Рішення № 138403472, 22.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2026 року (12:30)Справа № 280/2207/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020, №0173632406 від 23.11.2021, №0067612410 від 06.05.2024, №0067562410 від 06.05.2024, №0028332411 від 26.05.2025;

зобов`язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми самостійно нарахованої недоїмки в сумі 34204,37 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 85 11010500 00).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2025 року позивачу стало відомо про те, що податковим органом 08.11.2025 зареєстроване публічне обтяження, тип обтяження: податкова застава, об`єкт обтяження - згідно акту опису від 07.11.2024 №1589/08-01-13-05-06, розмір основного зобов`язання - 31477,36 грн. На відповідне звернення позивача, 12.12.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області надано відповідь №52517/6/08- 01-13-01-05 з якої позивачу стало відомо про низку камеральних перевірок та податкових повідомлень-рішень на підставі яких до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, які позивач не отримував. Зазначає, що з 2014 року дані інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 неправильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Внаслідок неправильного відображення фактичного стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 851101050000) замість фактичної переплати по податку на доходи фізичних осіб в сумі 2083,47 грн, станом на 31.12.2025 рахується недоїмка (податковий борг) в сумі 34204,37 грн та пеня в сумі 3331,96 грн. Фактично в ІКП позивача не відображено та не враховано: аванс за 1 квартал 2015 року в сумі 749,0 грн, сплачений 30.03.2015 платіжною інструкцією №1205; податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5565,01 грн сплачений 02.12.2016 платіжною інструкцією №2119; податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 7239,54 грн сплачений 09.02.2018 платіжною інструкцією №48, що потягло за собою нарахування штрафних санкцій та недоїмку (податковий борг). Таким чином ІКП позивача не відображує дійсного стану розрахунків з бюджетом. Позивач зазначає, що в окремі періоди відповідна сплата була здійснена на інші рахунки, однак, отримувачем коштів за всіма оплатами було Управління казначейства у м.Запоріжжя (рахунок ГУ ДКСУ у Запорізькій області). Помилкове зазначення рахунку не є підставою для висновку про несплату узгодженої суми податку у встановлений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету. Позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, а помилкове зазначення рахунку, на який такий податок сплачується, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно, оскільки фактичні обставини сплати ПДФО не відповідають висновкам, викладеним в актах камеральних перевірок, то податкові повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020, №0173632406 від 23.11.2021, №0067612410 від 06.05.2024, №0067562410 від 06.05.2024, №0028332411 від 26.05.2025 є протиправними та підлягають скасуванню. Надані позивачем докази підтверджують факт оплати задекларованого податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) за 2014-2024 роки у повному обсязі, що доводить обґрунтованість позовних вимог. Щодо ГУ ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків позивач зазначає, що ІКП позивача ведеться податковим органом некоректно. Так, ФОП ОСОБА_1 неодноразового звертався до позивача з відповідними заявами щодо ПДФО (заяви: від 27.06.2017 №20/17 про зарахування ПДФО на належний рахунок, від 21.02.2018 №05/18 про зарахування ПДФО на належний рахунок, від 08.10.2024 №23 із заявою про надання даних щодо сплачених та нарахованих сум ПДФО, від 12.11.2025 б/н про надання інформації, зокрема, акту звірки розрахунків). Проте, наразі відповідні коригування в ІКП здійснено не було, акт звірки податковим органом не наданий. Окремо звертає увагу на те, що за несвоєчасну сплату ПДФО за 2015 рік позивачем сплачено штрафну санкцію за податковим повідомленням-рішенням №0031455002 від 16.03.2018 в сумі 574,55 грн, яке не оскаржувалось позивачем. Так, за період з 2014-2024 роки, ФОП ОСОБА_1 задекларовано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) 113062,06 грн, сплачено 115720,23 грн, переплата з ПДФО становить 2083,47 грн. (таблиця нарахування та сплати ПДФО за період з 2014 по 2024 роки додається). Проте, в ІКП містяться відомості, що не відповідають фактичному стану розрахунків з бюджетом. Також, зазначає, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №400/9025/24 у задоволенні позову Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 14482,80 грн, відмовлено. Під час розгляду справи №400/9025/24 досліджувалося питання наявності податкового боргу з ПДФО станом на 2022 рік. Так, у рішенні від 27.01.2025 у справі №400/9025/24 зазначено, що «…Суд зауважує, що відсутність в інтегрованій картці платників податків інформації про оплату, здійснену відповідачем за зазначеними інструкціями, свідчить про те, що відомості цієї картки, на яких ґрунтуються твердження позивача про наявність і розмір податкового боргу ФОП ОСОБА_1 , є помилковими…». Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі №400/9025/24, якою встановлено, що «... відповідачем надано копії платіжних інструкцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме: №1205 від 30.03.2015 на суму 3744 грн, №2119 від 02.12.2016 на суму 5565,01 грн, №2287 від 29.03.2017 на суму 7347,6 грн, №48 від 09.02.2018 на суму 7239,24 грн; №53 від 11.02.2019 на суму 9290,00 грн; №510 від 17.02.2020 на суму 11656,00 грн; №923 від 23.02.2021 на суму 18021,08 грн; №1351 від 16.02.2022 на суму 16020,00 грн; №1671 від 02.05.2023 на суму 17702,00 грн; №1932 від 10.05.2024 на суму 14073.00 грн. ….. При співставленні відомостей цих платіжних інструкцій та інтегрованої картки платника податків вбачається, що в картці платника не відображена інформація про сплату відповідачем податку за платіжною інструкцією №2119 від 02.12.20216 на суму 5565,01, призначення платежу: "сплата подох, налогу за 2015 р. по строку 20.11.2016 повністю", платіжною інструкцією №48 від 09.02.2018 на суму 7239,54 грн, призначення платежу: "сплата подох. налогу за 2017 р. по строку до 09.02.2018 повністю". Враховуючи викладене, є необхідність привести облікові дані позивача у відповідність із дійсним станом розрахунків з бюджетом, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом виключення суми недоїмки в сумі 34204,37 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 8511010500 00). З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Також, вказаною ухвалою задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом.

06.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18066), в якому зазначає, що фахівцями контролюючого органу, подані декларації про майновий стан і доходи за період з 2014 по 2023 рік, якими позивачем визначено суму податку з доходів фізичних осіб були проаналізовані на предмет своєчасності сплати податкових зобов`язань, по деяким деклараціям було встановлено порушення перерахування податку на доходи фізичних осіб за результатом щорічного декларування. Тому, на підставі податкової інформації з бази даних контролюючого органу, а також інтегрованої картки платника податків в який зазначався податковий борг за позивачем, були проведені ряд камеральних перевірок та винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Щодо податкового повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020, ФОП ОСОБА_1 07.02.2018 надано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік №9298269714, в якій задекларовано до сплати - 7239,54 грн, граничний термін сплати - 19.02.2018, фактично сплачено - 17.02.2020. На підставі п.86.8 ст.86 ПК України та керуючись ст.126 ПК України контролюючим органом нараховано штрафну (фінансові) санкцію по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 1960,18 грн. Щодо податкового повідомлення-рішення №0173632406 від 23.11.2021. Відповідно, до надано декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік №10221790 від 09.02.2020, в якій задекларовано до сплати - 11975,22 грн., граничний термін сплати - 19.02.2020, фактично сплачено - 23.02.2021, у звязку із чим позивачу нараховано штрафну (фінансові) санкцію по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 6878,05 грн. Щодо податкових повідомлень-рішень від 06.05.2024 №0067612410 та №0067562410. За несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи за: 2018 рік № 9310192779 (граничний термін сплати 21.02.2019, 2019 рік №10221790 (граничний термін сплати - 20.02.2020, фактично сплачено - 23.02.2021 та 16.02.2022), 2020 рік № 9297670 (граничний термін сплати - 19.02.2021, фактично сплачено - 02.05.2023), 2021 рік №9430543081 (граничний термін сплати - 21.02.2022, фактично сплачено -02.05.2023), контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 №0067612410 та №0067562410, якими нараховані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 2351,46 грн та 67,48 грн відповідно. Відповідно до даних інтегрованої картки ІКС «Податковий блок» станом на 30.06.2024 у ФОП ОСОБА_1 , обліковується заборгованість у розмірі 29465,52 грн, яка виникла на підставі нарахованих пені на борги минулих років, нарахованих платником податків податкових зобов`язань, відповідно до декларації про майновий стан і доходи №9386240774 від 29.04.2024 (граничний термін сплати 10.05.2024), а також донарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (ККДБ 11010500), в поточному році податкові повідомлення - рішення від 06.05.2024 № 0067612410 та № 0067562410. Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.02.2025 №0028332411. За несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи за: 2021 рік № 9430543081 (граничний термін сплати 21.02.2022 фактично сплачено - 10.05.2024); 2022 рік №9310821698 (граничний термін сплати 12.05.2023 фактично сплачено -10.05.2024), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 №0028332411, яким нараховано штрафну ( фінансові) санкцію по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 1407,30 грн. Так, згідно даних ІКС «Податковий блок» станом на 12.12.2025 в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 49 488,87 грн, у т.ч. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 34204,37 грн та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 15284,50 грн. Отже, податковий борг за період 2016 - 2025 роки збільшувався за рахунок несвоєчасної сплати самостійно задекларованих зобов`язань та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату по податку на доходи з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Також, позивачем було зазначено, щодо зобов`язання контролюючого органу здійснити коригування данних в інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення суми самостійного нарахування недоїмки в сумі 34204,37 грн по податку на доходи фізичних осіб. Контролюючий орган, з таким твердження позивача не згодний, пояснюючи складові даної суми недоїмки 34204,37 грн, яка складається з періодів, відповідно до інтегрованої картки платника податків, зокрема: 12.05.2023 податкова декларація про майновий стан і доходи № 9310821698 від 28.04.2023 термін сплати 12.05.2023 у сумі 4691,98 грн; 10.05.2024 нараховано пені ІКП на борг мин.р з податкової декларація про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №9430543081 від 09.02.2022 у сумі 1420,38 грн; 10.05.2024 нараховано пені ІКП на борг мин.р з податкової декларація про майновий стан і доходи № 9310821698 від 28.04.2023 у сумі 591,46 грн; 10.05.2024 нарах. плат. самост. о.п. за рік (декл.термін спл. пот.рік) податкова декларація про майновий стан і доходи № 9386240774 від 29.04.2024 терм.спл. 10.05.2022 у сумі 17292,60 грн; 05.06.2024 донараховано ШС (за невчасну сплату) податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0067562410 від 06.05.2024 у сумі 67,48 грн; 05.06.2024 донараховано ШС (за невчасну сплату) податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') № 0067612410 від 06.05.2024 у сумі 2351,46 грн; 31.03.2025 донараховано ШС (за невчасну сплату) податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0028332411 від 26.02.2025 у сумі 1407,30 грн; 07.05.2025 нараховано пені ІКП на борг мин.р (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) невизначений документ з 11.08.2023 по …. на податкова декларація про майновий стан і доходи №9310821698 від 28.04.2023 у сумі 1320,12 грн; 12.05.2025 нарах. плат. самост. о.п. за рік (декл.термін спл. пот.рік) податкова декларація про майновий стан і доходи № 9428773090 від 30.04.2025 терм.спл. 12.05.2025 у сумі 5061,59 грн. Отже, станом на 31.12.2025 в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг у сумі 34204,37 грн, який виник на підставі не своєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС України прав, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

10.03.2020, фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати (перерахування) позивачем податку на доходи фізичних осіб за період з 11.02.2020 по 10.03.2020, за результатами якої складено Акт №1716/08-01-50-05/2411212756 від 10.03.2020 (а.с.139).

Висновками зазначеного акту встановлено, що в порушення п.57.3, п.57.1 ст. 57, пп.176.1 «е» ст. 176 ПК України встановлено несплату (перерахування) сум податку на доходи з фізичних осіб в порядку та строки, визначені законодавством, а саме: за декларацією про майновий стан і доходи за 2017 рік №9298269714 від 07.02.2018, в якій задекларовано до сплати - 7239,54 грн, граничний термін сплати - 19.02.2018, фактично сплачено - 17.02.2020.

