Рішення № 138398933, 16.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5578/25

Провадження № 2/488/1239/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,

за участі: представника позивача адвоката Довганюк Л.Б., представника третьої особи Мамонтової О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування виконавчий комітет Миколаївської міської ради, служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовона заява ОСОБА_1 . Подана його представником адвокатом Довганюк Любов`ю Борисівною, у якій позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сторони батьки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження дитини стосунки з відповідачкою припинилися, малолітній син сторін проживає з позивачем та його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок належить батькам позивача і саме вони беруть активну участь у вихованні та утриманні дитини.

Відповідачка ОСОБА_2 участі у вихованні, розвитку та утриманні сина не бере, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться його станом здоров`я, умовами проживання та навчання. Мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, уникає будь-яких контактів із дитиною, не піклується про його фізичний, духовний і моральний розвиток, не бере участі у його вихованні та підготовці до самостійного життя.

У зв`язку з тим, що відповідачка тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї законом, позивач звернувся в суд з цим позовом про позбавлення її батьківських прав.

Посилаючись на викладене, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.12.2025 відкрито провадження у вказаній справі. Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, військову частину НОМЕР_1 . Копію ухвали надіслано сторонам та третім особам. Відповідачу встановлено для подання відзиву на позовну заяву, а третім особам пояснень по суті спору. Орган опіки та піклування зобов`язано надати відповідний висновок.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подавала. Відповідно до частини 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

25.05.2026 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_3 .

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2026 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідачка в судові засідання 07.05.2026 та 10.06.2026 не з`явилася. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, за місцем реєстрації. Викладене підтверджується наявними у матеріалах справи конвертами з відміткою пошти про відсутність адресата за місцем проживання. Крім того, відповідач була повідомлення про дату, час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення на сайті суду на порталі «Судова влада України».

Представник служби у справах дітей, яка діє в інтересах органу опіки та піклування, у судовому засіданні 10.06.2026 підтримала доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згоди позивача, а також враховуючи те, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подала відзив, у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, тому, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 15.00 год. 16.06.2026.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв народився ОСОБА_3 , про що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 79 від 18.05.2023 та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18.11.2023. Батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 21).

Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що відповідачка не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не піклується про неї, покладених законодавством батьківських обов`язків не виконує.

Зокрема, з огляду на повідомлення КНП ММР «Центр надання первинної медико-санітарної допомоги № 7» від 21.10.2025 № 739 встановлено, що дитина проживає у АДРЕСА_1 . Декларація 05.06.2023 укладена з лікарем-педіатром ОСОБА_6 . До листопада 2024 року дитина відвідувала лікаря-педіатра разом з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У подальшому дитина відвідувала лікарів виключно з бабою ОСОБА_4 (а. с. 25).

З акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , складеного 24.10.2025 працівниками служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, встановлено, що у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_5 (власник будинку), ОСОБА_4 та їх онук ОСОБА_3 . Батько дитини ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ. Будинок складається з трьох кімнат. Дитяча облаштована для проживання і розвитку дитини. Мати більше року утриманням та вихованням дитини не займається (а. с. 39).

Вказані обставини підтверджують заяви сусідів позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а. с. 40, 42) та пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , допитаних в судовому засіданні 10.06.2026.

З огляду на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.06.2024 у справі № 945/2763/23 за позовом ОСОБА_10 , ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13) Суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради складено висновок № 13046/02.02.01-22/05/14/26 від 21.05.2026 про доцільність позбавлення відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У висновку зазначено, що ОСОБА_2 мати малолітнього ОСОБА_3 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків. При відвідуванні місця її реєстрації по АДРЕСА_2 встановлено, що квартира у нежитловому стані, там ніхто не проживає, а фактичне місце перебування ОСОБА_2 не встановлене. У півторарічному віці дитини ОСОБА_2 пішла з родини, заливши сина батькові. Тривалий час не цікавиться станом здоров`я дитини, не спілкується з ним, фактично самоусунулася від утримання та виховання дитини. До служби у справах дітей адміністрації Корабельного району з питань спілкування або врегулювання зустрічей з сином не зверталася, не з`являлася та не телефонувала. Зі слів інших осіб дитина вважає матір`ю бабу ОСОБА_4 , з якою він проживає.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, орган опіки та піклування оцінив як ухилення ОСОБА_2 від виховання своєї дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 названого Кодексу батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При вирішенні справи суд дійшов висновку, що таким негативним впливом з боку відповідача на розвиток дитини є зразок байдужого, зневажливого ставлення до поняття сім`ї та людей, з якими вони перебувають у родинному зв`язку.

Так, ОСОБА_2 тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показує поганий приклад і створює небезпеку для життя і здоров`я.

Аналіз процесуальної поведінки ОСОБА_2 також свідчить про те, що вона не бажає зберегти зв`язок із дитиною, а справа не має для неї важливого значення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164-166, 170 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 14, 223, 244, 259, 263-265, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, РНОКПП: НОМЕР_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію заочного рішення направити відповідачці.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та іншими учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Треті особи:

Орган опіки та піклування виконавчий комітет Миколаївської міської ради, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612;

Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 23086665, адреса: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 314;

Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 16 червня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова