Рішення № 138402195, 22.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 липня 2026 р. Справа № 120/16223/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач прийняв рішення на підставі витягу з рішення експертної команди ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» № ЦО-4476 від 17.02.2025, яким скасовано рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та визначено ІІІ групу інвалідності.

Ухвалою від 27.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.12.2025 на виконання вимог ухвали від 27.11.2025 позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

19.03.2026 року Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" подала до суду витребувані судом документи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив, що ОСОБА_1 з 05.11.2013 було первинно встановлено ІІ групу інвалідності, яку 2019 року їй встановлено безтерміново.

30.06.2025 року позивач отримала витяг з рішенням експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-4476 від 17.02.2025 р. У вищезазначеному витязі зазначено, що до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України (далі Центральна МСЕК) надійшов лист Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань, згідно з яким комісію зобов`язано провести перевірку обґрунтованості рішення щодо встановлення відповідної групи інвалідності ряду осіб, шляхом проведення медико-соціальної експертизи згідно з нормами Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2024 № 1276. У витязі зазначено, що згідно з Постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 р. встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності, загальне захворювання, на 1 рік, для завершення реабілітаційних заходів з 23.10.2019, II групу інвалідності скасовано.

Підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці зазначено: постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Як зазначає позивач, будь-які повідомлення про засідання комісії, на якому прийняте рішення про скасування рішення МСЕК про встановлення їй ІІ групи інвалідності остання не отримувала.

Позивачка не погодилася з правомірністю скасування їй ІІ групи та встановлення ІІІ групи інвалідності, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 1, 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1, 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», введеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 року №576/2023, вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022 року). У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним в дію Указом Президента України від 22.10.2024 року №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Цим рішенням вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України прийняті Постанови від 25.10.2024 року №1207 та 08.11.2024 року №1276, якими внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Відповідно до п. 4, 13 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, з урахуванням внесених змін, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх.

На виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абз. 4 п. 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 року №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.12.2024 року №4170-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» цей Закон вводиться в дію з 01.01.2025 року. Особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень п. 1.4, 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, чинної на час встановлення позивачці ІІ групи інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Слід зазначити, що позивачка пройшла медико-соціальну експертизу, за результатами якої рішенням МСЕК в 2019 році їй встановлювалася ІІ група інвалідності - безтерміново.

Враховуючи наявні докази та зазначені положення законодавства позивачка неодноразово проходила повне медичне обстеження і щодо неї проводилися дослідження лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 затверджено «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи», «Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», «критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», «Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи», «критерії встановлення інвалідності» та установлено, що з 01.01.2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 8 «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Відповідно до п. 10 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338, рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно з положеннями п. 51 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

При цьому, відповідно до п. 48 цього Порядку повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Згідно витягу з рішення від 17.02.2025 року №ЦО 4476 підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Так, у пункті 6.2 рішення вказано реквізити документа, на підставі якого ініційовано перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії: "від 26.12.2024 року № 1065/01-16, Лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024".

Водночас суд наголошує, що листи Державного бюро розслідувань не є процесуальним рішенням в розумінні Кримінального процесуального кодексу України, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на підставі вказаного документа.

Водночас відповідач не надав суду належних доказів, зокрема, ухвали слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; запит робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних, на підставі яких проведена перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу II групи інвалідності.

Відтак, дії відповідача щодо проведенню перегляду рішення МСЕК суперечать приписам пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржуваним рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.02.2025 фактично було змінено раніше встановлену позивачу ІІ групу інвалідності, встновивиши замість неї ІІІ групу інвалідності та зазначивши строк її дії - один рік з 23.10.2019 для завершення реабілітаційних заходів, тобто строк, який закінчився майже за п`ять років до прийняття самого рішення.

Такий спосіб реалізації повноважень суперечить фундаментальним принципам діяльності суб`єктів владних повноважень, закріпленим у частині другій статті 19 Конституції України та частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення органів державної влади повинні прийматися на підставі, у межах повноважень, у спосіб, визначений законом, а також бути обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Змінивши у 2025 році групу інвалідності позивача та одночасно визначивши строк її дії таким, що закінчився ще у 2020 році, відповідач фактично надав своєму індивідуальному адміністративному акту зворотну дію у часі. Натомість принцип правової визначеності, як складова принципу верховенства права, виключає можливість погіршення правового становища особи шляхом ретроспективної зміни індивідуального акта, який уже породив відповідні правові наслідки.

За своєю правовою природою рішення про встановлення або зміну групи інвалідності є індивідуальним адміністративним актом, дія якого спрямована на врегулювання правового статусу конкретної особи на майбутнє. Таке рішення не може створювати правові наслідки щодо періоду, який вже минув, якщо інше прямо не передбачено законом. Законодавство, яке регулює порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та перевірки обґрунтованості рішень МСЕК, не наділяє Центр оцінювання функціонального стану особи повноваженнями змінювати групу інвалідності таким чином, щоб встановлений строк її дії завершувався до моменту прийняття відповідного рішення.

Фактично відповідач у 2025 році визначив правовий статус позивача на період, який уже завершився, чим створив ситуацію юридичної невизначеності. На момент прийняття оскаржуваного рішення строк дії визначеної відповідачем ІІІ групи інвалідності вже сплив, а тому таке рішення не могло породити жодних правових наслідків на майбутнє, натомість фактично було спрямоване виключно на ретроспективне погіршення правового становища позивача.