На підставі акту камеральної перевірки №1716/08-01-50-05/2411212756 від 10.03.2020, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020, яким позивача зобов`язано сплатити штраф з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 1960,18 грн (а.с.142).

05.11.2021, фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, за результатами якої складено Акт №10765/08-01-24-06/2411212756 від 05.11.2021 (а.с.144-145).

Висновками зазначеного акту встановлено, що в порушення п.57.1 ст. 57, пп.176.1 «е» ст. 176 ПК України встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб в порядку та строки, визначені законодавством, а саме:

за податковою декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік №10221790 від 09.02.2019 кількість днів затримки 369, на суму боргу 10625,60 грн, штраф 50% - 5312,80 грн;

за податковою декларацію про майновий стан та доходи за 2019 року №9297670 від 09.02.2020 кількість днів затримки 733, на суму боргу 3130,50 грн, штраф 50% - 1565,25грн.

На підставі акту камеральної перевірки №10765/08-01-24-06/2411212756 від 05.11.2021, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0173632406 від 23.11.2021, яким позивача зобов`язано сплатити штраф з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 6878,05 грн (а.с.147).

04.04.2024, фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, зокрема: податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік № 9310192779, за 2019 рік №10221790, за 2020 рік №9297670 та за 2021 рік № 9430543081, за результатами якої складено Акт №3768/08-01-24-10-05/2411212756 від 04.04.2024 (а.с.149-155).

Висновками зазначеного акту встановлено, що в порушення п.57.1 ст. 57, пп.176.1 «е» ст. 176 ПК України встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб в порядку та строки, визначені законодавством, а саме:

за декларацією за 2018 рік №9310192779 фактично сплачено 23.02.2021 сума 3130,40 грн, кількість днів затримки 733 (штраф 10%) в сумі 313,05 грн;

за декларацією 2019 рік №10221790 фактично сплачено - 23.02.2021 в сумі 10625,61 грн та 16.02.2022 в сумі 1349,61 грн; кількість днів затримки 369 днів (штраф 10%) в сумі 1062,56 грн та 9 днів (штраф 5%) 67,48 грн відповідно;

за декларацією 2020 рік № 9297670 (граничний термін сплати - 19.02.2021, фактично сплачено - 02.05.2023 в сумі 3310,87 грн; кількість днів затримки 341 (штраф 10%) в сумі 331,05 грн;

за декларацією 2021 рік №9430543081 (граничний термін сплати - 21.02.2022, фактично сплачено - 02.05.2023 в сумі 6447,58 грн кількість днів затримки 274 (штраф 10%) в сумі 644,76 грн.

На підставі акту камеральної перевірки №3768/08-01-24-10-05/2411212756 від 04.04.2024, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0067612410 від 06.05.2024, яким позивача зобов`язано сплатити штраф з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 2351,46 грн (а.с.152).

№0067562410 від 06.05.2024, яким позивача зобов`язано сплатити штраф з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 67,48 грн (а.с.153).

27.01.2025, фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, за результатами якої складено Акт №994/08-01-24-10-05/2411212756 від 27.01.2025 (а.с.166-167).

Висновками зазначеного акту встановлено, що в порушення п.57.1 ст. 57, пп.176.1 «е» ст. 176 ПК України встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб в порядку та строки, визначені законодавством, а саме:

за податковою декларацією за 2021 рік № 9430543081 фактично сплачено ПДФО 10.05.2024 сума 9344,18 грн, кількість днів затримки 648 (штраф 10%) в сумі 934,42 грн;

за податковою декларацією за 2022 рік №9310821698 фактично сплачено ПДФО 10.05.2024 сума 4728,82 грн, кількість днів затримки 364 (штраф 10%) в сумі 472,88 грн.

На підставі акту камеральної перевірки №994/08-01-24-10-05/2411212756 від 27.01.2025, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0028332411 від 26.05.2025, яким позивача зобов`язано сплатити штраф з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 1407,30 грн (а.с.159).

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так камеральною, відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Пунктом 76.1 ст.76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 ПК України (п.76.2 ст.76 цього ж Кодексу).

Пунктом 76.1 ст.76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання.

Згідно з п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

Відповідно до пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/ або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/ зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Згідно з пп. 58.1.2 п.58.1 ст. 58 ПК України, у разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити:

1) обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення;

розрахунку суми податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову

знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість;

у разі якщо перевіркою виявлено факти заниження (ненарахування та/або неутримання) платником податків, у тому числі податковим агентом, податкових зобов`язань - додатково зазначається граничний строк сплати таких податкових зобов`язань, у тому числі за відповідні податкові (звітні) періоди, по яких виявлено таке заниження (ненарахування та/або неутримання);

надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу;

нормативної підстави - посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків;

2) посилання на акт документальної перевірки;

3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;

4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Відповідно до п.124.1 ст.124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України (в редакції станом на 10.03.2020) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України, діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з п.124.3 ст. 24 ПК України, діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Так, податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2014 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 2995,06 грн. Податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 2995,06 грн та аванс за 1 квартал 2015 року в сумі 749,00 грн було сплачено платіжною інструкцією №1205 від 30.03.2015 (а.с.67).

Таким чином, сума 749,00 грн є авансом з ПДФО на 2015 рік і повинна відображатися в ІКП платника податків. Однак, ця сума не була врахована в ІКП, з огляду на наступне.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2015 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 5565,01 грн (а.с.44-45). Податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5565,01 грн було сплачено платіжною інструкцією №2119 від 02.12.2016 з порушенням граничного терміну сплати (а.с.68). Податок був сплачений на неправильний рахунок ГУ ДКСУ у Запорізький області УК у м.Запоріжжя, у зв`язку з чим була подана заява до контролюючого органу від 27.06.2017 №20/17 про зарахування ПДФО на належний рахунок (а.с.84).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2015 недоїмка з ПДФО становила 5565,01 грн. Проте, станом на 31.12.2015 недоїмка з ПДФО була відсутня, більш того, повинна бути переплата 749,00 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2016 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 7347,60 грн (а.с.45-47). Податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 7347,6 грн. було сплачено 29.03.2017 платіжною інструкцією №2287 від 29.03.2017 (а.с.69).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2016 недоїмка з ПДФО становила 5733,79 грн, однак повинна бути переплата 749,00 грн., яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 7239,54 грн (а.с.48-49). Податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 7239,54 грн було сплачено 09.02.2018 платіжною інструкцією №48 від 09.02.2018. Податок був сплачений на неправильний рахунок ГУ ДКСУ у Запорізький області УК у м.Запоріжжя, у зв`язку з чим була подана до контролюючого органу заява від 21.02.2018 №05/18 про зарахування ПДФО на належний рахунок (а.с.85).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2017 недоїмка з ПДФО становила 5626,51 грн, однак повинна бути переплата 749,00 грн, яка не відображена в ІКП.

18.03.2018 згідно відомостей ІКП донараховано штрафну санкцію (за невчасну сплату) податкове повідомлення-рішення №0031455002 від 16.03.2018 в сумі 574,55 грн. Зазначена штрафна санкція повинна була погаситися за рахунок наявної переплати 749,00 грн, після чого залишилась переплата в сумі 174,45 грн.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2018 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 9289,90 грн (а.с.50-51). Податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 9290,0 грн було сплачено 11.02.2019 платіжною інструкцією №53 від 11.02.2019 (а.с.71).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2018 недоїмка з ПДФО становила 13441,60 грн однак, повинна бути переплата 174,45 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2019 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 11975,22 грн (а.с.52-53) Податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 11656,00 грн було сплачено 17.02.2020 платіжною інструкцією №510 від 17.02.2020 (а.с.72). Таким чином, позивачем недоплачено 319,22 грн, проте за рахунок переплати в сумі 174,45 грн, недоїмка повинна становити 141,77 грн (319,22 грн-174,45 грн).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2019 недоїмка з ПДФО становила 16605,80 грн, однак сума недоїмки повинна становити 141,77 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2020 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 16021,08 грн (а.с.54-55). Податок на доходи фізичних осіб за 2020 рік в сумі 18021,08 грн було сплачено 23.02.2021 платіжною інструкцією №923 від 23.02.2021 (а.с.73).

Оскільки, позивачем сума податку за декларацією про майновий стан та доходи за 2020 рік сплачено у більшому розмірі на 2000,00 грн. Недоїмка за декларацією про майновий стан та доходи за 2019 рік в сумі 141,77 грн погасилася за рахунок переплати. Загальна сума переплати станом на 31.12.2020 повинна становити 1855,23 грн.

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2020 недоїмка з ПДФО становила 21330,87 грн однак, повинна бути переплата 1855,23 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 15791,76 грн (а.с.56-57). Податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік в сумі 16020,00 грн було сплачено 16.02.2022 платіжною інструкцією №1351 від 16.02.2022. Оскільки, позивачем сума податку за декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік сплачено у більшому розмірі на 228,24 грн, загальна сума переплати станом на 31.12.2021 повинна становити 2083,27 грн (1855,23 грн+ 228,24 грн).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2021 недоїмка з ПДФО становила 27274,42 грн, однак повинна зазначатися переплата 2083,27 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2022 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 14482,80 грн (а.с.58-60). Податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік в сумі 17702,00 грн. було сплачено 02.05.2023 платіжною інструкцією №1671 від 02.05.2023. Оскільки, позивачем сума податку за декларацією про майновий стан та доходи за 2022 рік сплачено у більшому розмірі на 3219,20 грн, загальна сума переплати станом на 31.12.2021 повинна становити 5302,47 грн (3219,20 грн +2083,27 грн).

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2022 недоїмка з ПДФО становила 27046,10 грн, однак повинна зазначатися переплата 5302,47 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2023 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 17292,00 грн (а.с.61-63). Податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік в сумі 14073,00 грн було сплачено 10.05.2024 платіжною інструкцією №1932 від 10.05.2024. Позивачем недоплачено 3219,20 грн, у зв`язку з переплатою за минулі періоди. Таким чином, загальна сума переплати станом на 31.12.2023 повинна була становити 2083,27 грн (5302,47 грн-3219,20 грн)

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2023 недоїмка з ПДФО становила 23826,98 грн, однак, повинна зазначатися переплата 2083,247 грн, яка не відображена в ІКП.

За податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2024 рік позивачем самостійно задекларовані зобов`язання в сумі 5061,59 грн (а.с.64-66). Податок на доходи фізичних осіб за 2024 рік в сумі 5062,00 грн було сплачено 07.05.2025 платіжною інструкцією №2091 від 07.05.2025. Загальна сума переплати станом на 31.12.2024 повинна була становити 2083,47 грн.

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2024 недоїмка з ПДФО становила 31477,36 грн однак, повинна зазначатися переплата 2083,47 грн, яка не відображена в ІКП.

Згідно відомостей ІКП станом на 31.12.2025 недоїмка з ПДФО становить 34204,37 грн, однак повинна зазначатися переплата 2083,47 грн., яка не відображена в ІКП.

Таким чином, фактично в ІКП позивача не відображено та не враховано:

аванс за 1 квартал 2015 року в сумі 749,00 грн. сплачений 30.03.2015 платіжною інструкцією №1205;

податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5565,01 грн, сплачений 02.12.2016 платіжною інструкцією №2119;

податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 7239,54 грн, сплачений 09.02.2018 платіжною інструкцією №48, що в сою чергу потягло за собою нарахування штрафних санкцій та недоїмку (податковий борг).

Таким чином, ІКП позивача не відображує дійсного стану розрахунків з бюджетом, що слугувало підставою для здійснення податковим органом камеральних перевірок з питань своєчасності узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування за поданими деклараціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020, суд зазначає наступне.

Так, в акті камеральної перевірки від 10.03.2020 №1716/08-01-50-05/2411212756 зазначено, що за поданою 07.02.2018 ФОП ОСОБА_1 декларацією про майновий стан і доходи за 2017 рік №9298269714, в якій задекларовано до сплати - 7239,54 грн, граничний термін сплати - 19.02.2018, фактично сплачено - 17.02.2020,

Зазначене спростовується платіжною інструкцією №48 від 09.02.2018 на суму 7239,54 грн, ПДФО за 2017 рік сплачено у повному обсязі.

