Рішення № 138402218, 22.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 липня 2026 р. Справа № 120/12606/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані невиплатою відповідачем середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі від 26.01.2024 року по день прийняття рішення у справі або фактичного поновлення на роботі.

Ухвалою від 18.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою від 01.10.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року по справі №120/15165/23 позивача було поновлено на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області. Крім того, рішення суду в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року у справі №15165/23 було встановлено судовий контроль та зобов`язано Тульчинську міську раду до 30.05.2024 року подати звіт про виконання рішення від 25.01.2024 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області.

Станом на дату прийняття даного рішення звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року по справі №120/15165/23 не затверджено.

У зв`язку із подальшою затримкою виконання рішення суду по справі №120/15165/23 від 25.01.2024 року в частині поновлення позивача на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, остання звернулася до суду з позовною заявою про стягнення на її користь середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 26.01.2024 року по день прийняття рішення у справі або фактичного поновлення на роботі.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З цього приводу Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

Так, зокрема у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19 відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, яка кореспондується з ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноваження суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України "Про судоустрій та статус суддів" не містить.

Таким чином, з урахуванням наведеного, у позивача виникло право на отримання середнього заробітку, оскільки рішення суду про поновлення її на посаді не виконано з незалежних від неї причин.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України ''Про оплату праці'' від 24.03.1995 №108/95-ВР за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 ''Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати'' (надалі - Порядок №100).

Згідно приписів пункту 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Суд зазначає, що розмір середньоденної заробітної плати позивача, визначений у рішенні суду від 25.01.2024 року по справі № 15165/24 та дорівнює 790,31 гривень.

Період затримки, за який позивач просить стягнути середній заробіток в цій справі складає з 26.01.2024 року по день прийняття рішення чи/або день фактичного поновлення позивача на роботі.

Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про поновлення позивача на роботі на переконання суду вказаний період слід розраховувати станом на дату прийняття рішення судом у даній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді становить 515282,12 грн (790,31 грн - середньоденна заробітна плата х 652 - робочих днів з 26.01.2024 року по 22.07.2026 року).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначене з відповідача належить стягнути на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року по справі №15156/23 про поновлення на посаді за період з 26.01.2024 року по 22.07.2026 року в сумі 515282 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 12 копійок.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (частина 1 статті 139 КАС України).

Суд враховує, що фактично позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26.01.2024 року по день винесення рішення у цій справі або фактичного поновлення на роботі.

Втім позивачем не визначено ціну цього позову, у зв`язку із чим сума сплати судового збору за немайновою вимогою становить 1211,20 грн.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подання даного позову становила 1211,20 грн., однак при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2987,00 грн.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Також суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, решта сплаченого судового збору в сумі 1775,80 грн., може бути повернута позивачу виключно за її клопотанням.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Тульчинської міської ради середній заробіток за затримку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року по справі №120/15156/23 про поновлення на посаді за період з 26.01.2024 року по 22.07.2026 року в сумі 515282 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 12 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Тульчинська міська рада (вул. М. Леонтовича, буд. 1, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051141)

Повний текст рішення складено 22.07.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна