Ухвала суду № 138399509, 21.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5102/26

н/п6/490/172/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса,заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Позика» звернувся до суду з заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні №64293079, з примусового виконання виконавчого напису №53567, що виданий приватним нотаріусом Гораєм Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика».

Заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №64293079, відкрите на підставі виконавчого напису №53567, вчиненого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс». Станом на дату звернення до суду, відкрито виконавче провадження № 64293079. Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступає право грошової вимоги, в тому числі до боржника ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс». 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступає право грошової вимоги до боржників, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 16.10.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступає право грошової вимоги до боржників, ТОВ «ФК «Позика» належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК "Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, в тому числі, до боржника ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного, заявник просить суд замінити стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на правонаступника ТОВ «ФК «Позика» у виконавчому провадженні №64293079 з примусового виконання виконавчого напису №53567, що видав приватний нотаріус Горай О.С. 19.05.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 року дану заяву передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 04.06.2026 року прийнято до розгляду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, призначено судове засідання.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, в заяві про заміну стягувача просив розгляд заяви здійснювати за його відсутності.

Заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону № 1404-VIIІ, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже, положення частини п`ятої статті 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22.07.2019 у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що при розгляді справ необхідно встановити фактичні обставини справи, зокрема чи було звернуто до примусового виконання та відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса.

Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Імперативними приписами частини п`ятої статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у разі виникнення потреби у заміні боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, яким у системному розумінні з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчий документ, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвалених у цивільних справах, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів.

Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже, положення частини п`ятої статті 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані ст.442 розділу VІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Таким чином, нормами ЦПК України встановлена можливість заміни стягувача або боржника у виконавчому провадженні. Поряд з цим, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі - Закон №3425-XII ).

Згідно із ст.87 Закону №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до положень ст.88 Закону №3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Статтею 90 Закону №3425-XII встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Тобто, виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання. Слід зазначити, що під час вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку з правонаступництвом через відступлення права вимоги має бути договір про відступлення права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2021 року приватним виконавцем Баришніковим А.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64293079, з примусового виконання виконавчого напису №53567, вчиненого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22178,00 грн.

Згідно інформації про виконавче провадження від 07.02.2026 року, виконавче провадження №64293079 перебуває у стані «Відкрито».

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором №965853513 від 11.01.2020 року, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги №79 від 19.05.2020 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає право грошової вимоги до боржників, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором №965853513 від 11.01.2020 року в сумі 20978,00 грн, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги №19 від 05.08.2020 року.

16.10.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу №161025-01-ОФ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступає право грошової вимоги до боржників, ТОВ «ФК «Позика» належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, в тому числі, до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №965853513 від 11.01.2020 року в сумі 20978,00 грн, що підтверджується витягом з Реєстру боржників №1 від 16.10.2025 року.

Отже, як вбачається з вищевказаних правочинів, до ТОВ «ФК «Позика» 16.10.2025 року перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №965853513 від 11.01.2020 року в сумі 20978,00 грн

Між тим суду не надано ані копії кредитного договору, ані копії виконавчого напису, з яких би вбачались дата і номер кредитного договору, сума кредиту та інші суми заборгованості боржника перед ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», а також подальшими кредиторами. Отже суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що саме за Кредитним договором №965853513 від 11.01.2020 року, за яким заявник ТОВ «Фінансова компанія «Позика» отримав право вимоги від попередніх кредиторів і відбувається стягнення з боржника ОСОБА_1 за виконавчим написом №53567 у виконавчому провадженні №64293079.

Тому вказане унеможливлює встановлення за яким саме кредитним договором відкрито виконавче провадження, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не містить вказаних відомостей.

До того ж, сума заборгованості за заявою про заміну стягувача відрізняється від суми заборгованості за постановою про відкриття виконавчого провадження, а саме в заяві про заміну сторони ТОВ «ФК «Позика» зазначає, що від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до заявника перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 20 978,00 грн, в такій же сумі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс», однак виконавче провадження відкрито щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованість в сумі 22178,00 грн.

Цей факт додатково свідчить про те, що наданих до суду доказів недостатньо для підтвердження зв`язку між виконавчим провадженням та кредитним договором.

Надана до суду довідка про проведення претензійно-позовної роботи щодо Боржника не є достовірним та достатнім доказом пов`язаності виконавчого провадження та виконавчого напису нотаріуса з конкретним кредитним договором, оскільки ця довідка є лише сукупністю тверджень представника теперішнього стягувача у виконавчому провадженні. Ступінь достовірності та достатності цього доказу є низьким.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявником не було надано достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що виконавче провадження №64293079 та виконавчий напис №53567 від 28.09.2020 року стосуються саме Кредитного договору №965853513 від 11.01.2020 року, за яким заявник ТОВ «Фінансова компанія «Позика» отримав право вимоги.

При цьому, суд враховує, що ТОВ «Фінансова компанія «Позика» станом на теперішній час не є учасником виконавчого провадження та не може отримати з виконавчого провадження копію виконавчого напису нотаріуса, проте як правонаступник первісного кредитора та стягуваач малоб отримати цей документ при набутті права вимоги до боржника за відповідними договорами.

Разом з тим, представник ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в порядку ч. 1 ст. 84 ЦПК України міг заявити клопотання про витребування копії виконавчого напису нотаріуса з виконавчого провадження або копій інших доказів, які підтверджують, що вищевказане виконавче провадження та виконавчий напис стосуються Кредитного договору №965853513 від 11.01.2020 року. З огляду на принцип змагальності, суд не має права за власною ініціативою витребовувати вказані докази.

Крім того, суд звертає увагу, що на час укладання 16.10.2025 року Договору факторингу між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» виконавчий напис нотаріуса був вчинений та перебував у розпорядженні первісного кредитора, що не позбавляло заявника отримати виконавчий напис у останнього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

В підсумку суд зазначає, що представник заявника ТОВ «Фінансова компанія «Позика» не надав до суду достатніх та достовірних доказів того, що ТОВ «Фінансова компанія «Позика» дійсно має бути новим стягувачем у виконавчому провадженні. У зв`язку із цим, слід відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Разом з тим, представник ТОВ «Фінансова компанія «Позика» не позбавлений права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, надавши докази, які б підтверджували, що вищевказане виконавче провадження та виконавчий напис стосуються кредитного договору, за яким Товариство набуло права вимоги, або заявивши клопотання про витребування таких доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса,заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.