З акту камеральної перевірки від 10.03.2020 №1716/08-01-50-05/ НОМЕР_1 , вбачається, що штрафна санкція в розмірі 20% нарахована на несплату (неперерахування) сум податку на доходи фізичних осіб в порядку і строки визначені законодавством:

за податковою декларацією про майновий стан та доходи від 07.02.2018: кількість днів затримки 728 на суму боргу 3067,05 грн, сума штрафної санкції 613,41 грн;

за податковим повідомленням-рішенням №31455002 від 16.03.2018: кількість днів затримки 656 на суму боргу 185,40 грн, сума штрафної санкції 37,08 грн;

за податковим повідомленням-рішенням №31455002 від 16.03.2018: кількість днів затримки 656 на суму боргу 102,00 грн, сума штрафної санкції 20,40 грн;

за податковою декларацією про майновий стан та доходи без номеру та року: кількість днів затримки 361 на суму боргу 6159,3 грн, сума штрафної санкції 1231,86 грн;

за податковим повідомленням-рішенням №931019279 від 09.02.2019: кількість днів затримки 656 на суму боргу 287,15 грн, сума штрафної санкції 57,43 грн.

З акту камеральної перевірки від 10.03.2020 №1716/08-01-50-05/2411212756 не вбачається за несплату по якій саме декларації про майновий стан та доходи визначений штраф у сумі 1231,86 грн, а податкового повідомлення-рішення №931019279 від 09.02.2019, за яким визначена сума штрафної санкції 57,43 грн взагалі не існує (а.с.139).

Таким чином, акт камеральної перевірки від 10.03.2020 №1716/08-01-50-05/2411212756, в якому відсутні відомості щодо об`єкту застосування штрафної санкції не може бути належною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020.

Окрім того, кількість днів затримки нарахована за несплату (неперерахування) сум податку на доходи фізичних осіб документально не підтверджується. Отже, відповідальність за порушення порядку сплати податкового зобов`язання з ПДФО не настала у зв`язку зі сплатою ПДФО у повному обсязі. Відповідальність за порушення правил оплати (перерахування ) ПДФО, передбачена ст. 126 ПК України (штрафна санкція в розмірі 20%) відсутня.

На підставі акту камеральної перевірки від 10.03.2020 №1716/08-01-50-05/2411212756 прийнято податкове повідомлення-рішення №0050025005 від 28.04.2020, яким нараховано штрафну (фінансові) санкцію по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 1960,18 грн.

Зазначена сума штрафу нарахована за несплату неперерахування ПДФО в сумі 9800,90 грн, яка спростовується фактом оплати ПДФО. Враховуючи, що акт камеральної перевірки від 10.03.2020 №1716/08-01-50-05/2411212756 містить відомості, які не відповідають фактично сплаченому ПДФО, він належним чином необґрунтований, прийняте на підставі такого акту податкове повідомлення-рішення від 28.04.2020 №0050025005 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0173632406 від 23.11.2021, суд зазначає наступне.

Так, позивачем засобами електронного зв`язку подано:

податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 року №10221790 від 09.02.2019, в якій визначені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фізичною особою, за результатами річного декларування у розмірі 9289,80 грн;

податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 року №9297670 від 09.02.2020, в якій визначені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування у розмірі 11975,22 грн.

В акті камеральної перевірки від 05.11.2021 №10765/08-01-24-06/2411212756, податковий орган зазначає, що із загальної суми 21265,02 грн своєчасно сплачено 6159,31 грн.

Однак, зазначений в акті перевірки висновок спростовується фактом оплати ПДФО за 2018 рік платіжною інструкцією №53 від 11.02.2019 на суму 9290,00 грн та ПДФО за 2019 рік платіжною інструкцією №510 від 17.02.2020 на суму 11656,00 грн.

Позивачем недоплачено ПДФО за 2019 рік в сумі 319,22 грн. Однак, на день оплати ПДФО у позивача повинна була рахуватися переплата в сумі 174,45 грн, таким чином недоїмка станом на 20.02.2020 з ПДФО становила 141,77 грн (319,22 грн-174,45 грн).

Проте, в акті камеральної перевірки від 05.11.2021 №10765/08-01-24 06/2411212756 зазначено, що в порушення п.57.1 ст.57, п.п.176.1 «е» ст.176,ст.168 ПК України встановлено несплату (неперерахування) ПДФО, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування суми в порядку та строки визначені законодавством, а саме:

за податковою декларацію про майновий стан та доходи за 2018 р. №10221790 від 09.02.2019 кількість днів затримки 369, на суму боргу 10625,60 грн, шраф 50% 5312,80 грн;

за податковою декларацію про майновий стан та доходи за 2019 р. №9297670 від 09.02.2020 кількість днів затримки 733, на суму боргу 3130,50 грн, шраф 50% 1565,25грн.

Кількість днів затримки нарахована податковим органом за несплату (неперерахування) сум податку на доходи фізичних осіб документально не підтверджується.

Отже, відповідальність за порушення порядку сплати податкового зобов`язання з ПДФО не настала у зв`язку зі сплатою ПДФО за 2018 рік у повному обсязі, за 2019 рік з недоїмкою у 141,77 грн, яка була погашена 23.02.2021.

Таким чином, відповідальність за порушення правил оплати (перерахування) ПДФО, передбачена ст. 124 ПК України у заявленому відповідачем розмірі та сумі відсутня.

Керуючись п.124.1 ст.124 ПК України контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.11.2021 №0173632406, яким нараховано штрафну (фінансові) санкцію по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 6878,05 грн.

Зазначена сума штрафу нарахована за несплату неперерахування ПДФО в сумі 13756,10 грн, яка спростовується фактом оплати ПДФО.

Враховуючи, що акт камеральної перевірки від 05.11.2021 №10765/08-01-24-06/2411212756 містить відомості, які не відповідають фактично сплаченому ПДФО, він належним чином необґрунтований, прийняте на підставі такого акту, податкове повідомлення рішення №0173632406 від 23.11.2021 не відповідає вищенаведеному, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень №№0067562410, 0067612410 від 06.05.2024, суд зазначає наступне.

В акті камеральної перевірки від 04.04.2024 №3768/08-01-24-10-05/2411212756, контролюючий орган перевіряв подані позивачем податкові декларації про майновий стан і доходи за: 2018 рік №9310192779, 2019 рік №10221790, 2020 рік №9297670, 2021 рік №9430543081.

Перевіркою встановлено що:

за декларацією за 2018 рік № 9310192779 фактично сплачено 23.02.2021 сума 3130,40 грн, кількість днів затримки 733 (штраф 10%) в сумі 313,05 грн;

за декларацією 2019 рік № 10221790 фактично сплачено - 23.02.2021 в сумі 10625,61 грн та 16.02.2022 в сумі 1349,61 грн; кількість днів затримки 369 днів (штраф 10%) в сумі 1062,56 грн. та 9 днів (штраф 5%) 67,48 грн. відповідно;

за декларацією 2020 рік №9297670 (граничний термін сплати - 19.02.2021, фактично сплачено - 02.05.2023 в сумі 3310,87 грн; кількість днів затримки 341 (штраф 10%) в сумі 331,05 грн;

за декларацією 2021 рік №9430543081 (граничний термін сплати - 21.02.2022, фактично сплачено - 02.05.2023 в сумі 6447,58 грн. кількість днів затримки 274 (штраф 10%) в сумі 644,76 грн.

Зазначений в акті перевірки висновок спростовується фактом оплати ПДФО:

- за 2018 рік платіжною інструкцією №53 від 11.02.2019 на суму 9290,00 грн;

- за 2019 рік платіжною інструкцією №510 від 17.02.2020 на суму 11656,00 грн. Позивач недоплатив ПДФО за 2019 рік в сумі 319,22 грн. На день оплати ПДФО у позивача повинна була рахуватися переплата в сумі 174,45 грн, таким чином недоїмка станом на 20.02.2020 з ПДФО становила 144,77 грн (319,22 грн-174,45 грн). Недоїмка з ПДФО за 2019 рік погасилася за рахунок переплати ПДФО за 2020 рік;

- за 2020 рік платіжною інструкцією №923 від 23.02.2021 на суму 18021,08 грн. Позивач переплатив ПДФО за 2020 рік в сумі 2000,0 грн. Таким чином, недоїмка з ПДФО 2019 року повинна була погаситися за рахунок переплати ПДФО 2020 року. Сума переплати з 23.02.2021 становила 1855,23 грн;

- за 2021 рік платіжною інструкцією №1351 від 16.02.2022 на суму 16020,00 грн. Позивач переплатив ПДФО за 2021 рік в сумі 228,24 грн. Таким чином сума переплати з ПДФО з 16.02.2021 становила 2083,47 грн (228,24 грн +1855,23 грн).

Таким чином, наведені акті камеральної перевірки від 04.04.2024 №3768/08 01-24-10-05/2411212756 факти несвоєчасної сплати узгодженої суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірах та днях спростовуються вищенаведеним.

Керуючись п. 124.1 ст.124 ПК України контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 №№ 0067612410, 0067562410, якими нараховані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 2351,46 грн та 67,48 грн відповідно.

Зазначена сума штрафу нарахована за несплату неперерахування ПДФО в сумі 23514,24 грн та 1349,61 грн відповідно, яка спростовується фактом оплати ПДФО. Відповідальність за порушення правил оплати (перерахування) ПДФО, передбачена ст. 124 ПК України у заявленому відповідачем розмірі та сумі відсутня.

Враховуючи, що акт камеральної перевірки містить відомості, які не відповідають фактично сплаченому ПДФО, він належним чином необґрунтований, прийняті на підставі такого акту податкові повідомлення-рішення №№ 0067612410, 0067562410 від 06.05.2024 є протиправними та підлягають скасуванню

Щодо податкового повідомлення-рішення №0028332411 від 26.05.2025, суд зазначає наступне.

В акт камеральної перевірки від 27.01.2025 №994/08-01-24-10-05/2411212756, відповідач перевіряв подані позивачем податкові декларації про майновий стан і доходи за: 2021 рік № 9430543081, 2022 рік № 9310821698.

Перевіркою встановлено що:

податковою декларацією за 2021 рік №9430543081 фактично сплачено ПДФО 10.05.2024 сума 9344,18 грн, кількість днів затримки 648 (штраф 10%) в сумі 934,42 гр.;

податковою декларацією за 2022 рік №9310821698 фактично сплачено ПДФО 10.05.2024 сума 4728,82 грн, кількість днів затримки 364 (штраф 10%) в сумі 472,88 грн.

Зазначений в акті камеральної перевірки висновок спростовується фактом оплати ПДФО:

- за 2021 рік платіжною інструкцією №1351 від 16.02.2022 на суму 16020,00 грн. Позивач переплатив ПДФО за 2021 рік в сумі 228,24 грн. Таким чином, сума переплати з ПДФО з 16.02.2021 становила 2083,47 грн.;

- за 2022 рік платіжною інструкцією №1671 від 02.05.2023 на суму 17702,00 грн. Позивач переплатив ПДФО за 2022 рік в сумі 3219,20 грн. Таким чином, сума переплати з ПДФО з 02.05.2023 становила 5302,67 грн (2083,47 грн+ 3219,20 грн).

Отже, наведені акті камеральної перевірки від 27.01.2025 №994/08-01-24-10 05/2411212756 факти несвоєчасної сплати узгодженої суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірах та днях спростовуються вищенаведеним.

Керуючись п.124.1 ст.124 ПКУ контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 №0028332411, яким нараховано штрафну (фінансові) санкцію по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у сумі 1407,30 грн.

Зазначена сума штрафу нарахована за несплату неперерахування ПДФО в сумі 14073,0 грн, яка спростовується фактом оплати ПДФО. Відповідальність за порушення правил оплати (перерахування) ПДФО, передбачена ст. 124 ПК України у заявленому відповідачем розмірі та сумі відсутня.

Враховуючи, що акт камеральної перевірки містить відомості, які не відповідають фактично сплаченому ПДФО, він належним чином необґрунтований, прийняті на підставі такого акту податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 №0028332411 є протиправними та підлягає скасуванню.