Крім того, зазначене рішення позбавило позивача можливості реалізувати право на своєчасне проходження повторного огляду та підтвердження групи інвалідності, оскільки у 2025 році йому було визначено строк дії інвалідності, який, за змістом самого рішення, завершився ще 23.10.2020. Таким чином, відповідач фактично поклав на позивача негативні наслідки спливу строку, який на момент прийняття рішення вже минув і на перебіг якого позивач об`єктивно не міг вплинути.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням принципу правової визначеності, фактично має зворотну дію в часі, погіршує правове становище позивача щодо вже завершеного періоду та не відповідає критеріям законності, обґрунтованості й правової визначеності, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд звертає увагу на недотримання відповідачем вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IХ) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина 2 статті 12 Закону №2073-IХ).

Суд звертає увагу, що стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Отже, суд дійшов висновку про те, що проведення відповідачем перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено інвалідність, з порушенням встановленого порядку, а саме без повідомлення особи стосовно якої проводиться перевірка, здійснено з порушенням таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів правомірність свого рішення.

У витягу з рішення №ЦО 4476 від 17.02.2025 року вбачається, що команда вивчила надану експертну документацію та прийшла до висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, терміном безстроково, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціонального стану позивачки може бути встановлена ІІІ група інвалідності, загальне захворювання, терміном на 1 рік, для завершення реабілітаційних заходів з 23.10.2019. Підстава: Постанова КМУ від 03.12.2009 року №1317.

Однак, суд наголошує, що Постанова КМУ №1317 від 03.12.2009 р. втратила чинність 01.01.2025 року на підставі Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 р. Таким чином, при винесені оскаржуваного рішення Відповідачем застосовано порядок, що втратив чинність.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1, 2, 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.12.2024 року №4170-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» одним із принципів адміністративної процедури є гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Однак, в порушення цих вимог законодавства позивачу скасовано ІІ групу інвалідності, яка продовжилась та була встановлена безстроково.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» принципом адміністративної процедура є, в тому числі, верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях підкреслював особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Рисовський проти України», відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

При цьому принцип юридичної (правової) визначеності полягає в тому, що суб`єкти владних повноважень не можуть вживати жодних ретроактивних заходів (зворотної дії), за винятком випадків, передбачених законом, та допускати втручатися у набуті права і остаточні правові рішення, за винятком випадків, коли це є абсолютно необхідним у суспільних інтересах.

Щодо юридичної визначеності також неодноразово висловлювався Конституційний Суд України. Велика Палата Конституційного Суду України в п. п. 2.3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2018 року №7-р/2018 зазначила, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

У п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 05.06.2019 року №3-р(І)/2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване.

Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

Конституційний Суд України в п. 4 Рішення 23.12.2022 року №3-р/2022 зважив на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, «юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне; принцип правомірних (легітимних) очікувань виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених (у особи) очікувань».

Тобто, принцип юридичної (правової) визначеності як складова принципу належного урядування в адміністративній процедурі є сукупністю вимог до застосування суб`єктом владних повноважень норм права у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища особи.

У спірних правовідносинах, оскаржуване рішення про скасування позивачу ІІ групи інвалідності прийнято за відсутності передбачених законодавством підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення позивачу групи інвалідності.

Крім того, таке рішення прийнято без участі позивачки та без повідомлення її про розгляд щодо неї питання скасування групи інвалідності, з порушення принципу верховенства права, зокрема, правової визначеності, права особи на участь в розгляді цього питання щодо неї.

Слід зазначити, що позивачці групу інвалідності встановлено в 2013 році та після повторного огляду у 2019 їй група інвалідності продовжена, тобто, інвалідність позивача підтверджена двічі, однак підхід відповідача, за яким він обмежився виключно дослідженням документів без огляду позивачки, не свідчить про прозорість і ясність дій суб`єкта владних повноважень, не мінімізує ризик помилок і не сприяє у юридичній визначеності в правовідносинах, які зачіпають важливі інтереси і права позивачки.

Також, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні взагалі не міститься будь-яких обґрунтувань його прийняття, відповідач обмежився тільки твердженням про те, що ІІ група інвалідності встановлена необґрунтовано та має бути встановлена ІІІ група інвалідності без надання оцінки та аналізу документів та без зазначення конкретних підстав його прийняття, в рішенні не наведені та не обґрунтовані причини не прийняття висновків комісій, які робилися в 2013 році, 2019 році, не обґрунтовано в чому їх невідповідність, тощо.

Враховуючи зазначені обставини рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО 44476 від 17.02.2025 року про скасування позивачці ІІ групи інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану здоров`я Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО 4476 від 17.02.2025 року щодо зміни ІІ групи інвалідності на ІІІ групу інвалідності терміном на 1 рік, для завершення реабілітаційних заходів з 23.10.2019.

Проаналізувавши надані сторонами докази по справі та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про існування правових підстав для задоволення позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 17.02.2025 № ЦО-4476.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Макаревського Феодосія, 1а, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 03191673)

Рішення суду сформовано: 22.07.2026 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна