Ухвала суду № 138402052, 22.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10458/26-Е

Провадження №2/522/9023/26

УХВАЛА

22 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

14 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та продовження процесуального строку на подання відзиву, у якому заявник просить:

- зупинити провадження у справі до закінчення курсу стаціонарного лікування та покращення стану здоров`я;

- у разі відмови у зупинення провадження відкласти розгляд справи та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з моменту його виписки після закінчення курсів стаціонарного лікування та покращення стану здоров`я.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Клопотання мотивовано тим, що заявник є особою з інвалідністю 2-ї групи. Вказує, що через тиск зі сторони позивача його стан здоров`я значно погіршився та виникла потреба у госпіталізації, у зв`язку з чим, на думку заявника існують підстави для зупинення провадження у справі.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 ч.1 статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадк у захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, пункт 24, від 09 жовтня 1979 року; рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, пункт 231, від 17 січня 2012 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43, від 13 грудня 2018 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року; рішення у справі «Алванос та інші проти Греції» (Alvanos v. Greece), заява № 38731/05, пункт 25, від 20 березня 2008 року; рішення у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine), заява № 24003/07, пункт 33, від 08 грудня 2016 року; рішення у справі «Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc and Others v. Turkey), заява № 19074/05, пункт 33, від 31 січня 2017 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року, пункт 44, від 13 грудня 2018 року).

У практиці Суду визначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Bмleљ and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, пункти 5051 та 69, від 12 листопада 2002 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 97, від 05 квітня 2018 року; рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

Суд часто наголошував на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Суд постановляв, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [Велика Палата], № 8917/05, пункт 79 (в кінці), ЄСПЛ 2009 (витяги); «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, пункт 24 (в кінці), від 27 липня 2006 року, та «Ешим проти Туреччини» (Eєim v. Turkey), № 59601/09, пункт 21, від 17 вересня 2013 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 98, від 05 квітня 2018 року).

Аналіз п.2 ч.1 ст.252 ЦПК України свідчить про те, що зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом суду та залежить від встановлення обставин, які об`єктивно унеможливлюють подальший розгляд справи.

В даному конкретному випадку, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а тому, засідання по справі не проводяться, що не вимагає від заявника вживати заходів задля забезпечення своєї явки до суду.

З матеріалів справи вбачається, що заявник неодноразово, особисто подавав через канцелярію суду заяви з процесуальних питань, в тому числі, після видачі йому направлення на госпіталізацію.

Суд зауважує, що 06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами позивачем, у якій заявник просить суд:

- визнати дії позивача щодо направлення позовної заяви на завідомо неправдивий поштовий індекс та введення суду в оману зловживання процесуальними правами;

- зобов`язати позивача надати відповідачеві копію позову з додатками;

- розгляд справи відкласти (або залишити позов без руху для усунення недоліків) надавши строк для подання відзиву.

Також, 06 липня 20256 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло заперечення ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами, у якому заявник просить суд:

- визнати дії позивача щодо направлення позовної заяви на завідомо неправдивий поштовий індекс та введення суду в оману зловживання процесуальними правами;

- визнати факт неналежного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.

Також, 06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про скасування ухвали, у якій заявник просить суд скасувати ухвалу суду від 10 червня 2026 року, а позовну заяву залишити без розгляду.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 повторно, неодноразово звертався до суду щодо процесуальних питань, які вже були вирішені судом та посилався при цьому на відомості, що не відповідали дійсним обставинам справи, суд визнав такі дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернув вказані заяви.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява надійшла через підсистему ЕС, а тому, копія позову з додатками судом не надсилалася, оскільки, відповідно до абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

На виконання вказаних вимог, ТОВ "ООЕК" до позову додала опис вкладення та поштовий документ, що підтверджує відправлення рекомендованого листа, трек-номер - 6500707884716.

Згідно сервісу перевірки статусу відправлень АТ "УКРПОШТА", відправлення з трек-номером - 6500707884716 вручено отримувачу 06.06.2026.

Копія ухвали суду від 10.06.2026 року була направлена за зареєстрованим місцем проживання листом рекомендованим повідомлення про вручення, трек-номер відправлення: 6500707851192.

Згідно сервісу перевірки статусу відправлень АТ "УКРПОШТА", відправлення з трек-номером - 6500707851192 вручено отримувачу 26.06.2026.

На численні заяви відповідача, копія ухвали суду від 10.06.2026 була повторно направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, трек-номер R067213248976, який було вручено 09.07.2026.

З моменту вручення копії позову з додатками пройшло близько 1,5 місяців. З моменту вручення ухвали про відкриття провадження вперше пройшов майже місяць.

Вказаний строк на думку суду був достатній аби сформувати позицію по справи та подати заперечення проти позовних вимог.

У зв`язку з чим, суд зауважує, що питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку для подання відзиву буде вирішено безпосередньо після отримання відзиву судом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З приводу цього, суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи буде здійснено в межах строку, вказаного у ч.1 ст.275 ЦПК України. При цьому, у разі ненадходження протягом вказаного строку відзиву на позовну заяву, суд здійснить розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Пунктом 14 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не зазначені у переліку ухвал, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення.

КЦС ВС в ухвалі від 06 грудня 2023 року у справі № 753/1798/22 зробив висновок, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі не належить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 222, 251-254 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.

Суддя Косіцина В.В.

22.07.26