Також суд зазначає, що з актів камеральних перевірок неможливо встановити, чому саме контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за наявності оплати ПДФО. При цьому, позивач наводить власний розрахунок сплати ПДФО і зазначає, що суми, які були несвоєчасно сплачені, є іншими, ніж ті, які наведено в актах камеральних перевірок. Дійсно, в окремі періоди відповідна сплата була здійснена на інші рахунки, однак, отримувачем коштів за всіма оплатами було Управління казначейства у м.Запоріжжя (рахунок ГУ ДКСУ у Запорізькій області). Однак, помилкове зазначення рахунку не є підставою для висновку про несплату узгодженої суми податку у встановлений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

У постановах Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, постанови Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі №813/2487/17, від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16, від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670, зазначено що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, а помилкове зазначення рахунку, на який такий податок сплачується, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно, оскільки фактичні обставини сплати ПДФО не відповідають висновкам, викладеним в актах камеральних перевірок, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо інтегрованої картки платника та належного способу захисту, то суд зазначає про таке.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 2013 по теперішній час змінювався неодноразово. Водночас, норми цих Порядків у всіх редакціях передбачали обов`язок відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань.

З грудня 2013 по квітень 2016 року діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів №422 від 07.04.2016)

Відповідно до п.1 розділу IV Порядку №765 «Облік надходження сум податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та єдиного внеску» для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року №760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за №2193/24725.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку №765 дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Територіальний орган Міндоходів у разі виявлення в реєстрі розрахункових документів помилкових записів обліковує ці дані в окремій картці за спеціальним кодом «нез`ясовані платежі». Форма інтегрованої картки за спеціальним кодом «нез`ясовані платежі» повинна відповідати формі інтегрованої картки, за якою ведеться оперативний облік платежу.

З квітня 2016 року до січня 2021 діяв Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 5 від 12.01.2021).

Відповідно до п.3. розділу I Порядку №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (п.4 Порядку №422).

Відповідно до п.5. розділу I Порядку №422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

З січня 2021 року по теперішній час діє Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5.

Згідно з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за №321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Відповідно до п.3 розділу I Порядку №5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в ІКС ДПС.

Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Оперативний облік платежів та звітність податкових органів ґрунтується на таких принципах:

нарахування - показники фіксуються в оперативному обліку згідно з правилами оподаткування, установленими Кодексом та іншими законодавчими актами з питань податкового законодавства;

превалювання сутності над формою - законність відображення облікових операцій та відповідність їх сутності;

повне висвітлення - звітність податкових органів має містити інформацію, яка всебічно характеризує стан розрахунків платників податків з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування;

безперервність - виконання повноважень та функцій податкових органів здійснюється виходячи з припущення, що їх діяльність буде тривати і надалі.

Для забезпечення в ІКП достовірності первинних показників оперативного обліку структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Відповідно до п.5 розділу I Порядку №5 моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми ІКС ДПС забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку забезпечує структурний підрозділ, що здійснює облік платежів.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку;

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;...».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань є обов`язком контролюючого органу та створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №826/9288/18.

Так, суд зазначає, що причиною виникнення недоїмки став факт неналежного адміністрування податків з боку контролюючого органу, а саме: невідображення по особовому рахунку позивача існуючої оплати ПДФО.

ФОП ОСОБА_1 неодноразового звертався до контролюючого органу із відповідними заявами щодо ПДФО (заяви: від 27.06.2017 №20/17 про зарахування ПДФО на належний рахунок, від 21.02.2018 №05/18 про зарахування ПДФО на належний рахунок, від 08.10.2024 №23 із заявою про надання даних щодо сплачених та нарахованих сум ПДФО, від 12.11.2025 б/н про надання інформації, зокрема, акту звірки розрахунків).

Проте, відповідні коригування в ІКП здійснено не було. Контролюючим органом не враховано в ІКП позивача сплачені сум податку на доходи фізичних осіб, зокрема:

аванс за 1 квартал 2015 року в сумі 749,0 грн, сплачений 30.03.2015 платіжною інструкцією №1205;

податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5565,01 грн, сплачений 02.12.2016 платіжною інструкцією №2119;

податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 7239,54 грн, сплачений 09.02.2018 платіжною інструкцією №48, що безумовно вплинуло на розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку/збору та спричинило невірне визначення позивачу в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сум штрафних (фінансових) санкцій та невірне відображення в ІКП фактичного стану розрахунків з бюджетом.

За несвоєчасну сплату ПДФО за 2015 рік було сплачено штрафну санкцію за податковим повідомленням-рішенням №0031455002 від 16.03.2018 в сумі 574,55 грн, оскільки воно не оскаржується, то повинно враховуватися при розрахунку грошових зобов`язань з ПДФО.

За період з 2014-2024 роки, ФОП ОСОБА_1 задекларовано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) 113062,06 грн, сплачено 115720,23 грн, переплата з ПДФО становить 2083,47 грн.

Проте, в ІКП містяться відомості, що не відповідають фактичному стану розрахунків з бюджетом.

Разом з цим, судом встановлено, що у вересні 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 14 482,80 грн. В обґрунтування позову зазначено, що податковий борг виник в зв`язку з поданням відповідачем до контролюючого органу декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №400/9025/24 у задоволенні позову Головного управління ДПС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Під час розгляду справи №400/9025/24 досліджувалося питання наявності податкового боргу з ПДФО станом на 2022 рік.

У Рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 зазначено наступне:

«….суд зазначає, що сторонами визначається факт того, що відповідачем було задекларовано свої зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік в сумі 14482,80 грн.

Натомість, між сторонами є спірним питання щодо наявності у відповідача податкового боргу зі плати цього зобов`язання.

В підтвердження такого боргу позивачем надано до суду інтегровану картку платника податків, в якому зазначений борг відображено.

Водночас, в спростування цих відомостей, відповідачем надано копії платіжних інструкцій на сплату податку з доходів фізичних осіб з 2015 по 2023роки.

