні ризики для їхньої особистої безпеки, недоторканності приватного життя, а також може призвести до психологічного тиску чи протиправних дій щодо них. Зазначене завдасть істотної шкоди конституційному праву осіб на таємницю приватного життя. Суспільний інтерес у розголошенні персональних даних жінок та неповнолітніх дівчат для приватних знайомств відсутній. Закон України "Про основні засади молодіжної політики" не надає громадянам чи стороннім організаціям права отримувати списки персональних даних молоді. Шкода від оприлюднення таких відомостей значно переважає будь-який уявний суспільний чи приватний інтерес у їх отриманні. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 6, 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних", заклад освіти не має законних підстав для надання запитуваної інформації (а.с. 8).

Комунальний заклад "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" відповіддю від 12.06.2026 № 01-18/154 повідомила позивача, що згідно із статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Адміністрація комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" надає інформацію про те, що у 2025-2026 р.р. зі школи було випущено 5 учнів жіночої статі. Іншою інформацією заклад не володіє. Інші відомості стосовно випускників, учнів, відрахованих, працівників навчального закладу жіночої статі до тридцяти років, за якими можна прямо чи опосередковано встановити особу фізичної особи, відносяться по персональних даних. Відомості про неповну цивільну дієздатність або повну цивільну дієздатність особи можуть стосуватися стану її здоров`я або психічного стану, вони класифікуються як "чутливі" персональні дані та належать до конфіденційної інформації. Адміністрація комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" згоди суб`єктів, які вас цікавлять, на розкриття та розповсюдження їх персональних даних не має (а.с. 10)

Харківська державна академія дизайну і мистецтв відповіддю від 09.06.2026 № 39-439 повідомила позивача, що заклад освіти не має правових підстав для надання запитуваної інформації, оскільки запитувана інформація містить персональні дані фізичних осіб. Відповідно до статті 32 Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про інформацію", поширення персональних даних допускається лише за згодою суб`єкта персональних даних або в інших випадках, прямо передбачених законом. Мета, зазначена у запиті ("знайомства та реалізація завдань Закону України "Про основні засади молодіжної політики"), не є правовою підставою для надання персональних даних третіх осіб без їхньої згоди (а.с. 12).

Гринявський ліцей Білоберізької сільської ради відповіддю від 11.06.2026 № 03-03/22 інформував позивача, що надати інформацію щодо учнів, випускників, відрахованих, працівників навчального закладу жіночої статі до тридцяти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років) не може відповідно до норми статті 19 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (а.с. 13).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, закріплює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII).

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Статтею 2 Закону № 2657-XII визначено, що основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією.

Основними напрямами державної інформаційної політики у розумінні приписів частини першої статті 3 Закону № 2657-XII є, зокрема: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Закону № 2657-XII визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Частиною другою статті 6 Закону № 2657-XII передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно із частинами першою, другою статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному вебпорталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Згідно зі статтею 10-1 Закону № 2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному вебпорталі відкритих даних та на своїх вебсайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. Одночасно до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно із частиною четвертою статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Як Конституція України, так і міжнародне законодавство передбачають, що право на доступ до інформації не є абсолютним та може бути обмежене законом за певних умов.

Так, за змістом пункту 3 статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права здійснення права на свободу вираження, зокрема права отримувати і поширювати інформацію, накладає особливі обов`язки і особливу відповідальність. Воно може бути обмежене законом, якщо це необхідно, зокрема для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моралі населення.

Подібне регулювання міститься у статті 10 Конвенції, відповідно до пункту 2 якої здійснення права на отримання і поширення інформації може підлягати обмеженням, якщо вони передбачені законом, є необхідними в демократичному суспільстві та спрямовані на захист інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадської безпеки, запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров`я чи моралі, захисту репутації чи прав інших осіб, запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету та безсторонності суду.

Саме тому частина третя статті 34 Конституції України установлює, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Згідно з позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).

Таким чином, за позицією Конституційного Суду України, право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням.

Суд звертає увагу, що інформація щодо учнів, випускників, відрахованих, працівників навчального закладу жіночої статі до тридцяти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років) є конфіденційною інформацією відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2939-VI.

Згідно частини 2 статті 7 Закону № 2939-VI розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому, враховуючи приписи пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI щодо застосування "трискладового тесту", суд зазначає, що доступ до запитуваної інформації щодо учнів, випускників, відрахованих, працівників навчального закладу жіночої статі до тридцяти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років) - обмежується: 1) для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно щодо цих осіб; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам цих осіб; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Крім того, зазначення позивачем у запиті "Мета збору інформації: знайомства та реалізація завдань Закону України "Про основні засади молодіжної політики"" ніяким чином не підтверджує необхідність отримання інформації для реалізації завдань Закону України "Про основні засади молодіжної політики", оскільки в розумінні цього Закону молодіжна політика - напрям державної політики, спрямований на створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для соціалізації та інтеграції дітей та молоді в суспільні процеси, що здійснюються в інтересах дітей та молоді та за їх участю.

За таких обставин Устеріківська гімназія Білоберізької сільської ради, Білоберізький ліцей Білоберізької сільської ради, Довгопільський ліцей Білоберізької сільської ради, Комунальний заклад "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради", Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Гринявський ліцей Білоберізької сільської ради правомірно відмовили в задоволенні запиту позивача від 08.06.2026.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до: Устеріківської гімназії Білоберізької сільської ради (78715, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Устеріки, вулю Центральна, буд. 24, код ЄДРПОУ 20558325); Білоберізького ліцею Білоберізької сільської ради (Присілок Центр, с. Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78713, код ЄДРПОУ 20558572); Довгопільського ліцею Білоберізької сільської ради (78725, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, село Довгополе, вул. Центральна, буд. 22, код ЄДРПОУ 20558365); Комунального закладу "Знам`янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" (27406, Кіровоградська обл., м. Знам`янка, вул. Віктора Голого, буд. 89, код ЄДРПОУ 22215095); Харківської державної академії дизайну і мистецтв (61002, м. Харків, вул. Мистецтв, буд. 8, код ЄДРПОУ 02071145); Гринявського ліцею Білоберізької сільської ради (78734, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Гринява, Присілок Центр, буд. 24а, код ЄДРПОУ 20558619), про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.