При співставленні відомостей цих платіжних інструкцій і інтегрованої картки платника податків суд встановив, що остання не містить інформації про сплату відповідачем податку за платіжною інструкцією № 2119 від 02.12.20216 на суму 5565,01, призначення платежу: «сплата подох, налогу за 2015 р. по строку 20.11.2016 повністю», платіжною інструкцією № 48 від 09.02.2018 на суму 7239,54 грн, призначення платежу: «сплата подох.налогу за 2017 р. по строку до 09.02.18 повністю».

Головне правління ДПС у Запорізькій області на виконання ухвали суду від 06.12.2024 про витребування інформації та документів повідомило,, що відомості про зарахування коштів за платіжними інструкціями №2119 від 02.12.2016 та №48 від 09.02.2018 в інтегрованих картках платника ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - відсутні.

Проте, позивачем не надано пояснень причин такої відсутності.

При цьому, суд не вбачає можливим не врахувати надані відповідачем копії платіжних інструкцій №2119 від 02.12.2016 та №48 від 09.02.2018 як належних доказів сплати відповідачем податку на доходи фізичних осіб.

Суд зауважує, що відсутність в інтегрованій картці платників податків інформації про оплату, здійснену відповідачем за зазначеними інструкціями, свідчить про те, що відомості цієї картки, на яких ґрунтуються твердження позивача про наявність і розмір податкового боргу ФОП ОСОБА_1 , є помилковими…..».

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі №400/9025/24.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 встановлено: «... відповідачем надано копії платіжних інструкцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме: №1205 від 30.03.2015 на суму 3744 грн, №2119 від 02.12.2016 на суму 5565,01 грн, №2287 від 29.03.2017 на суму 7347,6 грн, №48 від 09.02.2018 на суму 7239,24 грн; №53 від 11.02.2019 на суму 9290,00 грн; №510 від 17.02.2020 на суму 11656,00 грн; №923 від 23.02.2021 на суму 18021,08 грн; №1351 від 16.02.2022 на суму 16020,00 грн; №1671 від 02.05.2023 на суму 17702,00 грн; №1932 від 10.05.2024 на суму 14073.00 грн.

При співставленні відомостей цих платіжних інструкцій та інтегрованої картки платника податків вбачається, що в картці платника не відображена інформація про сплату відповідачем податку за платіжною інструкцією №2119 від 02.12.20216на суму5565,01, призначення платежу: "сплата подох, налогу за 2015 р. по строку 20.11.2016 повністю", платіжною інструкцією №48 від 09.02.2018 на суму 7239,54 грн, призначення платежу: "сплата подох.налогу за 2017 р. по строку до 09.02.18 повністю ".

В своєму листі від 23.12.2024 контролюючий орган повідомив, що відомості про зарахування коштів за платіжними інструкціями №2119 від 02.12.2016 та №48 від 09.02.2018 в інтегрованих картках платника ФОП з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, відсутні.

При цьому, будь-яких пояснень щодо причин такої відсутності позивачем до суду не надано.

Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відсутність в інтегрованій картці платників податків інформації про оплату, здійснену відповідачем за зазначеними інструкціями, свідчить про те, що відомості цієї картки, на яких ґрунтуються твердження позивача про наявність та розмір податкового боргу ФОП, є безпідставними.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин».

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №400/9025/24 встановлений факт відсутності податкового боргу з ПДФО за декларацією про майновий стан і доходи за 2022 рік.

Таким чином, відображення недоїмки (податкового боргу) з ПДФО в ІКП позивача є безпідставним.

Разом з цим, за деклараціями про майновий стан за 2023, 2024 роки ПДФО сплачений у повному обсязі.

Отже, є підстави для зобов`язання відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці платника по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 85 11010500 00).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Так, станом на 31.12.2025 в інтегрованій картці платника по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 85 11010500 00) р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , обліковується недоїмка в сумі 34204,37 грн замість фактичної переплати по податку на доходи фізичних осіб в сумі 2083,47 грн.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі № 825/3211/15-а зазначив, що дані інтегрованої картки платника податків повинні відповідати фактичному стану розрахунків з бюджетом, а наявність у ній неправомірно облікованого податкового боргу створює для платника потенційні негативні наслідки, у тому числі щодо застосування заходів стягнення.

У постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 826/9288/18, від 01.07.2020 у справі № 640/8980/19, від 17.06.2021 у справі № 520/7599/19, від 23.05.2023 у справі №240/15619/21 суд дійшов висновку, що: дії контролюючого органу щодо відображення в ІКП сум податкового боргу можуть бути предметом судового оскарження; належним та ефективним способом захисту прав платника може бути зобов`язання контролюючого органу виключити з ІКП неправомірно обліковані суми боргу.

Подальше обліковування цих сум як боргу створює для позивача ризики застосування заходів стягнення та інших обмежень, що свідчить про необхідність активного способу захисту зобов`язання відповідача скоригувати дані ІКП.

Беручи до уваги вищезазначене, є необхідність привести облікові дані позивача у відповідність із дійсним станом розрахунків з бюджетом, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом виключення суми недоїмки в сумі 34204,37 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 85 11010500 00).

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 20.03.2026 зазначене питання вже вирішено судом, заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 7987,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2219 від 11.03.2026.

Так, у позовній заяві позивачем заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, а саме:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0050025005 від 28.04.2020, №0173632406 від 23.11.2021, №0067612410 від 06.05.2024, №0067562410 від 06.05.2024, №0028332411 від 26.05.2025, - вимоги майнового характеру;

зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми самостійно нарахованої недоїмки в сумі 34204,37 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 85 11010500 00), - вимоги немайнового характеру.

Таким чином, розмір судового збору, який повинен сплачуватися позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом становить 2129,92 грн (1064,96 грн+1064,96 грн).

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2129,92 грн, в іншій частині судовий збір є таким, що сплачений надмірно, а відповідно стягненню з відповідача не підлягає.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0050025005 від 28.04.2020, №0173632406 від 23.11.2021, №0067612410 від 06.05.2024, №0067562410 від 06.05.2024, №0028332411 від 26.05.2025.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми самостійно нарахованої недоїмки у сумі 34204,37 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (платіж 85 11010500 00).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.07.2026.

Суддя Ю.В. Калашник